Мешканці невеликих та віддалених населених пунктів – тобто периферії по відношенню до центру громади – завжди відчувають нестачу уваги до себе з боку й суспільства, й влади, й медіа. Почувають себе покинутими, непотрібними, безпорадними. Хоча насправді в глибинці вирує життя. Наша редакція взялась допомогти у вдосконаленні соціального захисту. А в результаті отримали кращу взаємодію у питаннях працевлаштування, розвитку громади, та запит на продовження дискусій і зростання уваги до нашої роботи, як місцевого медіа.
Газета «Першотравенські новини» розповсюджується в місті Шахтарське та в усій Миколаївській громаді Синельниківського району Дніпропетровської області. Населення міста складає 26 тисяч осіб, в сільській громаді мешкає майже 13 тисяч. Окрім друкованого видання, маємо сайт, сторінку та групу у Фейсбуці. Серед наших передплатників є також мешканці Петропавлівської громади, незважаючи на те, що там є власне потужне медіа.
Миколаївська територіальна громада – це 17 населених пунктів, в яких проживають 12792 мешканця, 23596 з яких – внутрішньо переміщені особи. У віддалених 13 населених пунктах громади мешкають також 322 представники вразливих груп населення, які потребують постійного соціального супроводу.
Мешканці невеликих та віддалених населених пунктів – тобто периферії по відношенню до центру громади – завжди відчувають нестачу уваги до себе з боку й суспільства, й влади, й медіа. Почувають себе покинутими, непотрібними, безпорадними. Хоча насправді в глибинці вирує життя. Але воно є “непомітним”, “невидимим” життям, адже проходить без особливої залученності у життя всієї громади. Оцей розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків, комунікацій, який взагалі притаманний сучасному “атомізованому” суспільству – попри “осередкову” консолідацію, викликану війною – у віддалених селах відчувається гостріше, ніж у наближених до центрів місцевої цивілізації. Дефіцит довіри та комунікації – як горизонтальної, один до одного, так і вертикальної – до влади, напевно, є головною нестачею нашого часу.
Дефіцит довіри та комунікації – як горизонтальної, один до одного, так і вертикальної – до влади, напевно, є головною нестачею нашого часу
Проблема ця багатошарова, але редакція з усієї “матрьошки” вкладених одна в одну складових обрала сферу соціального супроводу. По-перше, вдосконалення соціального захисту важливо для більшості населення, як користувачів соціальних послуг. По-друге, саме тут можна найефективніше зблизити позиції мешканців (користувачів) та влади (надавачів) послуг. Бо дуже багато дає пряме спілкування і пряме обговорення як проблем, так і шляхів їхнього вирішення. Це дуже предметна розмова, а не просте “випускання пари”, вилив власних емоцій. І журналісти та місцеві медіа – одні з найкращих кандидатів, щоб виступити тією точкою перетину “пунктирних” горизонтальних і вертикальних зв’язків, сфокусувати та координувати дискусії.
У нашому випадку поштовхом для розробки проєкту “Допомога громаді у вдосконаленні соціального захисту”, який реалізовано за фінансової та менторської підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та Українського Медіа Фонду, послужили саме скарги мешканців віддалених сіл Миколаївської громади. Люди нам неодноразово говорили: «раз на місяць зустрічаємо листоношу, яка привозить пенсію, не набагато частіше спілкуємось з соціальним працівником. Не завжди є змога звернутися до старости округу чи місцевого депутата, та й не всі питання чиновники здатні вирішити на місці, іноді доводиться звертатися, щонайменше, до голови громади. Але для цього треба ще здійснити нелегку поїздку до адміністративного центру громади…».
Тоді ми вирішили перевірити, чи такі скарги є окремими чи навпаки, поширеними. Разом із волонтерами – представниками місцевих громадських організацій, представниками самоврядування – журналісти провели опитування 302 мешканців Миколаївської громади. Зокрема, запитували мешканців віддалених сіл, хуторів, селищ щоб з’ясувати пріоритети у вирішенні найбільш поширених проблем їхніх жителів.
Як ми допомогали соціальний супровід вдосконалювати
Проаналізувавши відповіді, зрозуміли, що в громаді не вистачає соціальних працівників, які не лише допомагають тим, хто потребує соціального захисту, але й є зв’язуючою ланкою між їхніми підопічними і соціумом.
