Реінтеграція ветеранів у щоденне життя громад – важлива і непроста тема. Від багатьох колег та з публікацій «Редакторського Порталу» знаємо, що дуже часто люди, які повернулися з війни, є закритими, їх важко «витягнути» з домівок. У ході своєї роботи за цим проєктом ми дійшли висновку: часто проблема не вирішується не тому, що в громаді бракує можливостей для ветеранів, а через відсутність налагодженої комунікації, координації дій і довіри між ветеранами, владою та громадою. А це вже завдання, яке цілком може здолати місцеве медіа. Ми взялися – і маємо чудові результати, якими охоче ділимося з усіма. Адже реінтеграція ветеранів має бути ефективною в кожній громаді.
Повернення ветеранів російсько-української війни до цивільного життя — одна з ключових і водночас найменш проговорених проблем у громадах. У Дмитрівській громаді Кіровоградської області ця проблема існує стільки, скільки відбувається демобілізація, але з кожним роком повномасштабної війни загострюється. Ветерани стикаються з комплексом викликів, серед яких складнощі працевлаштування, брак можливостей для самореалізації, дефіцит діалогу між ветеранами, місцевою владою та громадою, низька поінформованість про наявні соціальні, психологічні, освітні й реабілітаційні послуги, недостатнє взаєморозуміння між ветеранами та іншими мешканцями громади.
Відсутність прагматичного діалогу в громаді на ці теми призводить до того, що багато ветеранів залишаються сам на сам зі своїми проблемами й потребами, а громада часто не знає, як їх підтримати поза межами формальних адміністративних процедур. Тож ветерани втрачають можливості для працевлаштування й розвитку, в громаді зростає соціальна напруга, а потенціал людей з унікальним бойовим, управлінським і лідерським досвідом залишається невикористаним.
Поширена проблема: ветерани залишаються сам на сам зі своїми проблемами й потребами, а громада не знає, як їх підтримати поза межами формальних адміністративних процедур
Складність вирішення цієї проблеми полягає не лише у нестачі ресурсів. Ключовою причиною того, що ситуація не змінюється на краще, є відсутність налагодженої комунікації, координації дій і довіри між ветеранами, владою та громадою. Ми вирішили, що місцеве медіа може суттєво допомогти громаді у цьому питанні завдяки якісній комунікації. Але для цього був потрібний окремий проєкт, звичайної щоденної роботи точно не вистачило б для необхідних змін.
ТОВ «Редакція газети «Сільське життя» — місцева медіакомпанія, яка працює для мешканців Кіровоградської області. Нашим основним онлайн-майданчиком є сайт Знам’янка.City. Ми також видаємо друковану газету «Сільське життя» (тираж — 1525 примірників) та маємо групи в соцмережах. Ми працюємо на території трьох територіальних громад Кропивницького району: Знам’янської міської (близько 27 тисяч мешканців), Дмитрівської сільської (близько 7 тис.) та Суботцівської сільської (близько 12 тис.). Сумарне охоплення наших медіа складає майже 46 тисяч жителів громад.
Наша редакція отримує звернення від ветеранів і їхніх родин, а також сигнали від громади про нерозуміння, напругу й відсутність чіткої інформації: куди звертатися, які послуги доступні, хто відповідальний за конкретні рішення. Тому ми вирішили взяти на себе створення такого майданчику для діалогу, який буде комфортним для усіх, і де кожна сторона буде почутою. Ми поставили перед собою такі завдання:
◊ виявити реальні потреби ветеранів;
◊ пояснити можливості, обмеження та зони відповідальності місцевої влади, організувати обговорення наявних в громаді послуг для ветеранів;
◊ зменшити рівень недовіри та соціальної напруги між ветеранами й громадою;
◊ показати, що ветеран — це активний учасник життя громади з цінним досвідом і потенціалом.
Для Дмитрівської громади це було особливо важливим, адже вона — невелика за чисельністю, з обмеженими ресурсами, але з високою часткою людей, яких безпосередньо торкнулася війна. І кожна втрата, кожне повернення з фронту і кожна нерозв’язана проблема мають довготривалий вплив на згуртованість людей.
Діалог, що знімає напругу і відкриває можливості
Ми запланували декілька активностей, пов’язаних між собою. Наша логіка ґрунтувалась на простому, але принциповому усвідомленні: проблема повернення ветеранів до цивільного життя не може бути вирішеною без встановлення належного рівня довіри та налагодження постійної комунікації. Як вже сказали вище, ми побачили, що інформація про можливості для ветеранів у громаді подається фрагментарно, а між ветеранами, громадою та місцевою владою бракує не стільки ресурсів, скільки зрозумілих і безпечних каналів взаємодії.
Саме тому для цього проєкту ми вирішили, що працюватимемо не стільки з поданням інформації, скільки як координатори діалогу, медіатори. Ми поєднали декілька взаємодоповнюючих інструментів, кожен із яких був спрямований на подолання конкретного бар’єра — недовіри, ізоляції, нерозуміння процесів або відсутності діалогу. І першим, з чого почали, було глибоке вивчення реальних потреб ветеранів. Для цього ми організували офлайн-дискусію у форматі круглого столу «Громада і ветерани: діалог заради дії». До обговорення долучилися як самі ветерани, так і голова громади Наталія Стиркуль, представники структурних підрозділів Дмитрівської сільської ради, управління соціального захисту, представники освіти, поліції, та журналісти – загалом понад 30 учасників.
Метою зустрічі було не просто озвучити проблеми, а почути одне одного й разом окреслити можливі шляхи їхнього вирішення. Завдяки відвертому спілкуванню сформували перелік з не менше ніж 10 конкретних запитів і пропозицій ветеранів. До нього увійшли, зокрема, складнощі з оформленням документів, доступ до послуг та програм з реабілітації, питання працевлаштування та психологічна підтримка. Ветерани наголосили, що не завжди розуміють, куди їм звертатись за соціальною, психологічною та реабілітаційною допомогою.
Відверте спілкування дозволило сформувати перелік основних запитів і пропозицій ветеранів. І водночас показало, що місцева влада не мала повної картини потреб ветеранів
Дмитрівська громада ухвалила рішення про створення ветеранського простору. Про це повідомила голова громади Наталія Стиркуль під час дискусії. За її словами, вже визначено приміщення для майбутнього простору та замовлено проєктно-кошторисну документацію. Також окреслено попередній перелік локацій і послуг, які планують там облаштувати.
Під час обговорення ветерани поділилися власним баченням того, яким має бути цей простір: які зони необхідні, які послуги справді потрібні та що зробить його зручним і корисним у повсякденному житті. У ході дискусії стало зрозуміло, що місцева влада не мала повної картини реальних потреб ветеранів, і саме цей діалог дозволив краще їх почути та зрозуміти.
Голова громади підтримала озвучені пропозиції та наголосила, що всі ключові рішення щодо облаштування ветеранського простору ухвалюватимуться у тісній співпраці з ветеранами.
«Це має бути простір, створений для ветеранів і разом із ветеранами. Ми радитимемося щодо кожної зони та кожної послуги, адже саме ветерани найкраще знають, що їм потрібно», — зазначила Наталія Стиркуль.
Вже трохи більше ніж за місяць після цієї дискусії у Дмитрівській громаді відбулася чергова робоча зустріч, присвячена підготовці приміщення для ветеранського простору. У ній взяли участь ветерани, представники сільської ради та проєктанти, які працюють над проєктом облаштування хабу. Учасники разом оглянули приміщення та обговорили практичні рішення з урахуванням рекомендацій ветеранів.
За словами Наталії Стиркуль, громада відкрита до постійного діалогу, обговорення проблемних питань і спільного пошуку рішень разом із тими, для кого цей простір створюється.
Окрім питань щодо створення ветеранського простору, під час дискусії редакція зафіксувала ключові теми, у яких ветерани відчували нестачу інформації:
◊ програми підтримки в громаді;
◊ земельні питання;
◊ працевлаштування;
◊ реабілітація та лікування.
У відповідь на ці запити медіа підготувало серію пояснювальних матеріалів за участі профільних спеціалістів. У матеріалах було чітко прописано:
◊ які програми діють;
◊ куди звертатися;
◊ які документи потрібні;
◊nалгоритм дій для ветерана.
Це зменшило інформаційну розгубленість і підвищило доступність послуг. Але не менш важливими, аніж матеріали в медіа, є прямі діалоги – і саме для цього потрібний цей ветеранський простір, про облаштування якого обговорили на дискусії.
Тому в майбутньому центрі ветерани мають отримати можливість звертатися за психологічною допомогою, юридичними консультаціями, послугами з реабілітації, а також доступ до професійного перенавчання чи пошуку нових напрямів кар’єрного розвитку.
«Не менш важливо, що простір стане місцем для живої комунікації, взаємопідтримки та створення спільноти людей, які розуміють одне одного без зайвих пояснень», – наголосив ветеран Володимир Унтилов.
