Членам родин загиблих захисників важко. І вони часто не об’єднані, звикли вирішувати свої проблеми самостійно, поодинці. Ми вирішили допомогти їм об’єднатися, допомогти отримати позитивні емоції, сприяти розкутості та зближенню. І впевнились, що редакція може паралельно з основною журналістською діяльністю результативно займатися і організаторською роботою з колективами людей. Охоче ділимося цим важливим досвідом, який допомагає родинам загиблих воїнів соціалізуватися, а редакції місцевого медіа – укріпити свою цінність для громади.
Беручи участь у різноманітних заходах нашої громади, ми звернули увагу на неналежний рівень залучення членів родин загиблих військових до суспільного життя. Такі родини часто-густо залишаються поза увагою суспільства, відповідних служб, живуть у власному, закритому, світі, наодинці згадуючи рідних, які вже не повернуться додому з війни. Навіть один з одним вони мало спілкуються, звикли вирішувати свої проблеми самостійно, розрізнено. І якщо вони самі не проявляють активності – то і запрошують їх до участі лише в обмеженому колі заходів, переважно скорботної воєнної тематики. Ми хотіли допомогти їм об’єднатися, навчити ширше проявляти свою комунікабельність, допомогти відчути, що вони не одні у своєму горі.
Родини загиблих часто не проявляють активності – і запрошують їх до участі лише в обмеженому колі заходів, переважно скорботної воєнної тематики
Ми, ТОВ «Редакція газети «Зорі над Убортю» – місцеве медіа, яке працює на території Олевської міської територіальної громади, однієї з найбільших за площею громад України з центром у місті Олевськ і населенням більше 30 тисяч чоловік. Окрім газети «Зорі над Убортю», якій у жовтні 2025 року виповнилося 95 років з дня заснування, ми наповнюємо для своїх читачів сторінку у фейсбуці, де маємо близько 8 тисяч підписників. Створену нами інформацію охоче поширюють колеги через такі веб-ресурси як «Підслухано в Олевську», «Місто 712», «Олевські новини», «Олевська громада» та інші.
Завдяки підтримці Українського Медіа Фонду та Української Асоціації Медіа Бізнесу ми змогли реалізувати для своєї аудиторії проєкт «Підтримка родин героїв», в рамках якого організували проведення декількох колективних зустрічей з родинами загиблих воїнів, а у відповідь на їхні потреби та запити залучили фахову допомогу відповідних спеціалістів.
Живі зустрічі – рішення, яке допомагає об’єднатися
Проєкт розпочався із спілкування з рідними загиблих, багатьох з кого ми вже знали, оскільки майже з перших місяців війни, щойно відновивши роботу редакції, почали збирати і друкувати матеріали про полеглих на війні земляків. Дехто з них виріс на наших очах, жив в одному з нами дворі, їхні батьки ходили з нами до школи. Олевськ – невелике містечко, де кожну болісну втрату українського воїна складно переживають усі. Так само важко бачити скорботні постаті батьків, що втратили своїх дітей, і журналістам, які описують трагічні історії. Ця близькість із героями наших матеріалів, на нашу думку, була важливою для результативності запланованого.
І от 19 грудня 2025 року з ініціативи редакції відбулась перша зустріч, яка зібрала за круглим столом найближчих родичів загиблих на війні бійців, журналістів, представників Олевського центру психосоціальної підтримки та юридичної служби. Ми хотіли, щоб ця розмова допомогла розпочати регулярну роботу зі створення безпечного й інклюзивного простору для спілкування, взаємопідтримки та інтеграції родин загиблих захисників у життя громади, збереження пам’яті про полеглих воїнів. Члени родин, які взяли участь в обговоренні, подякували за ініціативу і зазначили, що трохи здивовані запрошенню, і що про них взагалі згадали. Бо, як зізнавалися згодом, участь у подібних зустрічах для них є рідкістю.
Відсутність діалогу та взаємодії часто є причиною того, що проблеми не вирішуються. Життя та поточні непрості часи є такими, що навіть попри передбачену законодавством підтримку, фактично для її здійснення може не вистачити ресурсів. І тоді вирішувати такі завдання можна і потрібно гуртом. Адже залишити сім’ї полеглих захисників без підтримки – не варіант.
Попри передбачену законодавством підтримку, для її здійснення може не вистачити ресурсів. І тоді вирішувати такі завдання можна і потрібно гуртом
Тому дуже важливою була згода і долучення до діалогу пані Ірини Антонець, директорки Центру психосоціальної підтримки ветеранів та людей, постраждалих від війни, а також спеціалістів цього центру, психологів та юриста Василя Кравчука. Багато запитань було саме до юриста, щодо роз’яснення особливостей постановки на облік військовозобов’язаних, надання статусу військовозобов’язаних, пенсійного забезпечення та соціальної підтримки родин.
Окрім того, Наталія Комольцева, мама загиблого Сергія Комольцева, підняла питання безоплатного одержання ліків, бо їй у цьому було відмовлено під час відвідин «КУ Олевський ЦПМД». Хоча за Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вона мала б отримати те, про що запитувала. Ми з’ясували, що це не був поодинокий випадок, і, напевно, для цього були вагомі причини. Недарма ж раніше на наш запит ми отримали від міськради відповідь з рекомендацією «звернутись до Міністерства у справах ветеранів України та Міністерства соціальної політики України». Тож було ясно, що спосіб забезпечити підтримку необхідно знайти усією громадою. Окрім того, і проблема, і перспектива її вирішення мали стати публічними. Адже в протилежному випадку рідні загиблих захисників продовжували б вважати себе залишеними без уваги і без підтримки.
Група взаємопідтримки – спільнота, яка додає сил
Тому після зустрічі за круглим столом ми звернулися з усним запитом до міської ради щоб прояснити нюанси видачі безкоштовних рецептів на ліки близьким родичам загиблих, які звернулися до лікарів за медичною допомогою. А трохи згодом подали і письмовий запит, у відповіді на який голова Олевської міської ради повідомив, що на сесії 8 скликання була схвалена комплексна програма «Підтримка ветеранів війни, учасників бойових дій, а також членів сімей загиблих воїнів ЗСУ на 2026-2030 роки».
Озвучена публічно проблема та таке саме публічне оприлюднення рішення стали нашим внеском у налагодження діалогу
Отже, як бачимо, наше звернення практично співпало з розробкою і прийняттям вищезгаданої програми міськрадою. І дуже добре, що питання прозвучало відкрито, і що на нього була надана публічна відповідь. Саме це стало нашим внеском у налагодження діалогу – саме того, на відсутність якого скаржились сім’ї полеглих воїнів.
Ще одним результативним підсумком зустрічі стало створення групи взаємопідтримки, до якої увійшли матері, батьки та дружини загиблих на війні військовослужбовців. Як зазначили фахівці центру психосоціальної підтримки, дуже важливим було створення окремої групи саме для родин загиблих захисників, бо вони мають власну специфіку. Так, раніше створена в громаді група близьких родичів зниклих безвісти, об’єднує людей, які мають надію на повернення своїх рідних. На відміну від сімей загиблих. Але хоча вони потребують різних психологічних підходів, це суто фахове питання. Наша ж місія – тримати в полі зору цих людей, висвітлювати їхні проблеми і позитивні зрушення у їхньому житті і здоров’ї.
Завдяки нашій роботі члени родин загиблих захисників вперше побували на сеансі групової терапії, пережили відповідні емоції, що сприяло розкутості та зближенню людей
Створенню цієї групи взаємопідтримки, вже другої у громаді, передувала друга зустріч, організована нашою редакцією 27 січня 2026 року в оновленому приміщенні Олевського Центру психосоціальної підтримки ветеранів та людей, які постраждали від війни. Завдяки роботі фахівців Центру батьки і дружини загиблих воїнів вперше побували на сеансі групової терапії, пережили відповідні емоції, які сприяли розкутості та зближенню людей. А окрім того, отримали запрошення відвідувати тренажерний зал, чим деякі з них вже почали користуватися. Коли розходились по домівках, люди щиро обіймалися, посміхалися. Це стало найкращим підтвердженням важливості таких зустрічей та їхньої цінності для родин полеглих захисників.
Інструкції та підказки – те, чого часто бракує
Ну і, звісно, ми допомагали людям отримати ту інформацію, про яку вони навіть не здогадувались, але яка була для них важливою. Так, як вже зазначили, в ході спілкування за круглим столом стало зрозумілим, що родини загиблих мало знають про підтримку та можливості, гарантовані їм державою. Тому спочатку, у трьох поспіль номерах газети (номери 1, 2 та 3 за 2026 рік), подали інформацію «Які пільги отримують родини загиблих». А потім, побачивши наскільки ця інформація є важливою та затребуваною, створили спеціальний буклет «Соціальні гарантії для сімей загиблих (померлих) захисників чи захисниць України. Правові поради». Його ми роздали під час зустрічі у Центрі психосоціальної допомоги.
Це дало родинам важливі інструкції, куди звертатися за допомогою, як оформляти різні компенсації, які права вони мають, а також контакт безкоштовної юридичної служби. Так вони зможуть знати більше і отримувати більше підтримки, що підтверджуватиме, що вони не самі.
Щоб точніше спрямовувати свою роботу на потреби родин, ми провели анонімне опитування щодо проблем, з якими вони стикаються у нашій громаді. Дізнавались, чи працюють державні гарантії, чи вчасно виплачуються кошти і надається необхідна підтримка. Прохання взяти участь в опитуванні було розіслано через групу взаємопідтримки, особистими повідомленнями у вайбер. Але заповнені опитувальники ми змогли отримати усього від 9 сімей з 19. Дуже багато родин відмовились відповідати, побоюючись розкривати інформацію про грошові виплати, хоча опитування було анонімним, і інформацію про отримані виплати ми, звісно, не поширювали.
Люди мають довіряти фахівцям, а як мінімум – знати, що варто звертатися по допомогу, не очікувати, що «якось все само собою поступово владнається».
Опрацювавши те, що змогли зібрати, ми передали свої висновки соціальним службам та міськраді. Маємо надію, це дозволить трохи покращити надання відповідних послуг та підтримки сім’ям захисників. Розповіли про свої відкриття та потреби родин в аналітичній статті, яку підготували та поширили після проведення анкетування. Вона побачила світ 30 січня 2026 року. Сподіваємось, це зможе привернути увагу громади та підприємців, і завдяки нашій роботі ці сім’ї отримають трохи більше уваги та підтримки з боку мешканців нашої громади.
А окрім того, ми запропонували колонку в газеті спеціалістам Центру психосоціальної підтримки, щоб вони могли розповідати про хід реабілітації постраждалих людей. Люди мають довіряти фахівцям, а як мінімум – знати, що варто звертатися по допомогу, не очікувати, що «якось все само собою поступово владнається». Тож ми маємо надію, що наші друковані та інтернет публікації допоможуть розширити коло людей, які проявлять бажання прийти на консультацію до фахівця.
Подяки – важлива ознака, що нам вдалось допомогти громаді зберегти пам’ять про людей, які віддали своє життя за Батьківщину
Маємо дуже хороші результати в підсумку: наші публікації привернули значно ширше коло читачів, ніж ми очікували. Зокрема, роздрібний тираж за ці 2 місяці зріс на 80 екземплярів. Найбільше враження на людей справили розгорнуті публікації про життя та загибель воїнів-земляків: ми отримали багаточисельні відгуки (близько 1,5 тис.) і велику кількість переглядів (близько 8 тис.). Відгуки (телефоном або усно) надходили від рідних загиблих протягом 2 місяців. Тітка загиблого Ілюченка Анатолія, тітка загиблого Олександра Ковальчука, дружина, мати, батько, діти та тітка загиблого В’ячеслава Бочковського, сестра померлого бійця Сергія Сібірьова, староста Калинівського сільського округу Надія Назарчук – усі вони висловили подяку газеті за збереження пам’яті про рідних. Це – важлива ознака, що нам вдалось досягнути своєї мети і допомогти громаді зберегти пам’ять про людей, які віддали своє життя за Батьківщину.
Цінність місцевого медіа – це і допомога, і інформація
Цей проєкт став дуже важливим і для нашої аудиторії, і для нас самих. Перш за все, ми отримали підтвердження цінності роботи, яку виконали. Таке спілкування, як ми організували, дуже потрібне людям, які переживають біль утрати, довготривалу скорботу і, як наслідок, затяжну депресію. Вони потребують фахової психологічної підтримки і реабілітації, але самостійно часто не проявляють ініціативи. Хтось має їм допомогти розпочати робити це.
За два місяці, які ми присвятили проєкту, тираж газети зріс на 80 примірників
По-друге, гадаємо, недругорядним для громади стало привернення більшої уваги до найближчих родичів – дружин, матерів, батьків – загиблих на війні військовослужбовців-земляків. За два місяці, які ми присвятили проєкту, тираж газети зріс на 80 примірників. Підвищена кількість проданих примірників, зокрема, припала на ті номери газети, де розповідалося про загиблих бійців-земляків, добре відомих в Олевську та селах громади, як от: Анатолій Ілюченко, В’ячеслав Бочковський, Сергій Сібірьов, Олександр Ковальчук, Сергій Мельник. Рідні загиблих дуже емоційно, зі сльозами на очах, щиро і зворушливо висловлювали свою подяку журналістам і газеті в цілому за таку потрібну професійно проведену роботу. Такі слова викликали сльози і у нас, авторів. Тож кожен журналіст, який взяв участь у проєкті, пересвідчився у корисності своєї роботи і отримав не тільки позитивні емоції, а й усвідомив, як важливо вчасно прийти на допомогу іншим. Це стало надихаючим фактором.
Не можна недооцінювати і роль звичної для місцевої журналістики роботи з пошуку, перевірки та поширення відповідей на запити людей про їхні можливості та права. Журналісти пересвідчились у важливості того, що рідні загиблих тепер знають, де можна отримати психологічну і фізичну допомогу, де можна відверто порозмовляти, поплакати не на самоті, де тебе вислухають, почують і зрозуміють. А крім цього, отримати рекомендації профільних фахівців щодо особистої програми психологічної та фізичної реабілітації. Знаємо, що після закінчення проєкту Центр психосоціальної підтримки почали відвідувати жінки із групи взаємопідтримки, про що повідомила директорка Ірина Антонець. Не вказуємо прізвищ в зв’язку з побажаннями людей зберегти анонімність.
Ми впевнились, що редакція може паралельно з основною журналістською діяльністю результативно займатися і організаторською роботою з колективами людей
Тож, якщо підсумувати, ми отримали вагоме підтвердження доцільності роботи, спрямованої на привернення більшої уваги до людей, які інакше будуть відчувати себе покинутими суспільством. А також впевнились, що редакція може паралельно з основною журналістською діяльністю результативно займатися і організаторською роботою з колективами людей. Це спонукає продовжувати участь в подібних програмах.
Розвиток медіа як результат створення цінності для громади
Про ціність, яку цей проєкт створив для нас самих, хочу сказати трохи детальніше. Кілька років у редакції не було налагоджено належної комунікації з Олевською міською радою. Центр психосоціальної підтримки ще не повністю функціонував, а основні завдання з психологічної допомоги покладені саме на нього. Тож в ході проєкту нам було просто необхідно звертатися за допомогою безпосередньо до голови Олевської міської ради Сергія Лисицького, до його заступників Василя Ковальчука та Юрія Данюка, до начальника управління економіки Олега Ковальчука. І дуже важливо, що ми знаходили розуміння і підтримку.
Кілька років у нас не було налагоджено належної комунікації з Олевською міською радою, а тепер наша співпраця стала більш тісною і обопільно корисною
Зрозуміло, що редакції були потрібні партнери та фахові спеціалісти для виконання запланованого у цьому проєкті. Ми і в цьому зверталися за порадами та підказками до міської ради, тож наша співпраця з ними стала більш тісною і обопільно корисною. Тепер плануємо звертатися до керівництва громади з пропозиціями залучення рідних і близьких загиблих до ширшого спектру заходів, що сприятиме швидшій соціалізації цих людей.
Колегам-журналістам радимо проявляти більше ініціативи, сміливості, комунікабельності. Ми самі, завдяки цьому, душевно зріднилися з нашими підопічними, людьми, яким прагнули допомогти. Звісно ж, будемо співпрацювати з ними і в подальшому, поза межами проєкту, розширятимемо це коло взаємокорисного спілкування.
АВТОРИ: Александрова Анжела, директорка/редакторка «Редакція газети «Зорі над Убортю» та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду