В нашій громаді далеко не все гаразд з доступом до громадських просторів, установ органів місцевої влади, закладів культури та освіти. Насамперед, через архітектурні бар’єри – відсутність пандусів, спеціального підйомного обладнання, адаптованої інформації та матеріалів. Через це значна частина мешканців з інвалідністю має обмежений або повністю унеможливлений доступ до громадських просторів. Нам вдалось завдяки взаємодії всередині громади усього за два місяці зрушити проблему настільки, що внесені зміни в бюджет громади, укладений грантовий договір і усунуто декілька проблемних місць. Виглядає неможливим. Тому почитайте, як нам це вдалось – і долучайтесь до «клубу»!
У Тростянецькій територіальній громаді Сумської області проживає 1577 осіб з інвалідністю, до яких додались ще 280 з числа вимушених переселенців з прифронтових територій (на початок 2026 року в Тростянецькій ОТГ було зареєстровано 2340 людей зі статусом ВПО). Сумарно чисельність людей з інвалідністю різних груп складає біля 9% від загальної кількості населення. З них 72 людини пересуваються за допомогою крісла колісного, 108 – це діти з інвалідністю.
Тому питання створення доступного інклюзивного середовища для цієї категорії населення в Тростянецькій громаді є питанням критично важливим. Особливо враховуючи те, що і в місті, і в сільській місцевості з доступом до громадських просторів, установ органів місцевої влади, закладів культури та освіти далеко не все гаразд. Насамперед, через архітектурні бар’єри – відсутність пандусів, спеціального підйомного обладнання, адаптованої інформації та матеріалів. Через це значна частина мешканців з інвалідністю має обмежений або повністю унеможливлений доступ до громадських просторів.
Що і говорити, якщо у районному Центрі культурних послуг, де відбуваються всі головні святкування, вистави пересувних театрів, фестивалі, немає ні пандусу, ні підйомника. Людей, які пересуваються на інвалідних візочках, треба переносити в фойє на руках через сходи. Зрозуміло, що люди на візочках цей заклад культури практично не відвідують.
Інший культурний заклад – в цукрозаводському мікрорайоні міста – розташований на другому поверсі будівлі. Маломобільним людям сюди також не потрапити. Подібна ситуація і у нещодавно відремонтованому Будинку побуту. Його перший поверх, де раніше розташовувалися майстерні з ремонту побутової техніки, телефонів, перукарня, фотосалон, тепер займає продуктовий супермаркет. Побутовики ж перемістились на другий поверх, куди ведуть круті сходи. Ні підйомника, ні ліфту.
Що говорити, навіть у центральному офісі самої міської ради людина з інвалідністю далі фойє на першому поверсі нікуди не потрапить – і направо, і наліво – круті східці, ліфт чи підйомник відсутні. Існує немало проблем з облаштуванням вхідних груп і до інших громадських закладів – міської бібліотеки, молодіжного центру в тому самому цукрозаводському мікрорайоні. Між тим бібліотеки, клуби, молодіжні центри – це не лише культурні осередки, а й точки опори для людей, особливо тих, хто пережив війну, втрату дому, здоров’я або близьких.
Бібліотеки, клуби, молодіжні центри – це не лише культурні осередки, а й точки опори для людей, особливо тих, хто пережив війну, втрату дому, здоров’я або близьких
Оскільки в лютому-березні 2022 року Тростянець перебував під окупацією, то в цей час і варварські дії солдатів російської армії, і бойова робота зі звільнення території призвели до руйнувань інфраструктурних, культурних, освітніх та інших суспільно-значущих об`єктів спільного користування. Сьогодні їх відновлюють, тож саме час врахувати сучасні і післявоєнні потреби суспільства в цілому та людей з інвалідністю зокрема.
Ми – «Новини Тростянеччини Тиждень» – місцеве медіа, яке не зупинило свою роботу навіть у часи окупації міста. Хоча тоді газета не виходила і сайт не працював, але через через сторінку в фейсбуці ми розповідали усім, як виживає окупований Тростянець. Після звільнення Тростянецької громади, у квітні 2022 р., запрацював наш сайт, в травні того ж року ми поновили вихід газети, яку випускаємо по сьогоднішній день. Якщо друковане медіа виконує здебільшого функцію інформатора, то інтернет ресурси додатково допомагають проводити дискусії та опитування. Так, тільки за 2025-перший квартал 2026 року на сайті і через акаунт ми провели понад 27 опитувань на різні теми. Крім того, за цей же час журналістами було проведено 6 публічних дискусій, 2 «круглих столів», в одному з яких брали участь міжнародні партнери зі Швеції.
