Використання досвіду колег – одна з простих та ефективних практик розвитку місцевих медіа. У цьому матеріалі – про один з таких прикладів. Він все активніше використовується по всій Україні – за останні півроку вже 10 районок його повторили в себе. І це лише ті використання, про які нам вдалося дізнатися.
«Редакторський Портал» продовжує ділитися історіями успіху редакторів роздержавлених районних газет та аналізує для вас технології досягнення ними своїх високих результатів. З наших матеріалів ви не тільки дізнаєтеся, чим був корисний їхній досвід, але й отримаєте бачення самих редакторів – як цей успіх повторити. Усі наші Історії Успіху – безпосередньо від редакцій, які брали активну участь у проекті «Поширення успішного досвіду місцевих медіа для збільшення стійкості усіх реформованих друкованих медіа». Цей проект став можливим завдяки фінансовій підтримці проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) “Медійна програма в Україні”, який впроваджується міжнародною організацією Internews.
Історію, яка описана нижче, спеціально для читачів «Редакторського Порталу» підготувала Марина Животкова, головна редакторка районної газети «Сільські Новини» з Троїцького Луганської області. Власне, опис самого проекту, який дозволив «Сільським Новинам» збільшити передплатний тираж на третину – у матеріалі Рубрика запитань та відповідей – життя і громади, і газети. Про важливі деталі та складові успіху читайте там. А у цьому матеріалі проаналізований досвід інших редакторів та видань, які вирішили скористатися успішним прикладом та повторити його у себе. Що їм вдалося, що ні, які були помилки, а що вони розвинули?
Розповідає Марина Животкова.
Досвід зі “Скриньками” для збирання запитань читачів дуже добре «зайшов» в тих редакціях, де наразі тривають процеси децентралізації в громадах. Після кожного мого виступу на воркшопах до мене підходило по 2-4 людей і детально розпитували та нотували в блокноти деталі. Які краще брати коробки за розміром, що писати на них, щоб люди звертали увагу, чи треба залишати там контактні телефони редакції та електронні адреси, де розставляти ці коробки, як шукати помічників в громаді, як вести журнали запитів від читачів та таке інше.
Це були редактори тих газет, де об’єднання громад тільки почалося або ж лише планується в цьому році. Більшість тих, хто цікавився – з Запорізької, Одеської, Дніпропетровської, Харківської, Сумської та Луганської областей. Це більше десяти людей. А там, де громади вже є сталими – наприклад, на Вінниччини – редакторки говорили, що сам проєкт їм цікавий як досвід, але повторювати у себе вони його не будуть, бо вже мають власні напрацювання у цьому напрямку. Зокрема, їм вистачає простих колонок у газеті на кшталт “Питали-відповідаємо”.
Нам був потрібен новий інструмент, який би викликав у читача спочатку зацікавленість, а потім допоміг би сформувати довіру
Маю сказати, що така колонка і в нашій редакції давно є. І була вона ще задовго до того, як ми роздержавилися. Та нам був потрібен якийсь інший інструмент, який був би новим і викликав у читача спочатку просто цікавість — “Що то там редакція таке придумала, навіщо воно, і що воно таке, чи буде працювати?” Потім два місяці ми їздили по селах громади (а це 12 старостинських округів, дві ОТГ, три сільські ради, які ще думають до кого будуть приєднуватися) і розклеювали плакати, роздавали листівки і розставляли “скриньки” по бібліотеках, ФАПах, магазинах. Робили фоторепортажі в газеті, де роз’яснювали людям про можливість ставити питання і отримувати відповіді від фахівців, влади, місцевого самоврядування. І люди нам повірили: почали кидати до “скриньок” записки і листи. В колонці “Життя громади” ми публікували і питання, і відповіді.
Коли відпрацювали три місяці проекту, накопичилося багато питань, які повторювалися — дороги, транспортне сполучення, медицина, освіта та комунальне господарство. Це вже був привід для проведення “круглих столів” на ці теми. Іншими словами, ми вийшли на інший рівень спілкування з нашою аудиторією саме завдяки аналізу питань, які вони поклали до скриньок.
