«У Мережі немає нічого легшого, як висловитись, і нічого важчого, як бути почутим», а тому візуалізація — гарний спосіб подати великий обсяг інформації у доступній формі для великої кількості людей. Погодьмося, впорядковано розміщена інформація на картинці значно спрощує сприйняття того, що нам хочуть донести. Однак не слід забувати, що краса інфографіки — у її функціональності.
«Медіа, реклама та соціальні мережі уже давно привчили нас сприймати дані через візуальне рішення. Інфографіку можемо побачити всюди: від інструкцій ІКЕА і до інформаційних бюлетенів в поліклініці», — пояснює Олена Шуліка, керівниця відділу мультимедіа «Вокс Україна».
«Інфографіка точно буде найкращим рішенням в ситуації, коли даних багато. Вона допоможе зрозуміти, про що вони кажуть, надасть їм форму, патерн.
Наприклад, у вас є дані у формі таблиці. Ви можете зробити порівняння значень подумки, але якщо побачите цю ж інформацію у формі графіка, то процес порівняння займе значно менше часу. Так не витрачаєтесь на інтерпретацію чисел, а приймаєте інформацію одразу через візуальний патерн:
Точні цифри у таблиці — це добре, коли слід вирахувати щось.
Однак якщо йдеться про зіставлення та порівняння — куди практичнішою буде візуалізація.
А якщо в таблиці не 10, а 1000 значень?.. У такій ситуації основна задача — це пошук відповідного візуального патерну для представлення інформації», — пояснює Надя Кельм, артдиректорка Texty.org.ua.
Візуалізація даних — доволі широке поняття, що містить у собі і невеликі прості графіки, і розлогі дата-арти, які опираються на великі масиви табличних даних.
Інфографіка та візуалізація даних, як пояснює Тарас Волянюк, інформаційний аналітик та керівник студії інфографіки Remarker, має одну мету — швидко, цікаво та інформативно подати великий обсяг інформації.
Тому інфографіка найбільш ефективна там, де потрібно упорядкувати багато складних даних: зв’язки, хронологію, статистику, географію, порядок дій.
Самі ж інфографіки існують достатньо давно. Першими з них можна назвати звичайні карти.
Що може інфографіка?
Надя Кельм виділяє такі можливості інфографіки:
- Заощадити час та сили, узагальнюючи тонни інформації;
- Роз’яснити. Наприклад, як у матеріалі про протести у Гонконзі з вимогою відкликати урядовий законопроєкт про екстрадицію;
- Розповісти історію;
- Перевірити гіпотезу. Початкове припущення було таке: висотний профіль Києва виглядає як «миска» — високі краї, низький центр, Нью Йорка — навпаки, високий центр, низькі околиці. Припущення щодо Києва виявилося хибним, адже місто має інший патерн, характерний для всіх пострадянських великих міст. Кожен такий профіль розповідає свою історію. Ось як це виглядає у графіці:
- Врятувати життя. Це робила, наприклад, холерна карта Джона Сноу, створена у 1854 році. Сноу використовує невеликі гістограми у кварталах для позначення кількості загиблих від холери у районах Лондона. Концентрація та довжина цих позначень допомогли виявити райони, де смертність була вищою.
Ця візуалізація допомогла виявити, що домогосподарства, які найбільше страждали від холери, використовували один колодязь для пиття води. Ця свердловина була забруднена каналізацією, але обслуговувала велику територію, у якій внаслідок цього були високі показники захворюваності.
Тоді було вирішено побудувати розлогішу каналізаційну систему і захистити колодязі від забруднення.
«Часто дані під час роботи підкидають неочікувані історії. Іноді найцікавіше можна знайти не в основній тенденції, а в аутсайдерах — значеннях, що випадають із загального потоку», — додає Надія Кельм.
Візуалізувати все?
Важливо розуміти, що на створення якісної інфографіки потрібен час. І він може бути довшим за актуальність новини, про яку ми хочемо розповісти за допомогою візуалізації.
Чи є сенс працювати над такою інфографікою? Або може краще, коли зміст простий і зрозумілий без графіків і діаграм?
«Якщо в місті прорвало трубу, то не потрібно малювати карту, де її прорвало. Зазвичай аудиторія, яку цікавить ця інформація, знає, про це місце. Ця тема є надто локальною і короткотривалою, — пояснює Тарас Волянюк.