Тож ми вирішили використати наші можливості і створити комунікаційні інструменти, які б дозволили усім разом – населенню, місцевій владі, бізнесу і благодійним організаціям – обговорити, наскільки відбудова громади враховує сучасні запити щодо інклюзивності громадських просторів. Тим більше, що проблеми, хоч і «перебували на контролі» у місцевої влади, не вирішувались. І, як у прикладі з Будинком побуту, навіть капітальний ремонт не зробив його доступним для усіх груп населення.
Ми взялись створити умови для спільного пошуку рішень в громаді, залучити до діалогу максимальну кількість мешканців
Ми взялись створити умови для спільного пошуку рішень в громаді, залучити до діалогу максимальну кількість мешканців і самим взяти участь в обговореннях. А в результаті хотіли вийти на рішення та домовленості – чи то плани, чи то прийняття документів, чи то проведення робіт – щоб крок за кроком робити громадські простори інклюзивними.
Як ми працювали щоб був результат? Або у чому різниця між залученням аудиторії та висвітленням новин
Ідея проєкту визріла ще до його початку. Якось розговорилися з головою громадської організації для людей з інвалідністю «ТРОІ» Наталією Лісафіною, у якої доросла донька інвалід 1 групи і яка пересувається на інвалідному візку. Жінка пожалілась, що після капремонту Центру культурних послуг – головного закладу культури громади – вони не можуть заходити всередину. Раніше тут був пандус, а після ремонту його не стало. Розібрали, бо керівництво закладу вважало його застарілим. Але новий не побудували. Тепер люди з інвалідністю позбавлені можливості бувати в цьому культурному закладі.
На одній з сесій міськради я задав питання меру Тростянця Ю.Бові про причини такого дивного «ремонту». Виявилося, він про це не знав, а начальниця відділу культури не змогла обгрунтувати причини такої ганьби. Начальницю звільнили (пізніше), а у нас виникла ідея: використати можливості та силу місцевого медіа, щоб допомогти людям з інвалідністю у вивченні і розв`язанні проблем з доступністю громадських просторів.
Якраз в цей час Українська Асоціація Медіа Бізнесу за фінансової підтримки Українського Медіа Фонду Форейнґена оголосила конкурс на реалізацію міні-проєктів. Зірки, як-то кажуть, зійшлися: ми подали обгрунтовану заявку, отримали підтримку і далі – два місяці роботи над медійним «оголенням» проблем з рівного доступу до публічних просторів і напрацювання механізмів вирішення проблем по цій тематиці. Вже в процесі реалізації проєкту відбулися оргвисновки – керівницю відділу культури звільнили з посади, а також вжили оргзаходів – з місцевого бюджету виділяється 150 тис. грн. на розробку проєкту підйомника та його встановлення на вході до Центру культурних послуг. Влітку цього, 2026 року, проблему буде знято.
Тож як ми побудували свою роботу? По-перше, використовували різні форми комунікації. Було проведено 7 опитувань – п`ять в соціальних мережах і два – наживо на вулицях міста журналістами для газети. Завдяки цьому отримали достатньо необхідної для висвітлення інформації і допомогли мерії не упустити важливі питання з інклюзивністю, зокрема, в бюджетній сфері . Одне з таких – туалет в одному з дитячих садків, де не було перегородок і поручнів для маломобільних дітей. Отримавши скаргу від батьків, ми передали її у відділ освіти і вже через місяць очільниця відділу Ганна Зубова надіслала в редакцію фото переробленого туалету, зручного для дітей з фізичними вадами.
Ми готували і розміщували для своєї аудиторії журналістські матеріали – в друкованій газеті, на сайті «Тиждень» і в соціальних мережах. Ми наперед спланували свою роботу, тож докладали зусиль щоб дотриматися плану. Зокрема, в газеті планували розмістити 14 матеріалів, а опублікували 16. На сайті і партнерських акаунтах в соцмережах планували здійснити 25 публікацій, а розмістили 30. Оцінювали, що зможемо вийти на рівень переглядів наших матеріалів в соцмережах не менше, ніж 340 тисяч, а по факту мали 380 тис. В середньому, один матеріал набирав 12-15 тис. переглядів.
Якою бачили ми свою роль, готуючи ці матеріали? Насамперед, відслідковувати хід виконання завдань нашого проєкту щодо доступності громадського простору для людей з інвалідністю. І постійно інформувати свою аудиторію про кроки до результату: є якесь просування вперед – інформація, є прийняте на сесії рішення – коментар посадовця, є ініціатива від громадськості – стаття про подію. Таким чином, ми постійно тримали тему в фокусі, «смикаючи» виконавців своїми публікаціями, не даючи їм розслабитися. І наша аудиторія бачила, що медіа не просто подає інформацію, а допомагає вирішити проблему.
Наша аудиторія бачила, що медіа не просто подає інформацію, а допомагає вирішити проблему
Важливу роль грало і проведення нами публічних заходів. Дві дискусії і один заключний «круглий стіл» допомогли людям, які там збирались – а це десь біля тридцяти громадян, активістів, фахівців – висловлювати думки, висувати пропозиції, підказувати, що не так робиться чи взагалі не робиться. А ми через комунікацію з владою робили так, щоб голос громади був почутий, знаходив своє відображення в реагуваннях посадовців та прийнятих рішеннях місцевої влади.
Хочу розповісти невелику історію, яка яскраво показує роль і важливість саме дискусій. Це – не дуже типовий вид роботи місцевого медіа. Але у нашому випадку саме дискусії дали дуже високі результати, і ми точно будемо це продовжувати й надалі. Як вже говорив, ми провели дві публічних дискусії – обговорювали створення доступного інклюзивного середовища в культурі і сфері послуг. Вислухали один одного, окреслили проблеми. Наприклад, необхідність переобладнання вхідної групи в міській публічній бібліотеці. Там все це начебто є – пандус, поручні, широкі двері. Але кут нахилу пандусу завеликий і вже не заїдеш, сходинки високі і дверей двоє. Людині з інвалідністю самій не зайти.
«Переробимо» – у коментарі журналісту пообіцяв міський голова Тростянця. На сьогодні владою вже знайдений інвестор – Громадська спілка “Ліга Сильних”, яка включила Тростянецьку бібліотеку в реалізацію свого проєкту «Підтримка та доступність для всіх», що фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Сума гранту – 1 млн. грн. В цьому гранті передбачене виконання багатьох завдань – облаштування тактильних смуг і контрастного маркування, приведення пандусу і поручнів у відповідність до норм, усунення порогів, створення зони очікування, а також переобладнання туалету під потреби маломобільних груп. Все – відповідно до вимог ДБН. Одночасно, очевидно за активну позицію, нас також запросили до співпраці – вести інформаційний супровід перебудови бібліотеки протягом 6 місяців. Між медіа і ГС “Ліга Сильних” вже укладена угода на травень-жовтень 2026 р., згідно до якої наша редакція отримала фінансування на 54 тис. грн. Так реалізація гранту від УАМБ допомогла нашій редакції вийти на новий проєкт. Зі свого боку, ми створимо не менше 40 публікацій, а кількість переглядів в соціальних мережах очікується на рівні 400-420 тисяч. Тож громада знатиме і бачитиме, як спільними зусиллями міська бібліотека стане доступною для людей з інвалідністю.
Отже, перша важлива теза – що робота медіа має бути комплексною і використовувати різні формати та інструменти. Друга – це увага до реакції та залучення аудиторії. Ми уважно слідкували за тим, які матеріали отримували вищу реакцію, а які були просто «черговими». В рази збільшували охоплення ті публікації, в яких йшлося про плани, дії та справи, що несли реальні і важливі для життя людей зміни.
Перша важлива теза – що робота медіа має бути комплексною і використовувати різні формати та інструменти. Друга – це увага до реакції та залучення аудиторії
Так, на різних заходах проєкту – під час опитувань, а також на одному з громадських слухань, де обговорювали проблеми доступу маломобільних людей до сфери сервісу – неодноразово говорили, що відремонтованому Будинку побуту потрібен або підйомник на сходовому марші, або ліфт. Ми оформили цей запит громадськості у відповідний лист і передали в Тростянецьку міську раду. В газеті і на сайті підтримали свою дію відповідними матеріалами про нагальність питання. Як результат, на сесії міськради були внесені зміни до бюджету на 2026 рік, яким комунальному підприємству «Центр комунальних послуг» було збільшено внесок до статутного фонду на будівництво шахти та встановлення ліфта – сума 2,0 млн. грн. Міський голова Ю.Бова дав коментар по цьому рішенню, пояснивши важливість ліфта, як умови для забезпечення простору без дискримінації та фізичних перешкод.
