Як це працює, коли місцеве медіа допомагає вирішувати місцеві проблеми, а не просто «інформує громаду»? Вивчаємо досвід колег, а в цьому матеріалі – досвід редакції газети «Зоря» з Золочева, що на Харківщині.

Газета «Зоря» з міста Золочів на прикордонній Харківщині з початком повномасштабного вторгнення в Україну російських військ об’єдналася з газетою «Вісті Богодухівщини». Журналісти змогли в умовах воєнних дій і обстрілів допомогти мешканцям одного села повернути стаціонарне електропостачання. Видання в складних для життя місцевої громади умовах усвідомило, що люди чекають від редакції допомоги. А тому недостатньо лише фіксувати факти – необхідно впливати на ситуацію, виступити принаймні координатором потрібних для громади справ. Цьому значною мірою сприяло надання редакції Українською Асоціацією Медіа Бізнесу (УАМБ) гранту від Європейського Союзу. Власним досвідом вирішення проблеми для всього села ділиться
редактор об’єднаних газет «Зоря» і «Вісник Богодухівщини» Василь Мирошник.

Вивчення думок людей починається з апробації ідей

Наша газета ніколи не була примітивним часописом, який мав на меті лише віддзеркалювати явища та події, що відбувалися на території району. Тим більше ніколи ми не прагнули до безальтернативного висвітлення дій влади, хоч вона, здається, саме цього й хотіла. Ми дуже часто ставали тією останньою інстанцією, куди зверталися прості люди, коли у своїх спробах покращити життя або хоч відстояти свої права доходили до відчаю. Саме тому газета за останні три десятиліття не отримала й копійки з місцевого бюджету. Тож коли сталося довгоочікуване для нас роздержавлення, то ми змогли успішно працювати як повністю незалежне видання.

Тобто помічати проблему й допомагати вирішувати її стало для нас звичайним заняттям. Саме таким чином редакція фактично брала участь у житті громади.

Спілкуємося з нашими читачами про перспективи розвитку Богодухівського району, якщо в ньому з’являться нові переробні підприємства.

Алгоритм склався такий: на сторінках газети ми спочатку пропонували або оголошували чиїсь із дописувачів ідеї, а потім разом з читачами визначали їхню важливість, розвивали і досягали результату. Так само і з проблемами. Спочатку ми про них розповідали, а потім шукали способи подолання.

Спочатку – розповідь про проблему. А далі – разом з громадою шукати способи її вирішення. Саме публічність і взаємодія дозволяють йти від проблеми до її вирішення

Не тільки порушувати проблеми, а разом з громадою шукати шляхи їх подолання

Серед останніх прикладів, пов’язаних з перебігом активних бойових дій, справедливо буде згадати історію з відсутністю електропостачання в прифронтовому селі Івашки.

Від цього села до кордону з ворожою росією – менше кілометра. Й саме туди ми доставляємо майже сто газет щотижня. Щоб таке інформування й забезпечення пресою було стабільним, ми охоче скористалися нагодою – запропонованим нам УАМБ проектом
від Європейського Союзу. Для його виконання робили саме те, що вміємо: прагнули інформувати, впливати, отримувати кінцевий результат. І якраз на цей часовий відрізок припала ситуація з електроенергією в Івашках.

Одного разу після чергового обстрілу в селі Івашки зникло світло – було спалено електропідстанцію. Частині населеного пункту вдалося під’єднатися до електроенергії, попрацювали співробітники району електричних мереж (РЕМ), та й самі селяни. А от у
мікрорайоні з багатоквартирними будинками, що поблизу недіючого спиртзаводу, проблеми зі світлом вирішувалися складніше. Так тривало три місяці, вже наближалася осінь, але ситуація не змінювалась.

Стан нашої редакції після двох прильотів у двір. Але ми працюємо!

Влада виїздила на місце для з’ясування ситуації. Були якісь спроби підключення, та вони закінчувалися нічим. На черговій сходці депутати, очільники району й громади просто розводили руками й пропонували мешканцям мікрорайону евакуюватися. Але
якраз це було для людей найскладніше: їх там лишилося близько двохсот осіб, більшість – пенсіонери, багато інвалідів.

Дуже часто проблеми не вирішуються тому, що є складними для усіх, і рішення,
здається, просто немає. Але залучення до обговорення різних учасників дає можливість
побачити різні варіанти і, як правило, дозволяє знайти рішення навіть для найскладніших
проблем

– Кому ми потрібні? Тут наш дім, – говорили нам івашківці на зібранні, куди запросили журналістів. Ми записали відеосюжети на цих зборах, потім була і публікація в газеті. То відео й публікація облетіли пів світу. Це не перебільшення, оскільки земляки
розсилали сюжет у соцмережах усім знайомим у різні країни.

Згодом, коли всім стало зрозуміло, що влада та очільники обленерго не збираються щось кардинально змінювати в електропостачанні, вже саме редакція оголосила про нове зібрання. На нього прийшли більше сотні івашківців. І знову через наші платформи в соціальних мережах інформація про мітингувальників та їхні проблеми поширилася світом. Паралельно люди писали листи до Верховної Ради, Адміністрації Президента України і супроводжували їх вирізками з нашої газети.

Це привернуло увагу до проблеми, але й тоді очікуваного задовільного результату не дало. Був проміжний результат – до цієї частини села доставили електрогенератори. Ну, здається, хоч щось, та ми розраховували геть на інше. Складалося враження, що цим відкуповуються та готують людей до зимівлі без стаціонарного світла.

– А бензин нам також возитимуть? – запитували мешканці, розуміючи, на чому має працювати генератор. І ми знову зробили публікацію, але тепер уже з залученням позиції місцевих енергетиків.

Активна роль редакції часто і є тим шляхом, який призводить до рішення.
Майданчик редакції – як незалежного учасника подій і водночас медіа – дозволяє збирати
протилежні сторони, а сила публічного тиску змушує виконувати і свої обов’язки, і спільні
домовленості

Залучили фахівців, яким редакція вже допомогла раніше

У нас з РЕМівцями склався хороший контакт ще відтоді, коли вони на території громади ремонтували під обстрілами обірвані дроти й піднімали електроопори, про що сповіщала редакція. Ми зустрічалися й тоді, коли Золочівську громаду щодня закидали
ракетами, руйнували будинки, вбивали людей. Час був дуже страшний, але фахівці з електрики фактично йшли одразу за рятувальниками, бо потрібні були ремонти електромереж. Тоді ми й дізналися, що хлопці не мають можливості стояти в чергах за
гуманітарною допомогою (а їм вона теж була потрібна), оскільки весь час на роботі. А ще у них не вистачало пального для машин. Про це ми розповіли на сторінках газети.

Після наших публікацій та відеосюжетів у громаді вирішили гуманітарку завозити безпосередньо до РЕМу. З розрахунку на кожного працюючого і його родину. А волонтери назбирали грошей на бензин та солярку. Ми знову поінформували про ті зміни. І прості
люди самі везли харчі електрикам, щоб вони не відволікалися від справ. Тобто склався прямий зв’язок: газета привернула увагу – питання вирішили.

Тож коли треба було кардинально вирішувати проблему з електропостачанням Івашок, наші енергетики знайшли вихід: підключили село до трансформатора, розташованого за пару десятків кілометрів від кордону. Тут, зрозуміло, розбити його буде
складніше. І сільчани протягом усієї минулої зими залишалися зі світлом.

Ми про той факт поки що так і не написали – зі зрозумілих причин безпеки. Але подяки від людей вислухали із задоволенням. І результат не обмежився лише подяками – тираж нашої газети у тому краї дещо зріс. Звичайно, на цю ситуацію позитивно – як для
редакції, так і для громади – вплинула й допомога, яку ми отримали від УАМБ в рамках проєкту Європейського Союзу, за що щиро вдячні.

Автор публікації – Василь Мирошник, головний редактор об’єднаних газет «Зоря» та «Вісник Богодухівщини», селище Золочів, Харківська область та Олексій Погорелов, президент УАМБ

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Української Асоціації Медіа Бізнесу і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.