Коли кількість біженців на Сумщині в середині весни 2024 року наблизилась до 100 тисяч, редакція «Новини Тростянеччини» за підтримки “The German Marshall Fund of the United States” і “Ukrainian Media Fund” та УАМБ розпочала проєкт, завдяки якому 20% переселенців отримали доступ до можливостей, про які не знали. Читайте цей матеріал – і дізнавайтеся про важливі моменти того, як саме місцева журналістика сьогодні допомагає людям
У березні 2022 року місто Тростянець Сумської області пережило пекло окупації, яке зайшло під російським прапором. Тоді біля 60% жителів Тростянця самі стали вимушеними переселенцями, виїхавши в більш безпечні місця «зеленими коридорами». Після звільнення території Сумщини силами ЗСУ, ці люди почали повертатися додому.
Але з початку 2024 року російська армія посилила обстріли прикордонних населених пунктів Сумської області, яка має найбільшу в Україні довжину кордону з країною-агресором – 564 кілометри, чи не кожен з яких вже обстріляний з її території. В прикордонних населених пунктах нашої області і Охтирського району зокрема, виникли «гарячі точки», де мирне населення ворог постійно обстрілював з території рф. Люди почали евакуюватися спочатку з 5-ти кілометрової зони від кордону з рф, яка «поливалася» з артилерії і мінометів. А потім і 10-ти кілометрової, куди досягали вже авіаційні і удари систем залпового вогню. Для жителів цих районів кожен день міг стати останнім – на кінець травня цього року в прикордонні вже загинуло 45 людей, ще 113 були поранені. Найбільш масштабними стали обстріли з середині березня. Як наслідок, на початок квітня на Сумщині різко зросли масштаби евакуації, кількість біженців наблизилась до 100 тисяч.
І коли з сусідніх з Тростянцем міст, селищ і сіл, як то Велика Писарівка, Краснопілля, Попівка, Терни вглиб області поїхали біженці, коли частина їх для тимчасового перебування обрала для себе Тростянецьку громаду, то і населення Тростянеччини, і місцева влада долучилися до організації їхнього прихистку. Відповідно, і ми обрали за мету нашого проєкту інформаційну допомогу вимушеним переселенцям з прикордонних територій Сумської області в пошуках тимчасового житла на території Тростянецької громади.
Коли в середині весни 2024 року кількість біженців на Сумщині наблизилась до 100 тисяч, нам стало необхідним активізуватися і допомогти ВПО дізнатися про можливості, які для них існують
Головною метою поставили інформаційну допомогу вимушеним переселенцям з прикордонних територій, і перш за все Охтирського району Сумської області, у пошуках більш безпечних місць для проживання. Територією прихистку люди обирали переважно Тростянецьку громаду. Адже більшість біженців не бажали виїжджати надто далеко від своїх домоволодінь, де у них були господарські угіддя, висаджені городи, у багатьох залишилась живність. Тому Тростянець, містечко в цьому ж Охтирському районі і за 30 кілометрів від кордону з рф, був для біженців непоганим варіантом. Тут також траплялися прильоти різних ворожих вибухівок – зазвичай дрони чи ракети. Але вони нечасті, як міни чи снаряди, які вдома у біженців розривалися щодня. Тому люди у Тростянці зупинялися і шукали тут прихистку, сподівались, що коли у них обстріли стихнуть, вони швиденько знову повернуться додому.
Але де саме біженцям було шукати тимчасовий прихисток? Куди їхати? Де їх готові були прийняти? На яких умовах облаштовують людям тимчасове житло? Цим питанням ми і присвятили свою роботу. Ми розширили межі поінформованості людей про можливості розміщення вимушених переселенців у створених для ВПО центрах. Рівно як і про умови і можливості місцевого населення допомогти біженцям, які зупинилися у їхньому місті.
Наші публікації допомагають людям побачити, що евакуація – не кінець життя. Для декого це був навіть початок нового епізоду у житті
Завдяки газетним та матеріалам в соціальних мережах ми показали, як відбувається евакуація з прикордонних територій Охтирського району, розповіли аудиторії про настрої переселенців, їхні очікування, на прикладах самих ВПО показали, що евакуація – це не кінець життя, а нехай і складний, але етап, який треба пережити. А для декого це був навіть початок нового епізоду в житті. Такі приклади ми теж показали. І головне – що в Тростянецькій громаді на той час вже було де перебути біженцям – діяло п`ять Центрів для ВПО, з яких два в місті Тростянець і три в сільській місцевості. Всі будівлі з ремонтами, обладнані меблями, зі створеними належними побутовим сервісом. Для переселенців така інформація – з адресами, телефонами, відповідальними особами – була вкрай важливою. Маючи її, один дзвінок – і переселенець сам чи з родиною вже знав куди їхати, де їх зустрінуть і нададуть прихисток.
Наша заслуга – допомога 20% ВПО отримати доступ до багатьох можливостей
Найважливіше, що ми робили – всебічне інформування ВПО, долучення до нього всіх причетних, хто брав участь у наданні допомоги і прихистку вимушеним переселенцям. Це і журналісти, як місточок між інформацією і її споживачем. І самі біженці, які розповідали про проблеми і ділилися досвідом життя в нових реаліях. І волонтери, які допомагали біженцям втекти від війни, переїхавши у безпечніше місце. І представники благодійних фондів, які надавали гуманітарну і фінансову підтримку біженцям. І представники місцевої влади, які здійснювали загальну координацію процесу створення умов для адаптації і розміщення ВПО в їхній громаді.
А головний результат такої активної поінформованості – збільшення на 330 осіб кількості біженців, офіційно зареєстрованих як ВПО за період нашого медіа-проєкту у Тростянецькій громаді (міська і районна служби соціального захисту населення). Чому ми вважаємо, що це наша заслуга? Бо цей приріст відбувся саме завдяки активній інформаційній роботі друкованого медіа та соціальних мереж. Адже основний період евакуації з прикордоння був у березні-квітні 2024 р., і тоді у Тростянецькій ОТГ було 1640 зареєстрованих ВПО. А на кінець травня ц.р., тобто під кінець проєкту, їх офіційно було вже 1970 осіб.
Чому це важливий результат – і в першу чергу для самих переселенців? Очевидно, що немала частина біженців раніше ігнорували необхідність офіційної реєстрації – переїхали, скажімо до родичів чи знайомих, і живуть. Але через медіа одні дізналися, що можуть не стісняти рідню, а безплатно пожити певний час в створених центрах для ВПО. Інші побачили, що реєстрація дає їм право отримувати гуманітарну допомогу. І так далі. Мотиви різні, але в цілому обізнаність через медіа дала людям нові можливості у пошуках прихистку та отриманні допомоги. Звісно, від цього виграла і влада – офіційна статистика кількості біженців в районі стала більш правдивою. І тепер влада може точніше планувати свої дії і бути більш ефективною.
Завдяки роботі редакції 330 переселенців отримали нові можливості у пошуках прихистку та отриманні допомоги.
Важливим результатом стало і те, що для інших територіальних громад ми показали, що при бажанні місцева влада може знайти гроші для облаштування чи навіть нового будівництва житла для переселенців. Здавалося б, в умовах воєнного часу, сповільнення розвитку економіки і відтак скудного поповнення місцевих бюджетів, знайти кілька зайвих сотень мільйонів гривень в бюджеті маленької громади для створення центрів для переселенців – справа нереальна. Насправді ж, Тростянецька громада такий ресурс знайшла – ще перед великою війною у 2021 році з державного бюджету громаді було виділень 240 млн. грн. цільового призначення на будівництво басейну. Біля 59 млн. встигли освоїти. Коли ж сталося вторгнення рф в Україну, це будівництво «законсервували», а весь залишок коштів, за погодженням з урядом, пустили на будівництво шести центрів ВПО. П’ять вже діють, їх створили шляхом капремонтів існуючих будівель. Шостий центр будується з «нуля» і буде введений в другій половині цього року. Ось так, відмовившись від блага для себе (тобто басейну), у громаді знайшли можливість допомогти житлом для понад двом сотням переселенців.
Складові успіху: ретельний план проєкту та широка база джерел інформації
Загалом, до даного проєкту ми ніколи стільки не писали про внутрішньо переміщених осіб. Стримувала, насамперед, внутрішня «закритість» теми, коли влада, як джерело інформації про переселенців, відмовлялася надавати таку для медіа, посилаючись на її конфіденційність чи заборону розголошення персональних даних.
Раніше ми ніколи стільки не писали про внутрішньо переміщених осіб
Тому в медіа інформація, пов`язана з переселенцями, з`являлася лише тоді, коли відбувалися або публічні заходи, як то роздача гуманітарки, або події, пов`язані, наприклад, з відкриттям центрів для ВПО. Однак коли обстріли російськими окупантами території об’єднаних територіальних громад прикордоння почастішали, коли кількість біженців збільшилася в рази, стало очевидним, що увага до проблем вимушених переселенців потрібна бути більшою і значно ширшою по тематиці.
І саме в цей час був оголошений конкурс грантів, тож для нас питання тематики медіа-проєкту не було – ми б так чи інакше цю тему висвітлювали. Тільки без проєкту навряд чи ми виконали б такий обсяг роботи за два місяці – 26 друкованих і 41 матеріал на сайті газети «Новини Тростянеччини Тиждень», акаунті в Фейсбук «Тростянець без обмежень», а також на інтернет-ресурсі нашого партнера – веб-порталу Укрнет, де ми розміщували свої матеріали в розділі «Сумські новини». Відповідно, сумарне охоплення нашого проєкту ми оцінюємо так: 1) кількість читачів газети на рівні 62,1 тис. (9 номерів х 2300 тираж х 3 коефіцієнт читання людьми одного номера). Планувалося не менше 55 тис.; 2) інформування через соцмережі: сайт, фейсбук, акаунти – планувалося не менше 340 тис. переглядів; фактично – 691,8 тис. переглядів.
Як я вже сказав, ми б так чи інакше не залишили б наших ВПО без інформаційної допомоги. Але, певно, що матеріалів було б значно менше. Та й, чесно кажучи, тематика не була б такою насиченою. Бо, перш за все, окрім можливості створити набагато більшу кількість публікацій, проєкт допоміг редакції скласти чіткий план того, як інформаційно допомогти біженцям, які зупинилися у Тростянецькій громаді, чітко слідувати йому і виконати роботу відповідно до договору.
Цей проєкт допоміг редакції і суттєво збільшити кількість інформаційно цінних матеріалів для ВПО, і підштовхнув до зовсім іншої тематики публікацій
Так, завдяки двом місяцям реалізації проєкту ми напрацювали чітку систему висвітлення теми ВПО, яка раніше обмежувалася офіційною статистикою біженців, бровадною провладною риторикою намірів чи відкриття якихось об`єктів та репортажами з евакуації людей. Тепер ланцюжок поінформованості став не просто довшим, він отримав кінцевий результат, важливий для людей – від показу біженців, демонстрації самого процесу евакуації людей до отримання переселенцями реального прихистку. А для жителів громади ці матеріали стали цікавими і важливими, бо вони побачили і себе у цьому процесі, участь своєї громади у підтримці людей з інших регіонів, які потрапили у велику біду.
І, як виявилося, не проти цього була і місцева влада, яка під натиском і аргументованістю медіа все ж надала журналістам необхідну інформацію та джерела. Крім того, це дозволило владі краще почути потреби і проблеми самих біженців, побачити ситуацію не тільки з вигідного для себе боку, а й з незручних сторін, проблемних.
Окремий важливий результат проєкту для редакції – суттєве збільшення бази джерел інформації, необхідних для якісного висвітлення теми ВПО
Для нашого медіа також важливим результатом стало напрацювання великої бази джерел інформації, які давали і далі даватимуть можливість швидко знаходити чи підтверджувати потрібні факти, отримувати компетентні, фахові коментарі, необхідні для якісного висвітлення теми ВПО. Це контакти громадських активістів з числа вимушених переселенців, волонтерів, представників донорських організацій, адміністрацій Центрів для ВПО; контакти посадовців органів місцевого самоврядування, працівників соціальних служб, які відповідають за роботу з переселенцями.
Ми радикально змінили розуміння того, яка інформація потрібна переселенцям
При всій важливості, в медійній площині тема ВПО є далеко не на першому плані. Для влади головнішим є не стільки результат, скільки піар. Самим переселенцям теж не до журналістів. Працюючи над матеріалами по цій темі, ми побачили, що переселенцям не дуже потрібні інтерв`ю та статті про біженців. Ще менше їм потрібні публічність та розголос жахіть, які вони пережили. Навпаки, ці люди зазвичай просили не називати їхніх прізвищ і особливо місць, звідки вони приїхали. Бо, мовляв, дізнаються мародери і поїдуть «підчищати» їхні покинуті оселі.
Переселенцям не дуже потрібні інтерв`ю та розголос жахіть, які вони пережили
Натомість людям, які вимушено опинилися поза межами рідних міст та сіл, була найбільше потрібна інформація про те, де вони можуть швидко знайти тимчасовий прихисток або які соціальні послуги вони можуть отримати на цій території. Наприклад, безкоштовно чи по соціальним цінам відремонтувати взуття чи одяг, зробити стрижку. Тому редакції довелося корегувати свою роботу, як кажуть, «на марші», доповнивши портфоліо робіт різними довідковими матеріалами, консультаціями чи порадами. Наприклад, де переселенець може отримати ту чи іншу довідку, або як подати заявку через додаток «Дія». Один переселенець просив на місці, де ми хотіли розмістити його фото, поставити адресу і контактні телефони місцевого ЦНАПу. Тобто, практичний інтерес був набагато важливішим за інформаційний розголос.
Людям потрібна конкретика – довідкові матеріали, консультації, поради і т.і.
Якщо підсумувати, то серія матеріалів, насамперед, дала вимушеним переселенцям інформацію про місця тимчасового проживання, створені унікальним способом, коли довелося відкласти добудову басейну, а за ці гроші створити 5 центрів проживання для вимушених переселенців, капітально відремонтувавши вже існуючі будинки, а ще один центр, точніше модульне містечко, побудувати з нуля.
Крім цього, внутрішньо переміщеним особам експерти надавали консультації стосовно отримання допомоги на проживання, умов реєстрації в центрі зайнятості для подальшого працевлаштування, про можливості в отриманні медичної допомоги, для пенсіонерів ВПО – отримання платіжних карток і відновлення отримання пенсій та інше.
Те ж саме у ВПО було по відношенню до влади – в одному із опитувань в соціальних мережах ми попросили переселенців дати оцінку того, наскільки влада чує, так би мовити, їхній голос. В коментарях люди висловили ідею створення в територіальній громаді Ради ВПО. Адже на Тростянеччині вже сьогодні проживає біля 2 тисяч переселенців. А це вже десята частина від всього населення міста. Тому, на їхню думку, свій дорадчий орган зайвим не буде. Переселенці говорили, що точно серед них знайдуться люди з активною громадянською позицією, досвідом і знаннями, щоб ефективніше захищати права і інтереси ВПО в даному регіоні. Коли ми цю інформацію передали в міський відділ соціального захисту населення, то така ідея їм сподобалась, сказали, що попрацюють спільно з переселенцями над створенням такої ради.
Найціннішим наші читачі вважають увагу до мирних людей, які були вимушені тікати подалі від бойових дій, в епіцентрі яких опинилися їхні домівки. На сьогодні в Тростянецькій громаді перебуває біля 2 тисяч ВПО, і робота медіа в рамках проекту була спрямована на підтримку, перш за все, саме цих людей. Навряд чи всі з них читали написані нами газетні статті – переселенці не є нашими передплатниками, хоча могли купити газету в магазинах. Однак у спілкуваннях, коли біженці дізнавалися, що перед ними журналіст, то не відверталися, не уникали спілкувань, говорили багато, по ділу, щиро. Літні люди плакали, середнього віку просили обов`язково зазначити ті чи інші моменти. Ми завжди виконували те, про що просили нас люди. Насамперед, комунікуючи потім з представниками влади чи відповідних служб, що ми робили постійно.
Ми завжди виконували те, про що просили нас люди
Цінним вважаємо і те, що матеріали в рамках проєкту підштовхнули немалу частину біженців (мінімум 330 осіб) оформитись в органах соцзахисту населення, як ВПО. Бо за цим державні виплати, гуманітарна допомога. Були випадки, коли читачі просили нас розповісти, як далі склалась доля тієї чи іншої людини, про яку ми писали. Тож, підсумовуючи, наш проєкт завершився, але творча робота по інформаційній підтримці ВПО з різних питань не зупиняється і триватиме ще не один місяць чи навіть рік. Та й підтримка ВПО в громаді не обмежується лише етапом, коли ці люди були вимушені тікати з рідних домів, рятуючи свої життя.
Робити корисні матеріали – в цьому і є наша мета
Щодо нас самих та перспектив, які ми для себе бачимо, то почну з невеликої рефлексії, з висновків. Перш за все, пишаюся тим, що зуміли ефективно долучитися до процесу допомоги людям, які через війну потрапили у велику біду. А ще тим, що редакція отримала новий досвід з висвітлення непростої теми ВПО та інформаційної підтримки біженців у вирішенні чи не найголовнішого завдання – пошуку і отримання прихистку. Цей наш новий досвід тепер дозволяє знаходити інформаційні приводи для важливих тем, давати людям корисну, потрібну інформацію.
А ще важливою є напрацьована база потрібних для журналіста в подальшій роботі контактів, адже робота з пошуку та поширення корисної для людей інформації не зупиняється, і триватиме ще не один місяць чи навіть рік. Це і рядові жителі з активною життєвою позицією, громадські активісти, благодійники, чиновники, які володіють інформацією, якої більше ніхто не має. Ці джерела перевірені конкретною роботою по інформаційній допомозі ВПО. І тісні зв`язки з ними дозволять і в подальшому ефективно і фахово рухатися в темі, проводити медійний контроль за цим процесом.
Окрема увага – до оцінок нашої роботи людьми. Протягом періоду реалізації проекту було немало випадків, коли люди реагували на ті чи інші матеріали, особливо в соцмережах. Це були і слова вдячності, і претензії щодо сервісу чи скарги на певні проблеми, з якими ВПО довелося зіткнутися. Наприклад, в одному селі переселенка розповіла, що у місцевому ФАПі немає необхідних ліків і звернулася, щоб вони не просто там були, а ще й продавалися. Інша переселенка говорила про автобусне сполучення – лише двічі на тиждень автобус ходить. Цього мало. Одна старенька бабуся просила допомогти із переоформленням їй пенсії, і наша робота посприяла тому, що до неї приїжджала спеціаліст і допомогла оформити документи.
Дуже важливо, що люди довіряють місцевому медіа, у чомусь навіть розраховують на нас
Люди, звісно ж, розуміють, що медіа не всесильне і не може допомогти збільшити якісь виплати чи виклопотати комусь додатковий продуктовий набір. Але вони вдячні, що з ними поговорили, вислухали, що журналісти занотували їхні побажання. Приємно, що довіра людей до медіа, особливо такої вразливої категорії, як вимушені переселенці, залишилась.
Загалом, читачі проявили певну активність до роботи медіа в рамках даного проекту. Свою зацікавленість і позицію вони демонстрували в тих опитуваннях, які ми проводили. Їх ми провели десять – п`ять на сайті і стільки ж у фейсбуці. Кожного разу в опитуваннях брало участь від 35 до 60 осіб. В останньому опитуванні ми просили дати оцінку медіа – наскільки корисною для них була інформація. Різні думки, але немає байдужості. В цілому оцінка позитивна.
Ми всі тут живемо, ми всі – українці і маємо допомагати один одному. Ніхто з читачів не сказав нам, що ця тема не наша, що біженці – то люди інших громад.
Останнім часом про Сумщину і Харківщину найчастіше пишуть, як про регіони, де росіяни постійно обстрілюють мирне населення на прикордонні. Багато біженців виїхало на захід. Але основна частина залишаються поблизу своїх населених пунктів, підшукуючи прихисток у чужих громад і не знайомих людей. Тростянецька громада подібне пережила на початку 2022-го, коли ворог місяць тримав її в окупації. Понад 1200 помешкань були або повністю зруйновані, або частково розбиті. Тому було розуміння того, якими є переживання переселенців з прикордоння. Звідси і бажання допомогти біженцям. Це і є головною мотивацією участі у проєкті. І ніхто з читачів не сказав нам, що ця тема не наша, що біженці – то люди інших громад. Всі ми українці. Колись вони нас підтримували, сьогодні ми їм мусимо допомогти.
Чи вплинула тематика ВПО на популяризацію газети – на тираж точно не вплинула, наклад не змінився, продажі – теж сталі. Очевидно, для такого росту потрібен більш тривалий період. Та й люди, про яких і для яких ми писали, в цій громаді перебували тимчасово. Але стабільність в тиражі говорить про те, що газету не перестали передплачувати і купувати, що люди довіряють медіа.
Підтримка біженців – тепер одна з наших провідних тем
Підтримка біженців – тепер це одна з провідних наших тем. І не тільки тому, що біженців в громаді більшає. Вони можуть з’явитися не сьогодні, так завтра. І до цього треба бути готовими і громаді, і владі, і медіа. Висвітлювати завжди що знайдеться. Наприклад, у Тростянці інтеграція ВПО в громаду значиться як напрямок довгострокової перспективи – нещодавно на одній із сесій міськради було презентовано дизайн-проект зовсім нового мікрорайону міста для переселенців на 3,5 тисячі мешканців, а також нової вулиці на 35 Таун хаузів. І це будуватимуть вже після перемоги, але для тих людей, які свої житла десь далеко від Тростянецької громади втратили назавжди. Ці люди будуть шукати нові місця для проживання. І не виключено, що поселяться у нас, в тому самому новому мікрорайоні, де будуть парки, житло і магазини, школа і дитсадок, центр медицини і клуб з бібліотекою.
А щодо фінансування висвітлення теми ВПО – будемо висвітлювати її, як пишемо і на решту тем. Це наша робота, це обов`язок перед читацькою аудиторією. Якщо ж так станеться, що по темі відбуватиметься грантовий конкурс – то подамо заявку. А там як пощастить.
Головне – не опускати руки. Зневіра і лінь найчастіше призводять до невдач. А ще, готуючись до подачі заявки на отримання гранту чи участі в конкурсі, треба робити ставку на корисність та певну унікальність, щоб у вашій темі була родзинка, якої ні в кого немає. І успіх прийде.
АВТОРИ: Павло Зленко, головний редактор «Новини Тростянеччини Тиждень» та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від “Німецького Фонду Маршалла зі США” та “Українського Медіа Фонду”