Доставка місцевого медіа до аудиторії – дуже важлива і непроста задача. У цьому матеріалі «Редакторський Портал» пропонує аналіз досвіду районки, яка наважилася повністю відмовитися від послуг «Укрпошти» та «з нуля» створити власну доставку. Тепер це дозволяє нарощувати і передплату, і роздріб, і послуги для замовників з недорогої доставки по селах району
Цей матеріал має історію. Колись, ще до карантинних обмежень, на одному з «живих» семінарів для розвитку місцевих медіа, який проводила УАМБ, постало питання, як зменшити негативний вплив реформування «Укрпошти» на передплату газет у сільській місцевості. Проаналізувавши тенденції та ефективність різних дій у цьому напрямку, дійшли з редакторами районок розуміння, що єдиним варіантом для місцевих медіа є власна доставка. Або силами однієї редакції або організована кількома сусідами на території, де вони можуть допомагати один одному. Про те, як само цю ідею вдається втілювати в життя, і які результати дає власна служба доставки, на прохання «Редакторського Порталу» розповідає Людмила Маслова, редакторка газети «Першотравенські новини. Регіон». Вона у журналістиці понад 30 років. Працювала в районних, регіональних, обласних, всеукраїнських виданнях. Редакторкою «Першотравенських новин» працювала в 1996-2000 роках, повернулась до міста та у редакцію на посаду головного редактора в 2015-му.
Як альтернативна доставка стала безальтернативною
Видання «Першотравенські новини» створено у 1992 році як комунальне ЗМІ. Під час роздержавлення змінило назву на «Першотравенські новини. Регіон», оскільки у газети є читацька аудиторія в приміських селах.
Газету цінують за корисну інформацію, за історії про жителів регіону. Читачі старшого віку досі звертаються за допомогою у вирішенні побутових проблем: дах протікає, тощо. Втім, у цих проблемах газета виконує допоміжну роль: ми ж лише надсилаємо запити, на які отримуємо чи не отримуємо відповіді чиновників. Щоб залишатися цінним джерелом інформації для своєї аудиторії та відрізнятися від ЗМІ регіону, ми шукаємо ексклюзив. Наприклад, зараз головна проблема Західного Донбасу – «справедлива трансформація» вугільних регіонів. Ми запровадили транскордонний проект «Після шахт», в рамках якого вже надрукували репортажі з колишніх вугледобувних регіонів Польщі, Росії. Починаємо висвітлювати ситуацію в українських містах, які потрапили до пілотного проєкту.
Як й решта редакцій, ми не були задоволені співпрацею з «Укрпоштою» через тарифи, що постійно зростали, та несвоєчасну доставку газети передплатникам. Пошукати альтернативу вирішили після одного з семінарів УАМБ, де разом з колегами аналізували можливі варіанти доставки передплати, враховуючи й досвід сусідніх країн (Польщі, Австрії, Німеччини). Кілька років ідея так і залишалася у думках, але потім таки настала «година Х», і через геть несприятливі для редакції умови ми відмовилися складати угоду з «Укрпоштою». Так ми набули свій перший досвід роботи без «Укрпошти», але якщо у місті з завданням справлялися успішно, поза його межами доставляти газету щотижня нам було дуже непросто і ми втратили сільських передплатників. Тому це питання стало дуже актуальним і ми таки наважилися створити власну службу доставки. А тут якраз виникла можливість – взяти участь у грантовому конкурсі УАМБ. На такі грантові конкурси від УАМБ наша редакція і раніше подавала кілька заявок, але частина з них була, так би мовити, типовою, тобто таких проектів, певно, було чимало й в інших колективах. Можливо, і заявку ми недопрацювали як слід. Іншими словами, раніше нам не вдавалося виграти грант. А проєкт «Створення власної служби доставки» був актуальним, оригінальним, мав дуже чітко окреслений варіант вирішення проблеми із прорахованими результатами. Дуже приємним для нас було не лише те, що проєкт виграв конкурс, а й те, що УАМБ знайшла можливість дещо збільшити сумарну вартість проекту, щоб наш проект якомога раніше вийшов на ефективність. Справа в тім, що для організації вчасної доставки тиражу передплатникам на селі нам потрібно було одразу два скутери, але коштувало це трохи більш, ніж лімітовані умовами конкурсу 50 тис. грн. Отже, УАМБ надала нам кошти на закупівлю мототехніки в повному обсязі. Оскільки гроші відразу були спрямовані на придбання транспорту, то метою реалізації проєкту був подальший розвиток підприємства.
Як створюються конкурсні заявки, які потім виграють
Оскільки у нас ТОВ, то рішення приймаються колегіально. Ідею запропонувала я, обміркували, обговорили, погодилися, що подання заявки – це шанс, але не гарантія перемоги, тому ми нічого не втрачаємо на стадії підготовки заявки, крім власного часу. Значить, задача – виписати заявку максимально якісно і так, щоб вона відповідала пріоритетам конкурсу. Іншими словами, щоб наші шанси виграти конкурс були максимальними з того, що ми можемо.
Написання заявки теж виявилося спільною творчістю. У нас на посаді журналіста працювала Марина Звіркова, але займалася журналістикою вона у вільний час та за натхнення. А основним напрямом її роботи була проєктна діяльність – це їй подобалось, кілька проектних заявок, які вона розробила, отримали донорську підтримку та були нами реалізовані. Тому «рибу» проекту вона підготувала, а доробляти довелось вже мені, бо Марину переманили в ОТГ на посаду проектного менеджера з зарплатою, яку редакція їй надати не могла. Але ми підтримуємо зв’язок й маємо намір розробити спільний проект. Власно кажучи,саме Марина свого часу запропонувала «хлопців – листонош» для доставки газети передплатникам в місті, коли редакція не пролонгувала угоду з «Укрпоштою». А далі вже було продовження ідеї про власну службу доставки вже по селах. Бюджет заявки розрахувала бухгалтер редакції.
Якщо вимірювати наші зусилля, витрачені на підготовку цієї заявки, то, власне, написання – не найскладніша частина. Цей етап потребує лише кілька годин роботи проектного менеджера, редактора, бухгалтера. Але саму ідею ми обмірковували кілька років, то відкладаючи її, то повертаючись. Потім, після зауважень УАМБ, заявку удосконалювали та відшліфували.
Тому зі свого досвіду заявникам, які планують подаватися на конкурси, рекомендую уважно читати умови конкурсу, уникати навіть технічних та орфографічних помилок. Нам допомагало й те, що мали змогу прослухати семінари, вебінари з написання заявок (є кілька записів на ютубі), де детально розглядалися типові помилки та важливі нюанси. Це корисно, тому що різницю між метою та завданнями іноді не зразу розумієш. Також корисно знати історію проектів, які донор вже підтримував. Це дозволяє розуміти напрям і в той же час не повторюватися. Було б гарно, якби УАМБ підготувало такий собі посібник з вдалих проектів для журналістів.
На мою думку, вдалий проект має містити «родзинку», вимірюваний вплив, довгострокові наслідки. Важливо зрозуміти, в чому саме оригінальність вашого проекту та правильно подати цю «родзинку». Варто розуміти, що донор – не благодійник-альтруїст. Надаючи кошти, він має свою мету, намагається вирішити питання, яке йому цікаве. Тому описання заявки має відповідати таким цілям донора. Як правило, вони містяться вже в умовах конкурсу.
Вдалий проект має містити «родзинку», вимірюваний вплив, довгострокові наслідки. Цю «родзинку», тобто оригінальність проекту, потрібно правильно подати
Результати, якими ми пишаємося. Та як вони нас змінили
Ми повернули та утримуємо сільську аудиторію. Завдяки цьому ще кілька років редакція буде утримувати друковану версію газети. Ми постійно вивчаємо думку читачів щодо контенту, щоб зберігати та збільшувати тираж. Як правило, на друге півріччя тираж у нас завжди знижується: люди або на огородах працюють, або відпочивають у інших регіонах. Тому, коли в серпні починаємо нову передплатну кампанію, міркуємо: можливо вигідніше буде збільшувати точки продажу – значна частина читачів не бажає передплачувати, а купують газету, коли мають в цьому потребу. Зараз у нас 700 передплатників в селах й 200-400 екз. роздробу щотижня. За 2 квартал додали 200 передплатників. Починали з 400. Хоча за мету ставимо як мінімум 1000. Але час покаже, адже якщо збільшимо ціну – почнемо передплатників втрачати. Спад тиражу спровокує зростання витрат на доставку. Тому й розглядаємо варіант із збільшенням роздрібного продажу. При цьому розглядаємо й варіант самостійного продажу газети, адже вже є випадки відмови від підприємців продавати нашу газету просто через те, що ім. би хотілося мати більш доходу від цього, але не отримали й вирішили, що варто взагалі не втрачати час на «дрібниці»,особливо, якщо немає відповідного КВЕДа.
Таким чином, менш ніж як за один рік реалізація проєкту дозволила розширити географію розповсюдження газети, збільшити аудиторію, додавши групу сільського населення. До того ж дозволяє розробляти та впроваджувати інші проекти, які потребують використання власної служби доставки. Це також дозволяє зміцнити фінансову незалежність та самостійність редакції. Надає почуття незалежності від забаганок монополіста з поштової доставки, а до того ж ми маємо можливість для фінансового маневру, коли виникають фінансові складнощі на підприємстві. Збільшення “спектру” аудиторії надихає на розробку нових тем, що цікаві читачам.
Отримання грантових коштів не готівкою, а «натурою» передбачало довготривалість проєкту. Іншими словами, ми мали таким чином все організувати, щоб придбана за гроші гранту техніка зробила нашу медіа компанію більш економічно стійкою – а для цього потрібно було налагодити не лише саму доставку передплати, але й повернути втрачених раніше сільських передплатників, домовитися із магазинами у сільській місцевості про продаж газет вроздріб, пошукати інших замовників, кому також потрібна швидка й недорога (!) доставка до мешканців сіл громади. Це як із земельними паями: можна продати один раз, а можна щороку збирати урожай.
Виконання цього нашого власного проекту змінило й нас самих. І продовжує змінювати
Але окремо я хочу наголосити на тому, що виконання цього нашого власного проекту змінило й нас самих! І продовжує змінювати. Це – ще один з елементів того, як формується наша стійкість та економічна незалежність.
Так, нашій бухгалтерці, яка поки що виконує й обов’язки менеджера з доставки, довелось змінити робочий час: вона або в п’ятницю затримується допізна, або в суботу працює півдня. А потім відпочиває в інший день. Коли вона у відпустці чи на лікарняному, цю роботу виконують інші працівники редакції. Було важко на початку, коли й листоноші не мали досвіду, й треба було створити запас редакційного портфеля, щоб журналісти могли приділяти час для роботи із листоношами, оформленням документів, адресної бази передплатників. Тому ми вимушені були розподілити обов’язки: цей тиждень один займається доставкою, решта продуктивно створюють запас матеріалів. На другому тижні – міняємося ролями. Зараз вже все більш-менш відпрацьовано й працює за алгоритмом. Оскільки рік до перемоги в грантовому конкурсі редакція працювала з найманими листоношами в місті, то розуміли, що часу це займає небагато, коли вже сформована адресна база. Отримали на Новій пошті тираж чи привезли самостійно з типографії, роздрукували відомості-розноску по мікрорайонам, відрахували кількість газет для листонош. Коли додалися сільські читачі, додалися відомості до бази та кількість газет. Так, час на цю роботу збільшився, але незначно.
Висновки та поради: як успішно повторити цей досвід
Аналізуючи власний досвід, я б точно приділила більш уваги та часу плануванню бюджету цього проєкту: потрібно з самого початку детально прорахували маршрути, витрати на пальне, на утримання листонош. Адже це і час, і гроші! Так, зручно, коли на маршруті працюють дві людини – водій й безпосередньо той, хто розносить газету. Але це означає, що вам потрібно наймати додаткових працівників. А ще важливо, коли є людина, яка координує всю цю роботу й зосереджена на ній. Ми витрат на додаткових працівників до бюджету не закладали, а потребу в них відчуваємо.
Детальне планування –запорука успіху проекту, бо навіть дуже прибуткова ідея може так і залишитися невиконаною, якщо у вас не буде ресурсів на її реалізацію (людей, часу, обладнання, грошей)
Тому передаючи наш досвід колегам, скажу просто: однозначно беріть! Згадайте анекдот про лотерейний квиток. Особливо, якщо ви маєте ідею, але бракує коштів на її втілення. Потрібно ретельно проаналізувати очікувані результати проєкту: чи варта шкірка вичинки. Розрахувати бюджет та сили колективу, є чимало випадків, коли люди швидкий темп не витримують й відмовляються в такому ритмі працювати. Й ті нюанси, про які я згадувала вище: умови конкурсу, вимоги донорів, оригінальність, як це буде працювати. Чи отримаєте ви користь від вашого проєкту? Якщо так, то заявку треба писати й подавати.
Щодо нас, то, звісно, ми розробляємо нові проекти, які обов’язково подамо на конкурси. Постійно слідкуємо за анонсами. На новий конкурс проєктів УАМБ також є намір подати заявку. Зараз працюємо над ідеями. Хочеться щоб це був спільний проєкт з ОТГ. Думаємо, що він буде спрямований на жіночу чи юнацьку, шкільну аудиторію. Також хочеться, щоб в проєкті був присутнім якийсь підприємницький елемент:щось на кшталт створення сувенірної продукції, тощо. Поки що далі схематичного плану не просунулися. Але думки крутяться.
АВТОР: Людмила Маслова, редакторка «Першотравенські новини. Регіон», спеціально для «Редакторського Порталу»