Газета «Вперед» з міста Новий Буг що на Миколаївщині, усього за 2 місяці допомогла своїй громаді повернути до занять спортом усіх, хто це робив до війни. А також радо ділиться досвідом того, як саме робота місцевого медіа допомагає і громаді, і мешканцям спілкуватися та знаходити рішення для багатьох, здавалося б, непростих проблем.
Так народжувалася ідея спортивного проєкту
Війна з перших днів підібралась майже до нашого міста. Усі газети регіону, які друкувались в обласному центрі (м. Миколаїв), втратили можливість виходити у світ. А ми не пропустили жодного номера, бо маємо власний поліграфічний цех.
Впали (інше слово підібрати важко) доходи від реклами. Але ми знайшли вихід: готові були працювати як волонтери, аби тільки вистачало коштів на папір. Відмовилися від опалення.
І раптом в електронці з’явилась пропозиція від Української Асоціації Медіа Бізнесу. Не вагались ані хвилини – взялись заповнювати проєктну заявку. Бо коли всі і все спрямовують на оборону країни, ми не змогли б звертатися за допомогою тут, на місці, ні до кого.
Писали перший проєкт, маючи чітку мету – зберегти проукраїнський інформаційний простір. Проте відчували себе в цій справі, немов першокласники у школі. Але консультанти від Асоціації допомогли перетворити ідею в конкретний план дій. Наш проєкт донор затвердив до реалізації – і це був переломний момент для нашого виживання, він став колективною радістю і величезним стимулом до нових пошуків.
Раптом ми виявили, що, не зважаючи на війну, йде пошук тренерів зі спорту, щоб замінити тих, хто пішов до війська
Працюючи над завданнями наступного проєкту, взялись допомагати місцевим громадам у питаннях працевлаштування жителів, а також підприємцям – у пошуках спеціалістів для укомплектування вакансій. Раптом виявили, що, не зважаючи на війну, йде пошук тренерів зі спорту, щоб замінити тих, хто пішов до війська. Поцікавились питанням глибше – і побачили іншу проблему: в умовах, коли діти навчаються онлайн, з дому, їм особливо потрібно зарядитись фізичною енергією, пройнятись змагальним духом і відчути себе «не замкненими у стінах», а на волі, у гурті і в цікавій атмосфері. Так ми заздалегідь знали, що коли буде можливість, то обов’язково візьмемось за спортивний проєкт.
Саме так і сталось. Ми спланували свою роботу і написали власний проєкт « Газета і громади: разом розширюємо спортивний формат». Ми реалізовуємо його зараз – і вже бачимо, що цю роботу не можна завершувати разом із проєктом. Власне, її неможливо зупинити, адже саме тепер у громадах Новобужжя зароджуються нові спортивні традиції, в яких газета на рівні з їх організаторами має свою чітку роль – майданчика для комунікації в обговоренні ідей, визначенні результатів, популяризації видів спорту і поширенні досвіду.
Зустрічі внесли корективи у наш формат
Здавалось, усе починалось просто: намітили список осіб, дотичних до фізкультурно-спортивної роботи у громадах, обговорювали їх участь у «круглих столах». Але вже на цьому етапі стало ясно, що бажаючих багато, і однієї зустрічі буде замало.
Тому спершу зібрали ветеранів. І виявилось, що у час війни для них це було святом. А скільки нових ідей «принесли з собою» чемпіони минулих років і їхні мудрі тренери!
Далі було ще цікавіше. Відео із зустрічі у Фейсбуці буквально за три дні подивились більше півтисячі користувачів. Ми поцікавились, хто ж із них порадував нас «вподобайками» – й відразу за прізвищами вгадували учнів тренерів, колег, їхніх дітей, онуків. Просто на наших очах поповнювалась аудиторія цифрової платформи газети.
А через два тижні міська рада влаштувала в День фізкультурника заходи — і запросила ветеранів спорту та нагородила їх. На їхніх обличчях можна було прочитати лише одне: їх помітили, про них згадали. І ветерани ще більше загорілись бажанням у час війни бути корисними для активного спорту.
А журналісти, ретельно занотувавши пропозиції ветеранів, готувались розповісти про них під час зустрічі із діючим фізкультурно-спортивним активом. Проте наша інформація не знадобилась, так як ветеранські підказки уже були у всіх на слуху.
