У цьому аналітичному звіті Media Development Foundation проводить риску під тим, що відбулося із незалежними регіональними редакціями за перші два місяці після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого.
З початком повномасштабної війни, яку Росія розгорнула в Україні, надзвичайного тиску та змін зазнали усі сфери нашого життя, в тому числі — і робота медіа. У цьому аналітичному звіті ми підводимо риску під тим, що відбулося із незалежними регіональними редакціями за перші два місяці після вторгнення 24 лютого.
Два місяці – доволі великий період для адаптації до будь-якої кризи. Українські локальні медіа пережили першу фазу війни, пропустивши крізь себе сотні невідворотних втрат, тисячі історій, сотні тисяч співвітчизників, що втратили свою домівку, мільйони слів болі та горя.
Незалежні українські медіа працювали в режимі 24/7 без вихідних, захищаючи власні спільноти, даючи їм картину подій на фронті, інформуючи завчасно про повітряні тривоги від можливих бомбардувань та ракетних ударів. Новинна стрічка, дайджест та марафон – нові основні продукти редакцій, що розповсюджувались, в основному, через Youtube та Telegram. Медіа втратили частину команди, ланцюжок виробництва втрачав незамінні ланки. До того ж психологічний тиск, якого зазнали українські журналісти, є безпрецедентним для XXI століття. Ми ще довго будемо лікувати ці рани. Лідери локальних медіа не були готові до війни, що призвело до зниження продуктивності праці до мінімуму, а іноді і до розпаду медіаорганізацій. Завдяки власним запасам та донорській допомозі локальним медіа вдалося втриматися фінансово, але у перспективі 6 місяців майбутнє виглядає досить туманно.
Бізнес-моделі, які були налагоджені до повномасштабного військового вторгнення, зараз не функціонують. Члени команд працюють в умовах надзвичайного психологічного тиску, а самі команди часто розпорошені не лише в межах України, але і по всьому світу. Горизонт планування різко скоротився до одного тижня, в кращому випадку — місяця.
Усі ці дисбаланси потребують переосмислення для того, аби віднайти найкращі способи для їх виправлення. Проведене командою MDF дослідження є першим кроком на цьому шляху.
Мета цього звіту — допомогти усім стейкхолдерам на медіаринку глибше зрозуміти процеси, які були запущені в Україні з початком війни, які впливи це потенційно матиме на медіаринок та які потреби незалежних регіональних редакцій необхідно враховувати у першу чергу в короткій та середній перспективах.
Детальне пояснення вибірки та формування опитувальника наведено у розділі “Методологія”. Також наприкінці звіту є секція “Рекомендації”, в якій підсумовуються кроки, яких необхідно вжити для збереження та подальшої відбудови українського медіаринку.
Короткий виклад
Воєнні дії загострили та підкреслили усі ті проблеми, які залишалися невирішеним в українських регіональних редакціях і до вторгнення 24 лютого. Про них наша дослідницька команда детально розповідала у попередньому дослідженні, за підсумками 2021 року.
В багатьох командах були розмиті ролі та обов’язки, й ця проблема стала ще більш помітною в умовах стресової та напруженої роботи. 29% респондентів зазначили, що кожен із членів команди виконує обов’язки кількох фахівців одночасно.
Ті медіа, які поверхнево працювали з аналітикою своїх маркетингових даних, нині не мають ресурсів щоби посилити роботу за цим напрямком. Серед 39 респондентів 30 змогли дати відповідь щодо змін у показниках аудиторії. Решті або бракувало знань, аби зчитати дані, або фахових членів у команді, які за це відповідають.
В редакціях, які не мали системного та довгострокового планування, не з’явилося планів щодо роботи в умовах війни. 38,4% респондентів вказали, що однією з проблем у їх роботі є неможливість планувати наперед. Переважна більшість редакцій нині планують свою роботу лише на тиждень наперед — таких 35,84%. На ці проблеми накладається і брак ресурсів: 69,12% респондентів відзначили дефіцит коштів для продовження нормального функціонування редакцій. Це ще одна низка дисбалансів, яку медіа потрібно буде вирівняти.
Звіт охоплює сфери менеджменту, фінансів, дистрибуції та роботи з аудиторією, контенту, які далі будуть пояснені детальніше.
ЧАСТИНА 1
Робота на воєнних рейках
Менеджмент
Менеджмент медіаорганізацій страждав від поєднання обов’язків різних посад в одній людині ще до повномасштабного вторгнення. Проте нестабільна кількість працівників, необхідність працювати з різних куточків країни та надзвичайне навантаження на психіку змушують працівників медіаорганізацій брати на себе обов’язки які зовсім не пов’язані з їхньою кваліфікацією. До того ж стратегічне та операційне планування, яке і до вторгнення було імплементовано не всюди, наразі звузилось до горизонту в тиждень.
Втім, на момент заповнення опитувальника (середина квітня), географічний розподіл базування редакцій змінився: із переважанням Івано-Франківської, Вінницької, Запорізької та Одеської областей (по 2 респонденти в кожній).
Таким чином, ми відзначаємо переміщення редакцій із потенційно небезпечних для роботи та проживання міст у більш безпечні західні регіони. Проте також видно, що 60,5% редакцій залишились працювати у своїх регіонах.
Зміна кількості працівників
| Зміна кількості працівників | % |
|---|---|
| Не змінилиась | 48.64 |
| Збільшилась | 33.28 |
| Зменшилася | 17.93 |
В 33,28% опитаних медіа кількість працівників навпаки, збільшилася. При чому мова йде про повноцінних членів команди, і лише в поодиноких випадках — це фрілансери чи волонтери.
17,93% респондентів вказали, що їхня команда зменшилася. При цьому провести кореляцію із географічним розташуванням редакцій не вдалося: зменшували кількість працівників медіа як зі сходу країни, так і з центральних, південних та західних областей.
Під найбільшим ризиком скорочення опинилися фрілансери: 3 з 39 опитаних медіа перестали співпрацювати саме з цим типом працівників, при цьому основний склад редакції ці медіа зберегли. І лише одне з опитаних медіа почало залучати фрілансерів як доповнення до основної команди, склад якої залишився незмінним.