Попри поширену думку, що люди сьогодні «всі новини дізнаються з соцмереж», отримувати інформацію, якій можна довіряти, і яка є актуальною саме для мешканців громади люди прагнуть у місцевих медіа. Досвід видання «Вперед» з Нового Бугу Миколаївської області, яке вирішило подавати інформацію для мешканців усіх 8 громад Баштанського району, замість тих місцевих медіа, які закрилися – це і сильне підтвердження тези, задекларованої вище, і прекрасний приклад для інших редакцій.
Після вторгнення росії у Баштанському районі припинили свою роботу редакції у Баштанській, Казанківській, Березнегуватській та Снігурівській громадах. Продовжило виходити тільки наше видання – газета «Вперед», з Новобузької міської громади. Після звільнення м. Снігурівка до нас звернувся редактор газети «Вісті Снігурівщини» – і спільними зусиллями ми відновили випуск цього медіа (наразі в штаті снігурівської редакції редактор і бухгалтер). А от у інших редакціях більшість працівників поїхали з прифронтової зони через війну, тож нашу ідею об’єднатись і випускати одну газету, висвітлюючи життєдіяльність усіх 8 громад новоутвореного Баштанського району, реалізовувати довелося нам самим.
Оцінивши власні можливості, новобузькі журналісти розпочали розширення географії розповсюдження свого видання на територію інших громад. І дуже вдячні за допомогу Українській Асоціації Медіа Бізнесу, яка підтримала наш проєкт «Об’єднання заради утвердження проукраїнського інформаційного простору».
Мешканцям громад потрібні якісні медіа
Про що цей проект і для чого він? Справа в тому, що усі громади, окрім двох на Казанківщині, постраждали від воєнних дій, і їм потрібно відновлюватись. Особливо постраждали Березнегуватська, Інгульська і Баштанська громади. Чимало людей звідти переселились у м. Новий Буг і навколишні села. При цьому більшість із тих, чиє житло зруйнувала окупаційна армія, планують залишитися на Новобужжі, знайшли або шукають роботу, і купують тут житло замість зруйнованого. А у Новобузькій, Казанківській, Володимирівській і Баштанській громадах люди масово займаються волонтерством, допомагають війську і переселенцям. Працюють усі сфери, в т.ч. культура, спорт. Іншими словами, людям потрібно ефективно взаємодіяти, працювати разом для відродження територій та наближати повернення до мирного життя.
Саме тому наше ЗМІ і вирішило посилити роботу щоб об’єднати людей навколо тих справ, які є для них найбільш важливими. Сьогодні це взаємодопомога, підтримка патріотичного духу і віри, що все буде Україна, і що після перемоги настане мир. На наші ініціативи активно реагують як дописувачі, так і читачі. Наприклад, навколо рубрики «Народний фронт» сьогодні відбувається дуже багато як обговорень, так і дій. Раді поділитися, що газета і наш Фейсбук – серед організаторів із збору коштів, звітування і т. д.
Сторінку газети у Фейсбуці активно використовують і жителі громад Баштанського району, і переселенці, її популярність зростає. А це – найкраще свідчення того, що теми, які піднімають журналісти, є актуальними, і що публічне обговорення допомагає вирішувати проблеми. Адже тут люди і отримують відповіді на запитання, і бачать реакцію влади на їхні проблеми.
Крім того, з самого початку вторгнення РФ редакція стала одним із волонтерських центрів, де збирали гроші на плитоноски для військових, потім – для постраждалих від ракетного удару, і зараз продовжуємо надавати інформаційну та іншу підтримку волонтерському центру, який започаткували підприємці Новобужжя. В редакції працює Інформаційний пункт незламності, де ми ділимося з мешканцями інформацією з питань, які їх хвилюють. І активно використовуємо знання з протидії дезінформації, отримані на вебінарах УАМБ. Також ці знання допомагають нам в процесі підготовки матеріалів.
Корисніша інформація – більша авдиторія
Ми починали цю діяльність як для того, щоб забезпечити мешканцям навколишніх громад доступ до незалежної проукраїнської журналістики, так і для того, щоб збільшити охоплення нашого медіа, щоб наростити тираж та аудиторії в цифрових каналах. І пишаємося тим, що наша робота потрібна людям. Повільно, але стабільно збільшується кількість передплатників у двох громадах Казанківщини і, навіть несподівано для нас, у с. Новосевастополь Березнегуватської громади, де йшли бої, більше двох десятків жителів передплатили нашу газету (їхнє місцеве видання не виходить).
Сьогодні ми вже не сподіваємось, що хтось нам дасть гроші (як колись райрада і РДА), а працюємо:
– щоб газета була затребуваною, цікавою, щоб збільшити тираж;
– пишемо проєкти на конкурси з метою отримати гранти;
– вчимося, де тільки можна, як працювати по-сучасному, мріємо більш професійно володіти інструментами цифрових технологій.
Наші журналісти докладають зусиль, щоб з’єднати усі громади новоутвореного Баштанського району в один інформаційний простір, бо це буде покращувати комунікацію і органів самоврядування, і державних служб, і громадян. У найближчі півроку плануємо активно працювати над збільшенням тиражу за рахунок передплатників із сусідніх територій. Для цього писатимемо матеріали про життя громад.
Мріємо, але поки не маємо ресурсів, щоб створити власні кореспондентські пункти в колишніх райцентрах. Можливо, першим на цьому шляху стане смт Казанка, де газета закрилась, але у громади є чимало проблем (найболючіша – відсутність каналізації). Там відчувається інформаційний голод і потреба у гласності роботи влади.
Ще один наш проект, який поки не вдається реалізувати – видати збірку творів наших читачів, написаних під час війни. Їх у нас чимало було на сторінках газети і у Фейсбуці. Збірка увібрала б почуття людей, переданих словами, малюнками і т. д. – для літопису нашого краю. Але наразі є більш нагальні потреби. Так, ми друкуємо газету самостійно, з 1996 року маємо власний поліграфічний цех. Не пропустили жодного номера із дня вторгнення РФ, хоч були труднощі з поштовою доставкою по селах. По місту завжди читачі отримували газету у день виходу. Але наш лазерний принтер формату А3, який ми використовуємо для виведення плівок для поліграфічних форм, вимагає ремонту (а у м. Миколаєві зараз немає ані потрібних спеціалістів, ані необхідних запчастин). Купити новий ми сьогодні можемо – він доволі дорого коштує. Також для активнішої роботи потрібен транспорт для поїздок у громади. Але це питання у нас у графі «Далека перспектива».
Досвід: як ми пережили рік війни
Не думаємо, що наш досвід унікальний, але, можливо, він комусь допоможе. Тож якщо коротко, то все було так.
У перший місяць війни з роботи звільнився один журналіст, який ще раніше планував переїзд до Києва. Всі інші мужньо проходять через воєнний час і цінують те, що редакція має можливість сплачувати хоча б частково зарплату і податки. Хоча впродовж року жодного разу наші журналісти не отримували 100% тієї заробітної плати, що мали до війни. Терплять і холод, адже на оплату газового опалення у нас просто не було коштів. Працюють практично без графіка – його «диктують» включення – відключення електрики.
Також, як і у більшості колег, відразу, як почалась війна, приблизно у 5-7 разів зменшилась газетна площа, яку займала реклама, платні оголошення. Багато місцевих жителів виїхали і не поновлювали передплату на подальший період. Зменшилась кількість матеріалів, розміщених за договорами про висвітлення діяльності, адже і громади, і бізнес діяли в режимі воєнного часу і скоротили витрати своїх ресурси.
Отже, доходи впали. Але ми вирішили продовжувати працювати повний робочий день, проте виплачувати від 0,7 до 0,5 окладів. Як вже сказав, відмовились від опалення. Мали запас паперу, так як щороку закуповуємо його на рік з коштів, отриманих від передплати.
Редакція не міняла місцезнаходження, хоча двічі недалеко від приміщення, де ми знаходимося, були прильоти ракет. В один із них були незначні пошкодження (вікно і частково – дах).
Пережити цей час нам дуже допомогла фінансова підтримка за трьома проєктами від УАМБ і ще за одним – від Асоціації незалежних регіональних видавців України. Будь-які інші фінансові джерела редакції було дуже важко знайти під час війни, хоча ми маємо досвід успішної реалізації власних проєктів, здійснених до війни.
Урок, який ми засвоїли
Шлях, який пройшла редакція впродовж війни, став для нас найбільшим уроком, як треба виживати. Ми навчились не впадати у паніку, а просто працювати, шукати, вірити… І досвід інших колег для нас є дуже цінним. Так само ми щиро поділилися б своїм.
Наш творчий колектив під час реалізації проєктів здобув розуміння того, що треба бути в постійному пошуку як творчих ідей, так і джерел доходів, фінансових можливостей для випуску газети. У межах регіону це дуже складно, так як він дуже потерпів від війни, маємо багато зруйнованих об’єктів. Отже, у цій справі потрібен неординарний підхід, зокрема, участь у грантових програмах і конкурсах. Тому завжди будемо вдячні за пропозиції, рекомендації і підказки від УАМБ, як, де і що можна зробити у цьому плані. І, звичайно, вдячні асоціації за вирішальну для нас підтримку.
Ми дякуємо УАМБ, яка дала можливість протриматись редакційному колективу цілий рік, не втративши газету. А усі рубрики і незавершені справи, які ми розпочали виконувати під час проєктів, продовжуємо і зараз.
АВТОРИ:
Євгеній Логінов, директор ПП «Видавництво газети «Вперед», керівник редколегії, та Людмила Зубова-Кульчицька, журналістка, керівниця проектів, м.Новий Буг Миколаївської області