Спецвипуск, який виходив на територіях Білопільщини та Краснопільщини, за підтримки УАМБ, продовжив інформаційний спротив місцевих ЗМІ та підтримав розвиток україномовного контенту на прикордонні Сумщини.

Маючи майже 150 кілометрів спільного кордону з рф, щоденні обстріли та втрати, а також обмежені можливості для випуску друкованого ЗМІ, дві редакції газет об’єднали свої зусилля для видання спецвипуску.

Цей спецвипуск має символічну назву «Спільнопілля», бо спільного у нас було і є багато.

Тож дві редакції – Білопільська «Білопільщина» та Краснопільська «Перемога»  спільними зусиллями, за підтримки УАМБ, впродовж кількох місяців видавали друкований спецвипуск і поширювали його на територіях 6 громад.

Для всіх читачів «Білопільщини» і «Перемоги» цей спецвипуск був тим місточком, який об’єднував два колишніх райони, 6 громад. А ще – повернув людям віру в те, що місцева преса живе.

За майже півтора року повномасштабної війни передплатники та читачі наших видань отримували винятково чорно-білий варіант наших газет і дуже сумували за колишніми кольоровими виданнями. Не просто кольоровими, а й такими, в яких більше сторінок, в яких є «що почитати», окрім важливих новин у щотижневих виданнях.

Саме такий спецвипуск показав спроможність редакцій об’єднатись і максимально ефективно використати наявні ресурси.

Досвідом роботи щодо проєкту «Спільнопілля» діляться редактори «Білопільщини» Наталія Калініченко та «Перемоги» Олександр Моцний з редакторкою газети «Глухівщина» Катериною Тищенко.

Наш спецвипуск привернув увагу не лише наших читачів, передплатників, дозволив розширити базу для інформування, а й залучив схвальні відгуки колег-журналістів з усього світу.

Презентувавши наш спецвипуск на міжнародній конференції у Вільнюсі, ми висвітлили цю подію і її поширили колеги з Білорусі. 

Про наш спецвипуск ми говорили на Польському радіо, де йшла мова про життя людей у прикордонних громадах.

Разом із колегами з сусідніх регіонів ми поспілкувались із редакціями і на прикладі «Спільнопілля» показали можливість інтеграції редакцій.

Зацікавились нашим проектом і науковці.

Зустріч та обмін досвідом з кандидаткою філолологічних наук, доценткою Навчально-наукового Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Аллою Кобинець

Робота над цим проектом значно допомогла нам  зберегти передплатників обох газет, забезпечили роботу колективу.

Спецвипуски стали практично корисними і для читачів.

Так, матеріал про поранення хлопця-підлітка через необережне поводження з вибуховими предметами читають у школах та на його прикладі переконують інших дітей не чіпати небезпечні предмети, а мам – проходити курси тактичної медицини.

Допомогли нашим читачам і графіки особистого прийому громадян керівництвом Сумської РДА.

Скористались читачі і можливістю звернутись до гуманітарних організацій, про роботу яких ми розповідали на сторінках спецвипуску.

Номери «Спільнопілля» зібрані і зараз є у підшивках всіх бібліотек двох колишніх районів.

Їх читають відвідувачі бібліотек.

Миколаївка. Бібліотека. Тут читають «Спільнопілля».

В ті місця, куди не завжди можуть доїхати листоноші, газети розповсюджують військові, які часто є і героями наших публікацій, і читачами спецвипуску.

В усіх старостатах прикордоння є наші спецвипуски, які допомагають розповсюджувати старости.

Зараз, коди проект завершився, багато читачів телефонують і питають: чи буде виходить в Новому році «кольоровий додаток»?

Дуже хотілось, щоб нас підтримали і надалі і ми продовжили доносити важливу інформацію для жителів прикордоння

АВТОРКА: Наталія Калініченко, головна редакторка газети «Білопільщина», заслужений журналіст України. 

Публікація підготовлена в рамках проєкту Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ) «Підтримка місцевих незалежних ЗМІ в Україні під час війни». Цей проєкт реалізується УАМБ в рамках загальної стратегії ЮНЕСКО для сектору комунікації та інформації в Україні, що фінансується Японією. Її зміст є виключною відповідальністю Української Асоціації Медіа Бізнесу та не передбачає висловлення будь-якої думки з боку ЮНЕСКО.


Коли виходимо на роботу, маємо прислухатися, чи не почався обстріл.