Обговорили це з керівництвом громади – і отримали повне розуміння та підтримку. Депутати місцевої ради вирішили збільшити штат Центру надання соціальних послуг на 2 працівниць, та розв’язали проблему із транспортом для поїздок цих соціальних працівників у віддалені населенні пункти громади.
Жителі громади, як постійні, так і нові, говорили нам, що хочуть мати більший вплив на те, як облаштоване життя навколо, на рішення місцевої влади. Але наразі не знають як цей вплив збільшити
Ще з результатів опитування дізнались, що вельми гострими проблемами, на які вказують мешканці громади – і особливо ВПО – є працевлаштування, транспортне сполучення, юридичні питання, психологічні проблеми. А от з житлом у віддалених селах ситуація не є гострою – тут є де жити людям. Окрім цього, жителі громади, як постійні так і нові, говорили нам, що хочуть мати більший вплив на те, як облаштоване життя навколо, на рішення місцевої влади. Але наразі не знають як цей вплив збільшити.
Побачивши цей комплекс питань, ми почали зі, звісно, організації дискусії (діалогової зустрічі) “Як підвищити рівні надання соціальних послуг та залученості жителів периферійних населених пунктів до життя громади”. В обговоренні взяли участі активні громадяни з віддалених сіл, працівники структур місцевого самоврядування, представники 2 громадських організацій, фермерського господарства, промислового підприємства. Загалом у обговоренні взяли участь 22 людини. Ми, звісно, хотіли зібрати ще більше – щоб якомога більше мешканців долучились. І особливо ті, хто говорив про бажання брати більш активну участь і мати більший вплив на життя в громаді. Тому планували провести цей захід безпосередньо у віддаленому старостинському окрузі. Але з міркувань безпеки – тобто наявності облаштованого укриття – провели зустріч в с. Миколаївка, тобто в центрі громади. Це збільшило кількість учасників від громади, але зменшило кількість мешканців віддалених населених пунктів. Тож ми це скомпенсували власною роботою, використали усі ресурси та вміння місцевого медіа.
Результатом дискусії стало налагоджування комунікацій в громаді, перспективної взаємодії між учасниками та структурами, які вони представляли. Так, волонтери громадських організацій вирішили регулярно їздити разом із соціальними працівниками по селах, аби залучати селян до своєї діяльності. Зокрема, серед мешканок малих сіл знайшлися бажаючи плести шкарпетки та маскувальні сітки. Волонтерки, зі свого боку, готові допомогти першим із пряжею, других – навчити.
Результатом дискусії стало налагоджування комунікацій в громаді, перспективної взаємодії між учасниками та структурами, які вони представляли
Найбільш активні мешканки сіл закидали керівниць ГО запитаннями на кшталт як створити громадську організацію, які при цьому можуть виникнути складнощі та чи є в цьому сенс чи можна просто працювати з існуючими громадськими організаціями. Жінки висловили бажання побачити роботу організацій зсередини й нещодавно редакція організувала зустріч активісток Миколаївської громади із жіночим клубом сусідньої Петропавлівської громади. Зараз наші активістки обирають остаточний варіант: приєднатися до однієї з ГО чи створювати власну. Для редакції це “дзвіночок”: можливо, варто повернутися до забутої ідеї випустити спецвипуск чи буклет про громадські організації регіону.
Цікаво вийшло із організацією психологічної допомоги. При формуванні проєкту ми передбачили проведення якщо не наживо, то онлайн зустріч із психологом. Адже відповіді жителів громади показали, що ізольованість призводить до зростання соціальної тривоги, неконтрольованого відчуття небезпеки та безнадійної самотності. Звідси безпосередньо випливають депресії, неврози, а отже, зростає ризик непередбачуваних зривів, неадекватної поведінки та агресії. Особливо це відчувають ВПО. Але психологиня, що працює в громаді, відмовилась від такої зустрічі, мотивуючи тим, що вона спеціалізується на допомозі ветеранам, військовим і їй бракує часу займатися цивільними клієнтами. Тоді ми звернулися до Харківської ГО психологів й тамтешня психологиня поспілкувалася в зумі з бажаючими мешканками віддалених сіл. Таких зібралось майже 20 осіб, всі відзначили практичність та корисність зустрічі. Фахівчиня ж зауважила, що , якщо в подальшому буде не менша кількість бажаючих, то можливі ще подібні зустрічі. А також 5 мешканкам вона порадила звернутися до неї в індивідуальному порядку для конкретних порад щодо їх психологічного стану. (Можна додати, що харківські психологи згодом розробили он-лайн-форму, яку ми розмістили на своїх ресурсах, для запису на індивідуальні безкоштовні консультації. Щоправда, фахівці зауважили, що очікування через чергу може тривати до 3 місяців).
