Газета «Волинь» ініціювала прибирання біля Шацьких озер, а в результаті мешканці не тільки отримали чисту територію, але й залишилися задоволеними результатами колективно проведеного часу та послухали українські пісні. З 200 опитаних жоден не сказав, що більше не прийде. А у сусідній громаді пішли далі, і після прибирання почали створювати інклюзивний кемпінг для ветеранів.
Зараз, у часи широкомасштабного вторгнення, багато мешканців нашого краю та туристів з інших регіонів України їдуть відпочивати не на Чорне море (не кажучи вже про Азовське), а на Шацькі озера. Нам, у редакції газети «Волинь», хочеться, щоб враження про «синьооку» Волинь у них було якнайкраще – і вони знову захотіли до нас приїхати, а ще й запросили із собою друзів. Не менш важливо, в яких екологічних умовах проживають і відпочивають мешканці наших громад, адже від цього залежить їхнє здоров’я і життя. Саме тому восени 2024 року наша редакція ініціювала і виконала проєкт «Очищення приозерних територій від побутового сміття у громадах Волинської області і прищеплення населенню екологічної культури», який був підтриманий Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та реалізований у партнерстві із ЮНЕСКО та за підтримки Японії.
Складова 1 – згуртувати потрібно усіх
Почали ми з того, що зустрілися з представниками місцевої влади та екоактивістами, і обговорили, що саме потрібно прибрати в першу чергу, які приозерні території у громаді є найбільш засміченими. Визначили, що будемо прибирати території навколо 4 озер (водойм) у Шацькій селищній громаді Ковельського району від побутового сміття.
Наступним кроком було все організувати. Звісно, усю роботу з комунікації, запрошення людей та організації ми взяли на себе. Але хочемо окремо підкреслити, що нас підтримали абсолютно усі. Ми навіть уявити собі не могли, що результат буде аж таким. Але про все по черзі.
Так, місцева влада охоче підтримала ініціативу газети «Волинь», і вивезення зібраного сміття було здійснено трактором, тракторцями комунального підприємства і навіть підводами мешканців. А місцеві підприємці, дізнавшись про нашу акцію, виготовили два великі металеві смітники, які у відпочинковий сезон виставлять біля однієї із водойм, де облаштують рекреаційний куточок.
Влада, активісти, підприємці, комунальники, митці, мешканці та переселенці – всіх потрібно було організувати, проінформувати, забезпечити необхідним для роботи. Чимала робота, не дуже звична для редакції
Підтримав цю важливу для громади справу також і лідер луцького музичного гурту «Чорні черешні» Юрій Поліщук, який на кожній із 4 екологічних толок (адже ми прибирали на 4 локаціях) зробив маленький концерт і виконав задушевні пісні про красу Поліського краю.
А найголовніше, що до нашої ініціативи долучились не лише люди різного віку – від студентів до пенсіонерів – а й особи зі статусом ВПО. На нашу думку, це допоможе переселенцям краще влитися в життя громади і сприятиме їхній соціалізації на новому місці. А на час акції вони хоча б на кілька годин відволіклись від болючої теми війни…
Складова 2 – організувати потрібно не тільки прибирання
Наш наймасштабніший результат – це понад 100 заповнених та вивезених мішків із сміттям. Але це далеко не все, бо насправді важливі результати виходять за межі прибирання.
Перше, з чого почнемо, це – люди і вплив наших толок на них. Хоча перед проведенням екологічних толок ми мали зустрічі з представниками Шацького національного природного парку, громад, навчальних закладів, давали оголошення в газету і соцмережі, все ж побоювались, що на наш заклик відгукнеться мало людей. На щастя, наші переживання виявилися марними.
Загалом у 4 локаціях з прибирання навколоозерних територій взяли участь близько 200 жителів Шацької громади. Нам було дуже важливим дізнатися їхню реакцію та оцінку того, що вони зробили власними руками. Тому ми розробили і надрукували опитувальник, який розповсюдили в населених пунктах громади, поблизу яких проводили екологічні «суботники».
Загалом роздали 200 анкет. Оскільки наша газета вже має понад 85-річну історію і всі ці роки співпрацює з «Укрпоштою», то нам дуже посприяли в проведенні опитування місцеві листоноші: вони спочатку роздали анкети жителям, а наступного разу їх зібрали і віддали в «центральний штаб акції» – головний офіс Шацького національного природного парку – наших генеральних партнерів проведення акції.
Задоволення від результатів своєї праці – напевно, ключове, що вплинуло на високу оцінку нашому спільному прибиранню
Проаналізувавши результати опитування, ми побачили наскільки важливим для людей було і є те, що ми організували, а вони зробили. Так, на запитання про важливість проведених толок 76% відповіли, що це «безумовно важливо», бо територія стала чистішою, встановлено смітники і визначено місця, куди можна викидати непотріб, тож менше смітитимуть. А ще 24% зазначили, що виконана робота є «важливою», і проведена робота стане гарним прикладом для інших громад Волині, або вони наслідували приклад. І жодної відповіді про неважливість або невисоку важливість!
При цьому найбільш цінним для себе 94% відсотки опитаних позначили можливість особисто поспілкуватися з журналістами «Волині» про проблеми громади, а ще й послухали міні-концерт. Тож і на наступну толоку 66% опитаних сказали, що прийдуть, а 24% – що і самі прийдуть, і знайомих приведуть. Ще 10% прийдуть, якщо буде організовано чаювання, виступи артистів і тому подібне. І знову жодної відповіді, що не прийдуть, бо робота неефективна, бо все одно будуть смітити і таке інше.
Тож найперший важливий висновок – що правильно організована подія дозволила і сміття прибрати, і громаду згуртувала.
Але є і другий важливий висновок. Він стосується сили прикладу.
Складова 3 – гарний приклад мотивує і інших
Після наших публікацій у самій Шацькій громаді, де ми проводили прибирання, нарешті взялися за наведення порядку ще й на полігоні твердих побутових відходів. Так, громада провела спеціальне засідання виконкому, на якому було ухвалене рішення встановити на полігоні камери відеоспостереження, які фіксують факти самовивозу сміття. Також закликали жителів, зокрема, через нашу газету і соцмережі, звертатися з питанням вивезення відходів до місцевого комунального підприємства, яке має спеціалізований транспорт.
А жителі сусідньої Рівненської сільської громади, надихнувшись нашою ініціативою, не лише прибрали територію навколо озера Велике у Новоугрузькому, а й взялися за будівництво на березі водойми інклюзивного кемпінгу для ветеранів. Тут зможуть пройти реабілітацію, зокрема, і воїни, які мають інвалідність. Для цього, крім організації робіт власними силами громади, вони подали спеціальний проєкт до Державного управління водних ресурсів України для створення рекреаційної зони.
Можливо, це надто суб’єктивне враження, але нам здавалось, коли пішли публікації у «Волині» про екологічні толоки, чи не у всіх ЗМІ краю з різних куточків області почали з’являтися повідомлення про прибирання навколишніх територій від сміття. Звісно, це співпало в часі – закінчився сезон літнього відпочинку, але нам було приємно, що вслід за нами, біля озер прибирають і сусіди.
«Якщо вони змогли, то ми маємо спрацювати не гірше» – прекрасна мотивація, яку варто підживлювати
Ще дуже важливо, що пішов зворотній зв’язок: уже після виходу перших репортажів про екологічні толоки, ми почали отримувати сигнали від читачів: від кричущих «А напишіть ще, як у нас засмічено» до позитивних «Хочемо, щоб вся область дізналася про наших активістів, які смітники перетворили на красу». До речі, кілька публікацій за сигналом читачів опубліковані в рамках проєкту. На інші сигнали ще чекають відрядження.
З опитування, про яке ми вже говорили вище, знаємо, що мешканці зацікавлені подавати нам, у редакцію, інформацію про актуальні зміни в громадах. 46% планують робити це через Вайбер чи Телеграм, 40% будуть телефонувати, а ще 14% зазначили, що напишуть на електронну пошту. Зовсім байдужих, які не будуть нічого повідомляти, серед 200 опитаних немає.
Складова 4 – важливість планування та координації
Звісно, за «красивою картинкою» наших результатів стоїть чимала робота. Так, щоб організувати екологічні толоки, треба було прикласти чимало зусиль: від збору людей і до знаходження рукавичок і мішків для сміття, організації транспорту для вивезення і т.д. Все це потрібно було розкласти по поличках, обговорити всі нюанси з представники громади, місцевого бізнесу, керівниками установ. Чесно, ми спочатку замахнулись – а потім трохи злякались. Проте кілька днів «сидіння на телефоні», поїздки в «розвідку» у громаду, зустріч із керівниками установ і навчальних закладів щоразу додавали нові «цеглинки», поки «пазл» нарешті склався, і ми змогли вирушати на толоки.
Загальне охоплення цього проєкту перевищило 410 тисяч осіб – і це про масштаб роботи тільки в часині комунікації
Кожну із 16 статтей у друкованій «Волині» прочитало в середньому у понад 9200 осель (а в кожній – щонайменше по 2 читачі), оскільки публікації виходили в 12 номерах «Волині», то виходить цифра у понад 220 тисяч примірників.
Кожну із 16 публікацій ми поширювали на нашій фейсбук-сторінці, де є понад 21 тисячі підписників (тепер понад 22 тисячі – приріст 1200 нових підписників!), а також по нашим вайбер-групам (зокрема, група «Новини Волині та Рівненщини» має понад 10 тисяч підписників). Відтак на 25 листопада ми мали показник – 106 593 перегляди на сайті volyn.com.ua (на 15 лютого – 141205). На фейсбук-сторінці маємопонад 56 тисяч переглядів.
Тож загалом під час проєкту було охоплено публікаціями понад 410 тисяч осіб. Основна аудиторія – жителі всієї Волинської області, частково – Рівненської – і всієї України. Звісно, інтернет не має кордонів, нас читають не тільки в Україні, а й у багатьох країнах світу.
Складова 5 – мріяти треба масштабно
І хоча теми екології і збереження довкілля ми вели постійно і вестимо й надалі, саме цей проєкт та підтримка донора надали нам «нові крила». Одна частина цього – у тому, що ми розширили географію висвітлення цієї теми по всій області, адже мали змогу побувати у найвіддаленіших населених пунктах і побачити проблему засмічення приозерних територій на власні очі, а не лише із телефонних розмов. А друга – що завдяки зустрічам з екоактивістами із різних куточків Волинської області, які мають успішний досвід вирішення цієї проблеми, ми надихнулись на продовження цієї актуальної теми уже по завершенню проєкту. Звісно, не менш важлива і третя частина – той позитив і бажання долучатися до цієї роботи з боку наших мешканців. Ми, справді, не могли собі уявити, що готовність є такою високою, і що наші люди так високо оцінять свій труд і наші зусилля.
А ще під час проєкту відкрили для себе нових Людей-Планет, які дбають про майбутнє рідного краю (скажімо, підприємець із села Бахів Ковельської громади Андрій Янкель майже щотижня (!) збирає місцевих жителів на толоки з прибирання чи громадський активіст Юрій Нижник із Горохівщини, котрий з командою однодумців із сільського ставка підводами повивозили сміття, і тепер на березі водойми облаштовують рекреаційний пункт європейського зразка), і вони стануть постійними нашими інформаторами для майбутніх публікацій. Тобто – і нашими читачами. А оскільки тема збереження довкілля – вічна, а ми, в цьому проєкті, отримали чимало сигналів як проблемних, так і тих, де є приклади для наслідування іншими, тому вже плануємо нові відрядження.
Ми отримали чимало інформації і про проблеми, і про приклади для наслідування іншими. Вже плануємо нові відрядження
Нам дуже хочеться, щоб про «озер блакить і синь лісів», тобто, про неповторну красу нашої Волині, про яку співається в славні нашого краю, дізналося якомога більше українців. Щоб вони приїжджали у наш край лісів і озер. А це можливо буде лише тоді, коли він буде затишний, чистий, охайний, в ньому буде розвинена туристична інфраструктура… Оскільки публікації в ході проєкту готувалися у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії, а ми знали, як у Країні сонця, що сходить, дбають і бережуть природу, то були впевнені, що японці зрозуміють, чому ми виокремили саме ці проблеми.
Автори: Олександр ЗГОРАНЕЦЬ, головний редактор газети «Волинь», Олексій ПОГОРЕЛОВ, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Автор(и) [несуть] відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій статті, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають ЮНЕСКО та не зобов’язують Організацію