Доставка передплати сільськими дорогами – давня й гостра проблема усіх місцевих видань. «Першотравенські новини» ризикнули робити це самостійно, ні на кого не покладаючись. Читайте у цьому матеріалі про їхній досвід побудови власного невеликого місцевого логістичного бізнесу
Передплата на місцеві видання та їхня доставка – одна з найгостріших проблем переважної кількості редакторів районок. До реформування цієї послуги «Укрпоштою» додалось формування громад та результуюча зміна меж адміністративних одиниць. Якщо з цим нічого не робити – тиражі місцевих газет продовжуватимуть падати, адже у операторів «мобільних відділень» Укрпошти не вистачає часу на те, щоб виконати усі свої завдання на локації. Тому вони і нові передплати оформлювати не встигають, і не можуть видати передплачений примірник передплатнику, якщо той не встиг самостійно забрати свою газету, поки мобільне відділення не поїхало в сусідній населений пункт.
Здається, рішенням є власна система доставки передплати. Але чи вартує результат тих зусиль та ресурсів, які потрібно вкласти, щоб власна доставка працювала як належить? Людмила Маслова, директорка-головна редакторка «Першотравенські новини», аналізує для читачів «Редакторського Порталу» досвід перших місяців становлення служби власної доставки передплати.
Чому все ж таки власна?
Основною причиною для побудови власної структури доставки газети передплатникам стало постійне зростання тарифів послуг «Укрпошти» при такому ж постійному зниженні якості обслуговування. Спочатку через несвоєчасну доставку ми втратили передплатників в сільської місцевості – доходило до того,що в одне з сіл газету доставляли раз на місяць!
Потім газету із запізненням стали доставляти й в одному з мікрорайонів міста. Далі це перетворилось на щось «звичайне». Всі скарги передплатники адресували редакції й реагували «гривнею», тобто відмовлялися від передплати.
Як виправити ситуацію, ми обмірковували з 2017 року. В 2019-му вже не уклали угоду з Укрпоштою, а в 2020 почали доставляти газету передплатникам власними силами – наймали листонош. Це вирішило проблему своєчасної доставки в місті, але не вирішувало проблему сільської передплати. Для розвитку й охоплення сільської аудиторії нам було необхідно мати транспорт. Автомобіль як постійний варіант не підходив через значні витрати на пальне та стан сільських доріг. Так виникла ідея пошукати можливості для купівлі хоча б одного моторолера. Завдяки конкурсу проектів, організованому УАМБ та підтриманому Фондом розвитку ЗМІ Посольства США в Україні, ми отримали можливість взяти участь у конкурсі, виграли його та отримали грант на придбання двох скутерів для власної служби доставки.
«Першотравенські новини»: основні факти
Газета «Першотравенські новини» створена в 1992 році як комунальне ЗМІ, і позиціонувалася як міська газета. Але її передплачували й в навколишніх селах, мешканці яких працюють у місті та на промислових підприємствах регіону. Тому після роздержавлення та перереєстрації газета додала в назву слово «Регіон» та трохи збільшила територію розповсюдження, охопивши ще кілька сіл.
На протязі всіх майже 30 років її тираж коливається в межах «плюс-мінус» 2 тис. екз.
Зараз він складає 2100 екз., з яких 1600 – передплата. Електронну версію у пдф форматі передплачують 102 людини. В минулому році весь тираж, разом із продажами в роздріб, складав 1600-1700 екз. Кількість тиражу обумовлена природним зменшенням населення міста Першотравенськ, розвитком цифрових медіа, конкуренцією на ринку. Ще кілька років тому в інформаційному просторі регіону були присутніми 9 місцевих газет. Зараз залишилось 4. Плюс 9 сайтів.
Аудиторія нашої газети – шахтарі, бюджетними, пенсіонери. Певною мірою ми «ділимо» аудиторію з іншими газетами, зокрема «Вісник шахтаря» також охоплює шахтарську, міську аудиторію. Районна «Степова зоря» традиційно працює переважно на сільське населення.
Серед 9 сайтів регіону лише 1-2 якось тримаються «на плаву», решта збиткові, контент сайтів ідентичний іноді навіть за текстами. Сайт нашого видання «програв» нашій же сторінці в ФБ, яку постійно читають 1613 передплатників. Тобто тут аудиторія вже майже дорівнює читачам друкованої версії. А ось відвідувачів у сайту було набагато менше, тому ми його закрили. Сподіваємося колись відродити його, але розуміємо, що сайт повинен мати «родзинку», аби виділятися серед інших, бути затребуваним. Ми ж поки що не маємо чіткого уявлення, яким буде наш новий сайт.
