«Рубрика» — медіа в Україні, яке орієнтується на журналістику рішень (solutions journalism), мета якої — не лише написати про проблему, а й спробувати знайти її рішення. Анастасія Руденко разом з кількома колегами запустили медіа 2018 року як стартап, який писав про різні суспільно-політичні теми. З 2020 року команда почала офіційно позиціювати «Рубрику» як медіа рішень.
Про створення та розвиток медіа, роботу команди, виклики, а також квадрат журналістики рішень «Медіамейкеру» розповіла засновниця та головна редакторка «Рубрики» Анастасія Руденко.
Як прийшли до журналістики рішень
«Ми створили “Рубрику”, аби писати про те, що буде корисним для аудиторії. Спочатку це було медіа how to про громадські ініціативи для соціально активних українців. Це була наша персональна амбіція, і ми бачили, що це перспективна ніша. Наша невеличка команда була гнучкою та готовою експериментувати», — згадує Руденко.
Назвалися «Рубрикою», адже хотіли бути найкращими у своїх нішах та зробити так, аби кожен міг знайти для себе улюблену рубрику. Спочатку, наприклад, була рубрика «Наук-кімната», якої вже нема, або «Екорубрика», що досі є візитівкою медіа.
На початку 2019 року Анастасія Руденко відвідала журналістський фестиваль у Тбілісі. Там вона прослухала вступну лекцію про журналістику рішень від одного з її європейських амбасадорів — голови організації Transitions Джеремі Дрюкера. Руденко каже, що саме тоді усвідомила: це саме те, до чого йшла команда весь рік та чим займатимуться далі. Крім того, читачам подобалося, що матеріали «Рубрики» розкладені «по поличках», адже все докладно пояснене. Так з’явилося гасло видання.
Команда понад рік навчалася з Transitions Online, потім Solution Journalism Network. Тоді ніхто не думав, що вдасться переформатувати все медіа під журналістику рішень, адже зазвичай тексти такого типу робили лише окремим розділом на сайті. На українському ринку такого підходу бракувало, тому 2020 року, коли пандемія коронавірусу була в розпалі та будь-які експерименти вважалися ризикованими, команда оголосила, що тепер «Рубрика» позиціює себе як медіа рішень.
Підхід до контенту
Від історії — до рішення (або навпаки)
Команда «Рубрики» сприймає журналістику рішень не як slow підхід для маленької аудиторії, їхня амбіція — зробити цей напрям популярним. І це вдається, адже відвідуваність «Рубрики» — понад 1 млн читачів щомісяця. Редакція зауважує, що інформує про проблеми й через короткі новини. Усі тексти пишуть із фокусом на конструктив, намагаючись знайти рішення.
Найголовніша частина роботи — це пошук історій. Команда шукає теми, які зараз є актуальними для людей, тому є впевненість, що їх читатимуть. Наприклад, теми про протезування бійців. Команда формує банк ідей, які чекають свого часу. Зазвичай шукають рішення до певної теми або ж описують історію до рішення, яке вже є.
Іноді тексти мають елементи розслідувань, як-от у випадку з матеріалом про те, чому в громаді неприємний запах через невідповідальне піприємство. Журналісти розслідують стан справ, але в тексті зазначають, що робити з цією проблемою.
Головна редакторка «Рубрики» пригадує кейс, коли завдяки матеріалу видання про аудит системи водопостачання міста активісти виграли фінансування для свого проєкту, адже вклали його в грантову заявку. А відома українська авіакомпанія SkyUP після тексту про навчання для персоналу попросила в медіа контакти спікера і провели таке навчання для своєї команди.
Експерти
«Рубрика» активно співпрацює з громадськими та благодійними організаціями, фондами, які опікуються профільними тематиками.
Усі експерти та тексти обов’язково проходять фактчекінг. Руденко пригадує випадок, коли одна фрилансерка взяла коментар лікаря, який не підтримує доказову медицину. Тоді це швидко виявили й не публікували цей коментар. «Структура журналістики рішень не терпить оди герою чи якихось перебільшень. Журналіст має висвітлити всі перешкоди в певному досвіді, негативні сторони певного процесу, аби матеріал був максимально об’єктивним», — пояснює Анастасія Руденко.
Що точно є журналістикою рішень?
Засновниця «Рубрики» говорить, що багато людей плутають журналістику рішень із «успішним успіхом» чи позитивною журналістикою, але вона не про це. Тому команда видання виділяє квадрат журналістики рішень — чотири компоненти, які мають бути в матеріалах, аби вони були у форматі solution journalism:
- Проблема та відповідь на неї. Важливо, аби проблема була соціально значуща, а відповідь — не у формі благих намірів, псевдоекспертної думки чи фантазії експертів.
- Інсайти, які людина має винести з матеріалу. Авторам часто кажуть, що вони мають розпитати героя й написати матеріал так, аби самі могли пояснити рішення певної проблеми чи дати коротку інструкцію своїм сусідам.
- Докази ефективності. Кейс має бути не просто гарним прикладом, а має давати інструменти вирішення проблеми.
- Обмеження, які є в кожному випадку. Іноді ініціативи залежать від грантової підтримки чи подорожчання матеріалів, тому це потрібно враховувати тим, хто теж захоче реалізовувати ці ідеї.
«Ці ідеї в сторителінгу можна запаковувати як завгодно — інтерв’ю, репортажі, відеоматеріали. Але для зручності ми розробили структуру текстів, в якій обов’язкові такі розділи: в чому проблема, яке рішення, як це працює, як не працює та певні деталі до кожного кейсу. Якщо українцям наші загальні проблеми знайомі і їм цікавіше читати одразу про рішення, то англомовній аудиторії дуже важливо пояснити контекст», — ділиться Анастасія Руденко.
На сайті є вісім рубрик, в яких команда збирає рішення з інвестицій, диджиталізації, комфортного міста, жіночого активізму, екологічних проблем, кейси ініціатив у малих громадах, диджиталізацію та різні корисності. Команда хоче розвивати різні тематики, особливо цікаві кейси про соціальні рішення в малих громадах. У пріоритеті рубрики «Урбан», «Екорубрика» та «Небайдужа». Нещодавно команда запустила рубрику «Інвестиційні рішення», а вересні запустить рубрику «Здоров’я». У цих рубриках команда вбачає можливості для якісних комерційних співпраць, а остання є важливою для фізичного та ментального здоров’я українців.
Майданчики
Дистрибуція контенту
Спершу в «Рубрики» був лише Facebook, далі з’явилися сайт, Instagram, Twitter, а останнім — Telegram. Великі тексти читають на сайті, який у середньому має понад 2,5 млн переглядів на місяць. Найбільший майданчик дистрибуції — Facebook-сторінка, яка має майже 60 000 читачів та понад 1 млн охоплення на місяць. Instagram має понад 8000 підписників. Є англомовні сторінки Facebook та Twitter, де акумулюється аудиторія, яка потім переходить на сайт.
Найскладніша ситуація з Telegram, адже, як каже Анастасія Руденко, важко запакувати рішення в одне повідомлення так, щоб на нього хотіли клікнути. Тому це зона росту для команди як і загалом дистрибуція матеріалів. Водночас нішеві Telegram-канали видання «ЕкоРубрика» та «Небайдужа» мають надзвичайно активну аудиторію. Велику увагу приділяють перепакуванню матеріалів під різні платформи — створення історій і дописів для соцмереж, перепаковування текстів великих форматів в короткі, а також кепшн-відео та інфографіки. Команда хотіла б запустити TikTok, особливо англомовний, але поки на це нема ресурсу.
«РЕЗУЛЬТАТИ МОЖУТЬ БУТИ НЕ ОДРАЗУ, АЛЕ КОЛИ МИ ПРИВЧАЄМО АУДИТОРІЮ ДО ТОГО, КИМ МИ Є, ТО ПРОГРЕС БУДЕ».
Анастасія Руденко
Головна редакторка каже, що люди все більше розуміють користь матеріалів для себе і це відображається в статистиці переглядів: «Ми про послідовне та органічне зростання. З року в рік спостерігаємо тенденцію збільшення аудиторії, навіть попри повномасштабне вторгнення. У нас був такий етап, коли ми не писали великих текстів, а переважно короткі новинні апдейти, але не відмовлялися від журналістики рішень, бо вона зараз потрібна. З 2022 року дотепер кількість відвідувань сайту та прочитання текстів збільшилась на 50 %».
Спільнота для натхнення
У мережі з журналістики рішень Solutions Journalism Network, каже Руденко, є розділ Solutions Story Tracker, де можна знайти історії з України. На її думку, це джерело натхнення, завдяки якому можна подумати над темами про людей з інвалідністю, літніх людей, охорону здоров’я чи довкілля.
Аби мати власне натхнення для пошуку тем та прикладів, медіа створило Facebook-групу «Рубрика клаб ― знаходимо рішення разом». Вона об’єднує понад 400 підписників — журналістів, комунікаційників громадських організацій, експертів, представників правозахисних фундацій. Із дописів у групі команда часто черпає натхнення для власних матеріалів або виділяє певні історії в «рішення дня».
Власна група у Facebook, каже засновниця медіа, це також крок у побудові спільноти, куди «Рубрика» додає своїх донаторів. Цей формат існуватиме і надалі, але для учасників спільноти буде ще й закритий чат. До слова, не щодавно видання запустило спільноту з двома рівнями підтримки. Докладніше про це ми писали тут.
Хто працює над «Рубрикою»?
«Для медіа будь-яка криза має сприйматись як час для зростання, коли потрібно працювати 24/7. Першою кризою для нас стала пандемія Covid-19, але це був час реформування, ухвалення рішень і здійснення відповідальних кроків. Повномасштабна війна — також час для того, аби працювати, інформувати та допомагати цим людям. Звісно, всі хочуть спокійних часів, аби просто пожити, але особливо викладатися потрібно саме під час криз», — переконана Анастасія Руденко.
Від початку повномасштабної війни всі в команді виконували набагато більше ролей, ніж зазвичай. Також долучали волонтерів до англомовної «Рубрика» і в такому форматі працювали кілька місяців. Після 24 лютого 2022 року додалося більше контенту про війну, допомогу переселенцям та корисні ініціативи. Команда шукає більше коротких форматів, бо нема часу читати довгі тексти.
Зараз уся команда «Рубрики» працює віддалено, адже вирішили інвестувати ресурси в людей, а не приміщення. За словами головної редакторки медіа, це дозволило, наприклад, забезпечити всіх членів команди павербанками та EcoFlow перед початком зими.
«Більшість людей із нашої команди живуть та працюють у Києві, зараз беремо журналістку з Одеси, є SMM-ниця з Луцька. Оскільки ми всеукраїнське видання, то хочемо тримати руку на пульсі у всієї країни», — ділиться Анастасія Руденко. Дехто з колег працює з-за кордону. Час від часу за можливості збираються на офлайн-зустрічі для стратегування.
У команді є новинний відділ, де працюють кілька редакторів стрічки новин, відділ контенту, в якому працюють випускові редакторки, журналістки та всі фриланс-автори, які співпрацюють з медіа. Ще є відділ дистрибуції, SMM та англомовний відділ, який має власну стратегію роботи. Анастасія Руденко зазначає: хоча все звучить глобально, але іноді за один відділ відповідає лише одна людина.
Кілька журналістів працюють фултайм, також є багато фрилансерів, які залучають для конкретних проєктів, зокрема комерційної співпраці.
Засновниця «Рубрики» каже, що медіа завжди відкрите до співпраці з людьми з Києва та регіонів, які знають принципи створення текстів журналістики рішень, розуміють структуру таких текстів та готові до відряджень, аби максимально якісно записати ту чи іншу історію.
Де брати кошти для пошуку рішень?
До повномасштабного вторгнення основним джерелом доходу «Рубрики» була реклама. Зараз значну частину фінансування становлять донати, особливо від англомовної аудиторії. Саме завдяки їм вдалося накопичити фінансову подушку на організаційні потреби редакції.
«БУТИ НЕЗАЛЕЖНИМ МЕДІА В УКРАЇНІ ЗАРАЗ — ЦЕ ПОСТІЙНО ЇЗДИТИ НА ВЕЛОСИПЕДІ, ЩО ПАЛАЄ, ТА ШУКАТИ ПІДТРИМКУ, АЛЕ ТАКІ НАШІ РЕАЛІЇ».
Анастасія Руденко
Команда розуміє, що українська аудиторія насамперед донатить на потреби ЗСУ, але теж хоче залучати кошти від неї, зокрема зробити «дошку пошани» творців змін. «Ми передбачаємо певні переваги для наших донаторів — можливість отримати мерч чи доступ до закритого чату, але більшість нас підтримує, бо хоче бути причетною до змін», — переконана Анастасія Руденко. У вересні в планах — перезапуск спільноти рішень. Команда хоче активніше комунікувати з чинними й потенційними донаторами та збирати навколо себе лояльну спільноту.
Невід’ємною частиною отримання прибутку для «Рубрики» є фандрейзинг для забезпечення створення базового контенту та спецпроєктів. Це не тільки комерційні співпраці: вдається реалізовувати серії матеріалів за підтримки громадських організацій та фондів, наприклад «Голоси громад» за підтримки U-LEAD, «Енциклопедія Екорішень» за підтримки International Center for Journalists, «Небайдужа: мобільні бригади» за підтримки Фонду народонаселення ООН (UNFPA). Команда також постійно шукає підтримки та залучає гранти від іноземних донорів.
Партнерства
Співпраці та обмін досвідом
«Рубрика» є акредитованим партнером Solutions Journalism Network та належить до європейської когорти, куди входять п’ять видань — із Латвії, Чехії, Словаччини, Боснії та України. Видання готове мережуватися та обмінюватися досвідом і контентом. В Україні «Рубрика» співпрацює з Media Development Foundation, «Інтерньюз Україна» та «Львівським медіафорумом», які допомагають розвитку медіа експертно. А ще «Рубрика» охоче виступає майданчиком для публікації текстів молодих журналістів чи бере участь в комунікаційних кампаніях інших медіа.
Медіа нечасто організовує офлайн-заходи, адже це ресурсозатратно. На п’яту річницю створення «Рубрика» зібрала своїх донаторів та влаштувала панельну дискусію про рішення воєнного часу. «Медіа має бути майданчиком для людей з різних сфер, аби вони могли зустрічатись, обмінюватись досвідом, ділитися ідеями та навіть робити спільні проєкти. Наша команда розкидана країною, тому ми часто вагаємось над тим, чи робити проєкти офлайн. Але ми завжди раді бути спікерами на конференціях чи воркшопах», — ділиться Анастасія Руденко.
«Рубрика» і соціальні ініціативи
Редакція разом із громадськими активістами брала участь в адвокаційній кампанії «РІШУЧІ зупинити тютюнове насилля». Також запускали благодійний збір коштів на Patreon і половину донатів передавали кільком соціальним ініціативам, про які писали. Бували й випадки, коли залишали реквізити для підтримки героїв наприкінці матеріалу, наприклад, в історію про ініціативу з приготування сухих борщів для війська.
«А ще одна з наших героїнь, яка приїхала з Сєвєродонецька, попросила додати її реквізити до тексту, аби люди допомогли зібрати кошти на її мрію. Вона дуже хотіла в новому домі висадити чорнобривці біля хати, і завдяки матеріалу її мрія здійснилася. Після нашого репортажу в Харкові люди зібрали кошти на корм тваринам у Північній Салтівці. Дуже багато історій про вплив текстів на життя героїв чи інших людей ми не знаємо, але маємо на меті більше більше запитувати в героїв про вплив журналістики рішень на їхні життя», — розповідає шеф-редакторка «Рубрики».
Так, після історії про українську спільноту в’язальниць, які передають речі на фронт, на редакційну пошту написала Лінн Дубай зі штату Північна Кароліна. Виявилося, що після побаченої статті американки вирішили зв’язати кілька партій речей і передати їх в Україну. Вони дісталися редакції, і журналісти передали їх за призначенням.
Перспективи журналістики рішень і плани видання
«Рубрика» дотримується принципу «рішення знайдеться», а місією є масштабування цього рішення. Журналісти не є активістами, тому не можуть буквально спонукати людей до дій, але Анастасія Руденко з командою вірять, що слова мають значення та вплив на людей, та вважають, що до будь-якої проблеми можна знайти рішення.
«Коли ми презентуємо наш досвід закордоном, то колеги завжди дивуються, що ми розвиваємо такий напрям в Україні, й запитують, чи зараз це на часі. Я завжди відповідаю, що зараз золотий час для розвитку журналістики рішень в Україні. Ми переконані, що і зараз, і ще десятиліття попереду перед нами буде стільки проблем, що буде потреба показувати можливі шляхи їхнього вирішення. У планах “Рубрики” — розвивати спільноту та англомовну версію, а також робити журналістику рішень мейнстримом та ставати головним виданням із журналістики рішень у Східній Європі», — підсумовує Анастасія Руденко.
Джерело: Медіамейкер
Автор: Лаврів Марія