Журналістика рішень в Україні — явище відносно молоде. Lviv Media Forum створили ресурс, на якому про журналістику рішень можна дізнатись більше. Сьогодні журналістика рішень є актуальною — люди втомлюються читати лише про проблеми, на яких традиційно ґрунтується велика кількість матеріалів у ЗМІ; натомість усе більшим є запит на конструктив та способи розв’язання проблем.
Журналістика рішень — це пряма відповідь на цей запит: вона зосереджується на конкретних історіях та кейсах; розповідає не лише про проблеми, але і про механізми їхнього вирішення. Цей підхід пропонує реальні приклади для наслідування, зокрема розповідає про те, як окремі люди, цілі громади чи навіть країни розв’язують проблеми. Концептуально цей підхід був сформований лише 10 років тому. Історію організації Solution Journalism Network (а разом з нею і напряму журналістики рішень) було розпочато у The New York Times, а після ідею підхопили інші медіа. Серед них були й українські.
Анастасія Руденко, головна редакторка онлайн-медіа Рубрика, яке розвиває в Україні журналістику рішень, провела серію тренінгів в рамках програми «Журналістика рішень для локальних медіа» від Lviv Media Forum. У першій лекції Анастасія розповіла про те, навіщо такий підхід українським медіа, як його використовувати та як журналістика рішень допомагає локальним редакціям ставати агентами змін у власних громадах.
Конспект цієї лекції підготувала Марина Смагіна — випускова редакторка Рубрики.
Конструктивний спосіб писати про актуальне
Існує міф, що писати у жанрі журналістики рішень про актуальне — складно. Втім, застосовувати принципи журналістики рішень можна не лише до «вічнозелених» кейсів, які розв’язують проблеми, що, як свято Гемінґвея, завжди з нами, але і проблеми нагальні, які з’являються просто зараз. Це означає, що принципи журналістики рішень можна вмонтувати у видання майже будь-якого формату та тематичної направленості. При цьому можна не втрачати трафіку та відповідати на запит читача на актуальність, не жертвувати гайповими та популярними темами.
Наприклад, «Рубрика» у березні 2020 року, коли карантин лише почався, а офіси і школи переходили на дистанційний формат роботи, випустила матеріал про дистанційне навчання, який став хітом і набрав понад 400 000 переглядів. Він не розповідав про проблему, а відповідав на неї, пропонуючи рішення: від порад щодо організації навчання та зберігання мотивації у дітей до інструментів, якими користуються вчителі.
Інший приклад також пов’язаний з пандемією. Матеріал про донорську кров, опублікований у квітні 2020 року, теж відповідав на актуальну проблему, що виникла через впровадження карантинних заходів в Україні. Тоді був обмежений рух транспорту, донори не могли дістатися до лікарень. Відповідно, у лікарнях бракувало крові. «Рубрика» зв’язалася з людиною, яка уже 23 рази була донором. Видання розпитало про те, як змінились правила здачі крові та як здати її під час карантину. До того ж тоді почала діяти акція від київських служб таксі, які відвозили донорів крові до лікарень безплатно. У статтю помістили поради, які допомагали скористатися цією послугою. Тобто матеріал став не лише розповіддю про проблему, а й допомагав вирішувати її.
Не кейсом єдиним
Тобто не одним-єдиним кейсом. Матеріали можна писати не лише за умовним стандартом розв’язання якоїсь проблеми. До матеріалу можна залучати декілька способів/кейсів, об’єднуючи їх в один. Так можна розкрити одразу декілька підходів до розв’язання однієї проблеми. Варто пам’ятати, що може бути не одне можливе рішення, тому якщо ви натрапили на різні способи розв’язання проблеми — можна сміливо братися за всі й описувати їх у своєму виданні — як окремими матеріалами, так і зібравши всі в один.
Наприклад, на «Рубриці» виходив матеріал-збірка кейсів про інклюзію та працевлаштування людей з синдромом Дауна і розладами аутичного спектра.
Елементи рішень
Але не кожну тему можна подати у форматі журналістики рішень, знайшовши відповідний спосіб розв’язання проблеми. Наприклад, коли йдеться про актуальні політичні питання, екологічні проблеми абощо. Ще один лайфгак від «Рубрики»: якщо матеріал не відповідає критеріям журналістики рішень, у нього все одно можна впровадити елементи такого підходу.
