Війна продовжується, і в громадах більшає людей з інвалідністю. Яка роль місцевого медіа в цей час є неоціненною, і як цю роботу зробити у найбільш ефективний спосіб? Як нам усім навчитися спілкуванню і допомозі, аби люди з інвалідністю не сприймали їх негативно? «Одеське життя» ділиться власним досвідом.

Протягом двох місяців видання «Одеське життя» працювало в трьох громадах Одеської області, виконуючи проєкт «Етична комунікація з людьми, які мають інвалідність». Фокус роботи полягав у роз’ясненні етики спілкування та поводження з людьми з інвалідністю. За цей короткий час, спілкуючись з людьми з інвалідністю, і обговорюючи з мешканцями нюанси їхнього спілкування з людьми з інвалідністю, ми відкрили набагато більше, аніж тільки три моменти. І розкажемо про більшість з них в цьому матеріалі. Але на трьох дуже важливих хочеться зробити окремий наголос.

Отже, розпочали ми з дослідження – для точності фокусування на початку проєкту редакція провела опитування мешканців трьох громад: Балтської, Ренійської та Любашівської. Ми поцікавилися, як сприймають і приймають людей з інвалідністю у сучасному суспільстві, що відчувають громадяни при зустрічі, наприклад, з людиною на колісному кріслі, чи надають допомогу або ніяковіють, адже не знають, як цю допомогу запропонувати тощо.

Щоб опитати якомога більше людей, ми розповсюджували анкету у місцевих пабліках, групах у Вайбері, Телеграм, Фейсбук. І за доволі короткий час – з 12 по 26 квітня 2024 року – нам вдалося отримати відповіді понад 400 респондентів.

Ми дізналися, що не менше 80% опитаних у той чи інший спосіб допомагають людям з інвалідністю, і близько 3% людей зізналися, що не наважилися запропонувати допомогу. При цьому, на думку респондентів, люди з інвалідністю найбільше потребують фінансової допомоги та гідного ставлення до себе, а також медичної та психологічної допомоги. Ці знання надали нашій редакції новий кут погляду на те, що робимо, адже ми, журналісти, можемо зробити власний внесок у відносини між людьми для покращення їх комунікації і взаєморозуміння. У цьому полягало наше перше вагоме відкриття. Звісно, з результатами свого дослідження ми ознайомили керівництво громад, громадські організації людей з інвалідністю, працівників медичних і освітніх установ громад, що взяли участь у проєкті.

Виявилося дуже доречним наше рішення надати контактні номери телефонів журналістів, які працювали над проєктом, усім, хто цього потребує

А ще виявилося дуже доречним наше рішення надати контактні номери телефонів журналістів, які працювали над проєктом, усім, хто цього потребує – ми їх просто опублікували на сторінках газети. Саме завдяки прямому контакту отримали декілька звернень, у тому числі і з громад, які не були нами задіяні у проєкті. Так, наприклад, до журналіста Юрія Федорчука із Любашівки звернулася по допомогу у роз’ясненні ситуації із розміром пенсії з інвалідності мешканка Біляївської громади – на її звернення ми надали відповідь фахівця.

Як наша робота викликала ажіотаж у Любашівській громаді

У цій громаді Подільського району жителі брали дуже активну участь в обговореннях, насамперед, у соцмережах. А це стимулює справжні зміни у суспільстві.

Роман Мехур на зустрічі зі школярами в медіацентрі

Так, хвилююча зустріч школярів із захисником України Романом Мехуром, який втратив на війні ноги і руку, отримала продовження. Роман, який розповідав, що мріє знайти роботу, влаштувався особистим водієм. Завдяки заходу, ініційованому і проведеному виданням «Одеське життя», він познайомився з любашівськими волонтерами та активно долучився до волонтерської діяльності. Зараз часто виступає в соцмережах із відеозверненнями до земляків. У відповідь на запрошення педагогів, яке вони зробили під час зустрічі-тренінгу, герой погодився проводити у школах навчальні тренінги щодо надання невідкладної медичної допомоги.

Микола Юрченко у дворі свого будинку

 

Тетяна Чеповська

А розповідь про любашівчанина Миколу Юрченка, який народився з вадами здоров’я, отримала відгук нашої читачки з Великої Британії. Тетяна Чеповська – уродженка Одещини, вона запропонувала втілити у життя заповітну мрію пана Миколи, оплативши триденну поїздку в Карпати. На жаль, чоловік відмовився від такого подарунку, бо опікується прикутою до ліжка дружиною. Натомість сердобольна жінка прислала родині Юрченків кошти на придбання дров.

Зі свого боку Микола Юрченко підтримав ініціативу голови Любашівської громадської організації осіб з інвалідністю Миколи Заботкіна, озвучену виданням «Одеське життя», про облаштування у Любашівці «Будинку милосердя» для осіб з інвалідністю та престарілих одиноких громадян. Він пояснив, що його дружина потребує щоденного кваліфікованого догляду. Сам він уже не справляється і за свої кошти наймає доглядальницю.

В Любашівській громаді мешкають більше 60 жителів, прикутих до ліжка. Тому ця проблема дуже актуальна, і Микола Юрченко спільно з Миколою Заботкіним готують відповідне клопотання про відкриття будинку для літніх людей.

Це стало нашим другим важливим відкриттям, і наше видання допомагатиме з вирішенням цього злободенного питання.

У Балтській громаді буде реабілітаційний центр

У Балтській громаді насамперед було вирішено провести тренінг «Всі ми – різні! Всі ми – рівні: вчимося розуміти один одного».

Тренінг ,,М’яч довіри,, у Балтській громаді
Тренінг практика, провела психологиня, майор Державної служби України з надзвичайних ситуацій Вікторія Волошина

Тренінг провела психологиня, майор Державної служби України з надзвичайних ситуацій Вікторія Волошина. Заняття пройшли за участі голови громадської організації людей з інвалідністю Надії Лєнц, начальника відділу соцполітики міськради Наталії Гогу, редактора газети «Народна трибуна» Ольги Черненко. У навчанні взяли участь жителі Балтщини, які мають інвалідність або спілкуються з людьми з інвалідністю та прийшли навчитися взаєморозумінню.

Тренери пояснили, які терміни стосовно людей з інвалідністю доречно вживати, як не образити людину своїм ставленням, що таке гідне ставлення до людей з інвалідністю, безбар’єрність та інше. Люди вчилися розуміти одне одного, контролювати ситуацію та не соромитися звертатися за психологічною допомогою до фахівця.

Голова громадської організації людей з інвалідністю Надія Лєнц

Наша історія «Надія Лєнц: людина у кріслі колісному може бути щасливою» змусила повірити у власні сили чимало людей з інвалідністю. Вони стали відвідувати заходи громадської організації людей з інвалідністю.

Зала реабілітаційного центру

Під час інтерв’ю з директором Балтської багатопрофільної лікарні Романом Кацмазою ми довідалися про стан справ із відкриттям реабілітаційного центру. Це питання наше видання вже порушувало раніше. А сьогодні, зокрема і завдяки публікаціям «Одеського життя», на базі колишньої першої лікарні, де й облаштовується центр, вже працюють тренажери та інше обладнання для людей з інвалідністю. 

Ренійська громада дала потужну мотивацію

В рамках проєкту ми розповіли про чотирьох жителів Ренійської громади – людей з інвалідністю, які досягли значних результатів у різних сферах діяльності. Перша – історія міського голови Рені Ігоря Плєхова, який багато років пересувається на кріслі колісному і знає з власного досвіду, наскільки важливою є доступність, безбар’єрність і психологічна підтримка з боку оточуючих.

В’ячеслав Тихня веде урок

Друга історія – педагога В’ячеслава Тихню, який наполегливо навчався і отримав диплом фахівця, втіливши у життя мрію стати вчителем. «Велика подяка від усієї нашої родини за те, що небайдужі до таких людей, як наш Славочка», – написала нашій журналістці його сестра Ірина Тихня.

До речі, саме Ірина Тихня – практикуючий психолог – підготувала та провела у Ренійському ліцеї №3 тренінг для учнів 7, 8 та 11 класів на тему «Ті, що вражають. Життя без обмежень!». Ліцеїсти дізналися основні правила комунікації з людьми з інвалідністю, вивчили лексику, яка є доречною у спілкуванні з ними.

Дефлімпійський чемпіон 2022 року Павло Рязанцев

Дефлімпійський чемпіон 2022 року Павло Рязанцев розказав свою історію успіху і дав практичні поради на сторінках нашого видання всім, хто хоче досягти своєї мети. 

Володимир Вакарчук

Про те, що колишній прикордонник Володимир Вакарчук, який має інвалідність, написав детективну повість, журналістка Антоніна Бондарева дізналась зовсім випадково. Видати книгу про події після перемоги України – є мрією героя нашої публікації. Тому роботу над втіленням її в життя вже успішно розпочато: текст опрацьовує філолог, є домовленості із видавництвом і триває збір коштів волонтерами громади. Ця історія стала несподіваним для нас проєктом з видання книги, який ми неодмінно результативно завершимо.

Спілкування між людьми – ось що розвиває громаду

Сьогодні всі ці люди, про яких ми розповідали протягом майже двох місяців, – головні мотиватори для воїнів ЗСУ, які повертаються з фронту з пораненнями, і яким доводиться наново вибудовувати своє життя.

Інтерв’ю, які ми опублікували, викликали значний резонанс у наших читачів, і привернули увагу до проблем адаптації у суспільстві людей з інвалідністю.

Ці ж питання докладно висвітлили у своїх інтерв’ю директорка інклюзивно-ресурсного центру Ренійської громади Юлія Мунтян та завідувачка відділення соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Ганна Манолова.

Тож третє, найбільш важливе для нас – що тема, безумовно, продовжуватиметься. Читачі пропонують нових героїв для інтерв’ю, розповідають про проблеми, які потрібно порушувати журналістам.

Тренінг

Публікація підготовлена журналістами видання «Одеське життя» Любов’ю Кузьменко, Антоніною Бондаревою, Юрієм Федорчуком та редакторкою регіональних сторінок Наталією Дімчевою

Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від “Німецького Фонду Маршалла зі США” та “Українського Медіа Фонду”