Цей матеріал в соцмережах набрав понад 42 тис. переглядів (в середньому матеріал на сайті набирає до 12 тис.). І це не єдиний приклад, коли за підказки нашого проєкту на сесіях приймалися рішення, важливі для людей. Один з таких ми вже згадували – 150 тис. грн. було виділено на підйомник для Центру культурних послуг. Хочу привернути увагу: такі результати розвивають віру людей в комунікацію, не як в «говорильню для галочки», а як в інструмент змін.
Що це дає нам, як підприємству – а не просто виданню? Найважливіше – довіру аудиторії, охоплення та підписників. Так, наш передплатний тираж у цьому році на 280 екземплярів вищий, ніж у минулому році (вийшли на 1 тис примірників). Разом із роздрібними продажами (750 екз одного номеру) це дає сумарне охоплення для проєкту приблизно у 76,5 тисячі читачів. Десь на 14 тис. більше, ніж планувалося. І це тільки друкована частина. Не гірші показники у нас і в соцмережах – ми планували отримати в інтернеті не менше, ніж 340 тисяч переглядів, на кінець проєкту мали – 380 тис. Очевидно, що довіра зросла, бо ми допомогли дотиснути важливі для людей результати. Ну а така довіра та охоплення аудиторії ведуть до зростання довіри з боку партнерів (згадайте угоду, про яку сказав вище).
Результати спільної роботи. Або про важливість ініціативи редакції для залучення громади до спільних дій
Ще до початку проєкту ми сфокусували увагу на клубному закладі в цукрозаводському мікрорайоні, де крім самого клубу функціонує молодіжний простір та бібліотека. В нашому медіа було кілька критичних публікацій стосовно малодоступності цього закладу. І ось перед стартом проєкту міська рада запропонувала нам розглянути можливість об’єднати зусилля – тобто долучитись в якості інформаційного партнера до реалізації заявки на грант, яку мерія направила до кількох потенційних інвесторів. Ми таку згоду дали, адже нашою метою було зняття фізичних бар’єрів для людей з інвалідністю. Вже коли наш проєкт тривав, одна з таких заявок спрацювала – програма Polaris за фінансової підтримки Шведського агентства з питань міжнародної співпраці та розвитку (Sida) погодилась профінансувати монтаж підйомної платформи з першого до другого поверху будівлі клубу. Документація на будівництво вже зроблена, підрядник з Дніпра розпочав роботи. В результаті для маломобільних людей забезпечується доступність до громадського простору; люди з інвалідністю інтегруються у культурне життя громади; створюються умови для інклюзивної участі дітей з інвалідністю у спільних заходах.
Свій бонус отримала і наша редакція – буде укладена угода на обмін досвідом успішного впровадження принципу рівного доступу до громадських просторів з шведським муніципалітетом Мура. До речі, це вже другий приклад інформаційного партнерства нашого медіа, який стався за два місяці реалізації проєкту від УАМБ. Про перший ми вже писали – це договір про інформаційне партнерство з ГС “Ліга Сильних”.
Тож, узагальнюючи, ми перейшли до змін на краще. Маємо мінімум один кінцевий результат і три результативних рішення, які ведуть до змін. Кінцевим результатом можна вважати монтаж похилої підйомної платформи в цукрозаводському клубі. Це рішення відкриває маломобільним людям дорогу до клубу, бібліотеки і молодіжного центру. До результативних рішень – 1) виділення бюджетного фінансування для Центру культурних послуг (150 тис. грн.); 2) виділення бюджетного фінансування на проведення експертизи, будівництва ліфта в Будинку побуту (2,0 млн. грн.); 3) переобладнання вхідної групи і туалету в міській бібліотеці за рахунок грантових коштів (фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини). До супутніх результатів можна віднести укладення двох договорів нашої редакції з ГС “Ліга Сильних” та з муніципалітетом Мура (Швеція) на інформаційний супровід впровадження в громаді проєктів і робіт із забезпечення рівного доступу до громадських просторів та обміну досвідом створення доступного інклюзивного середовища для всіх.
Найважливішим результатом ми вважаємо розвиток взаємодії
Але найважливішим результатом ми вважаємо розвиток взаємодії. Саме так: не те, що за короткий час вдалось вирішити проблему в одній будівлі і розпочати роботи ще у двох. Хоча це дуже важливо і мешканці Тростянця цей результат вже бачать. Найважливішим все ж є зміни у підходах та розвиток взаємодії.