Журналістським проєктом було сплановано охопити лише три види спорту: футбол, греко-римську боротьбу і бокс. Але зустрічі внесли у наші завдання кардинальні корективи
Із власної ініціативи керівник Муніципальної спортивної школи Новобузької громади Людмила Діброва залучила до зустрічі тренерів з баскетболу та волейболу, а також всі були готові обговорити можливості для активних занять дітей і молоді легкою атлетикою.
Варто тут зазначити, що журналістським проєктом було сплановано охопити лише три види спорту: футбол, греко-римську боротьбу і бокс. Але зустрічі внесли у наші завдання кардинальні корективи.
Найперше, погодилися з тим, що буде засновано Кубок газети «Вперед», який проведемо уже цієї осені і розіграємо його серед футбольних дитячо-юнацьких команд.
Між тим, ідея турнірів давала нові паростки.
Спортивні заходи стали основою для відзначення Дня захисників і захисниць 1 жовтня. У Новобузькій громаді відбулись відразу два турніри в пам’ять про випускників Муніципальної спортивної школи – офіцера ЗСУ, кавалера ордена Богдана Хмельницького третього ступеня (посмертно) Олександра Прадуна (футбол) та старшого солдата полку «Азов», кавалера ордена «За мужність» третього ступеня (посмертно) Євгена Лебедика (баскетбол).
Ці два турніри, окрім спортивних емоцій, мали величезне патріотично-виховне значення: з великих рекламних щитів за грою спостерігали усміхнені очі Героїв; поруч були їхні рідні – мама Людмила і дружина Анастасія – Сані Прадуна, і мама Світлана й тато Сергій – Жені Лебедика. Їм дали можливість висловитись – і в цю мить в усіх було враження, ніби рідні думають, що їхні герої чують їх. А як їм аплодували!
Потім рідні Героїв вручали медалі і подарунки юним спортсменам – й це було радісно аж до сліз … Все-таки які сильні наші українські люди!
До речі, під час турнірів чітко діяли всі міські служби, стежили за повітряними тривогами, а змагання проходили у різних місцях, там оголошували усім учасникам і вболівальникам, що укриття знаходиться поруч. Безпека завжди під час заходів на першому плані.
На запрошення Новобузького міського голови Максима Лагодієнка разом із ним відкривав турніри також гість з обласного центру – заступник голови Асоціації футболу Миколаївщини Олександр Балакін.
На камеру журналістам вони обоє розповіли про перспективи зміцнення спортивної матеріально-технічної бази, а директор Муніципальної школи Людмила Діброва – про залучення до турніру учасників ще з кількох сусідніх територіальних громад.
Мер міста під час інтерв’ю звернувся до місцевих підприємців і заможних людей, щоб стали меценатами збірної команди Новобужжя з футболу дорослих гравців, адже сьогодні є можливість фінансувати дитячо-юнацький спорт, а на інше коштів недостатньо.
Хоча до завершення нашого проекту залишився ще цілий місяць, ми вже зараз бачимо, що у громадах розширюється спортивний формат і ми й надалі будемо працювати на його розвиток разом із мешканцями
Наскільки жителі громад зацікавлені у розвитку спорту, незважаючи на воєнний стан, наочно показують перегляди наших відео і те, з якою цікавістю вони читають про успіхи своїх юних чемпіонів і призерів у газеті «Вперед». Журналісти бачать позитивний результат від реалізації проєкту. До його завершення залишився ще один місяць, але ми бачимо, що у громадах справді розширюється спортивний формат і ми й надалі будемо працювати на його розвиток разом із мешканцями.
Увагу концентруємо на нових ідеях та проблемах
Серед іншого, з приємністю сприймають журналісти факти народження нових ідей і планів у вирішенні сьогоднішніх проблем.
В ході обговорення питань розвитку секцій з греко-римської боротьби, наприклад, місцева Федерація загорілась бажанням провести міжнародний турнір на базі дитячого табору відпочинку «Пелагеївський» (Софіївська громада, Новобужжя).
А що? Все це можливо! Досвід організації всеукраїнського турніру мають достатній, і уже розпочали підготовку матеріально-технічної бази, щоб провести спортивний захід міжнародного рівня.
Після Перемоги міжнародний турнір – це реальна справа. Для цього ветерани спорту, тренери і спортсмени уже вийшли на зв’язок із нашим земляком – Заслуженим працівником фізичної культури України, Заслуженим тренером України, діючим тренером ДЮСШ № 7 м. Миколаєва Миколою Леонтійовичем Салєєвим (саме його вихованець Парвіз Насібов став олімпійським призером в Токіо), а також з відомим українським борцем і політиком, олімпійським чемпіоном 2020 року Жаном Беленюком.
Також тренери та місцевий клуб «Борець» чекають мирної нагоди, щоб відновити відкриті турніри на стадіонах, аби двобої проходили на очах у глядачів – батьків і дітей та були своєрідною агітацією за спорт.
І щодо проблем. Найбільше вони стосуються матеріально-технічної бази.
В інтерв’ю з Новобузьким міським головою Максимом Лагодієнком та заступником голови Асоціації футболу Миколаївської області Олександром Балакіним ми отримали чітку відповідь, що після Перемоги вони візьмуться за реалізацію проєкту, який уже є серед переможців, а саме: у місті Новий Буг буде побудовано новий спортивний комплекс, яким будуть користуватись для змагань спортсмени різних поколінь Новобузької громади і всіх сусідніх громад Новобужжя, Баштанщини і Казанківщини.
Проміжні результати нас «підбадьорюють»
На середині терміну реалізації проєкту маємо такі результати:
– створено 29 публікацій в газеті, підготовлено дві тематичні молодіжні сторінки «Твій формат», у Фейсбуці вийшло 14 різноманітних матеріалів (8 відеороликів, 3 фоторепортажі, а інше – публікації, пости).
– проведено 2 зустрічі «за круглим столом» на тему спорту та 3 – щодо популяризації газети, якості послуг пошти (доставка до передплатників).
Статистика щодо виконання завдань, які ставила перед собою редакція, нас самих приємно здивувала. Але все, що робимо – це спільна справа з нашими партнерами по проєкту, органами самоврядування і справжніми фанатами у спорті.
Завдяки роботі редакції до занять спортом в Муніципальну спортивну школу Новобузької громади повернулись усі вихованці (війна спочатку багатьох відлучила через побоювання батьків ). Зараз у спортшколі тренуються 300 юних спортсменів і молоді
Ось факти. Ми планували залучити до стартової зустрічі 15 осіб, а бажання взяти в ній участь виявили 25 і ще двоє долучились до обговорення телефоном прямо під час зустрічі.
Саме тепер до занять спортом в Муніципальну спортивну школу Новобузької громади повернулись усі вихованці (війна спочатку багатьох відлучила через побоювання батьків ). Зараз у спортшколі тренуються 300 юних спортсменів і молоді.
Буквально протягом останнього місяця чудові результати отримала місцева Федерація греко-римської боротьби. Тренер Іван Бобрович набрав ще одну групу (!) зовсім малих дітей для занять боротьбою. І діток продовжують приводити батьки. Всього зараз займаються боротьбою 60 дітей.
В цьому факті ми бачимо ще один аспект: батьки хочуть, щоб їх діти росли не тільки здоровими, а й сильними, спритними і мали навички для фізичного захисту самих себе. На жаль, це наука… від сьогоднішньої війни.
Коли так пішли справи, Іван Бобрович через колег вийшов на контакт із борцем із м. Кривий Ріг Назаром Левченко та передав йому групу своїх учнів у селищі Казанка (Казанківська громада). В громаді Назару створили умови для проживання – і він тепер з великим ентузіазмом взявся за тренерську роботу.
Поки що із запланованих завдань журналістам не вдалось зрушити з місця питання відновлення занять боксом (якраз перед війною у Новобузькій громаді в спортивному залі Будинку культури встановили справжній ринг). Але тренера мобілізували. Зараз намагаємося відновити з ним зв’язок та порадитись, хто його може замінити, чим можуть допомогти журналісти.
Натомість, активно відновлюються зараз заняття баскетболом і волейболом. Чекає своєї черги легка атлетика.
Далі – конкретніше про редакційну боротьбу за тираж газети.
Редакція оголосила заздалегідь пільгову передплату на наступний 2024 рік і вже маємо 172 річних передплат. Боротьба за тираж продовжується. Читачі газети «Вперед» – це жителі Новобужжя, а також сусідніх територій та м. Миколаєва.
Ми також поцікавились, хто і звідки ті люди, котрі шукають свіжу інформацію на цифровій платформі нашого видання. Отже, 56,4% – це жителі Новобужжя (місцеві), 10,1% – з Миколаєва і області, 3,4% – з міста Баштанки (наш райцентр після адмінреформи), 3,2% – з міста Києва та 2,4% – з міста Кривий Ріг.
Цікава статистика щодо наших топ-країн: сторінку ПП Видавництва газети «Вперед» у Фейсбуці переглядають жителі України — 92,5%, Польщі — 3,4, Німеччини -1,0%, США -0,3%.
За неповний місяць (вересень – жовтень) відвідуваність сторінки у Фейсбуці зросла на 68% (охоплено інформацією 114000 осіб).
Випробування … реформою партнерів, або Урок Сергія Ухіна
Реалізація нашого проєкту припала якраз на перші місяці масового скорочення листонош «Укрпоштою». Наприклад, у місті Новий Буг замість восьми тепер мусять справитись з усією роботою лише три. Пішли також масово і скарги від передплатників.
Вже другий місяць осені, а передплатну кампанію пошта не оголошує. Ми не стали чекати і почали робити це самі. Процес пішов, але дуже багато людей висловлюють сумнів: «Передплатити газету? Не питання… А чи будуть її доставляти ? Чи, як зараз, доведеться шукати її по всьому світу?»
Ми відчули, що саме ці сумніви – найбільша перешкода у передплатній кампанії. Це питання винесли на загальні збори колективу – і зважились на експеримент: якщо до кінця цього року ситуація із доставкою не зміниться, то з 1 січня газету по місту Новий Буг ми будемо розносити адресно власними силами. Нас у видавництві – 13 працівників.
Про це повідомили читачам, готуємо електронну базу передплатників, продумуємо маршрути.
Сільським жителям відверто кажемо, що їм газету будуть доставляти поштові «пересувки». Але шукаємо досвід, радимось із людьми, плануємо налагодити зв’язки із старостатами в громадах. Адже бачимо, що раніше чи пізніше доведеться самим вирішувати проблему доставки газет і на села.
Урок з цього приводу нам продемонстрував наш коректор Сергій Ухін. Взяли його на роботу в редакцію в критичний момент ще у 1995 році, коли наша райдрукарня залишилась без рядковідливної машини. Тоді також редакційний колектив зважився на відчайдушний крок – взяв позику у Фонді захисту інвалідів під 14% на створення робочих місць для 4 осіб з обмеженими фізичними можливостями та придбав першим серед сільських районів комп’ютерний видавничий комплекс.
Все вийшло – позику віддали вчасно. Потім об’єднались із колективом друкарні і придбали офсетну машину. З тих пір наша редакція називається видавництвом газети «Вперед».
Але повернімось до вчинку Сергія. Після зборів він попросив дати йому півсотні примірників газети, бо хоче спробувати сам їх реалізовувати вроздріб. І з власної ініціативи поїхав у приміські села. Велосипедом! Це при тому, що він людина з інвалідністю, частково обмежений у русі на обидві ноги і в руках. Продав усі примірники та ще й із захопленням розповідав, як зустрів волонтерів, котрі їхали до військових, і ті також взяли газету – почитати нашим землякам на фронті.
ОТЖЕ, висновок зрозумілий: нас чекають на селі – це раз; можна організовувати пункти реалізації газети спільно з підприємцями – це два; якщо постараємося, то тираж утримаємо – це три. Правило «Все в наших руках» діє.
Попри всі труднощі, мріємо ( і всіма способами прагнемо наблизити цю мрію ), аби вдалося створити кореспондентські пункти в сусідніх колишніх райцентрах, де війна «убила» місцеві газети, і розширити фронт газети «Вперед».
Зрозуміло, серед іншого найважче вирішувати фінансові питання. Для нас це означає, що треба продовжувати шукати джерела доходів. І в жодному випадку не здаватись!
Наша надзвичайна вдячність донору – за фінансову підтримку та Українській Асоціації Медіа Бізнесу – за сприяння в реалізації цього проєкту.
АВТОРИ: Євгеній Логінов, директор видавництва, керівник редколегії газети «Вперед» (м.Новий Буг, Миколаївська обл.).
Людмила Зубова–Кульчицька, журналіст, керівник проєкту «Газета і громади: разом розширюємо спортивний формат».
Публікація підготовлена в рамках проєкту Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ) «Підтримка місцевих незалежних ЗМІ в Україні під час війни». Цей проєкт реалізується УАМБ в рамках загальної стратегії ЮНЕСКО для сектору комунікації та інформації в Україні, що фінансується Японією. Її зміст є виключною відповідальністю Української Асоціації Медіа Бізнесу та не передбачає висловлення будь-якої думки з боку ЮНЕСКО.