Наприклад, у статті про повені на Заході України, «Рубрика» не лише розповідає про проблему, аналізує та пояснює її, але і наводить приклади, як з аналогічними проблемами справляються у світі. Це не повноцінна журналістика рішень, тому що немає заглиблення у механізми цих рішень, але це її елемент, який допомагає підтримувати напрямок роботи медіа.
Усе не так погано, як ми звикли думати
Тривожність та недовіра серед людей — це глобальна, не лише українська проблема. Журналістика рішень своєю чергою — це зміщення фокусу, яке допомагає знизити градус тривожності та недовіри. Новизна саме у зміні оптики під час пошуку історій рішень. Але як шукати історії? Є два основних шляхи: через проблему і через кейс. З другим усе очевидно — ви вже знаєте про історію рішення і готові її описати.
Втім, тут доведеться зробити крок назад й почати з проблеми: перш ніж братися за створення матеріалу, слід зрозуміти, для якої проблеми знайдена вами історія виступає як рішення. Якщо пропустити етап опису проблеми під час створення матеріалу, то на виході отримаєте історію успіху, а не кейс з журналістики рішень. Це важливо. З іншого боку, можна починати пошук тем та кейсів для створення матеріалу саме з проблеми, а пізніше відштовхуватись від неї і підбирати кейс. Тоді способи вирішення можна шукати у відповідних групах в соціальних мережах, запитувати в експертів в обраній сфері, звернутися, наприклад, до мережі Solution Journalism Network і шукати кейси за темами там.
Не герой тижня
Під час створення матеріалу у жанрі журналістики рішень важливо стежити за тим, аби текст не перетворився на історію успіху чи приклад статті з рубрики «Герой тижня». Герої матеріалів про рішення — не «герої», а радше втілювачі ідей. У цих людей є свої проблеми, питання, які потребують відповідей, певний шлях до якихось результатів.
Особливої уваги вимагає саме шлях та результати. У матеріалі-рішенні ви описуєте системні зміни на прикладі, створеному вашими героями. Розкрийте практичний аспект — те, що дозволить це рішення масштабувати, а не показати як унікальну й недосяжну історію успіху. Нехай це буде недосконалий кейс, але практичний. Якщо відчуваєте, що спосіб вирішення, який ви пропонуєте, виглядає аж надто досконалим, — зупиніться й перевірте себе: а чи не історію успіху ви, часом, пишете? Поставте додаткові запитання вашим героям і направте матеріал у потрібне річище.
Це не Радянський Союз
Часом доводиться бачити упередження щодо того, чим є журналістика рішень. Мовляв, це про «великі врожаї», як у Радянському Союзі, п’ятирічки за три роки і утопічне світле майбутнє. Звісно ж, це міф. Насамперед тому, що журналістика рішень, на відміну від совєтів, розповідає про проблеми, а не замовчує їх. Журналістика рішень першочергово відштовхується від даних.
Тому якщо під час розмов із героями у вас виникає відчуття, що інформація, яку ви отримуєте, є надто «рожево-окулярною» та історією про успішний успіх, пригальмуйте. Буквально уповільніть цю розмову. Не бійтеся зупиняти вашого співрозмовника. Запитуйте про те, що вас цікавить конкретно — про шлях, процес, про практику. Про те, як саме все працює. Якщо це не допомагає і на виході ви все одно отримуєте надто солодку історію, зверніться до інших експертів, фахівців, конкурентів, колег ваших спікерів та героїв — і запитайте про те, якої вони думки про запропоноване вирішення. Питайте про те, які можуть бути недоліки, які можуть бути проблеми та підводні камені. Це зробить історію об’ємнішою та об’єктивнішою.
Песики і котики
І наостанок — приємне: журналістика рішень може бути навіть про собачок і котиків. Як правило, матеріали про милих тваринок ми розцінюємо як легковажний та розважальний контент. Запостити котика — це легкий шлях до емоцій та симпатії читача. Але журналістика рішень, попри стереотипи, також може користуватись кумедними відео та милими фото.
Прикладами, де рішення впроваджуються за допомогою котиків та песиків, є, наприклад, історії про собаку-терапевта з Херсона та про собак, які збирають сміття. Тут і собачки, і конструктивні рішення.
Журналістика рішень може торкатись різних тем, але варто пам’ятати, що вона є інструментом, який допомагає розкривати проблеми та історії з іншого боку.
Матеріал опубліковано в рамках програми «Журналістика рішень для локальних медіа», яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Головне зображення: Neil Thomas
Автор:
Джерело: MediaLab