Наші дії дозволили і людям допомогу надати і продемонструвати те, що не вдавалось зробити шляхом обговорень
Після зустрічі і публікації, психологиня громади також знайшла час у своєму розкладі для ВПО та їх дітей. Тепер вони можуть звертатися до ресурсної кімнати громади в разі потреби. А сільрада взялась забезпечити заклад необхідними дидактичними матеріалами для роботи з дітьми. Іншими словами, наші дії дозволили і людям допомогу надати і продемонструвати те, що не вдавалось зробити шляхом обговорень.
Серед соціальних послуг найзатребуваною виявилася … робота
Найболючишім питанням для жителів віддалених населених пунктів, особливо ВПО, є працевлаштування. Під час діалогової зустрічі представники фермерського господарства і промислової компанії відповіли на чисельні запитання шукачів роботи та висловили власні міркування про перспективи залучення працівників.
Так, фермерські господарства регіону зараз не в найкращому становищі. Через глобальні проблеми на ринку пального, через безпекову ситуацію їм складно спрогнозувати навіть хід посівної кампанії. І запропонувати вони можуть лише сезонні роботи, та й ті в перспективі. Тим не менш, контактами потенційні роботодавці та робітники обмінялися.
А після заходу редакція звернулася до фермера з сусіднього району, який орендує на території Миколаївської громади землю, має тут ставок та тепличне господарство. Й вже зараз щодня привозить людей з району на збирання врожаю першої весняної зелені. Оплата щоденна, тому склад працівників постійно змінюється. Редакція за домовленостю з фермером допомогла скласти та розповсюдити по віддалених населених пунктах громади об’яву-пропозицію роботи. Серед ВПО, що мешкають безпосередньо в селі, де розташовані теплиці, одна жінка скористалася можливостю, зараз працює. Ще є група жінок з віддалених сел, які теж готові працювати, але поки перешкодою є транспортне питання – як дістатися до міста праці. Фермер в свою чергу готовий возити автобусом, але має бути впевненим, що працівниць буде достатньо, щоб окупити оренду автобуса та пальне. Адже тут, як в колгоспі: хочу їду, хочу іншими справами займуся. На сьогодні обидві зацікавлені сторони намагаються зблизити ці позиції. Редакція продовжує розповсюджувати об’яви, запланували репортаж з цього тепличного господарства. Маємо надію, що завдяки нашим зусиллям назбирається достатньо працівників і автобус почне курсувати.
Маємо надію, що завдяки нашим зусиллям назбирається достатньо працівників і автобус почне курсувати
Здавалось би, це нагадує давню газетну рубрику “Редакція допомагає”: начебто окремий випадок, окремої звичайної людини… Але з таких невеликих рішень поступово формується конструктивне рішення для громади. А доступність роботи в регіоні – актуальна проблема. Наче на ринку праці й пропозицій чимало, адже шахтам і заводам бракує робітників через постійну мобілізацію, але не завжди економічно доцільно збільшувати транспортне плече, доставляючи працівників з населених пунктів, що розташовані віддалено від основних, більш-менш якісних доріг в регіоні. Саме про це говорила на діалоговій зустрічі представниця ДТЕК, запропонувавши шукачам роботи переселитися до міста чи передмістя, адже компанія частково компенсує витрати на оренду житла та комунальні послуги. ВПО й залюбки б, та у місті вже практично не має вільного житла. А для корінних мешканців це взагалі не найкращий варіант – кидати домівку. Поки що це питання так й залишається на рівні обговорень.
А психотерапевт, виявляється, не забаганка…
Якщо підсумувати наше результати, а точніше тільки перші з них, бо багато з того, що ми розпочали, дасть результат пізніше, то можемо говорити, що працювали недарма. Ми опитали 302 осіб на початку проєкту і ще 105 – наприкінці. Це дозволяє нам бути впевненими, що ми працювали над реальними проблемами, що нам це все не здалося. І оскільки ми обрали сферу соціального супроводу як найбільш важливу для мешканців, то перше, про що скажемо, що 60 жителів віддалених населених пунктів отримали консультацію фахівців з соціальної роботи. В громаді з’явилися 2 нових соцпрацівниці – відповідно, ще 30 осіб з вразливих верств населення отримують соціальний супровід. У виїздах мобільної соціальної групи сільської громади беруть участь волонтери ГО міста Шахтарське.
