Мешканці нашої громади вважали, що, їхні голоси нічого не важать, і автомобілі так і будуть мчати повз автобусну зупинку та пішохідний перехід біля неї на великій швидкості, ігноруючи пішоходів. Але завдяки правильно побудованому діалогу – на противагу тиску – знайдене рішення, яке вже реалізовується. Це ініціювала наша редакція, але це стало можливим завдяки декільком дуже важливим крокам, які ми зробили, прагнучи посилити цінність медіа для громади. Охоче ділимося технологією, яку розробили та успішно випробували в ході цього проєкту. До речі, все це стало можливим завдяки підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за фінансування «Українського Медіа Фонду».
У селі Майстрова Воля Звягельської громади Житомирської області не так давно відремонтували центральну дорогу – і тепер автомобілі тут часто стали перевищувати швидкість. Це створило небезпеку: дорога має повороти, за одним з яких розташовані пішохідний перехід та автобусна зупинка. Мешканці села, особливо люди похилого віку та діти, бояться переходити дорогу, бо просто не бачать авто, яке може раптово виїхати з-за повороту. Батьки щодня переживають за безпеку своїх дітей, які прямують до школи через цю дорогу.
Проблема, звісно, не була новою. Але коли ми запитали, чому громада мовчить, почули: «Бо не знаємо, до кого звертатися і як це правильно зробити». Скарги залишалися на рівні розмов між сусідами, бо люди не розуміли алгоритму впливу на місцеву владу та дорожні служби. Та й далі розмов діло не йшло: люди не вірили, що їхній голос щось важить, і не знали, як змусити чиновників слухати.
Ми, тобто редакція газети «Лесин край» та онлайн-медіа Новоград.City, працюємо для мешканців Звягельської громади Житомирської області, де проживає близько 45 000 осіб. Окрім щотижневої друкованої газети та вебсайту, надаємо своїй аудиторії інформацію через сторінки у соцмережах. Але свою роль бачимо не тільки в тому, щоб інформувати, але також у тому, щоб допомагати громаді та владі ефективно спілкуватися, взаємодіяти, об’єднувати зусилля для розв’язування реальних проблем.
Люди не вірили, що їхній голос щось важить, і просто не знали, як змусити чиновників слухати
Тому вирішили долучитися і допомогти громаді зробити це питання «помітним» і пошукати рішення разом із владою. Свою роботу ми вирішили назвати «Служба медіаторів громади», і трохи нижче ви побачите, чому саме так. Але майже одразу ми вперлися у два бар’єри. Перший – організаційний: люди не мали майданчика, щоб об’єднати свої голоси в один значущий документ, який не буде ігноруватися. Але була ще друга важлива перешкода, інформаційна. У влади перед очима не було реальної картини аварійності – статистика ДТП по цій ділянці просто не аналізувалася.
Тож вирішення цього питання було важливим для громади одразу з двох причин. Перша – безпосередньо безпека людей, для яких перехід дороги біля зупинки мав припинити бути ризиком для здоров’я або навіть життя. Але друга причина була не менш важливою. Розв’язання цієї задачі виглядало як серйозний тест на спроможність. Адже ситуація з дорогою стала дзеркалом проблем у громаді: люди не вірили владі, а влада не бачила проблеми. Тож ми зрозуміли: якщо зможемо допомогти мешканцям домогтися рішення для цієї проблеми – це стане прецедентом. Люди побачать, що їхній голос працює, що взаємодія допомагає знаходити рішення навіть для непростих ситуацій, і що у подібний спосіб громада здатна розв’язувати й інші проблеми.
Чому нам довелось змінити свою роль, і як при цьому вдалось зберегти незаангажованість
Отже, відправною точкою для нас було розуміння: просто написати статтю про «погану ситуацію з пішохідним переходом», щоб «привернути увагу» недостатньо – подібних статей були сотні. Проблема не вирішувалася не тому, що влада чогось не знала. Причиною був розрив у комунікації: люди не знали як діяти, а влада не мала офіційного приводу, щоб поставити це завдання собі в план.
Тому ми взяли на себе роль «містка» між громадою та посадовцями. Саме тому ми і назвали для себе це «службою медіаторів громади». Це передбачало, що медіа буде допомагати людям спілкуватися, шукати важливу інформацію, аналізувати варіанти можливих рішень тощо. А ще використовувати журналістику, щоб якомога більше мешканців знали про перебіг подій, щоб вони могли долучитися, а також щоб прогрес у вирішенні питання був публічним.
