Ми взялися допомогти ВПО легше пройти адаптацію на новому місці, потоваришувати з громадою, разом вирішити нові і непрості для всіх питання – житло, робота, навчання. Велику роль в цьому відіграють як інформування, так і обговорення. Нам все вдалося, але це не було легкою справою. Ділимося досвідом – сподіваємося, він буде і для вас, колеги, корисним.
Коли у громаді з’являються понад 15% людей, які тут не народилися, не вчилися і не зростали, то важко всім. При цьому багато запитань можна зняти, якщо надати людям інформацію, розказати що і як працює, де і що шукати, і створити зручний та ефективний сервіс надання відповідей на запитання. Багато такої роботи може робити місцеве медіа, і ми намагалися стати місточком між ВПО, громадою та владою.
Свій проєкт ми назвали «Партисипативний підхід до розвитку Знам’янської громади. Фокус – ВПО». Тому що коли між людьми є взаємодія, коли люди включаються у вирішення проблем – то це і є партисипативний підхід, себто співучасть. Такий підхід – це вирішення багатьох проблем і питань. Ми спиралися на необхідність взаємоучасті і раділи, коли знаходилися точки дотику.
Допомагати людям дізнаватися про важливе – ось що ми робили
Тема інтеграції ВПО у громаду досить різнопланова, тож ми прагнули не тільки висвітлити її комплексно, з різних аспектів, а й стати комунікаційним майданчиком між владою і ВПО для вирішення проблем. І для влади, і для ВПО сьогодні багато нових проблем, про які раніше ніхто і подумати не міг. Як відновити втрачені документи і оформити нові на новому місці, як організувати забезпечення людей предметами першої необхідності й продуктами, що потрібно змінити у наданні соціально-побутових послуг, як долати психологічні проблеми, і ще багато-багато іншого.
Свою роботу ми сфокусували так, щоб відбувався прямий діалог між ВПО, владою і громадою. Бо саме він потрібен для вирішення питань, які «зависли» і викликають невдоволення обох сторін
Працюючи над проектом, ми інформували ВПО через газету та сторінки у соціальних мережах про можливість отримання гуманітарної, соціальної допомоги, освітніх і медичних послуг, про заходи для збереження ментального і фізичного здоров’я. Розповідали, які соціально-побутові послуги можна отримувати ВПО у територіальному центрі, і навіть удома.
Ми організували і провели круглі столи, на які запрошували і ВПО, і владу, бо це – прямий діалог, який необхідний для вирішення питань, які «зависли» і викликають невдоволення обох сторін.
Також, щоб показувати і самим переселенцям варіанти і працевлаштування, і проживання, і інтеграції в громаду, ми розповідали історії тих, хто адаптувався, активний у громадському житті, ділилися їхнім досвідом вирішення житлових проблем на новому місці. Іншими словами, описували життєві історії людей.
Як публічні обговорення прискорили переселення ВПО в модульне містечко
Ми виконали величезну роботу. 34 матеріали в газету і соцмережі за два місці, тренінги, «круглі столи», зустрічі і т.ін. Якби ми не робили свій проєкт, не було б історій ВПО, після яких іншим стало легше жити. Вони знайшли друзів серед читачів, їх знайшли психологи. Не було б у нашому територіальному центрі ще однієї фахівчині, Анастасії Савінкової – це героїня однієї з наших публікацій, після якої її запросили на роботу. Не було б у штаті терцентру і ще одного водія. Ветерани телефонують і кажуть, що почуваються більш захищеними від шахраїв. Секретар міської ради пише проєкт після зустрічі у гуртожитку, щоб закрити проблеми.
Тепер ми не лише місцеве медіа, а ще й незалежний центр, де ВПО знаходять підтримку, консультації, поради
Однією з важливих проблем, на яких ми сфокусували зусилля, було житло. Адже ті ВПО, які не мають можливості оплачувати оренду, розміщуються у закладах освіти – у школі та дитсадках. Звісно, дуже важко тривалий час жити в таких умовах, тому ми через опитування та обговорення за круглим столом намагалися і привернути увагу громади до актуальної проблеми, і залучити до діалогу представників влади та посадовців, щоб разом пошукати варіанти для покращення умов проживання ВПО.
Тішимося, що співпраця з міською владою щодо покращення житлових умов мала свої результати ще до закінчення проєкту. Реагуючи на звернення переселенців і матеріали в газеті, було прискорено завершення облаштування модульного містечка – підведено комунікації та забезпечено всім необхідним для комфортного проживання ВПО. Його заселили переселенці з гарячого Покровського напрямку. Також до модульного містечка переїхали мешканці школи і дитсадка, тож тепер в закладах освіти ВПО не зимуватимуть.
Будете робити як ми – розраховуйте свої сили
Що ще є важливим? По-перше, у нас зросла передплата – мешканці гуртожитку оформили її, щоб регулярно отримувати інформацію, яку знайшли для себе корисною. Те, про що ми писали і пишемо, стосується усіх аспектів щоденного життя мешканців нашої громади, усієї нашої 4-тисячної аудиторї: життя, роботи, освіти дітей, медичних і соціальних послуг, тощо.
По-друге, можемо ствердно казати, що між ВПО і громадою вже встановились дружні, теплі стосунки. І ми до того причетні. Ветерани дякують нам за тренінги, а діти ВПО – за увагу. До речі, на святкування на Миколая, яке ВПО організували для своїх дітей, запросили нас, а не владу. Для нас це – показник. Бо ми тепер – свої.
На дискусії ми відводили по парі годин, а працювали по 6-7. А про нові тренінги нас тепер просять цілими вулицями і будинками. Але у цього є негативна сторона
Велику роль, насправді, зіграли «круглі столи». Кожного разу ми збиралися на пару годин, а працювали по 6-7. Не менш цінними були і тренінги, а тепер до нас з проханнями про них звертаються вулицями і будинками. Наш проєкт закінчився, а тренінги, скоріш за все, ми будемо проводити і в 2025 році.
Але, якщо чесно, ми дуже втомилися і виснажені після цього проєкту. Хоча маємо чудові результати, привертаємо увагу колег, що не потрібно брати завдання, для виконання яких не вистачає доби. Матеріали будемо вміщувати й надалі, але вже не з такою інтенсивністю. Тема вкрай потрібна, від нас подячне слово УАМБ, Олексію Погорєлову, завдяки якому проєкт став таким, як є, а зауваги були конструктивними і професійними. Ми тепер професіонали у проведенні дискусій, нещодавно (поза межами проєкту) провели дискусію за участю обласної ГО і нам висловили захоплення. Що ми здобули найцінніше? Досвід. Що отримали ВПО? Достатньо інформації,щоб почуватися більш захищеними, інформованими ,з суттєвою інформаційною підтримкою. Громада у виграші, бо має дужні до себе ВПО. Дякуємо.
АВТОРИ: Надія Коленченко, журналістка газети «Знам’янські вісті», та Погорелов Олексій, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від “Німецького Фонду Маршалла з США” та “Українського Медіа Фонду”.