20 жінок пройшли колективний он-лайн сеанс у психолога, 5- індивідуальний безкоштовний. 4 родинам з дітьми допомогла штатна психологиня громади
20 жінок пройшли колективний он-лайн сеанс у психолога, 5- індивідуальний безкоштовний. 4 родинам з дітьми допомогла штатна психологиня громади, яка спеціалізується на роботі з ветеранами та військовими. Зустрічі з психологами – он-лайн й наживо заплановані й в подальшому. Також ГО психологів з Харкова надала за сприяння редакції всім бажаючим безкоштовний доступ до базового курсу з психології та самодопомоги. Який, крім іншого, передбачає видачу відповідного сертифікату з визначенням відпрацьованих годин, що особливо зацікавило тих, хто мріє опанувати професію психолога чи готується до атестації за фахом. Таких виявилося поки що 18 жінок, як сільських, так й містянок. Але попит на послуги професійного психолога виявився значним. Навіть попри недовіру до психологів і відносну новизну таких консультацій для українців. Тож будемо цей напрямок розвивати й надалі.
Проблемою номер два ми визначили роботу. І тут є прогрес, хоча він більш повільний, звісно. Одна жінка знайшла роботу, ще 100 були проінформовані про наявні варіанти. Редакція домовилася з службою зайнятості про публікацію на постійній основі відомостей про вакансії в місті. 4 активних жінки об’єдналися в ініціативну групу по створенню жіночої організації в громаді. Міська громадська організація та сільські жителі налагодили взаємозв’язки для подальшої роботи.
В цілому, завдяки проєкту мешканці віддалених населених пунктів Миколаївської громади відчули, що можна впливати на рішення місцевої влади, брати участь у житті громади, соціалізуватися, що особливо важливо для ВПО, комунікувати, налагоджувати зв’язки для подальшої спільної громадської діяльності, розвивати активності в громаді. Проєкт надав цим людям підстави бути впевненими, що їх не лише помітили, а й готові приділяти увагу та допомагати – місцева влада, волонтери, журналісти.
Завдяки нашій роботі мешканці віддалених населених пунктів Миколаївської громади отримали впевненість, що їх не лише помітили, а й готові приділяти увагу та допомагати – місцева влада, волонтери, журналісти
Звісно, величезну роль тут зіграла наша робота як медіа. Тобто не тільки те, що ми багато що ініціювали та організовували. Але й те, що завдяки медіа ми змогли донести інформацію до багатьох, і це збільшило і залучення, і участь людей у тому, що відбувається.
В рамках проєкту редакція запланувала 40 публікацій, які б не лише інформували, але й формували громадську думку, підштовхували до рішення чи, найменш, до пошуків рішення. Підготували ми не всі 40, а тільки 28 публікацій, в тому числі 3 статті. Чому не виконали все, що хотіли? Десь бракувало часу, десь не вистачило навичок та вміння розпізнати привід для публікації у здавалось би пересічній ситуації, десь переоцінили себе. Але здача звіту за проєктом – це не кінець історії, все заплановане буде досягнуте та здійснене трохи згодом. Адже для людей це важливо.
Щодо цінності та затребуваності різних платформ, то у віддалених населених пунктах найбільшим затребуваними виявилися публікації в газеті. У 10 селах ми розповсюджували щотижня 2000 примірників, але охоплення аудиторії сягало 8-10 тисяч. Адже газету передавали з рук у руки, особливо, коли розмішувалися історії про людей громади, консультації юристів. Газету доставляли як раз за допомогою волонтерів і соцпрацівників, будьмо й надалі з ними співпрацювати.
У 10 селах ми розповсюджували щотижня 2000 примірників, але охоплення аудиторії сягало 8-10 тисяч. Адже газету передавали з рук у руки
Серед цифрових платформ найефективнішою виявився фейсбук – сторінка та група. Тут охоплення історій сягало 1,9 тис, понад 100 вподобайок під кожною. Кількість підписників під час проєкту збільшилася на 102 у соцмережі, на 50 – передплата на пдф-версію газети. Хоча ми очікували вдвічі більше. Але вже бачимо, що недопрацювали.
Кількість відвідування сайту також зросла незначно, на 500, але сайт новий, треба більш серйозно займатися його просуванням.
Людям потрібно спілкування. І притому вживу, не онлайн
За підсумками проведених нами обговорень та поширення матеріалів можемо чітко стверджувати те, що людям сьогодні бракує спілкування. Що б не здавалось про перевантаження новинами. Є загальне розуміння того, що “смайлик” посмішки не замінить, що необхідне живе спілкування, обговорення ідей, обмін інформацією та досвідом. Принаймні наша аудиторія висловила чітке бажання і попросила редакцію зробити діалогові зустрічі регулярними. Враховуючи, що зараз в громаді з’явився окремий автомобіль для роботи мобільної соціальної групи, це цілком можливо й редакція буде організатором таких зустрічей, а платформи редакції – майданчиком для подальших обговорень і залучення ще більшої кількості мешканців. Бо саме редакція допомагає людям обмінюватися інформацією та взаємодіяти.
Наша аудиторія висловила чітке бажання і попросила редакцію зробити діалогові зустрічі регулярними
Бачимо також, що цілком логічно створити і клуб друзів газети. Виникає слушне питання, чому це не зроблено досі, чому редакції знадобилося грантове фінансування, аби повернутися до такого перспективного напрямку, як робота та взаємодія з аудиторією на периферії? Основна перешкода – брак кадрів, коштів, часу. Перш, ніж їхати у віддалене село, журналіст має бути впевненим, що поїздка не обернеться пшиком. Тобто треба чітко розуміти, куди, для чого їдємо, алгоритм зустрічей з героями публікації, тощо. Бува таке, що наче все організував, з усіма домовився, але буквально напередодні відрядження виявляється, що хтось відмовляється від зустрічі, хтось не може саме завтра, додаємо безпекову ситуацію, що постійно погіршується й виходить, що простіше надати перевагу новинам у місті, інколи телефоном дізнатися інформацію з віддалених населених пунктів.
До того ж, з огляду на фінансове становище сільських мешканців, у віддалених селах постійно зменшується кількість передплатників. Тут все більше переходять на цифрові платформи. Тому витрати на створення якісного контенту саме з глибинки часто виявляються вищими, аніж ефект від нього. Але завдяки проєкту у нас з’явилися й нові інформатори, й можливість частіше бувати у віддалених куточках громади, а також доставляти сюди газету.
Люди бажають спілкуватися, комунікувати, щоб покращувати своє життя та життя громади. А це означає, що ми зробимо і свій крок, щоб бути цінними для своєї аудиторії
Проєкт надихнув нас на нові ідеї, на роботу над новими темами. Є розуміння, що необхідно розвивати всі платформи, зберегти паперову газету.Адже людям старшого віку звічно читати саме паперовий формат медіа.
Відчули, що попри все, люди бажають спілкуватися, комунікувати, щоб покращувати своє життя та життя громади. А це означає, що ми зробимо і свій крок, щоб бути цінними для своєї аудиторії. Бо це також і запорука нашої економічної стікості.
Чим проєкт запам’ятався мешканцям громади?
Тетяна Паненко, ВПО, с. Кардаші:
Напевно, для кожної людини немає нічого страшнішого за самотність, а тим більше – самотню старість. І від цього, на жаль, ніхто не застрахований. А буває, людина все життя віддала роботі, турботі про інших, і на схилі років усвідомила, що залишилася з проблемами сам на сам. Тоді надійною опорою, сполучною ниточкою з цим світом стає соціальний працівник. Я в 41 рік овдовіла, сини давно своїм життям живуть за кордоном. А я мешкала зі свекрухою на Донеччині. Зараз старої вже 88 років, прикута до ліжка, а довелося евакуюватися. Спочатку громада надала нам тимчасовий притулок у Дмитровському шелтері, а потім ось знайшли будинок у віддаленому селі. Нам без соцпрацівника не впоратися. Тому я дуже зраділа, коли до нас завітала нова працівниця і сказала, що ось, громада знайшла кошти для збільшення штату Центру надання соціальних послуг, й тепер моєї свекрусі більш уваги перепаде. Тож й у мене більш часу для інших справ з’явилося. Я зараз і з сусідами ближче познайомилася, і в інтернеті більш спілкуюся, знайшла однодумців з рукоділля, досвідом обмінююсь. Добрий проєкт ви здійснили, вже немає того почутття, що ми тут у глухому кутку покинуті напризволяще. Головне, щоб це не перетворилося на щось тимчасове.