Місто Першотравенськ географічно розташовано посеред Миколаївської ОТГ, в ньому мешкає 27 тис. осіб, переважно це шахтарські родини. Площа міста 390 кв. км. Населення Миколаївської ОТГ – 14 тисяч чол., які мешкають в 17 селах. Відстань від центра громади до населених пунктів від 10 до 25 км, відстань від Першотравенська до сіл Миколаївської ОТГ від 3 до 30 км. Також у нас є передплатники в Петропавлівської ОТГ, до якої від міста 28-32 км. Зараз у нас трохи зменшилась кількість передплатників в місті, але збільшилась до 572 в сільської місцевості. Містяни віддають перевагу нашій сторінці в ФБ, тож кількість передплатників друкованого видання зменшується. До того ж в цьому році міська рада відмовилась від традиційного проекту «передплата ветеранам» – щороку за рахунок бюджету здійснювалась передплата для пільгових верств населення (200-300 екз.). Зараз ці люди залишилися без газети, дехто, звичайно, купує в роздріб.
Адресна база – основа редакційної доставки
Зрозуміло, що доставляти передплату, не маючи адресної бази, неможливо. Ми про це подбали заздалегідь – наша адресна база напрацьовувалась роками.Розпочалося це понад 20 років тому – ще в кінці 90-х ми започаткували передплату на підприємствах й в установах, ці дані зберігалися, потім ми їх оцифрували, в електронному вигляді редагували щороку, адже значна частка передплатників у нас постійні читачі. Паралельно з редакційною передплатою йшла передплата через поштові відділення, але там доводилося сплачувати ще за послуги пошти. Тому ми орієнтували читачів саме на редакційну передплату. Тим самим поштова база зменшувалась. Потім, якщо виникали конфліктні ситуації – не носять газету чи доставляють невчасно – ми поступово поповнювали базу передплатників за рахунок передплатників через пошту.
В 2019-м ми передплату на 2 півріччя зробили суто редакційною й на 2020 – теж. Так ми зібрали базу передплатників в місті, серед працівників шахт й бюджетних установ. Але ми втратили передплатників серед сільських пенсіонерів – шахтарів й бюджетників. Повернути їх допомагає власна доставка.
«Якщо нам вдасться утримувати передплатну ціну в межах доступності, то найближчі років 4-6 передплатники будуть»
Передплата як така: наш прогноз
Окрім основного питання – вчасності та якості доставки – ще є питання економічної доцільності. Ми вважаємо, що для передплатників вирішальною є саме ціна на газету, і тому на власну доставку покладаємося ще й як на інструмент утримання стабільної ціни та можливість не збільшувати ціну на передплату. Вчасність доставки – це, звісно, теж дуже важливо, але якщо трапляється негода, то люди з розумінням ставляться до запізнення на день-два, воно не є критичним, та й ми у такому випадку вибачаємося.
Містян ми націлюємо на перехід на цифрову версію з метою економії. Але в селах таких бажаючих не багато. Тому що не скрізь є сталий інтернет, далеко не у всіх є гаджети, щоб читати з екрану, та й екран смартфону – незручний для читання газет та журналів. А хто ж буде в селі купувати комп’ютер тільки щоб газету читати?
Ну і, нарешті, друкована газета має «подвійне призначення»: старі екземпляри використовують в опаленні (воно в багатьох селах пічне), дачникам теж потрібна «макулатура». Від друкованої газети вони відмовляться тоді, коли вона буде для них занадто дорогою, тоді передплата стане, певно, недоцільною.
Тож наш прогноз в міру оптимістичний: якщо вдасться утримувати передплатну ціну в межах доступності, то найближчі років 4-6 передплатники будуть. Потім через демографічні процесі й розвиток цифри кількість передплатників буде невпинно знижуватися. Але продаж в роздріб збережеться найближчі 5-10 років. Якщо це звичайно буде мати економічний сенс для редакції. Тут, вірогідно, не вдасться уникнути процесів «злиття і поглинання» локальних газет, адже понад одного видання мало хто передплачує та купує. Тому виданню потрібно постійно працювати й над контентом, й над доступністю газети для читачів.
Перші успіхи власної доставки
Що у нас в активі на сьогоднішній день? За останні 4-5 місяців ми відпрацювали маршрути та доставляємо газету по селах. На жаль, ще не вийшли на 1000 передплатників, як планували. Також ще складно говорити про рентабельність власної служби доставки. Якщо просто порівнювати з «Укрпоштою» – то щомісяця ми економимо 7166.67 грн, але зростають ціни на пальне, хочеться збільшити зарплату працівникам. Тому сказати, яким буде результат, поки не виходить. Нам хочеться використовувати службу доставки для супутніх послуг з доставці дрібних вантажів, але чимало ніш в цьому сегменті вже зайнято.
Як все працює зараз? У нас є два постійних листоноші й один резервний. Це вже неабиякий результат – не так просто знайти в маленькому місті потрібних тобі спеціалістів. По-перше, потрібні нам кандидати повинні мати водійські права, бажано з категорією, необхідною для водіння мотоциклів. По-друге, оскільки ми поки що залучаємо їх день-два на тиждень,то це мають бути люди, які шукають додатковий заробіток, а не постійний. Ну і, нарешті, людина, яка на «підхваті», повинна завжди бути у зоні досяжності.
А ще нам потрібна певна гнучкість у видах транспорту. У погану погоду ми або використовуємо автомобіль (це один з наших водіїв-листонош, який займається пасажирськими перевезеннями на власному транспорті), або чекаємо день, якщо негода ненадовго за прогнозами. Тому зимою складніше й витрат більше.
Щодо грошової складової, то наші щомісячні витрати на доставку – понад 5 тис. грн. З них 440-500 грн – на пальне (залежить від ціни та чи використовуємо автомобіль), 3660–заплата водіїв із нарахуваннями, а ще амортизація та інші витрати, такі, як залучення листонош-велосипедістів по місту (це підлітки, які працюють влітку). Функції менеджера, який координує роботу служби доставки, поки що виконує бухгалтер. Раз на квартал вона отримує за це1000 грн. Це тому, що ми поки що обмежені у фінансах. Але шукаємо менеджера на постійній основі, бо задач на цій посаді дуже багато. Для розвитку цього напрямку потрібно, щоб людина займалася лише цим, отримувала за це окрему плату і займалася й передплатою, й маркетингом, і координацією служби доставки.
«Ми щомісяця понад 7 тис. грн витрачаємо не на оплату послуг пошти, а на роботу власної служби доставки та на розвиток нового напрямку свого бізнесу»
Економіка доставки
Як я вже сказала, ми ще не можемо все врахувати та оцінити. Тому наші розрахунки – поточні. Але їх важливо бачити, щоб розуміти, на що звертати увагу, щоб крок за кроком розвивати власну доставку.
Наразі собівартість екземпляру нашої газети складає 7грн, а продаємо її ми за 5грн. Решту 2грн. намагаємося перекривати за рахунок інших доходів, які не закладаємо до собівартості через їхню нерегулярність. (Це може бути здавання майна редакції в оренду,послуги з верстки інформаційних бюлетенів для громад, пдф-книжки, тощо). Тобто ми ще збиткові. Але при роботі з Укрпоштою собівартість сягала 9 грн, а реалізувати більш, ніж за 6 грн не вдавалось. Тобто витрати в цілому – а відтак і збитковість – із власною доставкою зменшуються.
Сама по собі служба доставки взимку була збитковою або балансувала на нулі. Весною ситуація краща: ми робимо доставку газети в сусідній громаді, маємо перші замовлення з доставки дрібних вантажів від мешканців сіл. Витрати на утримання служби доставки складають 5660 грн на місяць в середньому, а дохід у 1 кварталі складав 4990 грн на місяць, в середньому. За результатами роботи за півріччя-рік можна буде більш реально оцінити, наскільки служба себе окупає. Ну і подивимося ще на зростання тарифів та зарплат.
Щоб нарощувати доходи – постійно шукаємо можливості. Спробували доставляти пересувну бібліотеку в громаді. Зробили перший рейс. Також Миколаївська громада має намір долучити нас до перевезення соціальних працівників у віддалені села. Раз на місяць розвозимо газету «Вісник Богданівської ОТГ» по селах громади. Сільські жителі зробили п’ять замовлень: 2 – привезти ліки, 2 – привезти піцу, торт, забрати та привезти взуття з ремонту. Поки що виконуємо замовлення лише в дні, коли доставляємо газету, тобто у вихідні.
Але активно себе промотуємо, щоб розповісти максимальній кількості мешканців про нові можливості. Розповсюджуємо інформаційні листівки про наші послуги серед мешканців сіл – просто кидаємо їх в поштові скриньки всім підряд. Підприємцям розсилаємо листи з пропозиціями використовувати наші рекламні та кур’єрські можливості. Переважно сподіваємось на співпрацю з тими підприємцями, які є новачками на ринку, адже ті, хто працює давно, мають й власні рішення з доставки. Звичайно, тут важливій особисті зустрічі, контакти. Рекламного менеджера в редакції зараз немає, але є людина, яка займається тим поза штатом, втім, весь час на це втрачати не може,приділяє вільний.
Вистачає нам і труднощів на цьому шляху. Хоча місто невелике і відсутній громадський транспорт, але існує служба таксі, яка співпрацює звиконкомом з перевезення ветеранів, соцпрацівників. Останніх могли б возити ми, але влада не погоджується. Таксисти також не бажають бачити нас на ринку перевезень помісту та приміському сполученні. Адже ми пропонуємо нижчу ціну. Хоч, зрозуміло, що перевозити ми можемо лише молодих, дорослих й по одному. Тобто в сімейних перевезеннях, з дітьми, людей похилого віку ми їм не конкуренти, втім навіть малий сегмент таксисти не віддають (кажуть, що їм самим не вистачає!). Хоча двічі пасажирів на замовлення ми все ж такі підвозили у приміські села.
Підсумок для колег. Власна доставка крок за кроком
З нашого досвіду варто зробити наступні висновки.
- Якомога раніше перетягніть адресну базу до себе: редакційна передплата, агенти з передплати на підприємствах, установах, в селах. Віддати її пошті завжди можна, якщо раптом не вийде з власною доставкою.
- Уважно сплануйте маршрути, розрахуйте витрати на пальне, на утримання листонош. Зручно, коли на маршруті працюють дві людини – водій й безпосередньо той, хто розносить газету. Тобто, якщо є можливість, краще наймати додаткових працівників. Добре, коли є людина, яка координує всю цю роботу й зосереджена на ній. Також наш досвід показує, що оптимальний радіус обслуговування кожного водія – до 35-37 км, якщо більш, то це фізично вже дещо некомфортно водіям та пасажирам. Тобто, якщо географія доставки перебільшує такий кілометраж, то є сенс створювати «аеродроми підскоку» чи мати е одного водія-листоношу на черговий «сегмент» регіону, чи обумовлювати інший графік доставки – із запізненням на день.
- Якщо це доставка в місті, варто враховувати, що під’їзди зачинені, скриньки не завжди доступні. Тобто з передплатником заздалегідь потрібно домовлятися про спосіб доставки. В сільської місцевості головним питанням залишаються маршрути, особливо доставка у віддалені, малолюдні населені пункти. Тут можна продумати послуги з вантажно-пасажирських перевезень, аби зробити службу рентабельною. Вивчити попит – що людям треба, коли вони хочуть поїхати, наприклад, до іншого села, а транспорту немає чи він в ці дні не ходить, якщо це громадський транспорт.
- Вивчайте свої резерви, як і те, де, крім доставки газети, можна використовувати редакційні моторолери. Адже на перший погляд ресурсів чимало, а коли «занурюєшся», виявляється, що ця «поляна» вже зайнята; тут – співпрацювати з вами просто не бажають, а там – не мають такої можливості.
- Корисною буде кооперація з колегами з сусідніх видань в плані створення власної спільної служби доставки.
- Якщо порахувати всі «плюси» та «мінуси», то, здається, й сенсу немає: так, ми економимо понад 7 тис. грн. щомісяця, відмовившись від послуг пошти, але ж ці кошти також витрачаються на роботу з передплати, з організації перевезень. Втім, коли я вкотре чую скарги колег на роботу пошти, я думаю, що добре, що ми реалізували цей проект. Так, йти вперед складно, але якщо щось не виходить, то це наш прорахунок, а, значить, все можна виправити. До того ж кошти залишаються в редакції, витрачаються на колектив та розвиток, а не віддаються «Укрпошті», апетити якої зростають, а якість послуг не покращується.
Тому наш колектив дуже вдячний УАМБ за суттєву допомогу в реалізації проекту по створенню власної служби доставки. У нас з’явилися можливості для розвитку, чи, якмінімум, для утримання передплатників.
АВТОР: Людмила Маслова, директорка-головна редакторка «Першотравенські новини», спеціально для «Редакторського Порталу»