Молодим людям з інвалідністю нелегко. На щастя, в нашій громаді у них є ГО «Берег надії», яка давно шукає спосіб, як створити центр денного перебування. Тепер, коли ми долучились і згуртували громаду, молодь має перспективу отримати такий центр. І їхні батьки зможуть вдень спокійно працювати, бо за дітьми у центрі наглядатимуть професіонали. Ми охоче ділимося цим своїм досвідом з колегами – щоб у більшій кількості громад люди знаходили, як вирішувати проблеми, які виглядають невирішуваними.
У нашій громаді міста Володимир Волинської області проживає 165 людей з інвалідністю, яким за 18 років, і частині з них центр денного перебування міг би дуже допомогти у житті, стати промінчиком світла і надії. Адже ці молоді люди прагнуть повноцінного життя, самореалізації та спілкування. А внаслідок інвалідності потребують допомоги і догляду.
Питання інклюзії, забезпечення доступності і раніше були важливими, а тепер стають все більш актуальними. Але тут, як і в усіх питаннях, є нюанси. Так, задекларовані державою завдання влада, в основному, виконує. Для дітей з інвалідністю у нас діє інклюзивно-ресурсний центр «Жовта парасоля», вони навчаються у школах, дитсадках. Але трохи згодом, подорослішавши, змушені жити у чотирьох стінах під наглядом батьків. І батькам доводиться щось вигадувати, щоб і мати можливість працювати, і молоду людину не залишати вдома самою. Не завжди це можливо. Тому для молоді з інвалідністю потрібний центр денного перебування – де можна з ранку до вечора бути під наглядом фахівців і в колі друзів, а тоді повертатися додому.
Після втрати батьків чи опікунів молодь часто потрапляє до стаціонарного відділення для постійного проживання територіального центру, де мешкають люди на схилі літ. Вдень вони б могли відвідувати такий центр і мати насичене дозвілля, розвиток і позитивні емоції, щасливе життя разом із ровесниками…
Обговорення за круглим столом – потужний інструмент
Ми багато писали про нашу ГО «Берег надії», перейнялися долями багатьох її вихованців, які радо збираються разом кілька разів у тиждень, зустрічалися з батьками, яких об’єднали спільні проблеми їхніх дітей. Розповідали про кількох молодих жителів з інвалідністю з громади, які навіть встановлювали рекорди. Уже більш як пів року голова громадської організації «Берег надії» на різних рівнях вела діалоги про потребу створення центру денного перебування для молоді з інвалідністю, але далі розмов справа не просувалася. Її вислуховували, погоджувалися, що це добра ідея, але врешті розводили руками – у нас це зробити нереально, бо і приміщення немає, і коштів у бюджеті обмаль.
Тож, дізнавшись про ідею створення центру денного перебування, ми вирішили посприяти у її реалізації. Адже треба було шукати альтернативні рішення, а для цього знайти і свіжі ідеї, і дізнатися про досвід інших, і просто отримати новий погляд на проблему. Ми писали про це у газеті, і читачі дуже співпереживали молодим людям, які також прагнуть повноцінного життя, самореалізації та спілкування. Якби не було цього проєкту, то для різнобічного висвітлення теми і залучення представників бізнесу, фермерських господарств, депутатів, соцслужб та інших зацікавлених людей, у нас би часу і ресурсу забракло, навряд чи ми самостійно знайшли б можливості для відрядження у Львів, щоб перейняти досвід уже успішно діючого такого центру, чи поїздку у сусідню громаду для знайомства з чотирма юнаками і дівчатами, які мешкають поряд з людьми похилого віку. Натомість участь у цьому проєкті фактично змусила нас сфокусуватися на цій темі, відклавши деякі інші.
Завдяки обговоренню за круглим столом вдалося змінити загальну думку від «це зробити нереально» до «важливе питання, будемо вирішувати».
Зібравши за круглим столом депутатів, громадських активістів, батьків, які доглядають молодь з інвалідністю, представників влади, у ході дискусії дійшли висновку, що розв’язати цю проблему цілком реально. Отож вирішили винести на сесію питання внесення відповідних змін до міської соціальної програми і передбачити кошти у бюджеті на придбання будинку для створення центру. Як дорікнула владі одна з депутаток, «більше мільйона на квартиру начальнику з силовиків, щоб поліпшити добробут одній людині знайшли, то можна буде знайти і кошти, щоб поліпшити життя кільком десяткам жителів громади». І соціальні служби разом з ГО «Берег надії» почали шукати будинок, який можна придбати для такого центру. Можливо навіть за кошти донорів.
Два вагомих висновки про результативність
Отже, нашим першим висновком, надбанням цього проєкту, стало переконання, що важливі не лише публікації, а й прямі діалоги з жителями громади, представниками різних соціальних груп. Якщо раніше ми не бралися за проведення круглих столів і публічних дискусій, то тепер переконалися у їх результативності. Використовуватимемо таку форму і надалі, бо вона показала себе як дуже ефективна для пошуку рішень.
Але не тільки для цього. Це ж редакція таку зустріч організувала – значить, робить кроки для розв’язання соціально важливих проблем, про що пише на сторінках газети та сайті чи соцмережах. Тому такі дискусії – прекрасна реклама і нас, і нашого видання.
Багато значать не лише публікації, а й прямі діалоги з жителями громади. Бо рішення часто знаходиться не там, де його шукали до цього.
Другий висновок: рішення для складних проблем часто знаходиться не там, де його шукали досі. Так було і у нашому випадку. На початку свого проєкту найпершою проблемою визначили пошук підходящого комунального приміщення для центру. Та у відповіді на наш запит міська влада категорично заявила про його відсутність. Однак згодом виявилося, що вирішити це питання можна у значно ширшому аспекті. Можна шукати спонсора, залучати грантові кошти, врешті придбати окремий будинок.
Коли люди цінують своє медіа – кількість передплатників збільшується
Під час реалізації проєкту ми зрозуміли важливість ролі нашого медіа. Публікації у газеті охоплювали 2500 читачів, плюс матеріали читали 5200 підписників нашої сторінки у фейсбуці. Редакція донесла до громади питання необхідності створення центру денного перебування молоді з інвалідністю, розповіла про досвід функціонування подібних закладів у інших містах, який можна перейняти. І люди не були осторонь – публікації, присвячені цій темі, мали чимало схвальних відгуків, нам телефонували читачі і пропонували, які приміщення можна було б використати під центр, тривали дискусії під дописами у соцмережах. Але найголовніше, що ми зробили, полягає у тому, що, фактично, звели докупи різні служби, які розуміють важливість і актуальність цієї ідеї. Відкрили цю проблему для депутатів і знайшли у них підтримку і запевнення, що ні в кого рука не підніметься голосувати проти такого проєкту. Саме завдяки нашій роботі представники влади від категоричного заперечення перейшли на позицію, що це питання варто розглядати, воно все ж може мати вирішення.
Найголовніше, що ми зробили – звели докупи різні служби, відкрили проблему для депутатів, і тепер ні в кого рука не підніметься голосувати проти проєкту
Ми пишаємось тим, що змогли згуртувати задля втілення важливого у громаді соціального проєкту підприємців, представників ГО, депутатів з різних фракцій, які були на зустрічі за круглим столом.
Нас надихнули подяки читачів, що ми підсвітили тему і допомагали шукати варіанти втілення проєкту. Нам вдячні усі, кого об’єднує ГО «Берег надії» – молодь і їхні батьки, а також четверо юнаків і дівчат, які проживають поряд із людьми на схилі літ у відділенні стаціонарного догляду для постійного проживання. А завідувачка відділення поділилася, що обов’язково передплатить газету, щоб її могли читати підопічні.
Та й кількість читачів у соцмережах зросла, нові користувачі вподобали сторінку «Слова правди» у фейсбуці. Нас надихає така реакція аудиторії, перепости, коментарі, вподобайки.
З наших спостережень можемо сказати, що найціннішим для людей було те, що ми показали на прикладі, що для доброї ідеї, якою б нереальною вона видавалася, завжди можна знайти шляхи реалізації, варто тільки скоординувати зусилля різних людей, стукати в усі двері.
Сила слова та згуртованості
Ми зрозуміли, що, беручи участь у грантовому конкурсі, слід зосереджуватися на вузькій проблемі, уникати загальщини. А щоб визначити цю вузьку проблему, треба більше комунікувати з громадськими організаціями і активістами. На власному досвіді переконалися, що круглі столи, публічні дискусії організовувати варто, і це не потребує якихось надзвичайних зусиль. Участь у проєкті згуртовує увесь редакційний колектив і підштовхує до самонавчання – наші працівники робили презентації, сторіси, рілси, монтували відео тощо.
Спільна мета згуртовує і колектив редакції, і громаду. Саме це стало запорукою успіху нашого проєкту
Хочу окремо наголосити, що плануємо продовжувати працювати з цією темою, вже склалися фактично партнерські стосунки з усіма зацікавленими у реалізації цього проєкту людьми. А ще дуже важливо, що заручилися підтримкою підприємців, які у перспективі готові допомагати у становленні і діяльності такого центру. Тож ми це розпочали – і тепер на нас розраховують як на координаторів усієї комунікації, на тих, хто збирає інформацію. Так само будемо звертатися до громади і для розв’язання інших проблем, які виникатимуть на стадії реалізації цього проєкту. Сподіваємося, незабаром такий центр запрацює.
АВТОРИ: Антоніна Михальчук, редакторка газети «Слово правди», та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від “Німецького Фонду Маршалла з США” та “Українського Медіа Фонду”.