До цього питання можна підійти загальніше. Наприклад, описати стан трубопроводу в місті, дізнатись про бюджет, який виділятиметься на ремонт труб наступного року, а також скільки компаній та людей у місті за це відповідає.
До того ж такі інфографіки можна підв’язувати під всі теми щодо прорваних труб на майбутнє.
Типи інфографік
Ефективною буде та візуалізація, яка визначається типом ваших даних (про що вони?) і метою, яка стоїть за ними (для чого вони?).
Тому слід належним чином подбати про те, щоб ваші дані чітко пасували до обраної візуалізації.
«Різні типи графіків відповідають різним функціям даних: порівняння, впорядкування, співвідношення тощо, — каже Надя Кельм. — Припустимо, що у вас є кількість щорічних опадів (кількісні дані) для всіх країн світу (різні категорії).
Вам треба порівняти їх між собою. Функція ваших даних — порівняння, для неї найкраще пасує стовпчикова діаграма. Якщо вам треба показати відсоток усіх компонентів якогось цілого, то для цього краще підійде складена стовпчикова діаграма чи treemap».
На думку Тараса Волянюка, найпоширенішими інфографіками є:
- Інфографіка-порівняння — коли теперішнє значення порівнюється з тим, що було чи буде (прогноз);
- Інфографіка-послідовність — коли є певна послідовність дій, ми формуємо лінію, якою ведемо читача від початку до кінця. При візуальному рішенні це може бути навіть стежка чи річка;
- Інфографіка-таймлайн — коли при візуалізації ми враховуємо відстань між точками: чим більший період між подіями, тим більший проміжок пропорційно. Це дає змогу візуально побачити різницю між датами;
- Карта — коли варто показати зміни географічно. Вона є зручною в плані читання, коли даних небагато. До речі, оптимально показувати один показник на область. Звісно ж, слід враховувати і масштаб. Та якщо даних багато, краще робити кілька карт;
- Інфографіка-статистика — під час візуалізації статистичних даних краще не використовувати круглі діаграми, оскільки їхнє завдання — показати співвідношення частин і цілого. У цьому випадку краще просто візуалізувати числа та відсотки (тобто не обов’язково слід вдаватись до діаграм);
- Інфографіка простих схем, зв’язків та ієрархій.
За словами Наді Кельм, також не слід забувати про онлайн-ресурси, які можуть допомогти визначитись із необхідною інфографікою. Ось один із них.
Якщо підібрати правильний тип діаграми для вашого типу даних важко, можна використати діаграму Аміта Агарвала. Починаючи з центру, можна обрати маршрут, який найкраще відповідатиме вашому типу даних:
Якою має бути візуалізація
«Найкращими є ті інфографіки, які дають змогу подивитися на тему комплексно. Коли йдеться про список адрес, ми не сприймаємо їх на слух, а уявляємо місто. Мовою інфографіки — карту. Те ж стосується і статистики: коли ми візуалізуємо числа, мозок легше сприймає інформацію, — каже Тарас Волянюк.
«Важливо пам’ятати, що складні дані не можна показати простим графіком не втративши по дорозі сенс, — наголошує Надя Кельм. — Є різниця між спрощенням інформації та полегшенням її сприйняття.
Щоб не заплутати читачів, варто розбивати складну інформацію на частини й не скупитися на детальні роз’яснення — легенду, що пояснює як читати графік, і супровідний текст, який допоможе розібратися в темі».
Розуміючи поняття інфографіки, слід пам’ятати, що вона має не лише зацікавити, але й пояснити. І навпаки. Тобто під час її створення звертаємо увагу і на зміст, і на оформлення.
Тарас Волянюк радить дотримуватися правильної послідовності під час створення інфографіки:
- Виділення конкретного запитання, на яке ми хочемо дати відповідь своїй цільовій аудиторії. Що саме ми хочемо пояснити? Що ключове у темі, яку ми розглядаємо. Виділяємо конкретику та чітко відповідаємо у висновку саме на це запитання.
- Збір даних. Їх ми шукаємо в мережі чи надсилаємо інформаційні запити. Іноді це просто, а іноді дані доводиться збирати по шматочках. Важливо шукати і якусь додаткову інформацію, бо цифри самі по собі мало що пояснюють. Ця інформація може бути зрозумілою відносно чогось конкретного. Якщо корупціонер вкрав гроші чи отримав мільйонний хабар, це можна порівняти з кілометрами доріг в місті, школами чи лікарнями. Відтак у цьому випадку, нам потрібно знати вартість цих доріг.
