Наша редакція регулярно отримує зауваження від земляків, що в Золочівській громаді Харківської області робота відсутня, і що люди не бачать виходу з цієї ситуації. Знаємо, що це не новина для України, і війна її, звісно ж, посилила. Але рішення існують, і вони, як і сама проблема, не є унікальними, тому ми вирішили допомогти і своїм мешканцям, і ВПО. Охоче ділимося своїм досвідом того, як місцеве медіа, яке працює у безпосередній близькості до кордону з агресивним сусідом, поєднало роботодавців та шукачів роботи. І як завдяки цьому щонайменше 20 людей вже знайшли роботу.
В Золочівській громаді проблема працевлаштування критична: тут немає підприємств, навчальні та дошкільні заклади не працюють, деякі сільськогосподарські підприємства вимушено не відновлюють свою роботу в зв’язку з близькістю до кордону, замінованістю територій та обстрілами, а багато державних установ переміщені до сусідньої громади. І все ж це не вирок, і ми це точно знали, бо і до війни, і тим більше зараз, підтримуємо активні відносини із багатьма підприємствами та підприємцями. Як у своїй, Золочівській, громаді, так і у сусідніх.
Своїм завданням ми обрали показати варіанти і можливості працевлаштування, які люди мають в Богодухівській громаді, де працюють 5 потужних підприємств. А разом із тим – продемонструвати успішний досвід такого працевлаштування, подавши приклади земляків, які вже працюють. А ще – ознайомити з можливостями, які надають роботодавці, і запропонувати самим підприємствам подумати і запустити автобусне сполучення між громадами для потенційних працівників (хоча б вранці в один бік, а ввечері – у зворотній). Також ми поставили собі за мету спонукати жителів Золочівщини не сидіти, не скаржитися і не чекати чогось невідомого, а власноруч змінити своє життя.
Більше інформації про роботу – менше безробітних
Основою проблеми, як ми виявили, була відсутність у людей інформації про можливості працевлаштування. Відверто кажучи, самі вони не дуже активно таку інформацію шукали – бо це ж не є таємницею за сімома печатками. Але і підприємства, і місцева влада також не були в цьому питанні активними і наполегливими. Якусь підтримку люди мають від благодійних та донорських організацій – і це трохи пом’якшує гостроту питання про те, що треба шукати де заробити собі на харчування. І все ж працевлаштування в громаді, яка межує з агресивним сусідом, який кожного дня обстрілює населені пункти Золочівщини і її мирних жителів, дуже гостро стоїть на даний час у багатьох сім’ях наших земляків.
Нам хочеться, щоб люди знаходили місце заробітку біля своєї домівки. Тому ми їздили в сусідню громаду, постійно проводили інтерв’ю, зйомки, шукали будь яку важливу інформацію для тих, хто шукає роботу
За відсутності роботи люди змушені тікати не від вибухів, а переїжджати навіть з тих місць, де відносно тихо, бо не мають грошей. А нам хочеться, щоб люди по максимуму знаходили місце заробітку біля своєї домівки. І якщо й переселялися б на короткий час, то не на інший кінець України, а тут, поруч, з перспективою повернення. Бо не буде людей – зникатимуть населені пункти. А війна не вічна, і колись все одно завершиться. І на Золочівщині мають жити люди. Тут є перспективи до створення військового містечка в майбутньому, де будуть народжуватися діти, працювати школи, садочки, магазини, будуватимуться гуртожитки, будинки для військових та тому подібне.
Тож завдяки можливостям цього проєкту, який наша редакція виконувала у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії, ми змогли сконцентрувати свої зусилля таким чином, щоб ця тема стала провідною в нашій роботі на певний період. Зазвичай ми не маємо можливості приділяти одній і тій самій темі стільки часу та сил. Бо це поїздки в сусідню громаду, постійні інтерв’ю, зйомки, пошук інформації для тих, хто шукає роботу. Але, маючи можливість сфокусувати свої зусилля, ми постійно повідомляли по цій темі щось нове, тож люди все більше звертали на неї увагу і не відкладали на потім дзвінок до роботодавців чи прийняття рішення про працевлаштування.
Угода, яка допомогла і підприємствам, і працівникам
Отже, ми зробили ставку на пошук інформації про можливість працевлаштування мешканців Золочівщини на Богодухівщині. Ми поговорили з усіма працюючими там підприємствами і поширили все те, що вони нам розказали про можливості працевлаштування у них для мешканців Золочівської громади. Ми привернули увагу мешканців нашої громади та ВПО до того, що відстань між місцем їхнього проживання та майбутнім можливим місцем роботи відносно невелика – 20 км. І дорога хороша – її зробили незадовго до війни. Навіть між Золочевом та Харковом дорога гірша. Але дуже шкода, що ми, хоч і знаходимося в одному Богодухівському районі з центром у Богодухові, і є сусідніми громадами, ніяких взаємовигідних зв’язків між населеними пунктами не маємо. Навіть регулярного автобусного сполучення. Хоча до Богодухова золочівцям їхати набагато ближче ніж до Харкова. Це стосується хоч робочих моментів, хоч побутових, хоч якихось інших у вирішенні різних питань.
Звісно, 20 км, навіть по хорошій дорозі, пішки люди не будуть долати двічі на день (правда, в теплу пору року могли б проїхати на велосипеді – але то вже інша історія). Тому самим підприємствам ми запропонували подумати про організацію підвезення людей на роботу і назад. На що отримали попередню згоду – якщо набереться хоча б 10 майбутніх працівників, які будуть їздити з Золочева в Богодухів на роботу.
