Доля бездомних тварин – тест на зрілість кожної країни, громади. І ще не так давно здавалося, що наша громада цей іспит майже повністю провалила… Але все радикально змінилося, коли редакція «Вперед» підняла це питання на рівень регулярного обговорення. Такий м’який тиск і наша наполеглива праця, звісно, стали тим локомотивом, який потягнув за собою вирішення проблем, які виглядали фатальними. Радимо наш досвід колегам. Це реально працює!

Наша редакція пишається тим, що нам вдалося – підштовхнути владу зробити перший крок до вирішення проблеми безпритульних тварин у громаді. Журналісти зрозуміли, що вони таки мають вплив, і що з їх думками та пропозиціями влада рахується. Звісно, це не тільки дозволило розпочати шлях до вирішення проблеми, це нам самим дало певну впевненість у силі медіа. Адже коли починали цей проект, сумнівалися у тому, що нам вдасться. Тож тепер радо ділимося своїм досвідом з колегами.

Що ми мали?

Ми, у редакції «Вперед», яка працює для мешканців громади смт Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області, як і керівництво громади, тривалий час мали численні звернення про напади собак-безхатьків на дітей та дорослих. У той самий час від офіційних осіб не було ані дій, ані інформації щодо підтримки самих тварин та усунення цієї нагальної проблеми. Ще наприкінці грудня 2023 року на черговий запит редакції селищна рада відповіла майже категорично: «комунальна служба для забезпечення вилову собак, котів та інших домашніх тварин або підприємство з питань утримання та поводження з тваринами в Олександрівській селищній раді відсутні. Кошти на створення і утримання комунальної служби або підприємства, що здійснює вилов та тимчасове утримання безпритульних тварин, чи будівництво притулку тимчасового утримання безпритульних тварин, в т.ч. стерилізацію безпритульних тварин бюджетом Олександрівської селищної територіальної громади на 2024 рік не передбачено…»

Перш за все, ми не могли знехтувати тим, що нам говорили читачі.

Але проблема була гострою, тож ми вирішили спробувати змінити ситуацію. Перш за все, ми не могли знехтувати тим, що нам говорили читачі. Що проблема тварин-безхатьків давно наболіла для всіх, було очевидним з регулярних гнівних коментарів жителів Олександрівщини під нашими публікаціями у мережі Фейсбук. До того ж, в Олександрівській лікарні офіційно підтвердили, що протягом 2023 року було зареєстровано 17 звернень громадян зі скаргами на укуси безпритульних тварин.

Безпритульні собаки на вулиці Олександрівки.

Тож ми взялися за цю справу – щоб налагодити хоча б стерилізацію. Бо вже у той момент знали, що в сусідніх громадах – Кам’янській та Знам’янській – ситуація з безпритульними тваринами набагато краща.

Як ми йшли до вирішення проблеми?

Від початку ми розуміли, що за місяць-два цю проблему не вирішити, до того ж, повторюся місцева влада була категоричною (у країні війна – грошей немає). Тож усім здавалося, що порозуміння між жителями громади, яких хвилює доля вуличних тварин, і владою – не буде. Але ми вірили, що ситуацію можна змінити, хоча б почати змінювати.

Свої дії на першому етапі ми продумали до дрібниць – кому надсилаємо запити на інформацію, де беремо приклади успішного досвіду, з ким із зоозахисників спілкуємося. І ще ми запланували м’який тиск – розмови на цю тему з різними людьми, але регулярно.

Тому свої дії на першому етапі ми продумали до дрібниць – кому надсилаємо запити на інформацію, де беремо приклади успішного досвіду, з ким із зоозахисників спілкуємося… І ще ми запланували м’який тиск – розмови на цю тему з різними людьми, але регулярно. Тому у своїх публікаціях намагалися звернути увагу всіх сторін на проблему – влади, ветеринарів, зоозахисників, поліції, лікарів. І шукали у їхніх відповідях та міркуваннях не тільки шляхи вирішення, але й точки дотику, щоб об’єднати їх зусилля, щоб таки позбутися проблеми.
Коли розіслали запити на інформацію у селищну раду, ветеринарну службу, поліцію і лікарню, то найбільше чекали відповіді саме від селищної ради. Її зміст ви вже знаєте. Та ми не зупинялися: продовжували давати публікації з фотографіями безпритульних собак у різних місцях Олександрівки у групі газети на Фуйсбуці. Потім звернулися до зоозахисників у сусідніх громадах – у Знам’янці та Кам’янці – щоб вони поділилися досвідом роботи над вирішенням цієї проблеми. Їх ефективні методи також виклали у соціальній мережі… І тут, як кажуть, лід тронувся! Селищний голова повідомив, що він дав вказівку начальнику відділу архітектури, ЖКГ та благоустрою поїхати у Кам’янку і все ж поцікавитися діяльністю притулку. Плюс дав вказівку провести обрахунок облаштування подібного притулку. Ми зрозуміли, що влада до нас таки дослухалася!

Притулок у сусідній Кам’янці.

Наступним кроком була дискусія. У спільній розмові між журналістами, Олександрівським селищним головою, керівником відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Олександрівської селищної ради, керівником ветеринарної медицини громади та місцевою активісткою, яка готова опікуватись безпритульними тваринами, дійшли до висновку: проблему треба вирішувати і негайно. Це стало наступною важливою звісткою про прогрес.
Але як само рухатися далі? Підказала сусідня, Кам’янська, громада. Туди їздила ціла делегація від нашої громади – представники відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою та спеціалісти ветлікарні. Точно можу сказати: це наша заслуга. Адже успішному досвіду сусідів у вирішення проблеми безпритульних тварин наше видання присвятило окрему публікацію. Щоб про цей досвід також знала і громада – і щоб не відкидала надію на те, що вирішити проблему і реально, і посильно.

Успішному досвіду сусідів у вирішення проблеми безпритульних тварин присвятили окрему публікацію. Також щоб про цей досвід знала і громада – і щоб не відкидала надію на те, що вирішити проблему і реально, і посильно

До речі, саме під цією публікацією олександрівці, які ще не так давно зовсім не вірили, що «віз зрушить з місця», не поскупились і на позитивні коментарі. Одна з читачок, наприклад, написала: «Сподіваємося, що ці перші кроки призведуть до успішного вирішення такого довготривалого та болючого питання, а місцева влада покращить свою репутацію. Жителі громади, впевнена, підтримають та будуть допомагати тваринкам. Також можна буде залучити до допомоги та співпраці зоозахисні організації, вони можуть надавати притулкам корм та послуги».

Що маємо тепер?

Надзвичайно раді сказати, що результат є! Спілкування за, так сказати, «круглим столом» відбулося. І якщо раніше селищна рада офіційно відповідала, що «немає можливості вирішити дане питання», то зараз вона вже сама почала шукати шляхи вирішення. До того ж, долучилися до цього й ветеринарна служба та зоозахисники та просто небайдужі громадяни.
Стимулює хорошими словами олександрівців і Світлана Лук’яненко – керівниця благодійного фонду «Крок до тварин» у Кам’янці: «Все буде добре. Я не отримую зарплату, але в притулку відпочиваю навіть тоді, як наробимось так, що й ноги не ходять. Це, дійсно, зовсім інша робота, де потрібно любити тварин, а не гроші. І, повірте, це неймовірна радість, коли рятуєш ледь живе кошеня, і воно на ваших очах росте і стає прекрасною кішечкою. Зараз я не уявляю своє життя без моїх хвостиків». А також жінка поділилась фотознімками з добре доглянутого притулку для тварин.

“Круглий стіл” у кабінеті селищного голови

Так от, під час чергової зустрічі з приводу вирішення цієї проблеми у селищній раді пішла мова і про створення громадської організації, яка б займалась опікою тварин та збором коштів, і про пошук місця для притулку. В неофіційній розмові обговорювали ідеї, як можна було б утримувати та чим годувати тварин. А те, що спеціалісти ветлікарні готові проводити безпритульним тваринам операції зі стерилізації, підтвердив керівник управління ветеринарної медицини.

Під час чергової зустрічі у селищній раді говорили і про створення громадської організації, яка б займалась опікою тварин та збором коштів, і про пошук місця для притулку. Чимало олександрівців висловилися, що готові фінансово підтримувати притулок для тварин та їх стерилізацію

До того ж, чимало олександрівців вже натякнули на бажання фінансово підтримувати притулок для тварин та їх стерилізацію. Ось, зокрема, одна з читачок написала: «…Коли буде організований притулок та громадська організація чи благодійний фонд, було б добре, щоб на сторінках олександрівських груп у Фейсбук були закріплені повідомлення про діючий притулок та реквізити для благодійних внесків. Така інформація дала б можливість землякам, які не проживають в Олександрівці, але мають бажання допомагати, перераховувати донати».
Тож… На сьогодні єдина «зупинка» – пошук місця для притулку. Коли матимемо реальні пропозиції, зможемо рухатися далі.
А щойно вирішимо проблему з тими безпритульними тваринами, які вже є, залишиться не провалити ще один головний іспит – на людяність. Це стосується господарів хвостатих, які ще не навчились нести відповідальність за тих, кого приручили, і викидають новонароджених цуценят та кошенят просто на вулиці. Бо, як радить одна з наших читачок, «треба відповідально ставитися до своїх домашніх улюбленців, якщо дійсно вони є улюбленицями. Щось змінюючи, треба завжди починати з себе».

Наші висновки

Найголовніший – треба завжди вірити в себе, розпочинати, діяти і ніколи не зупинятися! Думаю, саме завдяки цьому ми повернули виданню впливовість і значимість! Та й якби цей проект ми не зробили, то жителі громади продовжували б скаржитися на те, що безпритульні собаки на вулиці їх або покусали, або налякали.
А ще ми точно показали всім жителям громади: якщо взятися за вирішення проблеми разом, то й результат буде! Можу підкріпити свої слова цифрами. Наші публікації на тему безпритульних тварин охоплювали вдвічі-втричі більше учасників, ніж сама група газети. Так, ми маємо 4100 підписників у Фейсбук, а кожна публікація на цю тему мала охоплення від 4 тисяч і понад 9 тисяч. Та й тональність коментарів змінилася. Як я сказала, поки ми не зайнялися цією тематикою, люди, переважно, скаржилися та висловлювали невдоволення. А тепер, здебільшого, дякують, «що порушили цю тему».

Головне – завжди вірити в себе, розпочинати, діяти і ніколи не зупинятися. І показувати жителям громади: якщо взятися за вирішення проблеми разом, то й результат буде

Виграла і друкована газета. До регулярного тиражу у 1700 екземплярів додалися 50 нових підписників. Небагато поки що, але ж тиражі у друкованої преси падають – а у нас він зріс. Отже, працювали і працюємо ми не даремно. У селищі про безпритульних собак заговорили, зроблено перші кроки до вирішення проблеми – це головне!
Тож, підсумовуючи, результатом – до газети прислухалися! – задоволені. Знаємо, що проблема за короткий час не вирішиться, потрібен певний період. Але ми планували лише підштовхнути всіх зацікавлених до перших кроків у вирішенні проблеми. А домоглися набагато більшого. І це надихає.

АВТОРИ: Галина Шевченко та Ольга Діденко, газета “Вперед”, Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області

Публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Української Асоціації Медіа Бізнесу і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, завдяки фінансовій підтримці якого відбувалася реалізація проєкту.