- Аналіз. Інфографіка не має містити просто переліку фактів. Всі дані мають бути впорядковані та послідовні. Особливо це стосується чисел: читач не має додавати їх самостійно.
- Дизайн. Важливо логічно розмістити дані на полотні та правильно виділити головне. А ще — не засмічувати графіки непотрібними ілюстраціями.
Попри першочергову асоціацію з картинкою, саме текст відіграє провідну роль в інфографіці. Проте важливою є не лише доступність змісту, але і запам’ятовуваність його аудиторією. Таким чином при створенні інфографіки спочатку слід звертати увагу на саму інформацію, а потім — на її форму.
Коли інфографіка матиме результат
«Ефективна інфографіка — це та, під час створення якої багато часу виділяється на вивчення самої теми та обробки великої кількості інформації, — вважає Оксана Комар, керівниця відділу аналітики та інфографіки видання «Слово і діло». — Точність даних і повне розуміння теми — це найперше, на що слід звертати увагу.
Це потрібно для того, щоб інфографіка стала максимально доступною і зрозумілою для читача. Тому текст і його структуру слід обдумувати ще до дизайну. Також не варто боятись уточнювати інформацію, яку ми використовуємо у інфографіці».
Олена Шуліка, керівниця відділу мультимедіа «Вокс Україна», виділяє такі головні ознаки ефективної інфографіки:
- Структурованість. Ви подаєте концентрат інформації, тому правильна структура зробить її максимально зрозумілою;
- Швидкість і простота. Так, краще зробити просту інфографіку, яка буде легкою у розумінні.
- Виділення основного. Скоротіть усе, що можна скоротити. Велика кількість тексту зробить інфографіку непривабливою.
- Малий розмір файлу. Чим довше ваша інфографіка буде завантажуватись — тим менше людей чекатиме на те, щоб її подивитись. Відповідно, нею менше ділитимуться.
Інфографіка має запам’ятатись читачеві. Таким чином, можна лаконічно подати карту України у вигляді пластикового пакета під час розповіді про досвід заборони їх у різних країнах:
«За допомогою кольорових кругів можна показати, що саме забороняється та які штрафи за це запроваджені. А видатки держбюджету на 2021 рік можна показати за допомогою бульбашок: чим вони більші, тим більше витрат передбачено. Так читачі запам’ятають, куди піде найбільше коштів», — додає Оксана Комар.
Що не так з вашою візуалізацією?
Важливо уникати викривлення інформації в процесі візуалізації.
У дизайні Олена Шуліка виділяє такі помилки візуалізації:
- Не залишати вільного простору. Сприйняття щільної інфографіки різко падає, а цифри не сприймаються. Підписи та графіки, які не несуть важливої інформації, а лише відвертають увагу читача, краще прибрати. Наочність не має заважати сприйняттю;
- Багато дрібного тексту. Якщо ви подали багато інформації дрібним текстом — читачі можуть не додивитись вашу інфографіку, бо їм набридне вчитуватись у крихітні літери;
- Довгі інфографіки для соціальних мереж. Якщо ви робите інфографіку для поширення в соціальних мережах, то її ліпше розбити на кілька окремих, які будуть повністю зображатися у стрічці;
- Забагато кольорів, які не поєднуються, а також складні схеми;
- Різний стиль елементів і підміна усталених асоціацій кольорів;
- Забагато різних шрифтів.
А що стосується помилок у текстах, які супроводжують інфографіку (тобто у текстах, які є у самих інфографіках, а не під ними), то, на думку Тараса, найбільш поширеними є:
- «5 тез на красивому фоні». Інфографіка не має бути списком чи переліком. Це може слугувати картинкою до тексту для соціальних мереж, але це не інфографіка;
- Використання важкої термінології;
- Перевантаження інформацією. Іноді хочеться помістити в інфографіку все, про що вдалося дізнатись. Та не слід забувати, що кількість інформації повинна мати якусь міру. Зайві факти можуть лише заплутати;
- Порівняння заради порівняння. Якщо ми пишемо про виділені державою кошти на медицину, не слід порівнювати суму цих коштів з бюджетом іншої галузі. Логічно порівнювати виділений бюджет медицини в іншій країні чи показати різницю виділених коштів у різні роки;
- Зайва або ж недостатня кількість чисел. Числа мають складатися в якесь кінцеве значення. Наприклад: на ремонт дороги потрібно 3 мільйони гривень і ми знаємо, що 800 тисяч піде на зарплати працівникам. Чому не пояснити куди ж витратять решту?
- Подання чисел в різних валютах, хвилин з годинами, кілометрів з метрами тощо. Виберіть якусь одну одиницю вимірювання;
- Неперевірена інформація. Тут і додати нічого.
Де шукати дані?
Дані є основою інфографіки. Але не варто ними зловживати. А також бути дуже уважними під час їхнього використання.
«Дані мають бути співмірні та в достатній кількості, щоб показати загальну картину, а не вирваний з контексту епізод.
Інформацію можна шукати на ресурсах з відкритими даними, можна збирати самотужки, можна програмними засобами скрейпити дані з сайтів, можна дізнатися, хто є розпорядником даних, які вас цікавлять, і писати офіційні запити», — пояснює Надя Кельм.
Надя виділяє такі ресурси для пошуку даних:
Українські:
- Data.gov.ua;
- Відкриті дані Верховної Ради України;
- Єдиний веб-портал використання публічних коштів;
- Відкриті дані Prozorro;
- Єдиний державний реєстр декларацій;
- Відкриті дані Державної податкової служби.
Міжнародні:
Де створювати інфографіки?
«Якщо потрібна проста інфографіка, а малювати її «з нуля» немає ні часу, ні бажання, краще використати ресурси, де є вже продумані шаблони. Сьогодні є з чого обрати, — пояснює Олена.
Ось деякі з них: Canva, Visme, Piktochart,Infogr.am,Rawgraphs,Vizualize,Quadrigram,Flourish.studio,Datawrapper.
Поради від Texty.org.ua
Протягом останніх десятиліть відбувся значний стрибок кількості інформації, що зберігається в цифровому вигляді. Внаслідок цього інфографіка вийшла з меж спеціалізованих текстів і стала новим способом комунікації з широким колом читачів.
Важливо розуміти, що в першу чергу вона створюється на принципах представлення інформації. Саме з цього складається її візуальна частина.
Не варто плутати ілюстрацію та інфографіку: завдання першої миттєво привабити та зацікавити читача, а другої — розповісти історію формою даних.
Різні задачі вимагають різних методів реалізації — іноді навіть протилежних. Наприклад, яскраві кольори чудово впораються з привабленням уваги, але будуть заважати вдумливо розглядати детальний графік.
Все, що не стосується даних, тобто будь-які декоративні елементи в інфографіці будуть заважати сприймати інформацію.
Якщо ви хочете навчитися працювати з інфографікою (створювати самі чи грамотно ставити завдання та контролювати якість продукту), треба розумітися на основних принципах представлення інформації.
Ось кілька книг, які можуть з цим допомогти:
- «Naked Statistics», Charles Wheelan. Книга, яка пояснює основні принципи статистики без жодної формули. Ідеальна для початку в роботі з даними;
- «Visualization analysis and design», Tamara Munzner; «Data Visualisation», Andy Kirk. Ці книги вчать представляти дані та надихають прикладами ефективного дизайну;
- «The truthful art», Alberto Cairo. Про основні принципи створення інфографіки і критичне ставлення до даних;
- «Data point», «Visualiza this», Nathan Yau. Автор зосередився на графічній стороні аналізу даних. Використовуючи приклади мистецтва, дизайну, бізнесу, статистики, картографії та інтернет-ЗМІ, він досліджує стандартні (і не дуже) концепції та ідеї, що пов’язують дані.
- «The grammar of graphics», Leland Wilkinson. Про те, з чого складаються графіки, словник їхніх елементів, як вони працюють;
- «How charts lie», Alberto Cairo. Книга про маніпуляції та найбільш поширені помилки;
- «Представлення інформації», Edward Rolf Tufte. Книга з якої можна почати. Мона може допомогти виробити системний підхід в роботі не тільки над інфографікою, а і над будь-яким візуальним продуктом. Дуже радимо не пропустити її.
Використані зобрадення інфографік надано Надею Кельм.
Головне зображення: British Library
Автор:
Джерело: MediaLab