Ярмарок вакансій та пряма розмова з роботодавцем – шлях до працевлаштування
Наступним, що ми зробили, був ярмарок вакансій у Знам’янці. Цей захід був ініційований журналістами нашого медіа та організований у співпраці зі Знам’янським управлінням Кропивницької філії обласного центру зайнятості. Проблемою, яку ми допомагали вирішувати, було працевлаштування ветеранів. Так, в ході опитування та особистих розмов ми виявили системну суперечність: з одного боку, роботодавці в громаді скаржаться на дефіцит кадрів, з іншого — ветерани та члени їхніх родин перебувають у пошуку роботи або не можуть повернутися до професійної діяльності після служби.
Як ми з’ясували, основною проблемою виявився не брак вакансій, а розрив в комунікації між сторонами: ветерани часто не володіють актуальною інформацією про наявні пропозиції, умови праці та можливості перекваліфікації, тоді як роботодавці не розуміють специфічних потреб ветеранів (стан здоров’я, графік, адаптація після служби). Через це навіть за наявності вакансій працевлаштування не відбувається.
Саме для подолання цього розриву ми використали унікальні можливості медіа – вміння працювати з інформацією, залучати експертів та охоплювати велику аудиторію – і ініціювали проведення ярмарку вакансій у партнерстві зі службою зайнятості. Нашою метою було створити безпечний і зрозумілий простір прямої комунікації між ветеранами та роботодавцями, де можна не лише дізнатися про вакансії, а й отримати фахові консультації.
Основною проблемою виявився не брак вакансій, а розрив в комунікації: ветерани не знали про наявні пропозиції, умови праці та можливості перекваліфікації, тоді як роботодавці не розуміють специфічних потреб ветеранів
У ярмарку взяли участь представники п’яти роботодавців, які детально презентували вакансії, розповіли про умови праці, вимоги до кандидатів, графік роботи, рівень оплати та можливості кар’єрного зростання.
Дуже важливою новацією саме цього заходу була можливість прямого діалогу пошукачів роботи із роботодавцями. Адже часто виникають запитання, відповісти на які може тільки роботодавець. І такий прямий діалог дав доволі швидкі результати. Ярмарок відвідали понад 20 ветеранів та членів їхніх родин. Десять із них зацікавилися конкретними пропозиціями та отримали індивідуальні консультації від роботодавців. Двоє вже працевлаштовані, ще один планує почати роботу на іншій посаді через стан здоров’я.
Але ж ми – медіа. То, звісно, нашим завданням було розширити цю комунікацію на усіх зацікавлених. Тому інформацію, яка з’явилась завдяки проведеному ярмарку вакансій, ми «запакували» у серію відеорілзів із роботодавцями, у яких вони розповідали про умови праці та зарплати. Ці матеріали переглянули понад 8 тисяч людей — у вісім разів більше, ніж звичайні публікації про вакансії. Таким чином, медіа не лише зробило доступними конкретні вакансії для ветеранів, а й сприяло формуванню у громади усвідомлення реальної можливості працевлаштування, мотивувало до дій і поширило інформацію серед значно ширшої аудиторії, аніж тільки учасники ярмарку вакансій.
Продумана комунікація про реабілітацію та її друге важливе значення для ветеранів
Ще однією проблемою, яку ми виявили під час опитування ветеранів, було їхнє інформування про можливості задоволення потреб у реабілітаційних послугах саме в нашій громаді. Доволі багато з них говорили нам, що не знають, де і як можна отримати психологічну, фізичну чи професійну підтримку, які саме послуги доступні, хто може їх отримати безкоштовно та як правильно оформити документи. Але проблема виявилась навіть трохи ширшою, аніж просто брак інформації про наявні можливості. З результатів опитування ми побачили, що відсутність чітких орієнтирів щодо того, куди можна звертатися із запитами щодо реабілітації часто створює бар’єр в комунікації: ветерани уникають або відкладають звернення за допомогою, а громада не отримує повної картини потреб своїх захисників.
Знаючи, що у сусідній Знам’янській громаді працює центр довготривалої реабілітації «Патріот», який безкоштовно надає ветеранам цілий комплекс послуг, ми вирішили, що маємо той досвід вивчити та поширити. Адже це дозволить використати вже перевірені рішення, вбереже від помилок та розширить можливості для усіх, адже сусіди охоче приймають відвідувачів і з інших громад.
Відсутність чітких орієнтирів щодо того, куди можна звертатись, створює бар’єр в комунікації: ветерани уникають або відкладають звернення за допомогою, а громада не отримує повної картини потреб своїх захисників
Команда Знам’янка.City виїхала до закладу, поспілкувалася з координатором центру Володимиром Колядою.
Обговорюючи питання реабілітаційних послуг у центрі, психологічної стійкості та взаємопідтримки ветеранів, уважно вивчили рекомендації Вадима Федорова, який у 29 років на війні втратив обидві ноги, пройшов складний шлях операцій та реабілітації, закінчив курси і став реабілітологом – і сьогодні допомагає іншим повернутися до цивільного життя та подолати втрати.
«Повернення до цивільного життя — складний шлях. Інколи військовим важко зрозуміти, навіщо рухатися далі, особливо коли є поранення чи інші наслідки війни. Я можу говорити лише зі свого досвіду і для тих, у кого схожі обставини. Важливо знайти внутрішню опору, тверезо подивитися на ситуацію й усвідомити: здаватися не можна, адже вже пройдено надто складний шлях.
Кожному важливо відповісти собі на запитання: для чого я живу далі, що для мене справді має сенс? Саме ця ціль дає сили змінювати життя, рухатися вперед — навіть маленькими кроками. Головне — не зупинятися», – зазначив ветеран.
Також реабілітаційні послуги можна отримати у комунальному підприємстві «Знам’янська обласна бальнеологічна лікарня», тому журналісти відвідали і цей заклад та поспілкувалися з медичною директоркою Наталією Пускай і підготувала матеріали з описом послуг та покроковою інструкцією, як ветерани можуть скористатися цими можливостями.
Окрім того, в соцмережах нашого медіа ми розмістили відеороз’яснення за участі медичної директорки Знам’янської бальнеологічної лікарні: вона детально розповіла про доступні послуги, правила безкоштовного отримання та необхідний пакет документів. Відео набрало понад 15 тисяч переглядів — у 15 разів більше за звичайні публікації про послуги громади.
Таким чином, медіа створило точний, зрозумілий і доступний інструктаж для ветеранів, який реально допоможе їм отримати допомогу. Але це було відповіддю на запит ветеранів про можливості. А для самої громади ми показали досвід сусідів так, щоб Дмитрівська, громада могла на цьому прикладі розібратися в усіх важливих нюансах організації ветеранського простору.
Робота з дітьми – це і виховання молоді, і соціалізація самих ветеранів
Окремою важливою частиною роботи за проєктом став інформаційний супровід зустрічі ветеранів з дітьми у Цибулівському клубі. Цей захід мав не лише виховний, а й глибокий соціально-психологічний ефект.
Один з ветеранів громади, який втратив ногу на російсько-українській війні, тривалий час майже не виходив з дому, фактично ізолювавши себе від суспільного життя. Все ж таки його вдалося переконати прийти до дітей. Після розмови в клубі він зізнався, що відчув підтримку і зрозумів: його досвід важливий, а він сам — потрібний громаді.
Зустрічі та діалоги з дітьми відіграють ключову роль у процесі реінтеграції ветеранів — вони сприяють налагодженню комунікації та поверненню до активної участі в житті громади.
Цей випадок яскраво продемонстрував одну з ключових проблем: багато ветеранів після повернення відсторонюються від цивільного життя, почуваються ізольованими, залишаються сам на сам зі своїми переживаннями, що ускладнює адаптацію та повернення відчуття власної значущості. А зустрічі та діалоги з дітьми є важливими — вони допомагають ветеранам відкритися до спілкування, відчути підтримку та знову стати активною частиною громади. «Такі зустрічі надихають і додають сил. Відчуваєш, що твоя робота та досвід важливі для інших, що ти потрібен громаді», — поділився один із ветеранів.
Звісно, це дуже важливо і для дітей, але це вже інша історія.
Важливість місцевого медіа – у перетворенні розмов у довіру
Хочу приділити окрему увагу тій роботі, яка була виконана нашим медіа для того, щоб всі результати були досягнуті. Обсяг виконаної нами роботи – важливий індикатор для оцінювання та планування зусиль іншими редакціями та громадами, хто також буде докладати зусиль для реінтеграції ветеранів. А оскільки усі будуть це робити – то наш досвід точно знадобиться.
Ми взяли у фокус уваги відсутність налагодженої комунікації, координації дій і довіри між ветеранами, владою та громадою. І для вирішення цієї проблеми розробили план діяльності, де заходи були скоординовані із публікаціями, обговореннями та залученням експертів
Наголошу додатково, що навіть якщо заходи можуть бути організовані і не медіа, то без наскрізного планування діяльності, без узгодження мети та плану проведення кожного заходу із побудовою ефективної комунікації всередині громади, результати не будуть такими, яких вдалося досягнути нам. Адже ми взяли у фокус уваги відсутність налагодженої комунікації, координації дій і довіри між ветеранами, владою та громадою. І саме для вирішення цієї проблеми розробили план своєї діяльності, в якій заходи були скоординовані із публікаціями, обговореннями та залученням експертів.
Перш за все, оскільки ми взяли на себе відповідальність, що будемо допомагати налагодити діалог, покращити координацію дій та збільшити довіру між ветеранами, владою та громадою, то надзвичайно важливу роль в цьому відігравали живі зустрічі. Таких зібрань людей вживу (не онлайн) нам вдалося провести 2 і ще в 2 взяти участь. Ми спочатку планували лише 2 зустрічі, але під час проєкту відбулося ще 2 зустрічі:
◊ Дискусія у Дмитрівській громаді за участі ветеранів, голови громади, представників виконавчих органів сільської ради та управління соціального захисту,
◊ Ярмарок вакансій для ветеранів та людей, які шукають роботу, організований у співпраці зі Знам’янським управлінням Кропивницької філії обласного центру зайнятості,
◊ Зустріч ветеранів з дітьми у Цибулівському сільському клубі (взяли участь додатково до плану)
◊ Благодійний захід у селі Іванківці, організований відділом культури і туризму Дмитрівської громади на підтримку воїна-односельця. Це теж була додаткова активність, яку ми не планували, але в якій взяли участь та забезпечили інформаційний супровід. Дмитрівська громада зібралася не просто на благодійну подію — люди прийшли як велика родина: щоб згадати, подякувати, підтримати і зробити добро. Захід пройшов успішно – зібрали понад 55 тис.грн., які громада передала на купівлю запчастин для ремонту авто наших захисників.
Друга важлива частина нашої роботи – це, безпосередньо, робота медіа. У межах проєкту «Громада і ветерани: діалог заради дії» ми створили 16 медіапродуктів – текстові матеріали, відео, рілзи, пояснювальний та репортажний контент. Усі ці матеріали поширювалися через сайт, Facebook, Instagram, Telegram та Viber. Основні показники, якими ми хочемо поділитись:
◊ Загальне охоплення публікацій склало близько 50 тисяч людей,
◊ Сумарна кількість переглядів на всіх платформах — 135124,
◊ Перегляди Facebook-сторінки Знам’янка.City за період проєкту зросли на 39% і склали 978175 переглядів за 60 днів,
◊ За час реалізації проєкту сайт отримав 3,5 тисячі нових користувачів.
Ми прогнозували, що охоплення матеріалів буде дещо вищим за середнє, оскільки тема ветеранів є чутливою й суспільно важливою. При цьому «середнім» показником для нашого вебсайту є 800 переглядів однієї публікації. Фактично ми отримали збільшення на 25% – майже кожен матеріал проєкту подивились не менш ніж 1000 разів. При цьому найуспішніший показник — близько 15 тис. переглядів, тобто в 15 разів більше за середнє. Як вже розповіли вище, стільки отримало відео про реабілітаційні послуги Знам’янської бальнеологічної лікарні. Ще раз нагадаємо, що для того, щоб зробити цей матеріал саме таким цінним, яким він є, команда нашого медіа відвідала Знам’янську бальнеологічну лікарню та підготувала пояснювальний матеріал за результатами інтерв’ю з медичною директоркою закладу. Це нагадування допоможе краще зрозуміти цінність роботи журналістів «в полі». Адже живе спілкування не заміняють жодні сучасні онлайн засоби комунікації.
Ми отримали збільшення переглядів однієї публікації на сайті 25%. А найбільш затребуваний матеріал набрав близько 15 тис. переглядів
Але й відео/рілз про ярмарок вакансій для ветеранів теж не залишився поза увагою аудиторії — 8,1 тис. переглядів. Ця тематика в цілому є затребуваною. Ми зробили серію рілзів про актуальні вакансії та можливості працевлаштування — і вони отримали від 1,3 тис. до 8,1 тис. переглядів кожен.
Для нас взагалі дуже важливим є те, що кількість коментарів і поширень матеріалів цього проєкту є значно більшою, ніж для «звичайних» матеріалів. Особливою увагою користуються пояснювальні та відеоматеріали. Це дуже важливий результат для нас.
Окремий аспект і окрема увага – реакції аудиторії на наші публікації. Люди активно коментували, ділилися власним досвідом, ставили запитання, тегали знайомих ветеранів і родини військових. Частина читачів зверталася до редакції в приватні повідомлення — за уточненнями, контактами або з подякою за матеріали. Як вже сказали, ми зафіксували зростання показників охоплень та переглядів у порівнянні з «середніми». Це свідчить про те, що тема не просто цікавить людей – що аудиторія активно включається в обговорення, тобто долучається до вирішення основної проблеми, яку ми взяли у фокус своєї роботи. Таким чином, узгодженість дій та публікацій є дуже важливою з точки зору результативності роботи.
Висновки, якими хочемо поділитись
Шукаючи відповідь на запитання про те, чому наш задум спрацював, і завдяки чому ми отримали такі високі показники, виділяємо наступні чинники:
◊ тема є надзвичайно актуальною для громади;
◊ матеріали мали практичну користь (конкретні адреси, контакти, пояснення);
◊ у публікаціях звучали живі голоси ветеранів, а не абстрактні формулювання;
◊ ми поєднали тексти, відео та офлайн заходи, що посилило довіру до контенту;
◊ як локальне медіа, ми маємо високий рівень довіри, а аудиторія звикла сприймати нас як джерело не лише новин, а й рішень.
Є багато аспектів, важливих і для ветеранів, і для громади. Але головне, що ця тематика потребує не епізодичного висвітлення, а системної медійної уваги
Як вже зазначили вище, показники охоплень та переглядів не тільки підтвердили наші очікування, але й перевищили їх: матеріали, створені в межах цього проєкту, читали, дивилися й обговорювали значно активніше, ніж середній контент редакції. А ще ці матеріали активно поширювалися, коментувалися та обговорювалися, що значно розширило фактичне охоплення проєкту поза межами підписаної аудиторії. Таким чином, проєкт охопив як постійну аудиторію нашого медіа, так і нових читачів та глядачів, забезпечивши широкий доступ до важливої інформації для ветеранів і громад. Якщо підсумувати, то доходимо такого висновку: є багато аспектів, важливих і для самих ветеранів, і для громади. Але головне тут в тому, що вся ця тематика потребує не епізодичного висвітлення, а системної медійної уваги.
Неможливо залишити поза увагою і зміни, які почали відбуватися в громаді завдяки чесним та відкритим обговоренням питань, пов’язаних з реінтеграцією ветеранів. Найперше, що є надзвичайно важливим, що ветерани, завдяки участі в організованій нами дискусії, отримали можливість впливати на те, яким буде ветеранський простір, який громада створює для них. Здавалося б, і формат, і перелік послуг та можливостей у майбутньому ветеранському просторі мали обговорюватись в громаді і створюватись у тісній співпраці з тими, для кого все це і робиться. Але виявилось, що брак комунікації вдався взнаки, і участь медіа виявилась вирішальною як для набору послуг і функцій майбутнього центру, так і для побудови діалогу в громаді та укріплення довіри.
Ключова цінність нашого результату – це переведення складної «ветеранської» теми з окремих звернень у площину системної розмови й пошуку рішень. Саме медіа стало інструментом, який допомагає громаді чути себе, домовлятися і рухатися вперед разом
Тепер, поза сумнівом, діалог точно буде основою для подальших рішень у ветеранській політиці громади. А впевненість обох сторін – тобто і влади, і ветеранів – у цінності та затребуваності такого центру у громаді перетворило ідею створення ветеранського простору з декларативної на реальний інфраструктурний проєкт. Тепер, коли усі чітко розуміють, що центр потрібний, і знають яким йому бути, громада розпочала практичні кроки зі створення ветеранського простору як місця підтримки, реабілітації, консультацій і спільноти. Та й ветерани, відчуваючи свою важливість, тепер все частіше долучаються до громадського життя. З точки зору самої громади, мешканців, дуже важливою є зміна ставлення до ветеранів — з «людей із проблемами» на активних і цінних членів громади.
Таким чином, проєкт дозволив перевести складну й часто замовчувану тему з рівня емоцій і поодиноких звернень у площину системної розмови й пошуку рішень. Саме це ми вважаємо ключовою цінністю: медіа стало не лише джерелом інформації, а інструментом, який допомагає громаді чути себе, домовлятися і рухатися вперед разом.
АВТОРИ: Катерина Матко редакторка газети «Сільське життя», сайту Знам’янка.City, та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду