Основна теорія змін у журналістиці — висвітлення соціальних проблем прискорює реформи. Проте мережа журналістики рішень Solutions Journalism Network вважає, що цього замало.
В організації кажуть, що журналістам недостатньо просто констатувати проблеми та сподіватися на те, що стане краще: «Люди не змінюються просто тому, що ви вказуєте на їхні проблеми. Їм потрібні моделі для змін».
Крім того, SJN переконані, що журналістика, яка не висвітлює відповіді на соціальні проблеми, дає неточне та упереджене уявлення про реальність. Solutions Journalism Network опублікувала базовий гайд для тих, хто хоче зрозуміти, що таке журналістика рішень, які інструменти пропонує та як їх застосовувати. Переповідаємо головне.
Що таке журналістика рішень
У текстах, які можна до неї зарахувати, розповідь має зосереджуватися на рішенні чітко описувати, як розв’язували певну проблему.
Журналістика рішень містить уроки, які актуальні та доступні для інших. Це те, що веде читача до розуміння того, як влаштований світ, і, можливо, як зробити так, щоб він працював краще.
Матеріал має містити докази, які демонструють ефективність рішення. Крім того, журналіст також має бути прозорим щодо відсутності доказів і аргументувати, чому ця історія все ж варта уваги, на його думку.
Журналістика рішень має повідомляти про обмеження. Жодне з рішень не є ідеальним. Крім того, те, що працює для однієї спільноти, може бути невдалим для іншої. Тому важливо висвітлювати не лише успішні шляхи, але й помилки та обмеження.
Що не є журналістикою рішень
Матеріали з журналістики рішень не можуть звеличувати окрему особу через її ідею. Крім того, журналістика рішень — не піарна історія. Якщо в тексті йдеться про організацію, то це так само не має бути замаскованим піаром її послуг. .
Подібні до журналістики рішень історії часто можна побачити в розділах про технології та інновації. Вони описують нові гаджети як такі, що рятують життя. Але це не є текстом про розв’язання проблеми. Це ж стосується матеріалів, які розповідають глядачеві, що у світі є добрі люди, які роблять хороші речі. Проте ці тексти не акцентують на проблемах.
Також журналістика рішень не може містити гіпотетичні рішення та пропонувати те, чого ще не існує — це роль колумністів у think tank. Умовний заклик пожертвувати $5 на певну справу, щоб «вирішити» проблему, також не є рішенням.
Як впровадити журналістику рішень у редакції
Проблеми кричать, а рішення говорять пошепки. Автори гайду зазначають: багато проблемних історій — авіакатастрофи, перестрілки, епідемії хвороб і прориви водогону — вимагають висвітлення. З іншого боку, історії, орієнтовані на пошук рішень, рідко стають новинами (хоча вони можуть бути продовженням новин).
Важливе питання для редакторів полягає в тому, коли інвестувати обмежені ресурси редакції в ці історії. Це змушує багатьох редакторів переосмислити основні припущення щодо своїх пріоритетів у доборі тем і фокусуванні матеріалів. На практиці це може означати запитання на кшталт «Чи потрібно нам висвітлювати засідання шкільної ради (знову) чи краще витратити час нашого репортера на вивчення того, як школи змінюють свій підхід до дисципліни?».
Важливо чітко визначити всередині редакції, скільки зусиль ви готові приділити журналістиці рішень і що ви хотіли б побачити у матеріалах. Можливо, це одна історія на місяць, яка орієнтуватиметься на рішення, а можливо, кожен репортер має додавати у свої тексти розділ «Хто робить це краще?». Хорошою практикою є завжди систематично запитувати себе, чи є в історії, над якою ви зараз працюєте, рішення.
Кроки до створення історії з рішенням
♦ Визначте проблему або питання, що викликає занепокоєння (наприклад, зміна клімату, громадська безпека, низький відсоток випускників).
Допомогти знайти тему можуть дослідження, статистика, наукові статті та великі набори даних. SJN радить досліджувати позитивні відхилення, або зрізи набору даних, які стосуються найкращих показників. Наприклад: У якій лікарні в Техасі найнижчий рівень інфікування? Яка країна має найвищу участь жінок в уряді?
Також задумайтеся: якщо ви відчуваєте якусь проблему в повсякденному житті, можливо, інші теж із нею знайомі й хотіли би почути про рішення?
♦ Запитайте себе: Чого не вистачає в суспільній дискусії? Чи достатньо ми знаємо про проблему? А може є певна обізнаність, але недостатнє обурення? Якщо так, то традиційна журналістика, яка викриває проблему, може бути найкращим варіантом. Але якщо ви можете поставити запитання: «Що можна зробити з цим? Хто краще розв’яже цю проблему?», то ця тема — хороший кандидат на пошук рішень у ній.
Однією з відмінностей між журналістикою рішень і традиційною журналістикою є акцент на «як». Хороші історії, орієнтовані на пошук рішень, розповідають не лише про те, що відбувається, але й про найдрібніші деталі того, як це робиться. Тоді як традиційного журналіста новин навчають повідомляти про «хто, що, коли, де, чому», журналістика рішень також розбирається, як саме це досягло успіху, які результати найважливіші та що думають люди, на яких це рішення безпосередньо впливає.
♦ Почніть пошук героїв. Запитайте себе, чи є організації, спільноти чи міста, які постійно демонструють кращі результати за інших, чи є якісь варті уваги відповіді на проблему.
♦ Виберіть історію для висвітлення та знову запитайте себе, чи є докази успіху, чи це одиничний випадок, чи є уроки, які можуть бути корисними для інших.
♦ Розкажіть про історію. Якщо ви отримаєте кілька відповідей, які працюють по-різному, це може бути серія матеріалів на цю тему.
Часткові чи невдалі рішення
У певному сенсі поняття «журналістика рішень» є дещо неправильним, оскільки для більшості слово «рішення» — позитивний наслідок чогось. SJN каже, що знайти «потрібне» рішення — не робота журналіста. Ба більше, врахування невдач у тексті фактично робить історію ретельно пропрацьованою.
Якщо історія розповідає лише про частину рішення — це теж нормально. Автори гайду переконані, що більшість дійсно великих проблем не мають легкого розв’язання. Дозвольте собі писати про часткові рішення, визнаючи, що їхнє охоплення обмежене, і що ще є над чим працювати, а прогрес може бути поступовим.
Головна мета історій про рішення — надати суспільству практичні ідеї про те, як проблему або подібні проблеми можна розв’язати більш успішно. Щоб це зробити правильно, потрібно:
♦ порівняти невдачу з подібною, більш успішною альтернативою;
♦ переконатися, що помилка повчальна;
♦ не боятися «сірих зон» в історії — можливо щось не виправдало очікувань, проте стало важливим кроком до покращення;
♦ обговорити, чому людей приваблюватиме ця невдала ідея.
Як подати тему редактору
Щоб сформулювати вдалий пітч редактору, SJN радить відповісти на три основні питання:
♦ Що далі? Як ця конкретна історія пов’язана з більш масштабними дискусіями? Як це впливає на життя читача? Який ширший контекст навколо неї?
♦ Чому зараз? У чому інфопривід? Чому цю історію потрібно написати й опублікувати саме зараз? Подумайте про ювілеї, свята, тренди, поточні події тощо.
♦ Чому я? Що у вашому минулому робить вас особливо схильним до написання цієї історії? Створіть свій авторитет і зробіть це швидко.
Для більшої переконливості варто доповнити свій пітч конкретними даними, які вказують на проблему та її гостроту, а також переліком експертів.
Джерело: Медіамейкер