Так, як ми вже говорили, про те, що в головному будинку культури Тростянця прибрали пандус, міський голова навіть не знав, доки йому про це не сказали журналісти. А коли сказали, то майже відразу знайшлися кошти для усунення проблеми. Що вже говорити про комунікацію простих людей з владою. Тому головним нашим результатом ми вважаємо навіть не ті роботи, які будуть реалізовані по бібліотеці чи Будинку побуту. Хоча це дуже важливо для людей. Цінність нашої роботи в тому, що ми організували комунікацію, публічні дискусії. І виявилося, що часто рецепти хороших ідей лежать саме в цій площині. І в таких спілкуваннях часто можна знайти рішення, на реалізацію яких не потрібні ні великі фінанси, ні значні матеріальні ресурси.
І про найважливіше. Оцінка мешканцями нашої нової ролі в громаді
В наших опитуваннях на сайті, в фейсбуці і в вуличних опитуваннях для газети взяло участь 234 людини. Достатньо, щоб зробити певний аналіз. Питання складалися таким чином, щоб вони вписувалися у хід вже спланованого проєкту, не перескакуючи наперед чи упускаючи щось конкретне.
Бачимо, що проєкт дав можливість змінити те, що не змінювалося до нас. Наприклад, в Центрі культурних послуг не колись, а вже через місяць буде встановлена підйомна платформа і люди з інвалідністю зможуть ходити на вистави і концерти. Архітектори міськради нарешті займуться проєктом по встановленню ліфта в Будинку побуту. В публічній бібліотеці нарешті замінять вхідну групу і люди на інвалідних візочках вже не минатимуть книгарню. І це той кінцевий результат, коли можна з приємністю сказати: «Ми це зробили!».
Саме проєктний підхід дав можливість попрацювати над темою створення доступного інклюзивного середовища не в форматі разової активності, а послідовної і комплексної роботи протягом двох місяців
Та й для нас самих проєкт став можливістю продовжити і поглибити співпрацю з партнерами. Так, ми маємо сталу співпрацю Тростянецькою місцевою владою і місцевими громадськими осередками; на регіональному – уклали угоду з національною … На міжнародному рівні – з муніципалітетом Мора (Швеція).
Але якби це не було окремим проєктом, ми б не мали таких результатів. Так, саме проєктний підхід дав можливість попрацювати над темою створення доступного інклюзивного середовища не в форматі разової активності, а послідовної і комплексної роботи протягом двох місяців. В умовах редакційної поточної роботи це було б максимум кілька статей на актуальну тему (не)рівного доступу до громадських просторів. В рамках проєкту – у нас був напрямок, до якого ми додали комунікацію. Як результат – системний аналіз стану інклюзивності, організація комунікації над проблемами і перспективами, де на виході – конкретні зміни в інтересах людей. Завдяки організованій нами комунікації багато людей, активістів і професійних фахівців були включені в дискусії, під час яких ми напрацювали не тільки плани, а й механізми, як їх реалізувати.
Пара висновків для колег, цінність яких неможливо применшити
По-перше, серед розмаїття тем ми знайшли не просто унікальну, а важливу і значиму для людей. Особливо тих, кому потрібна наша увага і допомога. І тут цінним для інших вважаю те, щоб зуміти поєднати роботу інформаційну так, щоб ініціатива медіа змога приносити людям конкретні результати. Щоб пандус був побудований правильно і не тому, що повинен бути, а щоб ним користувалися люди з інвалідністю. Щоб ліфти в лікарнях працювали, а не простоювали в консерваціях. Робота над реалізацією проєкту показала, що журналісти і представники громади збиралися не дарма. А головне – у людей з`явилася не просто надія на зміни, вони ці зміни творили своїми руками.
Серед розмаїття тем ми знайшли не просто унікальну, а важливу і значиму для людей
А по-друге, тема створення доступного інклюзивного середовища є важливою для всіх жителів, і в ній немає кінцевої зупинки. Особливо, коли попереду ще багато роботи. Люди хочуть мати таку інформацію, вони за цим слідкують. В умовах післявоєнного відновлення стає очевидним: фізичне відновлення інфраструктури має поєднуватися з її трансформацією у простір, відкритий для всіх, незалежно від віку, стану здоров’я чи соціального статусу.
Тема створення доступного інклюзивного середовища є важливою для всіх жителів, і в ній немає кінцевої зупинки
Створення інклюзивних громадських просторів, адаптованих до потреб вразливих груп, має стати одним із пріоритетів подальшого розвитку громади. Публічні бібліотеки, клуби, адміністративні будинки, дороги, парки – це не лише осередки, а й точки опори для людей, які пережили війну, втрату дому, здоров’я або близьких. Тому будемо рухатися далі. А також проводити медійний контроль за цим процесом.
Автори: Павло Зленко, редактор газети “Новини Тростянеччини Тиждень” та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду