Власну службу доставки передплати редакція «Першотравневських новин» створила ще у 2020 році. Метою було забезпечити гарантовану доставку видання за 1-2 дні від дати виходу та повернення втрачених сільських передплатників. Про те, як працює власна доставка у суворі часи війни, розказує Людмила Іванівна Коснюк, головний бухгалтер та менеджер з передплати.
Наше місто Першотравенськ Дніпропетровської області і район не мають якихось особливих складностей з точки зору логістики, тим не менш «Укрпошта» в деякі села газету доставляла із запізненням на тиждень, й навіть на 10 днів. Внаслідок цього ми повністю втратили сільську аудиторію, а це було 1000 передплат. Тоді ж вирішили перевести 100% своїх передплатників з «Укрпошти» на доставку власними силами.
Наше видання – «Першотравенські новини. Регіон» до роздержавлення було міською комунальною газетою «Першотравенські новини», заснованою в 1992 році. Географія розповсюдження переважно місто Першотравенськ та навколишні села. Тираж видання на протязі всього часу існування коливається в межах 2-3 тисячі екземплярів. Це пов’язано з тим, що населення міста ніколи не перевищувала 28 тисяч жителів та насиченим інформаційним ринком – в регіоні донедавна виходило 9 друкованих місцевих газет, зараз їх практично витіснили сайти та соцмережі. У Першотравенську нас все більше передплачують як пдф-версію, зараз цей сегмент читачів складає 453 e-mail. Незначне зростання спостерігається після 24 лютого: читачі, які евакуювались в інші регіони переоформили друковану версію на електронну. Також на сьогодні маємо 300 абонементів, які доставляємо по навчальним закладам міста – ліцеям та дитсадкам. Місто наше компактне, тому цю розноску робимо власними силами, пішки. Це дозволяє нам економити на індивідуальній адресній доставці, а працівники бюджетних установ зекономили 40 грн. на передплаті. Але зазвичай на літній період цей показник знижується через відпустки (канікули). Ще 200 екземплярів передплатники забирають самостійно в редакції. Тут цифра мала б бути й вищою, але проблема в тому, що друковану версію передплачують переважно люди поважного віку, яким нелегко дістатися редакції. Вплинули й карантини пандемічного періоду. Та й нинішня ситуація також. 700 екземплярів – це сільська передплата, заради якої ми, власно кажучи, й створювали редакційну службу доставки. Загальний тираж складає 2000 тисячі, майже 400 екземплярів – це роздріб. Цей покажчик коливається, на нього впливають сезони – зимою вище, влітку нижче, карантини, війна, й, звичайно ж, контент.
Стосовно соц. мереж – тут першість тримає сторінка в Фейсбуці, (1800 передплатників), а також група в Фейсбуці, де понад 5 тисяч учасників. Почали розвивати телеграм-канал, тут вже теж є тисяча учасників, але журналістка, яка ним займається з березня перебуває на Закарпатті, що впливає на контент – він більш загальний, ніж місцевий. Хоч саме в місцевих новинах жителі регіону відчувають найбільшу потребу. Сподіваємось, що коли колежанка повернеться, відчувши безпеку для себе та своєї сім’ї, цей напрямок діяльності отримає новий імпульс. Також війна призупинила ребрединг сайту та створення каналу на ютюбі.
Після 24 лютого в місто та в сусідню Миколаївську громаду прибуло понад 5 тисяч переселенців із зони бойових дій. А незначна частина городян виїхала в західні області та закордон. Це змушує змінювати контент – є потреба аудиторії в корисних матеріалах для ВПО, висвітлення соціальних, юридичних питань. Втім, найпопулярнішим залишається такий жанр, як історії про жителів регіону, інтерв’ю з цікавими людьми. Це стосується як друкованої версії, так й соціальних мереж. В газеті друкуємо нариси про людей, новини лише ті, які найсвіжіші до дня випуску. В цифрових сервісах перевагу віддаємо більш актуальній інформації. Наголос – саме на місцевих фактах, адже про загальні всі дізнаються з загальнонаціональних джерел.
Економіка передплати: як втримати ціну та як стимулювати передплатника
Після 24 лютого, коли «Укрпошта» призупинила свою роботу, (та й зараз працює через пень-колоду) й чимало регіональних видань також призупинили друк через неможливість доставляти газети, у нас такої проблеми не виникло. Ми продовжували виходити друком. Але, потім практично на місяць, все ж довелося призупинити вихід, бо дуже неспокійно стало в регіоні – постійно лунали сирени, постійно зупиняли водіїв на блокпостах. Коли ситуація більше-менш нормалізувалася, ми повернулися й до друкованої версії. Весь цей час pdf-розсилку здійснювали за графіком, а дехто з передплатників за бажанням перейшли з друкованої на електронну версію – особливо ті, хто виїхав до інших областей.
