Газета «Рідне місто» виходить на Донеччині – одному з найгарячіших нині регіонів. І їй – єдиній у Донецькій області – вдалося не припинити випуску в найскладніші дні воєнних дій, хоча й збільшити інтервал виходів газети. Що нам ще вдалося – дізнайтеся зі статті.

27 листопада 2023 року редакції Мирноградської міської газети «Рідне місто», що на Донеччині, виповнилось 25 років. Як і чимало інших, створене силами колективу журналістів-ентузіастів наприкінці 90-х років друковане видання упродовж усього періоду свого існування разом з незалежною Україною долало численні виклики та кризи. Позаду залишились нелегкий період становлення та завоювання довіри читачів, фінансова криза 2008 року, початок збройної агресії рф на сході в 2014 році. На жаль, найважче чекало нас усіх попереду: повномасштабне вторгнення російського агресора, який цілодобово марить імперськими амбіціями.

Тож загрозу з боку агресивного сусіда журналісти відчули ще в 2014 році. На перших прикладах дій заїжджих військових росіян «без упізнавальних ознак» усвідомили, що так звані наміри росіян «захистити своїх» є нічим іншим, як цинічними бажаннями загарбати наші території. І протистояти цьому може насамперед місцева преса, розповідаючи правду про ці події та справжні настрої більшості земляків.

Тож після 2014 року, коли на донбаські землі посунув з територіальними зазіханнями непроханий сусід, колектив «Рідного міста» докорінно змінив формат видання. Нові виклики потребували іншого тону розмови журналістів зі своїми читачами, кардинального оновлення газети. Тож чорно-білий друк змінився на високоякісний кольоровий, у рази була збільшена газетна площа, кардинально оновився контент видання. І це дало дуже добрий результат. У той час, коли друкована преса в країні почала занепадати через об’єктивні проблеми часу, тотальну цифровізацію та відсутність системної державної політики підтримки друкованого слова, наклад «Рідного міста» у період 2013-2020 років зріс у 3 рази – до 6000-6500 тисяч екземплярів. Постійні читачі бачили в нашій особі друзів та помічників і щороку підтверджували довіру до роботи колективу газети передплатою.

Наприкінці 2021 року колектив редакції, усвідомлюючи усі вимоги часу, наблизився до нового помітного кроку в розвитку: створення власного електронного ресурсу. Але сталося 24 лютого 2022 року. Протягом тижня усі друковані видання на Донеччині припинили свою роботу. Усі, крім «Рідного міста»…

Зміни, які нам довелося впровадити

Перші дні ворожої навали тільки зміцнили усвідомлення колективом нашої газети своєї відповідальності перед 6000 тисячами читачів, які свого часу заплатили за бажання отримувати друковану газету. Тому перед кожним співробітником редакції постало непросте завдання – організувати робочий процес в умовах нових – воєнних – реалій життя.

Але редакція зробила усвідомлений вибір: ті з журналістів, хто не виїхав в евакуацію, поставили за мету продовжувати випуск газети.

Через війну редакція наша зменшилась в половину. Було 7 людей, залишилось 3,5 штатні одиниці. Були вимушені оптимізувати штат до мінімуму через скорочення прибутків на 75%. Працюємо в умовах жорсткої економії та мінімізації витрат. Пріоритет у видатках – оплата послуг з друку та паперу.

Крім того, задля безпеки тепер кожен працівник редакції має місце для віддаленої роботи за межами Донецької області. Відповідно були напрацьовані усі механізми дистанційної роботи колективу. Але у громаді постійно присутній хтось з творчих працівників редакції, а ротація відбувається за вахтовим методом. У періоди відносного «затишшя» від обстрілів громади у місто повертаються усі працівники редакції, аби не втрачати зв’язку з аудиторією. Це дало нам змогу зберегти життя працівників редакції, а виданню – продовжувати безперервно працювати у мовах повномасштабного вторгнення.

Ще однією проблемою, яку нам довелося вирішувати, став друк паперового видання. Друкарня в Харкові, де протягом багатьох років ми здійснювали друк, 24 лютого зазнала обстрілів і припинила свою роботу. Перед нами постало питання швидкого пошуку альтернативи. Допомогу досить швидко отримали від нашого колишнього партнера – Краматорського друкарського дому, який погодився працювати у перервах між численними обстрілами міста. Оперативно було вирішено питання логістичної доставки, і черговий номер «Рідного міста», як і зазвичай упродовж останніх 25 років, надійшов до поштових скриньок передплатників.

Однак у квітні 2022 року за рішенням уряду у Донецькій області була оголошена евакуація населення. За лічені дні 75% відсотків жителів 50-тисячного шахтарського Мирнограда покинули власні домівки. Разом з ними евакуювалися і працівники «Укрпошти». Доставляти нашу газету стало, власне, нікому.

Але ми не впали у відчай. Навпаки, активізували перемовини з представниками «Укрпошти» й узяли на себе відповідальність продовжувати працювати, готувати та друкувати номери газети для тих, хто лишився у місті. Адже воно в ситуації, що склалась, раптом опинилося практично у повному інформаційному вакуумі. Бо роботу припинили місцеві телевізійні компанії, друковані видання у сусідніх містах, а інтернет-сайти були вимушені суттєво скороти контент через відсутність співробітників.

Могли в таких умовах розчаруватися й ми. Та поставлена мета – долати перешкоди попри всі негаразди та продовжувати друкувати нашу газету – стала справжньою місією колективу «Рідного міста» (хоч як би гучно це не звучало). І ми шукали засобі для її здійснення.

Уже через місяць, у травні 2022 року, ми відновили вихід газети та налагодили її доставку читачам. Переконались у правильності своїх дій, коли почули багато теплих слів вдячності від тих, хто роками гортає рідну газету і для кого вона стала невід’ємною складовою життя.

Найскладніше упродовж 2022 року було вирішувати безліч організаційних питань. Адже редакція Мирноградської міської газети «Рідне місто» розташована на території західної частини Донецької області. Відстань від зони активних бойових дій – 30-35 км. Відповідно місто періодично зазнає обстрілів, від яких потерпають як мешканці, так і інфраструктура. Через наближеність до лінії розмежування у Мирнограді кілька місяців було відсутнє водопостачання, ще й досі регулярно відбуваються відключення електрики. У таких умовах навіть жити, не те що працювати, дуже нелегко.

Тому редакція узгодила новий алгоритм робочого процесу. Частина колективу евакуювалася: хтось – до іншої області, хтось – за кордон. Ті співробітники, які залишилися у Мирнограді, робили все можливе, аби підготувати завжди актуальну та потрібну інформацію для наповнення чергового випуску газети. Хоч виходила вона із зрозумілих причин дещо рідше.

Попри всі зусилля наприкінці 2022 року перед редакцією постало питання: «що далі?». Фінансовий ресурс на папір, друк і заробітну платню був вкрай обмеженим, частина читацької аудиторії так і не повернулася у місто, тож розраховувати на підтримку передплатою було важко. У цей непростий час на допомогу колективу прийшла Українська асоціація медіа бізнесу (УАМБ). Вона стала справжнім рятівником, який допоміг нашій редакції вижити у вкрай складних умовах.

Розуміючи гостру потребу нашої редакції через близьке сусідство з ворогом у захисному спорядженні, УАМБ оперативно надала журналістам бронежилети та павербанки. Протягом кількох місяців разом з міжнародними партнерами УАМБ фінансово підтримувала колектив нашого видання. Це дало нам можливість згуртуватися та продовжити роботу.

І маємо такий факт: на цей час редакція Мирноградської газети «Рідне місто» залишається єдиним друкованим виданням у Донецькій області, яке з початку повномасштабного вторгнення рф продовжує системну підготовку, друк і доставку газети читачам через «Укрпошту».

Зміни в авдиторії = зміни в контенті

Зрозуміло, що через евакуацію населення кількість наших потенційних передплатників зменшилась. Але колективу редакції «Рідного міста» вдалося зберегти половину своїх читачів. У 2023 році передплачений наклад нашого видання налічує більш ніж 3000 екземплярів. І це в умовах масового виїзду населення. Але тут нам «допомагають» приїжджі: коло передплатників активно поповнюється за рахунок внутрішньо переміщених осіб, які обирають Мирноград місцем свого нового тимчасового або постійного проживання.

Зміни, які сталися в авдиторії, спонукали нас до відповідних змін і у інформації, яку ми подаємо. Так, наразі 50-60% населення громади виїхало і не повернулося. Це біля 25 тисяч людей. З них біля половини – за кордоном, половина – в Україні, у більш безпечних регіонах. Ще біля 25-27 тисяч поки лишаються у громаді. Серед них більше 1500 ВПО, які переїхали до нас після 24 лютого 2022 року.

Тож журналісти редакції стали регулярно відвідувати місця компактного проживання вимушених переселенців у Мирноградській громаді. Люди, які пережили страшні випробування війни, втративши рідних та близьких, скрізь сльози ділилися своїми історіями з читачами «Рідного міста». Спочатку багато хто з них дуже стримано відкликався на пропозиції журналістів розповісти про власні випробування. Але ті, хто довірився, завдяки публікаціям та приверненню до їх історій уваги громадськості змогли відчути підтримку. Пам’ятаю як одна з перших героїнь започаткованої у газеті рубрики «Шляхами доль вимушених переселенців» Людмила Коваль через тиждень після публікації розповіла, що її відшукали далекі родичі, а зовсім незнайомий чоловік – мешканець Мирнограда – протягом кількох місяців підтримував пані Людмилу та її доньку фінансово. І робив це безкорисливо, із власної пенсії. Бо відчув через газетні рядки усю біль людини, яка втратила не тільки дім і майно, а й через втрату документів кілька місяців не могла оформити жодної фінансової допомоги від держави.

Головний редактор Максим Забєля опитує переселенців

Чим більше на сторінках «Рідного міста» з’являлось історій вимушених переселенців, тим частіше ті з них, хто обрав Мирноград, як свою нову домівку, питали де можна придбати чи передплатити газету. Тож, звісно, ми їм цю інформацію радо надавали.

Як ми стали ще більш корисними людям

Разом з тим, щоб полегшити життя вимушених переселенців у громаді й отримати додаткові можливості для комунікації, а відповідно – і залучити їх до життя редакції, колектив «Рідного міста» розробив і за підтримки УАМБ та ЮНЕСКО протягом 3-х місяців реалізував проєкт « Інтерактивна мапа – дієва допомога ВПЛ».

Суть проєкту в тому, що колектив редакції став активним учасником процесу первинної адаптації переселенців у нашій громаді. Ми не могли пройти повз проблеми вимушених переселенців бо момент початку реалізації проєкту на території нашої громади постійно перебувало більше ніж 1500 ВПО з Авдіївки, Бахмуту, Кераміку, Очеретиного, Часів Яру, Маріуполя, Курдюмівки і інших охоплених війною міст.

Зробили ми це за допомогою постійної рубрики на шпальтах газети, яка на регулярній основі надавала і надає переселенцям усю корисну інформацію щодо варіантів отримання різних видів допомоги. Але постійно спілкуючись з переселенцями, ми виявили ще одну гостру проблему. Відсутність для новоприбулих у громаду ВПО універсального довідника, який би допоміг пройти первинну соціальну адаптацію у громаді. А саме знайти житло, роботу, оформити пільги від держави, відновити втрачені документи, знайти однодумців та можливість отримати психологічну допомогу і підтримку.

Саме тому у редакції виникла ідея створення універсального довідника – «інтерактивної мапи», у якій би людина, яка вперше прибуває у громаду змогла найти відповіді на найбільш розповсюджені питання: куди їй йти, за якими телефонами і адресами звертатися, де отримати яку допомогу.

Перша зустріч та обговорення макету інтерактивної мапи

Процес спільної комунікації та створення інтерактивної мапи з метою вирішення проблемних питань починався з проведених редакцією заходів – опитувань та зустрічей за «круглими столами» за участю самих ВПО, міської військової адміністрації, волонтерів та журналістів. На них ми виявляли найбільш актуальні й гострі для вимушених переселенців питання. Згодом відповіді на них були представлені в спільно створеній учасниками інтерактивній мапі.

Паралельно ми проводили опитування ВПО через анкету у газеті. Також журналісти редакції відвідували і проводили опитування переселенців у гуртожитках. Так нам вдалось дізнатися думку більш ніж 100 вимушених переселенців.

Коли після двох місяців мозкових штурмів спільними зусиллями журналістів та громадськості проєкт мапи був остаточно розроблений та надрукований, ми одразу поїхали у гуманітарних центр ВПО аби роздати друковані примірники тим, хто тільки приїхав у громаду. Люди попри важкі емоції, які вони пережили, із вдячністю приймали мапу, коли розуміли, що отримують у руки своєрідний дороговказ, що допоможе їм адаптуватися на новому місці.

Під час проєкту було виготовлено 1500 екземплярів інтерактивної мапи. Цієї кількості вистачить на кілька місяців, аби усі нові ВПО, які продовжують прибувати у нашу громаду, змогли отримати свій екземпляр.

Досвід, яким ми хочемо поділитися

Коли ми обговорювали підсумки проєкту з активістами ВПО, вони зазначили, що якби на час їхнього приїзду у громаду вони б мали такий інформаційний продукт, їм би було набагато легше зорієнтуватися на новому місці. Тож у 2024 році, враховуючи, що потік ВПО у Мирноградську громаду поки не зменшується, ми плануємо продовжити проєкт. Розширити наповнення мати, підготувати новий наклад після завершення попереднього. Наразі ми продовжуємо вести спеціалізовану рубрику на шпальтах видання. Активно зустрічаємось з новими ВПО. І в спілкуванні обов’язково запитуємо у них про їх потреби та проблеми. Аби за можливості допомогти, дати пораду. І врахувати нові виклики при підготовці нової інтерактивної мапи, як інструменту дієвої допомоги ВПО у Мирноградській громаді.

Фінальна зустріч з затвердження макету інтерактивної мапи

Для нас це можливість виконати соціальну місію журналіста, а також поповнити коло постійних читачів за рахунок нових людей у громаді.

Якщо хтось буде використовувати наш досвід, то одразу хотілося б попередити про певну складність, з якою ми зіштовхнулися при підготовці мапи. З одного боку ми намагалися зробити її наповнення максимально ґрунтовним, широким. Коли ми вказували установи, їх контакти, центри до яких можуть звертатися ВПО, то попередньо планували надати і електронну прив’язку до їх розташування. Але під час круглих столів були вимушені відмовитись від геолокацій з міркувань безпеки.

Проєкт став чудовим прикладом синергійної результативності. Адже від його реалізації виграли усі: громада, внутрішньо переміщені особи і газета, яка стала майданчиком для виявлення проблем і контролю за їх реалізацією.

Тож, відзначивши 25-ту річницю з дня створення, колектив редакції «Рідного міста» оголосив про проведення передплатної кампанії на 2024 рік. Зрозуміло, що ми бажаємо якомога кращих результатів, сподіваємось на підтримку наших читачів – і тих, для яких працюємо вже чверть століття, і нових, що стали нашими земляками нещодавно.

Не згасає надія, що нас підтримають і міжнародні донори.

А головне наразі те, що попри війну й усі інші виклики сьогодення ми віримо у завтрашній день друкованого слова, як віримо у перемогу українського народу!

АВТОР: Максим Забєля, головний редактор Мирноградської міської газети «Рідне місто»

Публікація підготовлена в рамках проєкту Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ) «Підтримка місцевих незалежних ЗМІ в Україні під час війни». Цей проєкт реалізується УАМБ в рамках загальної стратегії ЮНЕСКО для сектору комунікації та інформації в Україні, що фінансується Японією. Її зміст є виключною відповідальністю Української Асоціації Медіа Бізнесу та не передбачає висловлення будь-якої думки з боку ЮНЕСКО.


«Родной город» у Мирнограді Донецької області своїх передплатників без якісної журналістики не залишить