Так ми розпочали дискусії, з яких вели прямі трансляції через Facebook сторінку газети, використовуючи звичайний смартфон. А наші читачі могли задавати питання через СМС в прямому ефірі і отримували відповіді від учасників “круглого столу”. І все це відбувалося на медійному майданчику газети, куди мали рівний доступ представники місцевого самоврядування громадян, старостинських округів, сільських рад, підприємств та організацій. Для нас це було важливо.
Ми вийшли на інший рівень спілкування з нашою аудиторією саме завдяки аналізу питань, які вони поклали до скриньок
До речі, дуже добре, що воркшопи, які організувала УАМБ для обміну досвідом між редакторами районок, проходили восени, коли триває передплатна кампанія на газети. Бо ті, хто запровадив у себе досвід зі “скриньками”, могли самі впевнитися в тому, що збільшення довіри до видання збільшує і передплату. Так, головна редакторка з Полтавщини Надія Литвин (газета “Козельщинські Вісті”) ще під час воркшопу у місті Харкові повідомила, що захопилася ідеєю впровадження у себе в редакції “скриньок”. І поки вона ще працювала на семінарі, в редакції вже почали клеїти коробки та розвозити по громаді для збору запитань. Редакторки Ольга Найдьонова зі Сватового, що на Луганщині (газета “Голос громади”), Наталія Долгіх з Криночок з Дніпропетровщини (“Нові рубежі”), Тетяна Біліменко з Акимівки Запорізької області (газета “Слово трудівника”), Людмила Мазнова з міста Буринь Сумської області (газета “Рідний край”) зацікавились проєктом і планують спробувати при нагоді. Колежанки говорили, що їм підходить такий варіант комунікацій з читачами та владою, і називали такі переваги: доступність та простота виконання, залучення до співпраці всієї громади, можливість стати відкритим майданчиком, стимул більше їздити по території своєї громади та вивчати потреби читачів, можливість бути корисними читачам, налагодження співпраці з владою та місцевим самоврядуванням, якщо це до цього не вдавалося. Мені було приємно чути від них “Я теж хочу це випробувати, і відчуваю, що в мене теж вийде”.
Тут маю запевнити: звичайно вийде! Бо вже є ті, хто це повторив або навіть і вдосконалив — вигадали кокурси по типу “скриньок”, запровадили рубрики “Гарячі листи від читачів”, відкрили “телефоні лінії”.
Є ті, хто повторив і вдосконалив наш досвід — вигадали кокурси по типу “скриньок”, запровадили рубрики “Гарячі листи від читачів”, відкрили “телефоні лінії”
І хоче результати, які отримують колеги, різні, але головне, що люди пробують щось змінити і шукають шляхи до свого читача. У кожного цей досвід буде різним в деталях, але ж за своєю сутністю він один — це довіра читача до видання. Через місяць я з деякими колегами та колежанками зв’язалася і запитала: що вдалося, а що ні (у тих, хто вже запровадив у себе проєкт).
Надія Литвин, головна редакторка “Редакція Газети Козельщинські Вісті”
Скажу так: скриньки стимулювали читача тримати зв’язок з редакцією телефоном. Письмові звернення поки що не надходили – ми це дізнаємося телефоном, щоб даремно не їхати по селах. Але ж на скриньках написані все можливі наші контакти. Тож за ними і звертаються.
Рубрика “Народний телефон”+”Запитайте у редакції” працює. Після скриньок вона значно активізувалася. Тобто ваша ідея трохи трансформувалася, але ж головне – працює! Тираж не збільшився, але ми його втримали. І я так підозрюю, що скриньки таки зіграли свою роль, бо рубрика йшла майже в кожному номері наприкінці року.
Розповідає Ірина Телька, головна редакторка районної газети «Миколаївські Вісті» (м.Миколаїв Львівської області):
“Досвід із запровадженням скриньок для збору запитань від мешканців громади, про який на воркшопах розповідала наша колега – Марина Животкова, редакторка газети «Сільські Новини» з Троїцького Луганської області – я запропонувала запровадити у міській раді Миколаєва. Окрім того я також запропонувала створити скриньки запитань для пацієнтів і відвідувачів міської лікарні Нового Роздолу. В обох установах цю ідею добре сприйняли та з 2020 року ми будемо її впроваджувати”.
«Скриньки для збору запитань ми будемо впроваджувати у міській раді Миколаєва та у міській лікарні Нового Роздолу». Ірина Телька
Розповідає Діляра Кудусова, головна редакторка міськрайонної газети «Новий День» (м.Мелітополь Запорізької області):
“Я по вашему типу сделала конкурс “Лист Святому Миколаю”, поставила “скриньки” у спонсоров. Чтобы дети свои письма оставляли именно в этих специальных ящиках. Но у нас это не сработало – в ящик опустили только 2 письма, а остальное принесли прямо в редакцию. “Скриньки” больше сработали как “побудители” к действию.
Что касается работы с жалобами, то наши люди не верят в ящики, они идут в редакцию — потому, что доверяют нам. Даже если и из дальних сел. У нас сложился слоган: “Новый день – 97 лет доверия читателей”. Именно потому, что идут напрямую.
А подписка падает не потому, что газета не интересна читателям, а из-за бедности. У нас подписчица с главной сцены города на юбилее газеты сказала, что выписывают на 5-6 семей 1 газету и собираются читать”.
Віталій Голод, редактор “Наше місто Токмак”:
“Похвалитися особливо нема чим. Пишуть мало. Часто не хочуть писати – не вірять, що можна щось змінити. Хоча ми чесно донесли інформацію по інстанціях. Інтересу до тиражу не додало. Подивимося, що буде далі”.
Та коли я подивилася матеріали, які розміщені паном Віталієм, то переконалася, що просто мало часу пройшло. Все йде в нього нормально. Люди почали звертатися, процес розпочато. Тепер потрібно активізувати читачів — наприклад, провести зустріч в редакції чи в одному із місць, де встановлені скриньки. Щоб про їх проєкт більше людей дізналося.
Якщо узагальнити негативний досвід колег, то я хочу наголосити, що помиляються і розчаровуються ті, хто чекає моментальних результатів: збільшення тиражу або щоб були повні коробки запитань. Тут важливо розуміти, що це системна і кропітка робота.
По-перше, має бути один журналіст, який буде вести журнал обліку та аналізу питань, готувати журналістські запити, добиватися відповідей на ці запити, вести рубрику “Життя громади” чи “Питали-відповідаємо” (а може ви якось інакше її назвете).
Помиляються і розчаровуються ті, хто чекає моментальних результатів: збільшення тиражу або повні коробки запитань. Важливо розуміти, що це системна і кропітка робота
По-друге, перед тим як розставити коробки для листів, треба провести рекламну акцію у місті та селах. Роздати листівки із коротким поясненням для чого і для кого ви це робите, випустити статті і в газеті та соцмережах. Люди мають бути готовими до того, що ви будете їм допомагати, і вони мають повірити вам!
У нас, наприклад, такий переломний момент стався, коли ми почали друкувати матеріали про поганий стан доріг у Троїцькому районі, бо на це жалілися люди в кожному старостинському окрузі, куди ми приїздили. І тоді до нас звернулися місцеві аграрники — це організація “Союз роботодавців агропромислового комплексу Троїцького району” – і запропонували провести спільну акцію на дорозі та написати запити до керівництва області та країни. Ця акція проходила за підтримки всіх аграріїв району та місцевого самоврядування. Коли наші читачі дізналися про це саме від газети, то їх активність збільшилася. Бо вони побачили, що в єдності дій є надія на те, що проблеми хоч і не одразу але починають зрушати з місця у напрямку їх вирішення. Участь представників влади у цій акції теж була доречною, бо люди прочитали їх коментарі не з кабінетів, а саме з місця “проблеми”. Чиновники давали інтерв’ю, стоячи на розбитій дорозі і у присутності аграріїв, які представляли майже всі території району. Саме такі слова викликають довіру у людей, бо вони зрозуміли, що дорога погана не тому, що місцева влада нічого не хоче робити, як вони думали раніше, а є на те інші чинники. І що державну дорогу має ремонтувати держава, а кошти місцевого бюджету за законом можна витрачати лише на ремонт місцевої дороги. Завдяки цьому зросла і довіра до газети.
Коли ми подавали заявку на конкурс до УАМБ і писали цей проєкт, то думали саме про те, що “скриньки” допоможуть віднайти місточок до читачів, і вони нам повірять. Так і сталося. І це допомогло спочатку збільшити на чверть тираж газети, а зараз – перед Новим роком – втримати його. У часи, коли зменшується кількість поштових відділень у селах, і поштарі працюють на неповну ставку – це теж результат.
Але ж і наша ініціатива не є чимось сталим, негнучким. Та й в часі вона, зрозуміло, не могла бути необмеженою. Тож трансформація відбулася, та й ми самі цього хотіли. Тепер більше отримуємо листи по електронній пошті, багато телефонують або просто приходять до редакції. Налагодилася робота з волонтерами та помічниками редакції, яких ми відшукали в селах саме завдячуючи проєкту з УАМБ. Ми не прибираємо ще скриньки, але вважаємо, що свою роль у нашій громаді вони виконали.
У нас все більш популярними стають відповіді на питання через прямі трансляції на сторінці газети у Facebook. Ми надаємо цю площадку для виступів фахівцям соціальної сфери, управління Пенсійного фонду України, представникам комунальних служб. Але хочемо удосконалити цей процес технічно — нам потрібні мікрофони, відеокамера. Наразі обходимося звичайним смартфоном, бо попит саме на таку комунікацію у нашій громаді є.
Ми ще не прибираємо скриньки, але свою роль у нашій громаді вони вже виконали. Все більш популярними стають відповіді на питання через прямі трансляції у Facebook
А ще для нас дуже важливими є зустрічі з колегами, обговорення досвіду. Дуже вдячні за ці обговорення УАМБ, яка організовує таку можливість. Насамперед — це відчуття того, що ми всі дуже любимо свою роботу. Бо всі прагнемо знаходити нові шляхи розвитку місцевої преси — газет, радіо, телебачення, сайтів. Участь у воркшопах УАМБ – це як черпання знань та енергії для того, щоб рухатися далі, для розуміння, в чому саме треба змінюватися, а чого позбавлятися як такого, що застаріле і тільки шкодить.
Дуже корисним був досвід, яким поділилися редакторки Лариса Гнатченко (Харків, «Слобідський край») та Ірина Телька (Львіщина, «Миколаївські Вісті»). Їхні ідеї і бачення розвитку місцевих медіа мені дуже імпонують.
Все це можна розуміти тільки коли спілкуєшся з колегами та колежанками у тісному колі – а не у великих групах, як то форуми чи семінари (хоча і там, наразі, для передачі досвіду пропонують заняття на малих платформах).
Найбільше хто мене вразив із спікерів — це Юрій Ісаєв і Олексій Погорєлов. Вони вчили редакторів і журналістів місцевих ЗМІ в нових умовах, створених проведенням реформ у країні, подавати матеріали, шукати ідеї та наповнювати новим змістом свої видання так, щоб вони були корисними та цікавими саме для ваших читачів. А окрім того – монетизувати видання та залучати інвесторів.
Як розвивати інтернет-ЗМІ у маленьких містах та районах прекрасно розповідали спікери від Агенції розвитку регіональних медіа “АБО” Гаяне Авакян та Євгеній Фролов. Також дякую всім, хто зацікавився нашими “скриньками”: інтерес колег до цього проєкту лише ствердив мене у думці, що ми на вірному шляху.
Окрім «скриньок» ми хочемо далі розвивати медіаграмотність троїчан, більше розповідати про реформи у медицині та освіті, про децентралізацію і будемо подаватися на конкурси в цих напрямках. Вже у новому році – 2020 – виграли свій перший міні-грант від internews.ua по журналістиці рішень. Тож початок є.
АВТОР: Марина Животкова, головна редакторка газети «Сільські новини» (Троїцьке Луганської області), спеціально для «Редакторського Порталу»