Щоправда, проблема з друком для нас полягала в іншому – ми друкувалися в приватній типографії м. Херсон, тому що навіть з врахуванням транспортного «плеча» це виходило дешевше, ніж у ближчих до редакції типографіях Дніпропетровської чи Запорізької областей. Але 2 березня Херсон захопили російські військові і нам довелося змінити партнерів, хоч це й збільшувало затрати на друк. Аби ці витрати мінімізувати, ми зменшили обсяг номерів. Якщо раніше у нас було 8-16 сторінок, то зараз 4-8, залежно від реклами, надходження від якої, на жаль, скоротилися. На інформаційності це не позначилося, адже 4 полоси раніше займала телепрограма. Але це дозволило не підвищувати передплатну ціну на 3 квартал.
Під час передплатної кампанії на 2022 рік, враховуючи нестабільну ситуацію в країні, ми повернулися до практики 90-х років, коли річної передплати не було, лише на півріччя. Тоді, 30 років тому, це допомагало зменшувати витрати при високої інфляції. І зараз це має спрацювати, тож ми вирішили проводити передплату лише поквартально.
Економіка доставки: як заробити
По-перше, сьогодні ми не тільки не платимо високу ціну за невисоку якість послуг «Укрпошти», а навпаки: маємо можливість фінансового маневру: наші листоноші знають, якщо на цьому тижні нам складно з ними розрахуватися, то на наступному ми це питання вирішимо.
По-друге, ми повертаємо втрачену сільську аудиторію, що й було головною метою створення власної служби доставки (повернення та зростання кількості передплатників). На жаль, ми ще не досягли показника в 1000 сільських передплатників, як планували на початку проєкту. Але ж починали ми з показника 0. Зараз сільська передплата утримується на рівні 700-800 екземплярів. Прогнозуємо, що на 3 квартал буде нижче – на рівні 500-600. Власна доставка дозволяє нам гарантувати передплатнику, що затримка може складати максимум день через погодні умови або щось форс-мажорне. Тобто, основні завдання, які ми перед собою ставили, розробляючи проект служби доставки, ця служба виконує.
Влітку передплата у нас традиційно знижується, втім, при цьому зростає попит на старі газети, тобто торговельний «неліквід». Такі газети, які реалізатори повертають до редакції, як непродані, ми реалізуємо за ціною 1-2 грн. й їх охоче купують селяни та дачники для господарчих потреб – на розпал, на риболовлю, для мульчі, тощо. Зараз треба враховувати й те, що частина населення виїжджає, а крім того у людей немає впевненості у фінансовій та соціальній стабільності у найближчий час.
Також ми практикуємо супутні послуги редакційної служби доставки: виконуємо замовлення по доставці у села медикаментів, дрібних вантажів, інше. Що дозволяє отримувати додаткові кошти.
Економіка служби доставки є наступною. Витрати на пальне за перші місяці року у нас складали 500-600 грн. на місяць. Зараз ці витрати зростають практично вдвічі, у зв’язку з подорожчанням бензину. Але більш загрозливим є його дефіцит. Наприклад, в нашому місті 2 тижня АЗС не працювала зовсім. Виходячи з цього, ми практично відмовляємось від замовлень з доставки дрібних вантажів, якщо отримуємо такі прохання серед тижня. Виняток – якщо нас просять відвезти пасажири, які надають власне пальне. З подібними замовленнями до нас все частіше звертаються власники автомобілів, прагнучи економити пальне. У п’ятницю-суботу, коли газету розвозимо по селах, зараз завжди є прохання не лише здійснити дрібну адресну доставку, а й замовлення на перевезення пасажирів.
Далі про витрати. Наші водії працюють на півставки, і в результаті на зарплату з врахуванням податків зараз витрачаємо до 8 тисяч щомісяця. Коли є додаткові замовлення з доставки – роботи у водіїв більше і ми за неї доплачуємо за результатами кварталу. Щоправда зимою таких замовлень практично не було, а у березні – на початку квітня служба доставки простоювала.
Також бухгалтер, яка здійснює функції менеджера з логістики, щоквартально отримує доплату 1000 грн. Іншими словами, все це разом дозволяє нам поки що утримати собівартість газети на рівні 7,5-8 грн. Ціна в роздрібних точках на початку року складала 7 грн. Зараз ми намагаємось потрохи повертати торгівлю в роздріб, але враховуючи зменшення числа сторінок, ціна коливається в межах 4-5 грн.
Про цінності, зручності для аудиторії та замовлення
Спершу скажу про передплатників. Газета виходить по суботах, але починаємо доставляти ми її вже з п’ятниці. Бува, через погодні негаразди, завершуємо доставку у неділю, але все одне це вчасно, порівнюючи з «Укрпоштою», яка в окремих села взагалі працює кілька днів на місяць – у дні видачі пенсій, при цьому листонош взагалі немає, люди повинні самі приходити до відділення чи пересувної «пошти» й отримувати все разом – гроші та кореспонденцію. Також селянам подобається, що можна оформити замовлення на дрібну доставку. Прохають частіше за все привезти медикаменти з міських аптек, адже в селах скорочений графік роботи аптек і асортимент не повний. Також просять про послуги перевезення.
Друге – це наші замовники, які забезпечують нам додаткові доходи. Війна, на жаль, внесла корективи, і частина клієнтів призупинила співпрацю. Так, раніше ми доставляли в сусідній громаді тамошню газету «Богданівський вісник» два рази на місяць. Зараз вони не друкуються. Також Миколаївська ТГ призупинила поїздки своїх соцпрацівників з нашими водіями на моторолерах по віддалених селах. Працювали ми також з однією міською кондитерською – доставляли торти на замовлення. Це теж поставлено на «паузу». Втім, інше приватне підприємство, яке займається виробництвом полуфабрикатів – пельмені, вареники, тощо, навпаки, стало звертатися до нас частіше. Раніше вони здійснювали доставку власним автомобілем, а сьогодні через брак пального та зменшення заказів більш економним вважають звертатися до наших послуг.
Але попри певні труднощі та додаткові витрати, які з’явилися в часи війни і про які я казала вище, жодного дня ми не пошкодували про наявність власної служби доставки.
Дякуємо УАМБ за те, що підтримали нас!
Про майбутнє
Майбутнє ми бачимо, звісно, з урахуванням сьогодення. Адже через припинення роздрібної торгівлі, релокацію частини працівників до західних регіонів, «схлопування» рекламних надходжень, виникли фінансові складнощі з виплатою зарплати. Дякуючи УАМБ, ситуацію вдалось вирівняти.
Крім того нам довелось шукати ноутбук для верстки газети, бо орендований довелося повернути, а редакційний – передати журналістці, яка евакуювалась. Зараз ми це також вирішили.
Основні потреби сьогодення – це пальне для служби доставки та гроші для оплати послуг типографії, адже ціна паперу постійно зростає. Далі, якщо служба буде розвіватися успішно, постане питання придбання якогось міні-причіпу.
Горизонт для видання – перетворення в мультимедійну платформу, адже паперова версія, здається, досягає своїх крайніх кількісних показників, з врахуванням демографії та вартості виробництва. Наразі запуск оновленого сайту нам довелося поставити на паузу до мирного часу, коли можна буде переглянути кадрову політику редакції, зрозуміти фінансовий стан підприємства.
Ще в планах – створення мобільної (в сенсі пересувної) телестудії. Бачили, як така студія працює в сусідній країні. Наші редакції йдуть шляхом створення стаціонарних студій для проведення прямих ефірів, тощо. Але тут є залежність від того, що запрошені гості не завжди можуть прийти, їх кількість обмежена, тощо. Мобільна студія працює за принципом – «Магомет йде до гори». Тобто безпосередньо в селі можна швидко розвернути студію, вести стріми з натури, більш жваво, яскраво. Й тут же розвернути «дискусійний клуб». Миколаївська ТГ на грантові кошти придбала для молодіжної ГО стаціонарну телестудію, тобто частина необхідного обладнання – якісні камери, тощо, у них є. Хочемо або створити спільний проєкт, або орендувати обладнання.
А друковану версію теж сподіваємось зберегти. Хоч це буде як театр в епоху інтернету – елітарний продукт. Для респектабельних та консервативних, вірних наших передплатників.
Досвідом поділилися: Людмила Коснюк, головна бухгалтерка та менеджерка з передплати і Людмила Маслова, головна редакторка видання “Першотравенські новини. Регіон”
Як все починалося читайте в матеріалі: Власна доставка передплати:як газеті заробляти на логістиці?