Олена Осташєва, ВПО, с. Чумаки:
Ми з сестрою навчилися плісти маскувальні сітки! Приїзджали волонтери, організували нам мастер-клас й ми залюбки долучилися. Це добре, що волонтери про нас згадали, а то скаржаться, що містяни вже не так охоче допамагають плісти сітки, як у 2022-му. Відчувається втома від війни. А ми радіємо, що можемо хоть чимось віддячити приймаючій громаді. А то ж сиділи, наче сови, відірвані від світу.
Ще сподобалось, що ви допомогли порадитися з психологом. Бо у нас в родині класичний конфлікт “батьків та дітей” якось бурхливо відбувається. Бабуся скаржиться родичам на здоров’я, а їй відповідають: «У тебе вічно щось болить». Така відповідь викликає образу. Й стара зачіпається за будь-яку дрібницю: то онук зіпсовані продукти придбав, то ще щось. Й так щодня постійно сваряться, ніхто не поступається. А тут психологиня поспілкувалась з підлітком, нам кілька слушних порад надала, ми стали більш з бабусею розмовляти, вислуховувати її, емоції свої стримувати в її присутності. В домі спокійніше стало. Так що ваш проєкт гарна справа.
Марина Звіркова, фахівчиня відділу культури, молоді, спорту, соціальної роботи Миколаївської сільської ради:
До складу Миколаївської громади входять 13 віддалених населених пунктів громади, де мешкають представники вразливих категорій, зокрема, сім’ї, що опинилися в складних життєвих обставинах з дітьми, самотні люди похилого віку, особи з інвалідністю. Тут існують перешкоди для отримання ними своєчасної допомоги. В першу чергу через брак соціальних працівників та логістичні складнощі. Зокрема, лише серед родин із дітьми, що опинилися в складних життєвих умовах, соціального супроводу потребують 222 дитини, 133 дорослих (89 родин). Спостерігається тенденція до зростання кількості потребуючих соціального захисту через постійний приплив ВПО (вже сьогодні це кожний 6 житель громади), збільшення осіб з інвалідністю, як серед учасників бойових дій, так й цивільного населення. Тобто зростає потреба у посиленні системи соціального захисту, яка повинна забезпечувати комплексне і, що не менш важливе, різнобічне сприяння кожному мешканцю громади. Сталий розвиток громади не в останню чергу характеризується спроможністю місцевого самоврядування забезпечити належний рівень соціального супроводу. Бо це зменшує соціальну напругу в громаді, є профілактикою негативних, кримінальних явищ, подолання бідності, адже із зростанням благополуччя підвищується інтерес та бажання впливати на рішення влади. Будь хто може в будь-яку мить опинитися в складних життєвих умовах. (Наприклад, на сьогодні вже всі родини з дітьми в Миколаївській громаді, а це без малого 2000 сімей, набули такий статус через наближення бойових дій). Тому проблема соціального супроводу людей вразливих категорій у віддалених населених пунктах за результатами опитування серед мешканців громади визнана однією з найзатребуваніших. Треба віддати належне місцевої владі: голова громади, депутати сільради завжди підтримують ініціативи, спрямовані на покращення життя громади. Працівники місцевого самоврядування теж люди, можуть чогось не побачити. Якщо є здорова пропозиція, то вона завжди підтримується. Але спочатку вивчаються можливості, шукаються джерела фінансування.
Миколаївська громада має сформовану систему надання соціальних послуг, яку вмотивована покращувати, застосовуючи нові підходи та інструменти, щоб відповідати європейським підходам. Працює уповноважений орган – відділ соціального захисту виконкому. В громаді створений комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» (ЦНСП) Миколаївської сільської ради, який надає соціальні послуги.
Бажання мешканців отримувати якісні соціальні послуги корегується з бажанням місцевого самоврядування їх надати. При цьому в громаді накопичений суттєвий досвід впровадження проєктів та комунікацій з гуманітарними партнерами. Тому місцева влада підтримала запропонований проєкт, вирішив питання додаткового транспорту та збільшив штатний розклад ЦНСП. Тобто ми не розглядаи проєкт як піар-акцію, ця робота буде тривати й надалі.
АВТОРИ: Катерина Передирій та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду