Щомісяця ми отримуємо понад 20 звернень, і значна частина з них – наслідки війни. Але ми звернули увагу, що мешканцям бракує комунікації з владою, яка могла б допомогти вирішити більшість з проблем. Тому ми сфокусували роботу на розбудові ефективного діалогу і за два місяці отримали результат, який вартує уваги. Нам вдалось допомогти людям перейти від очікування до активної участі: вони почали об’єднуватися, ініціювати наступні кроки і долучатися до рішень. Це точно змінило ситуацію в громаді. Охоче ділимося своїм досвідом.
На п’ятий рік повномасштабної війни мешканці Ємільчинської та Барашівської громад зіткнулися з декількома серйозними викликами, вирішення яких стало нагальною потребою. Вони були спричинені як загибеллю воїнів, так і прибуттям вимушених переселенців. Мова і про психологічні травми, і про потребу у підтримці та інтеграції переселенців, і про необхідність юридичних консультацій, тощо. Але люди не завжди знали, куди звертатися, окремі групи людей (такі як ВПО, до прикладу) не мали спільного представництва, а влада не мала зручного формату регулярного діалогу з цими групами. У результаті проблеми накопичувались, напруга зростала, а частина мешканців почувалася ізольованою та непочутою. Саме цю проблему – розрив між потребами людей і механізмом їх вирішення – редакція взяла у фокус роботи.
Найважливішим завданням для нас став пошук рішень
Ми бачили конкретні цифри: понад 150 загиблих у двох громадах, близько 800 людей у стані психологічної травми, понад 600 переселенців, які залишилися жити тут. Люди зверталися до редакції напряму: щомісяця ми отримуємо понад 20 звернень, і значна частина з них – саме про ці проблеми. Тому для нас найважливішим завданням став пошук рішень.
«Народна трибуна» є локальним медіа, що системно працює для мешканців Ємільчинської та Барашівської громад, а також частково охоплює Чижівську громаду Звягельського району Житомирської області. Загальна чисельність населення цих територій становить орієнтовно 32 тисячі осіб. Ми видаємо щотижневе друковане видання з аудиторією понад 5 тисяч читачів, ведемо сторінки в соціальних мережах Instagram та Facebook (2465 і 2724 підписників відповідно), а також наповнюємо власний веб-сайт. Редакція працює не лише як медіа, а як креативна агенція, що генерує ідеї та формує рішення для громади. Завдяки поєднанню різних платформ ми маємо те охоплення аудиторії, якого немає у жодного іншого ресурсу у Ємільчинській та Барашівській громадах. Саме це дозволяє нам не лише інформувати, а й впливати на процеси та об’єднувати різні сторони навколо спільних рішень.
Комунікація – основа сили громади
Оскільки нашою гіпотезою було те, що мешканцям бракує комунікації з владою, свою роботу ми вирішили сфокусувати на розбудові ефективного діалогу. Звісно, за основу ми запланували взяти дискусії, але також велику роль відводили публікаціям. Адже ми хотіли щоб надбання дискусій ставали відомі більшості мешканців. І в той саме час щоб якомога більше людей могли долучитись до формування питань до тих обговорень.
Але першим, з чого ми почали, було об’єднання активних людей, щоб разом визначити, які проблеми є найбільш важливими та гострими. І у чому суть тих проблем. Отже, ми запланували, що будемо діяти так:
♦ Об’єднаємо людей навколо спільних проблем;
♦ Допоможемо сформулювати чіткі запити;
♦ Організуємо прямий діалог із владою та партнерами;
♦ Започаткуємо рішення, які працюватимуть після завершення проєкту.
При цьому триматимемо фокус уваги на підтримці людей, які найбільше постраждали від війни. Забігаючи трохи наперед скажу, що ми провели 4 зустрічі, 3 з яких були запланованими, а ще одна ініційована самими учасниками як продовження одного із заходів.
Першим, з чого ми почали, було об’єднання активних людей
Отже, першою стала робоча зустріч із матерями загиблих військовослужбовців. Захід був організований для відвертої розмови, де учасниці поділилися своїми переживаннями та висловили нагальні потреби. Під час обговорення жінки озвучили питання, які турбують їх найбільше саме зараз: потреба у постійному місці для зустрічей, психологічна підтримка, юридичні консультації, увага з боку місцевої влади, збереження пам’яті про загиблих та можливість бути почутими громадою.
Для редакції ця зустріч стала важливим джерелом розуміння реальної ситуації та дозволила сформувати перелік першочергових запитів, які потребували подальшого супроводу.
Другою стала зустріч з волонтеркою Юлією Толмачовою та її мобільною групою. Цей захід об’єднав ширше коло учасників: родини загиблих, родини безвісти зниклих, ветеранів та інших мешканців громади. Головною темою заходу була психологічна та практична підтримка сімей безвісти зниклих воїнів, людей, які переживають втрату, тривалий стрес і часто залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Під час зустрічі учасники мали можливість поставити запитання, отримати індивідуальну допомогу (психологічну та юридичну), поділитися власним досвідом та відчути, що вони не залишаються наодинці зі своїми труднощами. Тож очікуваним результатом стало зниження емоційної напруги, надання конкретної допомоги та формування подальших запитів для наступної роботи в громаді. Це була не лекція, а жива підтримка, якої людям реально бракує.
Ця зустріч, яка тривала більше, як півдня, несподівано переросла у ще глибший формат – незапланований круглий стіл у редакції. Люди хотіли далі говорити, і не хотіли розходитись навіть увечері. Попри те, що вже відправлявся транспорт, багато хто залишався, бо відчув підтримку і причетність до спільноти. Прямо там почали обговорювати найболючіші питання і навіть сформували порядок денний наступної зустрічі. Тобто це вже був не наш «захід», а процес, який підхопили самі учасники, а ми його модерували і підтримували.
Це вже був не наш «захід», а процес, який підхопили самі учасники, а ми його модерували і підтримували
Вже за тиждень після двох перших зустрічей редакція перейшла до організації наступного практичного кроку – поїздки делегації з Ємільчиного до Центру психосоціальної підтримки в Олевську (за 50 км). Ми запропонували цю ідею як спосіб показати людям доступні можливості допомоги, вивести їх зі стану ізоляції та дати приклад того, як подібні ініціативи можуть працювати на практиці.
Учасники змогли ознайомитися з доступними форматами допомоги, дізнатися про можливості психологічної підтримки та налагодити прямий контакт із фахівцями. Ця зустріч мала довгострокове значення, адже відкрила людям доступ до послуг, якими вони можуть користуватися й надалі: Центр відкривався й функціонує як регіональний, тобто надає послуги й для сусідніх громад, серед яких і наша, хоча особливої активності в цьому не прослідковувалось.
Щоб організувати таку поїздку, редакція провела перемовини з партнерами, активісти родин загиблих залучили селищну раду, яка надала автобус, та організувала змістовну програму поїздки. На наше прохання місцевий краєзнавець організував півторагодинну екскурсію містом, в рамках якої відвідали древнє городище Бабина гора, дізналися про бортництво, човни-довбанки, які в древні часи ходили на місцевій Уборті. Люди поверталися вже з зовсім іншим настроєм – з відчуттям, що вони не самі і можуть впливати на ситуацію.
Окремий аспект – зміна ставлення
На початку проєкту, ще під час однієї з перших зустрічей, ємільчинський осередок Спілки матерів та дружин загиблих підняв проблему: у них немає постійного місця, де вони могли б збиратися. Перші пропозиції селищної ради щодо приміщення не дозволяли вирішувати більшість із завдань Спілки. Але трохи згодом, краще розібравшись в потребах матерів та дружин, селищна рада надала просторе приміщення у своєму адмінбудинку в центрі громади. Дуже важливо, що воно може стати хабом не тільки для родин загиблих, а й для інших вразливих категорій. Отже, цінність цього прикладу у тому, що діалог дозволяє знаходити по-справжньому ефективні рішення.
Саме завдяки діалогу була налагоджена також і співпраця з бізнесом. Так, завдяки налагодженню комунікації нам вдалося організувати поїздку в Олевськ: селищна рада надала транспорт, інші партнери допомогли з організацією. А власниця місцевого деревопереробного підприємства допомогла покрити витрати на транспорт для координаторки Спілки матерів та дружин загиблих.
Все це – не разова допомога, а домовленість про подальшу підтримку подібних ініціатив
Важливо, що все це – не разова допомога, а домовленість про подальшу підтримку подібних ініціатив. Таке рішення з’явилось після того, коли партнери побачили практичні результати: активну участь мешканців, відкриту взаємодію з владою і видимість бізнесу як партнера цих змін.
Для бізнесу участь у проєкті стала можливістю отримати публічне позиціонування та пряму взаємодію з аудиторією, що створює для них додаткову цінність і репутаційні вигоди. Таким чином, з’явився механізм взаємодії, який працюватиме і після завершення проєкту.
Повертаючись до тих, задля кого ми робили цей проєкт, відзначаємо, що родини безвісти зниклих отримали не просто поради, а конкретні юридичні консультації і контакти фахових юристів, які можуть супроводжувати їх далі. Загалом у межах проєкту допомогу отримали щонайменше 40 людей, понад 20 осіб – індивідуальні консультації.
Значення роботи медіа і важливість фокусування на залученні
Велике значення мали публікації. Вони не просто інформували про події, а створювали довіру до процесу та демонстрували громаді реальні результати спільних дій. Через матеріали люди бачили, що озвучені проблеми не залишаються без відповіді, що зустрічі мають продовження, а ініціативи дають конкретний ефект. Саме це мотивувало інших мешканців долучатися, звертатися зі своїми питаннями та активніше включатися в життя громади.
У межах проєкту було заплановано підготувати 6 розгорнутих журналістських матеріалів, які мали стати основою змістовного висвітлення теми. Окремо було заплановано 10 публікацій у соціальних мережах, які мали забезпечити швидке та широке охоплення аудиторії.
Публікації виконували не лише інформаційну функцію, а й залучали нових учасників, пояснювали складні питання і показували реальні історії людей. Саме поєднання роботи «в полі» і медійного висвітлення дало найбільший ефект. Через Facebook та Instagram ми поширювали анонси заходів, результати зустрічей, короткі історії учасників проєкту, запрошення до участі в опитуваннях, контакти спеціалістів, фото та оперативну інформацію.
Також ми створили 2 відео, завданням яких було підсилення емоційного впливу проєкту та привернення уваги ширшої аудиторії до змін, які відбуваються в громаді. Окрему увагу приділили матеріалам з консультаціями юристів (4 публікації), адже значна частина звернень від родин загиблих стосувалася саме правових питань.
Публікації в межах проєкту показали високі результати охоплення та залучення аудиторії. Так, 7 основних дописів у соціальних мережах сумарно зібрали 55585 переглядів, тобто середнє охоплення однієї публікації склало 7940 переглядів. Це на 20% вище, ніж ми маємо зазвичай.
Найбільшою була увага до публікацій, пов’язаних з психологічною підтримкою, реальними подіями та участю людей у заходах
Найбільшою була увага до публікацій, пов’язаних з психологічною підтримкою, реальними подіями та участю людей у заходах. Дописи про психологічні зустрічі, арт-терапію, підсумки проведених заходів та фото з учасниками сумарно зібрали 34 358 переглядів, що становить понад 61% від загального охоплення усіх зафіксованих публікацій. Найбільший показник серед усіх матеріалів мав пост про психологічний захід – 20 103 перегляди на двох платформах. Це свідчить про високий запит громади саме на теми психологічної допомоги, емоційного відновлення та живого спілкування.
Другу сильну групу охоплення сформували публікації з людськими історіями та особистим досвідом переселенців. Матеріали такого формату набирали від 6 000 переглядів і вище. Найкраще спрацювали історії, де аудиторія бачила конкретну людину, її труднощі, адаптацію та шлях подолання проблем.
Стабільно хороші результати показали й інформаційно-корисні матеріали. Юридичний пост щодо прийняття спадщини після загибелі військовослужбовця охопив 5 397 осіб, що демонструє високий попит на практичну правову інформацію. Пост із запрошенням пройти опитування охопив 3 402 особи, що стало дієвим інструментом залучення людей до комунікації та збору зворотного зв’язку.
За платформами найбільшу активність показав Instagram – 65,9% усього охоплення, Facebook забезпечив 34,1%. Це дозволило ефективно працювати одночасно з різними віковими групами аудиторії: Instagram краще спрацював для швидкого поширення контенту та візуальних матеріалів, Facebook – для змістовного обговорення, коментарів та репостів.
Реакція аудиторії була не лише онлайн. Після виходу публікацій люди зверталися до редакції в особисті повідомлення, телефонували, приходили до редакції, запитували контакти психологів, юристів, цікавилися наступними заходами та можливістю участі. Це означає, що публікації виконали не лише інформаційну функцію, а й стали інструментом реального залучення мешканців громади до проєкту.
П’ять ключових висновків
Хочемо окремо наголосити на декількох важливих акцентах, які, на нашу думку, є найважливішими висновками, які варто узяти з нашого досвіду.
По-перше, у цьому проєкті ми виступали як ініціатор і організатор змін у громаді. Саме редакція першою зафіксувала проблему відсутності діалогу з вразливими категоріями мешканців, взяла на себе ініціативу об’єднати людей навколо спільних потреб та запустити процес пошуку рішень.
По-друге, ми не просто модерували обговорення, а цілеспрямовано працювали на результат: збирали запити людей, організовували зустрічі, залучали владу, експертів і партнерів, піднімали тему публічно та допомагали переводити розмови у конкретні дії.
По-третє, ми постійно тримали зв’язок із родинами загиблих, переселенцями, активістами, допомагали їм сформулювати свої проблеми і разом думали, що з цим робити далі. Важливо, що ініціатива йшла не тільки від нас – ми підтримували самих людей, які хотіли об’єднуватися і діяти, а також допомагали їм налагодити комунікацію з місцевою владою і партнерами.
Важливою частиною проєкту була підтримка ініціатив самих учасників
По-четверте, у межах проєкту ми поєднали кілька форматів роботи: публічні заходи, індивідуальну допомогу та активне висвітлення в медіа. Основу склали зустрічі з людьми – це були як більш формальні круглі столи, так і неформальні заходи підтримки.
І, нарешті, по-п’яте, важливою частиною проєкту була підтримка ініціатив самих учасників. Ми забезпечували комунікацію між сторонами: ініціювали та керували процесом взаємодії активних мешканців, представників влади, фахівців та партнерських організацій, допомагали узгодити дати, формат зустрічей, місце проведення та наступні кроки. Також редакція використовувала власну довіру та охоплення, щоб формувати порядок денний і об’єднувати різні сторони навколо конкретних рішень. Люди легше відкривались незалежному медіа, ніж офіційним структурам, а партнери більш охоче долучались до ініціатив, які мали публічність і прозорий супровід. Завдяки цьому починали самі формулювати потреби, пропонувати рішення та брати участь у їх реалізації.
Що далі: як ми будемо продовжувати те, що розпочали
У межах проєкту редакція вирішувала ключову проблему – відсутність системного діалогу між вразливими мешканцями та владою – і фактично створила працюючий механізм цієї взаємодії. Нам вдалося перевести поодинокі індивідуальні звернення у спільний, чітко сформульований запит громади, організувати прямий контакт між людьми, владою та партнерами і довести цей процес до конкретних результатів. Водночас люди отримали не лише разову допомогу (психологічну, юридичну, консультаційну), а й зрозуміли, як і куди звертатися надалі, з ким взаємодіяти і як просувати свої потреби.
Ключова зміна полягає в тому, що учасники перейшли від очікування до активної участі: почали об’єднуватися, ініціювати наступні кроки і долучатися до рішень. Завдяки публічності, яку забезпечила редакція, проблема стала видимою на рівні громади, а результати – зрозумілими і відчутними, що підвищило довіру до колективних дій і залучило нових учасників. У підсумку з’явилася не лише відповідь на окремі запити, а стійка модель взаємодії, яка продовжить працювати після завершення проєкту.
Головне, що нам вдалося – це допомогти людям і довести, що вихід із складних ситуацій легше шукати об’єднавшись
Головне, що нам вдалося – це допомогти людям і довести, що вихід із складних ситуацій легше шукати об’єднавшись. До цього багато хто залишався сам на сам зі своїми проблемами, особливо родини загиблих. У процесі проєкту люди почали знайомитися, спілкуватися, ділитися досвідом і разом шукати рішення. Ми ж ініціювали і забезпечили процес відкритого діалогу, в якому через індивідуальні зустрічі та круглі столи вдавалося знаходити відповіді навіть на складні й чутливі питання.
Особливо це стало помітно в темі психологічної підтримки. Раніше вона або була відсутня, або формальна, і люди не відчували реальної допомоги. Під час проєкту вдалося не лише підняти цю проблему, а й знайти активних людей, які готові діяти. Зокрема, проявили себе Ольга Лозко та Наталія Макарчук – матері загиблих Захисників, які стали лідерами і почали об’єднувати інших навколо себе. За підтримки наших публікацій і у взаємодії з місцевою владою їм вдалося налагодити контакт із Центром психосоціальної підтримки і домовитися про подальшу співпрацю. І це, мабуть, найцінніше: якби цього проєкту не було, ці люди могли б так і залишитися роз’єднаними, без підтримки і без розуміння, куди рухатися далі.
Тож, звісно, ми плануємо продовжувати. Проєкт дав нам платформу і методологію, які можна розширювати та адаптувати для інших ініціатив. Основна мотивація – успіх серед громади і внутрішня впевненість, що редакція здатна реалізовувати комплексні проєкти, які мають практичну цінність. Ми плануємо продовжувати роботу з переселенцями та іншими вразливими групами, розширювати формати заходів, інтегрувати нові цифрові інструменти для збору фідбеку і створення контенту.
Продовження ініціативи важливе також і для розвитку редакції
Фінансування у майбутньому бачимо у кількох напрямах. По-перше, будемо подаватися на гранти та конкурси, адже наш досвід показує ефективність залучення зовнішніх ресурсів для масштабних ініціатив. По-друге, плануємо шукати партнерів серед місцевого бізнесу та органів влади, які зацікавлені у соціальних проєктах. По-третє, частина роботи може фінансуватися за рахунок власного бюджету редакції, оскільки ми тепер маємо налагоджені процеси і певний ресурсний запас.
Продовження ініціативи важливе також у плані розвитку редакції: ми вже бачимо нові теми (інші вразливі групи окрім родин загиблих), формати і потреби аудиторії, і маємо готовність їх реалізовувати.
Автори: Михайло Мельник, редактор газети “Народна трибуна” та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду