10 правил «Рубрики» для українських медіа
Головна редакторка першого українського медіа рішень Рубрика Анастасія Руденко ділиться редакційними правилами, які дозволяють не зійти зі шляху журналістики рішень.
Матеріал підготувала Марина Смагіна — випускова редакторка Рубрики.
1. Ми не врятуємо світ
Хоч як би вам хотілось, але написати історію, яка врятує світ, розв’яже проблему зміни клімату, забезпечить гендерну рівність або створить комфортний урбаністичний простір не вийде. Однак матеріал можна писати так, аби він зосереджувався на частині проблеми: нехай текст розкриє лише один її аспект, але його буде реально опрацювати. Вірогідно, знайдене рішення можна буде застосувати на практиці.
Бо як з’їсти слона? Правильно: шматочок за шматочком. Не беріться за глобальне. Оберіть конкретний аспект проблеми, нехай навіть найменший, і працюйте з ним. Наприклад, у матеріалі про працевлаштування молоді з інвалідністю не описано, як зробити суспільство повністю інклюзивним, однак розібрано локальний кейс, що зосереджується на частині великої проблеми: правах на працю людей з інвалідністю.
2. Локальний не означає маленький
Приділяйте увагу локальним історіям. Наприклад, Рубрика писала про те, як сумські активісти вирішили відновити історичну спадщину міста й почали з реставрації ліхтарів на центральній вулиці. Нехай це лише освітлення, однак це також конкретний результат та досвід, який може бути актуальним для мешканців інших міст. Інший приклад — історія херсонки, яка під час локдауну вирішила розмалювати двері свого під’їзду. Тепер вона береться за двері по всьому місту, змінюючи урбаністичний пейзаж.
3. Менше емоцій, більше практики
Журналістика рішень має відповідати на конкретний запит. Коли ви створюєте історію рішення, думайте та запитуйте насамперед, як творці змін дізналися про ту чи іншу потребу, як опрацьовували ідеї, як втілювали їх, та як можна вдосконалити свої підходи. До класичних «що? де? коли?» журналістика рішень додає необхідне «як?». Такий підхід має давати інструкцію, не нехтуючи інсайтами та деталями. Якщо після прочитання такого матеріалу людина не може сказати, як можна повторити описаний досвід, слід ретельніше опрацьовувати проблему. Наприклад, в історії про створення благодійного магазину у Чернігові Рубрика розповіла про те, звідки у його засновниці з’явилася думка про необхідність такої крамниці, яку проблему вирішує її відкриття і як магазин допомагає з пошуком необхідних речей.
4. І як, допомогло?
Такі питання — наше все. Без доказів немає журналістики рішень. Будь-який кейс, який ви описуєте, має працювати під час підготовки матеріалу. Це має бути не хороша ідея, план чи рішення без результатів, які можна відстежити й побачити. Зосередьтеся не лише на практичних аспектах втілення рішення, але і на доказах його ефективності. Так, наприклад, розповідаючи про роботу агрокомплексу на Донеччині, який створили місцеві вчителі та учні, Рубрика висвітлює і результати роботи героїв: що школярі виростили, чому навчилися, що заробили, як використовують вирощені овочі. Не нехтуйте фотографіями й цифрами — усе це допоможе показати, що рішення вже працює і досягло певних результатів.
5. Станьте розслідувачем
Журналістика рішень нічим не гірша за журналістику розслідувань. Тут вам теж доведеться копнути глибше, провести дослідження, зібрати інформацію (вірогідно, неприємну для вас) та висвітлити її — усе для того, щоб уникнути ефекту рожевих окулярів. Також вам знадобляться різні погляди на цю інформацію, тому звертайтеся до зовнішніх експертів та фахівців. До прикладу, у матеріалі про реабілітацію дітей із синдромом Дауна у Дніпрі, Рубрика звернулася до директорки іншого реабілітаційного центру, аби дізнатися, чи справді театр допомагає таким дітям. А готуючи матеріал про перетворення звичайної бібліотеки на багатофункціональний молодіжний центр, Рубрика говорила не лише з працівниками цієї бібліотеки та її відвідувачами, а і з вчителями із сусідніх шкіл, з бібліотекарями з інших міст та містечок, експертом-урбаністом та представниками громадських організацій.
6. Запитайте, хто робить краще
Якщо в якійсь сфері є проблема, шукайте тих, хто дав їй раду. Тут вам допоможуть експерти, які добре знаються на тому, про що йдеться. Вони можуть не тільки критикувати, а й пропонувати конструктив та наводити позитивні приклади. Працюючи над матеріалом про збереження кримськотатарської мови в Україні, Рубрика дізнавалася про наявні ініціативи та програми, аби запропонувати їх під час розв’язання цієї проблеми.
7. Стежте за статистикою
Медіа зазвичай цікавляться статистикою, аби показати прикрі явища та тенденції. Ви можете використати її, щоби побачити позитивні зміни, бо це — потенційні розв’язання проблем. Бази даних — це теж ресурс для історій про рішення. Наприклад, згідно з умовною статистикою, умовне місто краще дає раду пандемії, аніж інші. Ймовірно, це не випадковість. Отже, треба з’ясувати, що в цьому місті роблять не так, як в інших. Дослідіть динаміку й те, що за нею ховається. Можливо, це тема для вашого наступного матеріалу.
8. Додайте інструкцію
Журналістика рішень може бути корисною кожному — треба лише звернути увагу читача на те, що він також може творити зміни. Створюйте покрокові інструкції на основі досвіду тих, хто вже впроваджував рішення та побачив їхні результати. Ще один варіант — дати читачу нагоду перетворитися на змінотворця, розповівши, як можна допомогти у розв’язанні певної проблеми. Можна підписати петицію? Залиште покликання на неї. Можна звернутися до свого депутата? Опишіть, як це зробити. Наприклад, до матеріалу про плогінг в Україні, Рубрика додала блок з інструкцією, як можна почати займатися плогінгом навіть з дітьми.
9. Вам ніхто нічого не винен
Історії, які ви знаходите для матеріалів, не повинні бути рішеннями. Люди не зобов’язані давати вам готові кейси. Рішення в історіях маєте бачити насамперед ви. Якщо побачили — рухаєтесь далі: шукаєте і розпитуєте героїв, збираєте ідеї, а потім вибудовуєте матеріал так, щоби розкрити це рішення у контексті проблеми. Можливо, герой працював над розв’язанням однієї проблеми, а результат вплинув на щось інше. І ви як журналіст це помітили й знайшли докази цьому (див. пункт 5). Ось і ваше рішення, яке, можливо, допоможе іншим. Наприклад, у вже згаданій історії херсонки, можна помітити спробу розв’язати проблему сірості міст, хоча героїня почала розмальовувати двері під’їздів без подібних думок.
10. Рішення як некрологи
Не секрет, що медіа часто мають заготовані некрологи — для людей, які ще живі-здорові та у найближчому майбутньому помирати не збираються. Навіщо? Щоб могти опублікувати некролог блискавично, тільки-но хтось помре. Цей принцип працює і з журналістикою рішень: ніколи не знаєш, коли з’явиться відповідний інфопривід. Збирайте рішення (як готові матеріали, так і кейси для майбутніх матеріалів) про запас — щоби мати їх готовими, коли випаде нагода. Так ви актуалізуєте рішення та збільшите його шанси на віральність. Рубрика публікувала декілька матеріалів, присвячених урбаністичним рішенням у столиці та до Дня Києва зібрала їх у матеріалі-добірці.
11. Бонус: мантра журналістики рішень
Завжди тримайте в голові критерії, яким має відповідати матеріал. Перевіряйте свою інформацію. Проблема, відповідь, пруфи, інсайти, обмеження. А потім ще раз: проблема, відповідь, пруфи, інсайти, обмеження. У матеріалі розкрито всі ці аспекти? Вітаємо, тепер ви на боці журналістики рішень.
Матеріал опубліковано в рамках програми «Журналістика рішень для локальних медіа», яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Головне зображення: Javier Allegue Barros
Автор:
Джерело: medialab