Громадам, які знаходяться поблизу бойових дій, допомога місцевого медіа є дуже цінною. І це не просто донесення перевіреної інформації – а реальна допомога у пошуку роботи, яка дозволяє отримати впевненість і вижити. Що саме робить, і як допомагає своїй громаді «Редакторському Порталу» розповіла Ольга Полтавець, головна редакторка видання «Вісника Куп’янщини» та Куп’янськ.Сіту
Не скажу нічого нового, розпочавши з тези, що на Куп’янщині сьогодні ситуація непроста. Прифронтові громади обстрілюють війська рф, і там продовжується примусова евакуація сімей з дітьми на більш безпечні українські території. А в ті громади Куп’янського району, які знаходяться подалі від фронту (50-60 км до лінії зіткнення), життя потроху повертається. Там поступово реалізовуються проекти з відбудови і налагоджується робота об’єктів, які забезпечують надання послуг першої необхідності в умовах воєнного стану – облаштовують дитячі простори в укриттях, закуповують автомобілі для сімейних лікарів, і в цих автомобілях облаштовують пересувні амбулаторії, мобільні стоматологічні кабінети та інші.
Місцеве видання на цих територіях залишається основним джерелом інформації. При цьому жителям прифронтових сіл, де вже понад рік немає світла, води, зв’язку, інтернету, важливо отримувати саме газету – друковане видання. «Вісник Куп’янщини» продовжує працювати для своєї авдиторії, однак газеті не вистачає оперативності. Бо друкуємось зараз усього один раз на місяць. Та й доставка нерегулярна – поки волонтери довезуть газету, може пройти два-три дні, в залежності від їхнього маршруту. Тому ми звернулися за допомогою в розповсюдженні газет до самих громад.
Але основне, звісно, інформація, яку ми надаємо людям. Я хочу поділитися досвідом того, як ми, своєю роботою, допомагаємо людям уберегтися від війни.
Суть проблеми
Виїзд з рідного дому – дуже непросте питання. Ми для себе вирішили, що будемо допомагати людям знаходити роботу на новому місці, і це має полегшити прийняття рішення про виїзд з небезпечних місць, які перебувають під обстрілами. Своєю метою ми обрали надавати багато докладної інформації про наявність роботи для ВПО.
Грант від УАМБ, який профінансувала UNESCO, допоміг нам організувати щоденну системну діяльність для того, щоб надихнути земляків шукати роботу будь-яким зручним способом, і виїхати з небезпечних територій. Ми розглядали варіанти пошуку роботи через центри зайнятості, інтернет-ресурси, пропонували бізнес-ідеї та навчання. Все це було спрямовано, перш за все, на ВПО-куп’янчан. Також для земляків ми шукали можливих роботодавців, лояльних до переміщених осіб.
Виїзд з рідного дому – дуже непросте питання. Ми для себе вирішили, що будемо допомагати людям знаходити роботу на новому місці, і це має полегшити прийняття рішення про виїзд з небезпечних місць, які перебувають під обстрілами.
За три місяці на Фейсбук сторінках «Вісник Куп’янщини» та Куп’янськ.Сіту ми розмістили 66 публікацій з інфографікою щодо наявності вакансій в регіонах України та рівнем заробітної плати. Публікували їх щодня і відстежували охоплення. Таким чином, редакція розуміла якою роботою найбільше цікавляться земляки. Наприклад, вивчаючи потребу куп’янчан у спеціальностях, ми слідкували за взаємодією з інфографікою наступним чином: люди переходили на гугл-документ з конкретними вакансіями, і це збільшувало охоплення авдиторії. Врахувавши цей попит, ми підготували і розмістили 8 статей на сайті з більш конкретними пропозиціями по окремим регіонам, де могли б працевлаштуватися ВПО з Куп’янська, маючи досвід роботи за тією чи іншою спеціальністю за місцем свого постійного проживання. При підготовці матеріалів, ми зв’язувались з роботодавцями і розпитували їх щодо готовності брати на роботу ВПО. Крім того, постійно шукаємо досвід, який варто поширити, щоб надихнути людей. На нашому сайті є декілька статей з земляками, які знайшли себе на новому місці і надихають інших до активного пошуку роботи.
Усього в рамках проєкту ми підготували і опублікували на сайті Куп’янськ.Сіту 30 статей з корисним досвідом працевлаштування куп’янчан, і більш детально розглянули ринок праці за тими спеціальностями, які викликали цікавість земляків.