Ми запропонували підприємствам свого роду угоду: ми знаходимо працівників для них, а вони організовують підвезення цих працівників на роботу і повернення додому. І це спрацювало!
І справа зрушила! Люди отримали вичерпну інформацію про роботодавців, зворотній зв’язок під час обговорень та відповіді на додаткові питання під публікаціями та відео, які ми створили під час проєкту. Завдяки нашій активній роботі знайшлося більше як 10 працівників, і вже у лютому 2025 року запрацював автобусний маршрут, який курсує між рибоконсервним заводом «Екватор» у Богодухові та Золочівською громадою вранці та ввечері, підвозячи працівників на виробництво.
Тобто все вийшло саме так, як ми і планували. Люди отримали варіанти та перспективи працевлаштування, роботодавці – своїх працівників, а громада не втратила жителів, які, якщо і виїдуть, рятуючись від обстрілів, то в сусідню громаду з перспективою повернутися додому. Результат зі сполученням між населеними пунктами був нашою найвищою ціллю, яку ми для себе ставили. І навіть це вдалося зробити. До того ж роботодавці підтримали і ще одну нашу пропозицію – компенсувати витрати на пальне для тих, хто їздить на роботу власним транспортом, підвозячи також і інших.
Довіра до медіа зросла, а з нею збільшилась і кількість реклами
Працюючи з підприємствами та підприємцями ми відкрили для себе та інших багато можливостей та перспектив. Що дуже важливо – поруч, в сусідній громаді. І коли почали розповідати про все, що дізналися, люди телефонували та дякували за надану інформацію. Хтось скористався нею та поїхав працювати в Харків, а хтось у Богодухів, бо сюди ближче, а ще й роботодавець компенсує витрати на пальне.
Маємо також відгуки про те, що деякі жителі Золочівщини після наших публікацій та відео матеріалів згуртувалися між собою і самостійно добираються до Богодухова на нову роботу. Інші ж знайшли місце в Харкові, також дякуючи прочитаним в газеті та на інтернет ресурсах нашого медіа інформації про роботу, яку ми ретельно відбирали і пропонували нашим читачам і підписникам безкоштовно.
Ми змогли організувати автобусне сполучення, а влада не змогла це зробити за декілька років. І до нас звертається все більше підприємців, що дає нам можливість більше заробляти на рекламі
Однозначно у нас побільшало підписників та читачів. Ми посилили довіру до нашого медіа. Адже навіть місцева влада не змогла за стільки років організувати щоденне автобусне сполучення із Богодуховом. До нас почали звертатися роботодавці, що дало можливість збільшити кількість реклами та заробіток на ній.
А опитування, яке ми провели на своїх ресурсах в інтернеті, показали, що питання працевлаштування цікавить як мінімум 300 осіб. І це ми порахували тільки тих, хто давав відповіді на запитання! А скільки людей прочитало інформацію і не показали, що теж зацікавились. А ще ми розміщували інформацію з своїй друкованій газеті, наклад якої 2500 примірників щотижня. Читачі також користувалися нашою інформацією та телефонували і працевлаштовувалися. Скільки таких нам важко сказати. Але мінімум 7 відгуків в телефонному режимі ми маємо.
Тож якщо порахувати приблизну кількість людей, для яких наша інформація була і важливою, і цікавою, і своєчасною, то це, напевно, не менше ніж 30 тисяч. Ми рахували це наступним чином.
Лише один з матеріалів, опублікованих на нашому сайті, переглянули 4,5 тисячі раз, а таких матеріалів було більше десяти. В будь-якому разі менш ніж 3 тисячі переглядів жоден з наших матеріалів про працевлаштування не мав. Плюс тираж газети у 2500 екземплярів, кожен номер якого переглядає, в середньому, 2-3 людини. Тож, рахуючи таким чином, отримуємо сумарне охоплення не менше ніж 30 тис.
Можливості є і для ВПО, і для ветеранів – для всіх
В підсумку можемо сказати, що пишаємося тим, що комусь допомогли подивитися на проблему працевлаштування по-іншому. І для ВПО, і для золочівців, і для демобілізованих військовослужбовців є можливості, потрібно тільки почати діяти та не лінуватися і не сидіти, чекаючи, що хтось вирішить проблему за тебе. Адже можливості є скрізь. Ми про них розповідаємо. А далі – люди мають діяти.
Те, що наша робота для людей була важливою, ми знаємо навіть з такого простого підтвердження. Ми написали пост на сторінці нашого медіа у Фейсбук і читали коментарі під ним. Люди писали, що їм ця робота важлива. Отже, для нас це найкраща оцінка.
Ми шукаємо можливості і розповідаємо про них. А далі – люди мають діяти
Колегам, які, як і ми, захочуть допомогти мешканцям своїх громад знаходити роботу, рекомендуємо більш активно розмовляти з усіма. Як з керівниками підприємств, владою громади, перевізниками, благодійниками, так і з простими людьми. Щоб зрозуміти, чого вони хочуть та чекають від працедавців і на що розраховують. В цьому і весь секрет.
Ми ж точно будемо продовжувати це робити. Вище вже говорили чому. До того ж нас в цьому підтримують і підприємці, і місцева влада. Так, ми вже розпочали співпрацю з двома підприємствами на договірній основі. Будемо періодично робити матеріали, коли виробництву знову знадобляться люди. І роботодавці у виграші, і люди, і ми також корисні та маємо свій заробіток від співпраці.
АВТОРИ: Леся Бабкіна, заступник головного редактора медіа «Зоря+Вісник Богодухівщини» та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
«Цей матеріал підготовлено у співпраці з Українською асоціацією медіа-бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки. які не обов’язково належать ЮНЕСКО та жодним чином не зобов’язують Організацію».