Вітання всім, ми із Захарівки Одеської області. На щастя, у нас тихо, хоч і зовсім поруч кордон з невизнаним Придністров’ям (12 кілометрів до прикордонного пропускного пункту). Багато хто з наших земляків пішов боронити Україну, нажаль є загиблі і поранені. Всі інші – живуть, працюють, волонтерять і донатять, аби якнайшвидше наблизити нашу Перемогу. Про те, як ми це робимо – у матеріалі, який підготовлений на прохання та за натхненням від Української Асоціації Медіа Бізнесу.
Незважаючи на виклики, пов’язані з розв’язаною рашистами війною, наша редакція продовжує працювати і випускати єдину на території Захарівської та Затишанської громад друковану місцеву газету «НовинаР». В 2022-му році через інтенсивні обстріли ми пропустили лише два виходи на початку березня. Але через зникнення доходів від реклами запровадили в редакції режим суворої економії.
Так, у березні-квітні були вимушені піти у відпустку за власний рахунок, щоб зекономити кошти для оплати друку газети. А далі, коли побачили, що через тотальне збідніння населення і незадовільну роботу пересувних відділень Укрпошти знизився тираж газети, перейшли на мінімальну зарплату, а наша бухгалтерка-пенсіонерка і взагалі була змушена звільнитися, щоб зекономити фінанси. Тож зараз наш колектив складається лише з трьох працівників: редактора (мене), журналістки та оператора комп’ютерного дизайну (верстки).
Дуже важко було під час блекауту і тривалих відключень електроенергії, адже у нас в редакції електроопалення, і були дні, коли ми працювали при 3 градусах тепла в приміщенні. Та й пристосовуватися до вкрай нестабільних графіків вимкнення електроенергії було непросто. Цього не витримав наш сканер, але самі ми вистояли, і жодного номеру газети не пропустили. В цьому нам дуже допомогли друзі з Захарівської багатопрофільної лікарні, де світло практично не вимикали, а у випадках вимкнення працював потужний генератор. Нам надали кабінет, в якому ми мали змогу готувати і вчасно випускати газету в друк.
Як нам допоміг стрес
Кожен реагує на стрес по-своєму. Мені особисто долати стрес допомагає робота, максимальні навантаження. Тому з початком війни я почала активно вчитися: відвідувала курси з фандрейзингу, зі створення сторіз, вступила до магістратури на психолога, допомагала місцевим волонтерам. І весь час працювала в редакції, випускала газету, вела сторінки у Фейсбуці (власну і сторінку газети). Все це допомогло: ми вижили.
Так, завдяки постійному пошуку додаткових джерел надходження коштів, заповненню численних грантових заявок і участі в грантових проектах, налагодженню співпраці з Захарівською громадою та оплатою ними інформаційних послуг нам вдалося втриматися і практично без боргів закінчити минулий рік.
Велику допомогу отримали від УАМБ: фінансування для людей по грантових проектах, безцінне для нас обладнання – професійну відеокамеру, Макбук, сучасний цифровий фотоапарат, павербанк – це ті речі, які значно полегшили нам нашу діяльність.
Ми вдячні команді УАМБ за постійну підтримку в цей складний час – і фінансову, і інтелектуальну, і моральну. Розпочатий за грантові гроші проект «Розбудова спроможності працювати та забезпечувати інформування населення в умовах війни» ми ведемо і зараз: комунікаційний майданчик функціонує, в своїй групі на сторінці Фейсбук ми регулярно проводимо опитування читачів і підписників, визначаємо проблемні питання і надаємо на них відповіді та роз’яснення відповідальних осіб.
Гарний відгук у читачів отримала нова рубрика «Фейкоборець», яку ми запровадили після навчань з протидії поширенню дезінформації, які проводила УАМБ. Тож ми і надалі розміщуємо матеріали на цю тему.
Окрім УАМБ, в 2022 році нам ще допомагали НСЖУ та Волинський прес-клуб. Ми брали участь в проекті НСЖУ «Ми з України!» та писали кілька статей для Волинського прес-клубу. Зараз співпрацюємо з «Сімейною газетою» з Хмельницького, в рамках реалізації проекту «Хаб підтримки регіональних медіа», який вони виконують за підтримки Асоціації незалежних регіональних видавців України та WAN-IFRA. І хоч кошти, які ми отримуємо в цих проектах, невеликі, це важлива допомога, адже дозволяє нам оплатити друк кількох номерів газети та комунальні послуги.
Наша сторінка у Фейсбуці працює, і нам дуже приємно, що їй довіряють. Адже ми розміщуємо і поширюємо лише перевірену інформацію, пишемо місцеві новини, висвітлюємо ті теми, які важливі для наших підписників.
Але тільки друкованого видання та сторінку у Фейсбук нам вже не вистачає: авдиторія вимагає більше каналів комунікації. Тож після активних пошуків і заповнення грантових заявок нам вдалося потрапити до мережі агенції медійного росту Або. Найближчим часом нам на їхній платформі створять сайт, і ми під керівництвом їхнього ментора робитимемо все, що потрібно, щоб розвивати і просувати його. Також розраховуємо на обіцяну нам підтримку і навчання необхідним лайфхакам і фішкам з просування сайту і покращення якості контенту. На майбутньому сайті ми також хочемо створити «Історичну світлицю», в якій детально, з використанням документів і фотоархівів, опишемо історію створення і розвитку сіл Захарівської і Затишанської громад.
Про що ми мріємо – бо віримо, що мрії збуваються
Фінансова ситуація в нашому медіа і зараз стабільно напружена, але на якість і кількість номерів газети це не впливає. Під час роздержавлення ми перетворилися в приватне підприємство, тож сьогодні кожен є співвласником і розуміє всю міру відповідальності, яку ми на себе взяли.
Газету ми випускаємо і не плануємо припиняти. Коштів впритул вистачає на виплату зарплати, податків, оплату послуг друкарні і комунальних. Аби втриматися, активно шукаємо грантові можливості. Про розвиток чи оновлення застарілої комп’ютерної техніки поки що лише мріємо. Але мріяти не забуваємо – бо віримо, що мрії матеріалізуються.
Зараз багато запитують про те, що потрібно українським медіа. Тож наша редакція, крім фінансів, дуже потрібує оновлення комп’ютерної техніки – нам потрібний хоча б один потужний комп’ютер і один ноутбук. Не завадило б і два джерела безперебійного живлення, бо наші вже майже не втримують, коли світло виключають. А ще було б непогано мати один чи кілька виносних жорстких дисків, на яких ми могли б зберігати наявні у нас архіви. Війна підкреслила важливість надійного збереження даних та архівів.
Але ще важче, ніж працювати на застарілому обладнанні, це брак бачення перспектив, невпевненість в можливості заробітку, нестача фінансів для гідної оплати праці. Певне бачення розвитку під дією поточних обставин у мене є, але все одно хотілося б поспілкуватися з більш досвідченими колегами і отримати консультації, ідеї і поради. На жаль, не можу сказати, що це було б більш цінним, ніж фінанси на зарплату. В ідеалі було б добре поєднати одне з другим. Адже без фінансової підтримки ідеї важко реалізувати. Це найбільше перешкоджає роботі і гнітить мене і працівників редакції, бо ми не розуміємо що і як нам потрібно змінювати, щоб заробляти більше, а виживати на мінімальну зарплату з нинішніми цінами на продукти і комуналку дуже і дуже важко. Додає невпевненості і відсутність потрібного обладнання: кожен раз приходимо на роботу і з острахом включаємо техніку, щоб вона запустилася і працювала. Гнітить також і втрата авдиторії – передплатників друкованого видання. Це стається через невиконання Укрпоштою і її працівниками договірних обов’язків. Листоноші пересувних відділень практично саботують проведення передплати на місцеві видання, і численні скарги до керівництва, на жаль, результату не дають…
Проте результати дає наша діяльність, сфокусована на життєдіяльності громади. Так, допомагаючи вирішувати проблеми Захарівської громади, ми проводимо регулярні опитування авдиторії щодо наявних нагальних проблем громади, які потребують вирішення, докладаємо зусиль щоб налагодити більш тісний зворотній зв’язок між редакцією та громадами, а також між населенням і владою. Важливих питань не бракує у різних сферах життєдіяльності, як через особливі умови воєнного стану, так і задля більш ефективної протидії російській дезінформації. З сусідньою, Затишанською громадою, такої тісної співпраці поки що не виходить через низку об’єктивних і суб’єктивних причин.
Найближчі півроку ми продовжуватимемо випускати друковану газету «НовинаР», працюватимемо над запуском, розкруткою і просуванням свого сайту у мережі City, вестимемо свої сторінки в соцмережах і шукатимемо нові грантові можливості.
Мріємо створити Центр оцифровування культурної спадщини рідного краю, завдяки якому зможемо перевести в електронний формат не лише наявні архіви своєї газети і експонати нашого народного історико-краєзнавчого музею, але й бібліотечні фонди, архіви, містобудівну документацію, документи БТІ тощо. Для цього, звісно, потрібне відповідне обладнання, вартість якого близько 300 тисяч гривень. Але цей проект є довгостроковим, і буде корисним і для нас, і для громади. Близькість до кордону з Придністров’ям створює загрози і для експонатів Захарівського історико-краєзнавчого музею, і для архівів місцевої газети «НовинаР». А цифрові копії будуть придатні і для надійного зберігання, і для якісного розпізнавання тексту, і для використання документів в інформаційних системах, і для їхньої подальшої презентації та популяризації в Україні та за кордоном. Тож ми подали заявку на конкурс зі збереження культурної спадщини до Українського культурного Фонду, пройшли стадію технічного відбору, чекаємо на результат.
Тож не втрачаємо віри в нашу Перемогу, Збройні Сили України і здійснення мрій. Чого і усім колегам бажаємо!
Авторка: Вікторія Майнич і колектив редакції газети «НовинаР»