Окрім того, вивчивши їхній досвід та промоніторивши на сайтах державних установ пропозиції за темою ВПО, такі як працевлаштування та організація власного бізнесу, ми розробили низку порад. Вони стали основою для матеріалів з покроковими рекомендаціями про те, як самостійно знайти роботу, як коректно оформити звільнення чи призупинення трудових відносин на місцевому підприємстві, як ВПО працевлаштуватися чи відкрити власну справу. Такі публікації ми розмістили в рубриці «Пояснюємо на пальцях».
Результати для громади
Нагадаю ще раз, що ми ставили перед собою завдання – допомагати землякам-ВПО знаходити роботу. Адже наявність реальних робочих місць, на нашу думку, спонукала б куп’янчан до евакуації з небезпечних громад Куп’янського району, що знаходяться поблизу лінії бойових дій.
Вважаю, що поставленої мети ми досягли, адже за два місяці з громад Куп’янського району виїхало понад 3 тисячі жителів. Так, за інформацією Куп’янської районної державної адміністрації за період з 15 серпня по 15 жовтня 2023 року волонтери евакуювали 1186 людей, ще 2 тисячі громадян виїхало самостійно. Це, переважно, родини з малолітніми дітьми, для яких наявність роботи поза межами громади є на одному з перших місць за актуальністю.
Допомога землякам-ВПО знаходити роботу, на нашу думку, спонукала б куп’янчан до евакуації з небезпечних громад. Поставленої мети ми досягли, адже за два місяці з громад Куп’янського району виїхало понад 3 тисячі жителів.
Хочу поділитися декількома реальними прикладами, адже деталі дуже важливі – саме вони пояснюють, як наша робота допомагає людям. Ми регулярно спілкуємося з нашими читачами, і з таких приватних спілкувань дізналися, що саме завдяки проєкту, один чоловік за нашими публікаціям працевлаштувався на роботу в сільськогосподарське підприємство, а жінка знайшла вакансію у нас на ФБ, відправила роботодавцю резюме і невдовзі була працевлаштована.
Ще одну куп’янчанку-ВПО зацікавив досвід землячки, яка відкрила школу-студію в Закарпатті. Ми розповідали про нього тут.
Прочитавши публікацію про організацію власної справи, жінка пройшла 2-місячне навчання, написала бізнес-проєкт, отримала грант у сумі 3 тисячі доларів та вже на початку грудня 2023 року відкрила жіночий простір у Харкові. Вона запрошує на роботу працівниць-ВПО, бо в просторі є ательє, салон краси та дитяча кімната. Матеріал про роботу закладу готуємо зараз.
Корисні висновки для ВПО, на які ми звернули увагу
Є в нашому досвіді важливий момент, на який я хочу звернути окрему увагу. Людям, яких війна змушує виїжджати з рідних домівок і ставати ВПО, важливо прийняти зміни в своєму житті. Тому що стосується пошуку роботи, то і тут необхідно бути готовими до змін і переглядати не тільки вакансії за своєю спеціальністю, а й зважати на свій досвід та спробувати використати його в інших галузях.
Людям, яких війна змушує виїжджати з рідних домівок і ставати ВПО, важливо прийняти зміни в своєму житті. У тому числі це стосується роботи, яка може бути іншою, аніж була до 24 лютого
Наприклад, складачу поїздів, на перший погляд, треба шукати можливості працевлаштування виключно на залізниці. Однак проаналізувавши наявні вакансії, можна розглянути варіанти працевлаштування на промислових підприємствах, елеваторах та, навіть, в енергетичній галузі, де заробітна плата вища і для переселенців надається житло. Адже навички та досвід можна використати в багатьох інших галузях, де можуть відрізнятися нюанси, але набутий досвід дозволить бути ефективним. Ми про це писали у цьому матеріалі.
Також треба вірити в себе і не боятися писати гранти для відкриття власної справи. Для цього в Україні зараз багато можливостей. Набутий раніше досвід можна використовувати для надання консультаційних послуг, укладаючи для цього окремі договори (так звані договори цивільно-правового характеру або договори ЦПХ), що можна робити дистанційно з будь-якої точки свого перебування.
Результати для редакції
Звісно, ми слідкували і за тим, щоб наші дії і людям допомагали, і щоб авдиторія видання збільшувалась. Для більшої оперативності ми виконували проєкт тільки на цифрових майданчиках. Читачі в черговий раз підтвердили вибір, що візуальні матеріали для них є більш зручними, ніж статті.
Як я вже розповідала, ми поєднували інфографіку з гугл-документом. Так, зацікавившись вакансією на інфографіці, люди за посиланням переходили на гугл-публікацію, де були пропозиції роботи за різними регіонами та вказані заробітні плати. Це збільшувало охоплення авдиторії. Проєкт дав змогу редакції організувати системну роботу в цьому напрямку, а тому впродовж більш ніж 2 місяців ми готували такі публікації щодня. Завдяки цьому до авдиторії наших ФБ сторінок доєдналося більше 200 людей. По більшості публікацій за проєктом «Є-робота» показник охоплення в результаті став більшим від запланованого у 10, а то й у 15 разів. Наразі загальна авдиторія наших цифрових майданчиків складає 7,5 тис.осіб., а середній наклад друкованої газети 1,5 тис. екземплярів.
Але не тільки в охопленнях справа. Працівники редакції так прониклися темою і виконанням проєкту, що інколи самі консультували знайомих щодо наявності вакансій в тому чи іншому регіоні. Тож тепер ми розглядаємо як один з можливих напрямків роботи редакції – пошук роботи або персоналу на локальному рівні.
За окремими напрямками наші результати були в 10-15 разів вищими за ті, що ми запланували. А пошук роботи або персоналу на локальному рівні тепер ми розглядаємо як один з можливих напрямків роботи редакції.
І це не найбільше зміна, яка з нами сталася. Ситуація, що склалася в нашій редакції через війну, змусила кардинально змінити підхід до роботи. Зараз ми намагаємося не тільки фіксувати події та надавати новини, а й самі творити зміни в громаді. Так, на замовлення Куп’янської МВА, ми написали портфоліо Куп’янська, розмістили його у партнерській мережі Cities4Cities і тепер у міста є побратим у Польщі – Прущ-Гданський. Завдяки співпраці з містом-побратимом упродовж літнього сезону в Польщі відпочило більше 100 дітей з прифронтового Куп’янська. Для обміну досвідом місто-побратим відвідали комунальники та освітяни з куп’янських установ. В напрямку євроінтеграції працюємо і з прифронтовою Петропавлівською громадою. В перспективі бачимо послугу з написання грантових проєктів для громад. За таких умов місцева влада бачить в нас партнерів, а громада – інновації в розвитку. А це довіра суспільства.
Хочу зазначити окремо, що така співпраця сприяла розвитку друкованої газети. Місцеві військові адміністрації замовляють у нас зараз не послуги з висвітлення своєї діяльності – а наклад газети. Ми робимо випуски для кожної окремої громади. Місцева влада замовляє наклад в залежності від кількості жителів на території, сама розповсюджує його серед свого населення. В умовах відсутності передплати, роздрібної торгівлі і зниження активності рекламного ринку, це суттєва підтримка для колективу.
Радимо колегам з інших редакцій
Цікавим досвідом цього року є залучення грошей в громаду. В одному з проєктів ми написали історію директорки ліцею з маленького прифронтового села, яка пережила зраду колег, російський полон, втечу в ніч деокупації палаючим містом. Не зважаючи на все це, вчителька не відмовилася від України – вона залишилася працювати у звільненому селі. Через пів року після публікації матеріалу про неї на нашому сайті, в редакцію зателефонували представники ГО «Освіторія» і запропонували податися на їхній щорічний конкурс для освітян. Героїня спочатку запротестувала, але ми вмовили, що такими історіями варто ділитися.
Так, Лариса Фесенко потрапила у фінал конкурсу і отримала премію Global Teacher Prize Ukraine-2023 в номінації «Незламність». Мільйон на освітню мрію в громаді хочуть спрямувати на обладнання безпечного простору в укритті ліцею.
Після нашої публікації місцева влада вирішила й надалі підтримувати роботу навчального закладу, який знаходиться практично на лінії фронту. Діти отримали гаджети для дистанційного навчання, а заклад можливість функціонувати і в новому навчальному році.
Активно співпрацюємо з громадами – переконуємо місцеву владу, що локальна преса потрібна, особливо на прикордонних територіях, де буяє російська пропаганда. Громади замовляють у нас наклад і самі безкоштовно розповсюджують через свої соціальні служби.
Тож наша спільна історія посилила довіру проукраїнськи налаштованих освітян до локального медіа. І сьогодні заклади Куп’янщини, які дистанційно відновили роботу, готові активно співпрацювати з редакцією. Разом з ними ми провели декілька навчань з медіа грамотності. А діти взяли участь у нашому творчому конкурсі за цією ж темою.
До речі, у спілкуванні з Ларисою Фесенко, виникла ідея написання проекту «Є-робота». Вона розповіла наскільки важко знайти вчителів на прифронтових територіях, навіть, для дистанційної роботи, адже більшість місцевих педагогів погоджувалися і співпрацювали з окупантами. Найбільше обговорення викликала тема вакансій для педагогів на деокупованих територіях. Освітяни коментували ситуації, коли ті, хто співпрацював з окупантами в своїх ліцеях, продовжувати роботу не могли. І це логічно. А от виїхавши до Харкова чи Києва вони працевлаштовувалися в інших закладах і не проходили жодних перевірок.
