Громади мають вшановувати своїх героїв. І живих, і полеглих. І влада, і мешканці, мають допомагати сім’ям тих, хто зараз на фронті, адже від цього залежить і настрій нашого війська. Щоб все так і було – потрібна якісна робота місцевого медіа. Принаймні ми так для себе вирішили. І ділимося з вами нашими напрацюваннями.
У Мар’янівській селищній громаді Луцького району, як і скрізь в Україні, є сім’ї, чоловіки і жінки з яких зараз на фронті. Ми взяли собі за завдання виявити проблеми і потреби таких родин і допомогти у їхньому вирішенні. Адже проблеми, з якими зіштовхуються сім’ї, де є військовослужбовці, впливають на морально-психологічний стан самих воїнів, які боронять Україну. Тому вкрай важливою є різностороння підтримка таких сімей з боку місцевої влади, громадських організацій, церкви, психотерапевтів, юристів, загалом держави. Коли ж сім’я втратила воїна, то така підтримка має щонайменше подвоїтись – подумали ми і розпочали цей проєкт.
Справи, які громада та медіа успішно роблять разом
Мабуть, найважливіше, що ми зробили – це внесок у видання фотоальбому «Пам’ятаємо своїх Героїв. 2014–2024». Дуже важливо – і вшанувати зараз, і зберегти на майбутнє пам’ять про Захисників, які були мешканцями нашої громади.
На дві презентації книги-фотоальбому в обласній юнацькій бібліотеці у Луцьку прийшли понад 100 жителів округи і близько 50 відвідувачів, був навіть священнослужитель. Своїми словами, оплесками, віршами та піснями вони підтримали рідних загиблих, чиї діти чи чоловіки віддали своє життя за Україну. Окрім фотоальбому, редакція виготовила в кожну родину по 2 значки пам’яті (для мами і дружини чи сестри) із зображенням їхніх Героїв (усього 62). А ще, завдяки коштам спонсорів, ми оформили передплату наших видань у сім’ї.
Надзвичайно важливо, щоб усі бачили, що громада дбає про пам’ять своїх захисників, і їхній подвиг не забутий. Говорити про це, привертати увагу громади і надавати таким чином підтримку – на нашу думку, є одним з найважливіших завдань місцевого медіа в часи нинішньої жорстокої війни. Переконані – для багатьох родин військовослужбовців це стало важливою підтримкою, а для представників влади – хорошим прикладом того, як організувати підтримку в своїх громадах.
Подякувати – важливо. Подяка і пам’ять – те, що об’єднує, фокусує на важливому, змушує мислити та оцінювати
Друге, що зробила наша редакція – доклали зусиль до організації екскурсії в Луцьк для родин, які втратили своїх Героїв. 18 мам і вдів загиблих воїнів відвідали Свято-Миколаївський Жидичинський монстир та в музейний простір «Окольний замок» знаменитого Луцького замку. Але якими б красивими не були історичні та духовні місця, проте найбільш емоційним став момент, коли під час поїздки матері та вдови побували з подарунками та домашніми смаколиками у Волинському обласному госпіталі ветеранів війни, де перебувають після поранення на лікуванні учасники бойових дій. Журналісти і медики не змогли стримати сліз, коли мама загиблого волинського воїна Олега Пастухова – Раїса Павлівна – привезла полуниці, які так любив її син… Тож жінка захотіла пригостити полуницями з домашньою сметаною його побратимів – хлопців-воїнів, котрі загоюють рани в госпіталі.
Переконані, що такі мандрівки хоча б на деякий час відволічуть рідних загиблих Героїв від непоправної втрати, переведуть увагу на історію боротьби нашої нації за незалежність, об’єднають людей. Адже разом легше долати найважчі й найсумніші випробування.
Спільні справи, дії, поїздки – робіть те, що допоможе об’єднати людей, переключити увагу на створення чогось. Разом легше долати найважчі й найсумніші випробування
Наш третій внесок – організація юридичних та психологічних консультацій у Горохівській міській ТГ і Мар’янівській селищній ТГ Луцького району та у Рівненській сільській ТГ Ковельського району. На індивідуальні консультації психотерапевта Олени Дудич-Дудкевич прийшли 4 мами військовослужбовців (хоча у цьому питанні сільські люди важко йшли на контакт, бо «їм встидно»). А батьки 7 сімей військовослужбовців отримали консультації юриста Максима Мохнюка щодо того, чи заберуть з їхньої родини ще когось на фронт, якщо вже є загиблий на війні, і як оформити опікунство над ними для когось із синів.
Консультації – то завжди важлива допомога. Коли людина знає як діяти ефективно – вся громада стає більш результативною
Але і це не все. Ми ж – медіа, то і працювали відповідно до свого фаху та відповідальності перед громадою. Тож мали вплив і наші публікації «Чи не забули ми, що таке «вдовиний плуг»?» Зокрема, коли ми розповіли, як Майя Сокол, дружина полеглого Воїна Івана Сокола, тепер мусить робити важку сільську городню роботу з неповнолітніми синами («виручає наш коник!»), то в редакцію зателефонував голова Колківської громади і сказав, що наступного разу нададуть жінці трактор для оранки, а поки що виділили машину дров. А у Звинячому Горохівської ТГ Оксана Ліщина, мама загиблого Героя Андрія Ліщини, зі сльозами на очах повідомила, що «он син поліг на фронті – і нема кому навіть криницю почистити». Після цього неньці Героя і криницю відновили, і воду в хату провели, ще й дах будинку перекрили. Хочемо тут відзначити, що спрацювала саме підтримка усіх, разом – і влади, і підприємців.
Медіа важливі: ми допомогли 31 родині і згуртували багатьох
Тож наші публікації в ході проєкту, переконані, стали і допомогою для родин військовослужбовців, і хорошим прикладом для місцевої влади, як можна організувати таку підтримку в своїх громадах. Тільки в одній Мар’янівській громаді 31 родина реально відчула і підтримку, і те, що люди вшановують те, що їхній Герой віддав своє життя за Україну. Тож ми маємо сподівання, що, дізнавшись про фотоальбом пам’яті про загиблих захисників у Мар’янівській громаді, інші громади України відповідним чином вшанують і своїх Захисників.
Наш досвід – вартий вивчення. Радимо іншим редакціям діяти у своїх громадах у подібний спосіб
Та й ми самі, у редакції, не лише активно долучилися до трьох важливих культурно-духовно-мистецьких заходів, але й самі здобули чималий досвід у їх організації. Перш за все, звісно, зустрічі, спілкування – це нові теми і відкриття Людей-планет, їхнього болю або й радощів. На початку проєкту ми отримали адреси майбутніх героїв публікацій, і знали, де маємо розділити чийсь біль чи прийти комусь на допомогу. «Цавет танем» – так кажуть, прощаючись, вірмени. Твій біль беру на себе. Печаль твоя в мені» (Ліна Костенко). Актуальні теми зближують із читачем і притягують нових, якщо вони знають, що є майданчик, де можуть прийти на допомогу.
А ми приходимо на допомогу. Тож сьогодні серед тих, кому дякують за це – газета «Волинь» і її головний редактор. А ще й на презентаціях про нас постійно наголошують. Думаю, особливо у Мар’янівській (і Горохівських громадах) газета «Волинь» – вже як родичі. До речі, нещодавно ми отримали несподівану реакцію – на презентації фотоальбому трьом нашим журналістам – Лесі Влашинець, Олександру Згоранцю, Катерині Зубчук – від імені Мар’янівського селищного голови Олега Басалика на очах доброї сотні присутніх людей у актовій залі Мар’янівського будинку культури вручили «Подяки». Хоч грамот від влади ми не сприймаємо, але ці були особливі, бо ми, справді, в ході проєкту віддали частину своєї душі і серця.
Актуальні теми зближують із читачем і притягують нових, адже вони знають, що є майданчик, де можуть прийти на допомогу
Надзвичайно вдячні за підтримку нашого проєкту Українській Асоціації Медіа Бізнесу та донору – «Німецькому Фонду Маршалла зі США» та «Українському Медіа Фонду». Саме завдяки грантовій підтримці ми отримали можливість здійснити виїзди у віддалені населені пункти області – відповідно, збагатилися ексклюзивними матеріалами. А хто має ексклюзив – того і читають.
До речі, «Волинь» – читають! Щотижня друкований випуск «Волині» потрапляє в 10200 осель, плюс нашу Фейсбук-сторінку читають 21 тисяча підписників. Окремі публікації за цим проєктом набирали від 4 до 15 тисяч переглядів. А якщо помножимо 15 друкованих публікацій на оті 10200 осель, то отримаємо 153 000 читачів. Плюс, врахуйте, що газету читає щонайменше 2 людини в оселі! Отакі у нас показники.
І на завершення. Цю роботу ми вели постійно. І вестимо й надалі. Бо хочемо продовжувати залучати громаду до підтримки тих сімей, чиї чоловіки та жінки зараз боронять нашу землю. Тому будемо показувати реальні приклади, коли дорослі і підлітки приходять на допомогу «просто так». Щоб ніхто не забував, «що таке «вдовиний плуг».
АВТОРИ: Леся ВЛАШИНЕЦЬ, редакторка відділу інформації газети «Волинь» та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від “Німецького Фонду Маршалла з США” та “Українського Медіа Фонду”.