Наші висновки та знахідки стисло
Насамкінець хочу сказати, що найважливіше, що нам вдалося – це надихнути земляків на втілення бізнес-ідей. Саме з цього приводу надходило багато запитань як до редакції, так і до героїв публікацій, про яких ми розповідали.
Ще дуже важливо, що читачі дізнатися про досвід земляків, адже більшість з них опинилася в різних куточках України і закордоння. Наше місто невелике, тож багато людей знали один одного, працювали разом чи жили по-сусідству. А завдяки тому, що сукупна авдиторія проєкту перевищила 9 тисяч осіб, наш проект став майданчиком для комунікації між земляками.
В цілому ж тема пошуку роботи актуальна завжди, тому періодично ми до неї повертаємось і зараз, але вже не в тих масштабах, які дозволив проєкт. Щодо порад колегам, то в кожній громаді різна безпекова ситуація. Для Куп’янщини тема пошуку роботи була і залишається дуже актуальною, бо людям доводиться кидати все і їхати у білий світ. І саме через досвід окупації та наближеність до лінії фронту зараз, нам важко переконувати куп’янчан розповідати про свій досвід публічно. Вважаю, що заважає психологічний стан більшості земляків, який сформувався після пережитої піврічної окупації та інформаційного вакууму.
Для нас же набутий досвід став дуже важливим. І хоча чітко окреслених планів ми зараз не маємо – а хто їх має? – зупинятися не збираємось. Основний напрям, який наразі розвиваємо в усіх проєктах – це надання людям перевірених та об’єктивних новин по кожній громаді з долученням фрілансерів, які раніше працювали в інших локальних редакціях нашого району і з якихось причин не можуть повернутись до роботи у власному колективі. Основна ціль – зберегти хоча б одне потужне медіа в районі, контент для якого готуватимемо всі разом. Завдяки грантовим коштам відновлюємо й техніку, бо та, на якій працювали раніше, була знищена за часів окупації.
Грантові заявки пишемо постійно, і, в середньому, одна з трьох має позитивний результат. Основна ціль – зберегти хоча б одне потужне медіа в районі, контент для якого готуватимемо всі разом.
Взагалі про грантові заявки хочу зауважити, що ми пишемо їх безперервно. Якщо ідею не підтримали в одному конкурсі – доповнюємо її, переписуємо, йдемо далі в пошуках грошей,бо іншого вибору в нас наразі немає. На це, звичайно, витрачається дуже багато часу, тому без окремо виділеної людини – проєктно\го\ї менеджер\а\ки редакції важко. Але ж важливо, що приблизно кожна третя наша заявка має позитивний результат.
Сьогодні основна частина бюджету редакції – грантові кошти. Фінансової «подушки» не маємо зовсім. Тому спланувати навіть наступний місяць нам дуже важко. Немає проєкту – йдемо на «простій», але роботу сайту і соцмереж не припиняємо. Газету випускаємо на замовлення громад, не менше одного разу на місяць.
Реклами немає, тому співпрацюємо з громадами – переконуємо місцеву владу, що локальна преса потрібна, особливо на прикордонних територіях, де буяє російська пропаганда. Поки що громади замовляють наклад для своїх соціально-незахищених категорій і самі безкоштовно розповсюджують через свої соціальні служби. Ми ж намагаємося бути корисними їм в інших напрямках діяльності: написання портфоліо для пошуку європейських партнерів, робота в топонімічних комісіях і проведення опитувань.
І зовсім вже наостанок. Тема медіаграмотності на нашій території є дуже актуальною. Тому й надалі хочемо навчатися самі в цьому напрямку, а отримані знання доносити до нашої авдиторії.
Але головне – чекаємо тільки Перемоги і спокою на Куп’янщині. Нестабільність відволікає від роботи, тому ми просимо підтримки для ЗСУ, які вже рік стійко тримають навалу росіян на Куп’янському напрямку.
АВТОРКА: Ольга Полтавець, головна редакторка видання «Вісника Куп’янщини» та Куп’янськ.Сіту
Публікація підготовлена в рамках проєкту Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ) «Підтримка місцевих незалежних ЗМІ в Україні під час війни». Цей проєкт реалізується УАМБ в рамках загальної стратегії ЮНЕСКО для сектору комунікації та інформації в Україні, що фінансується Японією. Її зміст є виключною відповідальністю Української Асоціації Медіа Бізнесу та не передбачає висловлення будь-якої думки з боку ЮНЕСКО.