Наша логіка дій була такою:
♦ Спершу потрібно озброїти громаду фактами, а не емоціями. Замість того, щоб озвучувати лише емоційну частину проблеми («страшно ходити»), ми запланували зібрати офіційну статистику ДТП від поліції. Це мало перетворити розмови на вагомий аргумент для влади.
♦ Також потрібно було створити майданчик для прямих переговорів. Одних публікацій було замало – був необхідний діалог, де б люди могли і пропонувати, і заперечувати, і разом шукати варіанти. До того ж активісти мали навчитись вести дискусію і не тільки озвучувати свої вимоги, але й слухати аргументи у відповідь та шукати реалістичне рішення в діалозі. І робити це напряму, сидячи за одним столом.
♦ Важливим було легалізувати запит. Нашою метою було допомогти людям оформити їхнє невдоволення у конкретне колективне звернення, яке влада не зможе проігнорувати.
♦ Забезпечити публічний контроль. Це мало сформувати «часові рамки» – щоб питання не «зависало», а натомість щоб був постійний прогрес на шляху до рішення. Ми взяли на себе роль «наглядача»: фіксувати кожну обіцянку влади в статтях та відео, щоб питання не «заговорили», як це бувало раніше.
Все це, в комплексі, на нашу думку, мало допомогти громаді об’єднати зусилля та разом вирішити питання. Звісно, на першому місці було саме вирішення проблеми. Це був пріоритет по значущості і терміновості. Адже кожен день цей небезпечний пішохідний перехід створював ризики для мешканців. Але другим, не менш важливим за значенням, було питання розвитку взаємодії в громаді. Усі мали і навчитися новому, і побачити ефективність об’єднання зусиль.
Зміна ролі не позбавила нас незаангажованості – ми залишались рівновіддаленими від обох сторін. Але суттєво змінили свою роль по відношенню до проблеми
Тож ми взяли на себе роль медіаторів, а не обмежились «незаангажованим висвітленням», яке б робило нас «відстороненими спостерігачами». Тут важливо зауважити, що така зміна ролі не позбавила нас незаангажованості – ми дозволила нам залишались рівновіддаленими від обох сторін. Але ми суттєво змінили свою роль стосовно проблеми. Ми більше не вважали проблему такою, що може бути розв’язаною, а може і ні. Ми поставили за мету допомогти громаді знайти таке рішення, яке буде реалізовано і змінить ситуацію. Тому всі наші подальші зусилля і діяльність були сфокусовані на пошуку рішення. А це не вимагає лояльності до однієї зі сторін – скоріше навпаки.
Як ми допомагали громаді: покроковий алгоритм
Робота редакції була побудована за чітким алгоритмом, де кожен наступний етап посилював попередній.
♦ Мобілізація громади з допомогою поїздок та спілкування. Спершу нам треба було розшевелити людей і знайти актив. Живе спілкування дозволило б перетворити пасивних невдоволених на команду однодумців, готових діяти.
♦ Легітимізація запиту завдяки опитуванню та збору 50+ підписів. Владі був потрібен доказ вагомості проблеми, підтвердження того, що це не примха декількох мешканців. Тож спільне письмове звернення із десятками підписів мало показати, що проблема турбує ціле село.
♦ Аргументація фактами з використанням статистики ДТП від поліції. Одних слів, навіть дуже емоційних, про «страшну дорогу» було замало для виділення коштів. Так, звернення з підписами було важливим, але недостатнім для того, щоб обґрунтувати витрати з бюджету. Натомість офіційні цифри аварійності – це факти, «залізний» аргумент для бюджетної комісії.
♦ Юридичний тиск через офіційні звернення та публічність. Письмові запити та звернення – це те, що реєструється. І на кожний зареєстрований запит має бути надана відповідь. Коли це не просто листування, коли весь процес ще й висвітлюється, він припиняє бути просто «обговоренням» чи «консультаціями з громадськістю». Оприлюднені запити та відповіді на них змушують відповідальних реагувати, діяти.
♦ Адвокація рішення, зокрема участь у комісіях. Рішення, які ухвалює влада, обговорюються на її засіданнях. І дуже важливо, щоб там, під час обговорень, подавалась уся важлива інформація. Щоб не були втрачені значущі акценти. Тому у засіданнях необхідно брати участь особисто. Це не дозволить «заговорити» проблему чи відкласти її в довгий ящик.
Другим напрямком роботи – не менш важливим, аніж залучення влади – було залучення мешканців. Люди мали повірити в те, що їм вдасться змінити ситуацію. І що для цього потрібні спільні зусилля – а іншими словами, що кожний має долучитися і зробити щось особисто.
Люди мали повірити в те, що їм вдасться змінити ситуацію. І що для цього потрібні спільні зусилля – тобто кожний має долучитися і зробити щось особисто
Ми створювали інформаційне поле, яке спонукало до дій. Кожен матеріал вирішував конкретне тактичне завдання.
♦ Отриману від поліції інформацію про ДТП ми використовували також, щоб показати мешканцям: мова не про «місцеві плітки», а про постійну загрозу, яка підтверджена фактами. Це допомагало об’єднувати людей.
♦ Серія інтерв’ю з мешканцями була необхідна, щоб показати усім в селі: «Я не один, сусіди думають так само». Це дало людям відчуття спільноти та сміливість поставити підпис під зверненням.
♦ Коментарі експертів та вивчення технічних вимог дало мешканцям важливі аргументи. Ми навчили громаду відійти від емоційних закликів «Зробіть щось!» і почати говорити мовою правил. Це зробило їх рівноправними партнерами в діалозі з владою.
♦ Висвітлення листування з владою (запити та відповіді), а також новин з обговорень на офіційних засіданнях створило публічний контроль за процесом та унеможливило «кулуарні відмови». Коли обіцянки фіксуються публічно, дати задню набагато важче. Та й терміни так дотримуються краще.
♦ Фіксація перемоги – а саме таким був наш підсумковий матеріал – було необхідним, щоб показати громаді: «Ваша активність працює». Це – важлива мотивація для людей братися за наступні проєкти.
Чи було це ефективним? Ключовий результат полягає у тому, що нам вдалося змінити логіку вирішення проблеми: замість звичного «смикання» влади громада перейшла до конструктивної співпраці. Редакція створила умови, за яких мешканці замість звичних вимог «зробіть, щоб було добре», стали співавторами змін. Люди пропонували свої варіанти розміщення знаків та обмежувачів, а фахівці допомагали аналізувати ці ідеї з токи зору існуючих обмежень та ефективності впливу на ситуацію. Відповідно, рішення стало продуктом спільного діалогу, а не тиску.
Результат вирішення проблеми – продукт спільного виробництва
Спочатку хочемо коротко розказати про суть нашого рішення. Адже ми – не єдина громада, де траса перерізає населений пункт, і де питання безпеки пішохідного переходу є актуальним.
Отже, нашим завданням було знизити середню швидкість руху транспорту на ділянці біля автобусної зупинки та пішохідного переходу. Для цього пропонували багато варіантів – від встановлення механічних перешкод на дорозі (підвищення рівня дорожнього полотна, як часто роблять в містах) до встановлення камери відеофіксації швидкості або хоча б її муляжу. Перший варіант був дороговартісним та тривалим у часі, а другий, попри легкість та швидкість виконання, не отримав схвалення поліції. Ми навіть знайшли спосіб виготовити такий муляж на 3D-принтері (оскільки купити «корпус» виявилось нереальним). Але після консультацій з поліцією з’ясувалося, що встановлення муляжу камери прирівнюється до імітації дорожніх знаків, за що голові громади загрожував би штраф. Тому від цієї ідеї довелося відмовитися, попри її привабливість як швидкого та потенційно ефективного рішення.
Результатом нашої роботи стало те, що влада отримала не звичайну емоційну скаргу, а готове обґрунтування для виділення коштів
Тож, врешті-решт, було скликано комісію з питань безпеки дорожнього руху, за результатами роботи якої ухвалено рішення про створення пішохідних переходів з підвищенням. Орієнтовний термін завершення робіт – осінь 2026.Яким вийшов наш «рецепт» досягнення такого результату? Нагадаю, історія почалася з живого спілкування: ми поїхали до села і просто поговорили з людьми. Стало зрозуміло, що причини не в байдужості влади, а в тому, що проблему ніхто системно не озвучував. Тож ми вирішили допомогти громаді зібрати необхідні аргументи та подати їх так, як належить для початку дій. Ми не обмежилися статтями, а взяли на себе «паперову» роботу, якої часто бояться мешканці: підготували офіційні запити, зібрали підписи, отримали статистику ДТП на ділянці. Іншими словами, в результати такої роботи влада отримала не просто скаргу, а готове обґрунтування для виділення коштів. Тож ось як виглядає наш «рецепт» досягнення результату:
◊ Поїхали до села, поговорили з людьми
◊ Написали 3 офіційні звернення до поліції та органів місцевої влади
◊ Написали 4 розгорнутих матеріали про проблему
◊ Створили ще 4 публікації у соцмережах
◊ Зібрали 53 підписи мешканців села
◊ Провели опитування мешканців
◊ Надіслали запит до поліції та отримали статистику ДТП (7 ДТП за 4 роки на цій ділянці)
◊ Взяли участь у засіданні комісії з питань безпеки дорожнього руху
◊ Зняли відео з коментарем голови комісії
Ми розраховували на стандартне охоплення наших матеріалів, але короткі відео перевершили очікування і зібрали 27,7% від усіх переглядів за проєктом
Наші статті, пости, опитування та рілзи в соцмережах слугували «дорожньою картою» цього процесу, показуючи людям, що коли громада і влада чують одне одного – зміни відбуваються швидко.
Показовою є і статистика переглядів матеріалів, які ми поширили. В громаді, де мешкає приблизно 45 тис. осіб, сумарні охоплення нашого проєкту склали понад 116 тис. переглядів. З них 109552 – на цифрових платформах і ще 7 тиñ. – в газеті.
Ми розраховували на стандартне охоплення наших матеріалів, але формат reels перевершив усі очікування. Ці короткі відео зібрали набагато більше переглядів, ніж наші звичайні публікації – 32090 переглядів, що склало 27,7% від усіх переглядів за проєктом.
Важливі висновки для колег
Наш головний результат у тому, що ми ініціювали офіційний процес вирішення проблеми, який раніше просто не існував. При цьому мешканці побачили, що їхній голос може бути почутим, а інші села отримали модель дій для вирішення своїх проблем.
Я особливо пишаюся чотирма важливими для нашої редакції досягненнями:
♦ Союзом з Органом самоорганізації населення (ОСН) «Єдність» – це підкреслило цінність співпраці медіа та громадських організацій,
♦ Зібраними 53 підписами – це доказ того, що людям було важливо підтримати ініціативу,
♦ Reels, які вистрілили – ми знайшли ефективний інструмент для швидкого охоплення,
♦ Тим, що не здалися після невдачі з муляжем камери, а продовжили шукати рішення.
Що нас надихнуло? Ми отримали пряме підтвердження, що наша робота створює реальну цінність. Коли бачиш, як проблема, про яку лише говорили, нарешті виходить на рівень офіційного вирішення – це надихає. А найбільше надихнуло те, що люди повірили в можливість змін.
На початку багато хто скептично ставився: «Знову будуть писати, а нічого не зміниться». Але коли вони побачили, що їхні підписи мають вагу, що Комісія реально засідала, що з’явився план з конкретними датами, і що все це відбувається публічно і прозоро, то люди повірили у можливість змін. І побачили, що місцеве медіа може бути їхнім інструментом для вирішення проблем. Це створює довгострокову цінність.
Тож ми будемо старатися, щоб «Служба медіаторів громади» стала нашим постійним форматом. І все, що стосується встановлення пішохідних переходів, будемо виконувати в межах поточної роботи редакції, адже це вже не потребує великих ресурсів. А для нових проєктів будемо шукати грантове фінансування або спонсорську підтримку. Бо попри те, що ми відпрацювали нову модель і можемо її використати, для такого обсягу роботи, як описаний вище, потрібні регулярні поїздки, зустрічі з мешканцями, участь у засіданнях – це забирає багато часу, який у нас зазвичай розподілений на щоденне виробництво контенту. Але оскільки цей новий формат роботи показав свою ефективність, маю надію, що ми знайдемо однодумців, які також будуть зацікавлені у його розвитку, і зможуть нас фінансово підтримати.
Ми ініціювали процес вирішення проблеми, який раніше в громаді не використовували широко. Маємо надію, що знайдемо однодумців, які будуть зацікавлені розвивати його разом із нами
Для колег ми сформулювали 6 важливих позицій, які, сподіваємося, стануть у нагоді усім, хто захоче посилити цінність місцевого медіа для своєї громади.
♦ Обирайте проблему з чіткими критеріями:
→ Вона має бути конкретною (не “погана інфраструктура взагалі”, а саме “небезпечний пішохідний перехід”)
→ Вона має мати технічне рішення (установити знаки, зробити розмітку)
→ Вона має резонувати з багатьма людьми (безпека дітей – універсальна тема)
♦ Збирайте докази ДО початку кампанії:
→ Статистика (ми отримали дані про 7 ДТП – це вже не емоції, а факти)
→ Підписи мешканців (53 підписи важать більше, ніж дві-три відокремлені скарги)
→ Експертні висновки (вони посилюють вагу ваших висновків та пропозицій)
♦ Працюйте в союзі з громадськими організаціями:
→ Ми співпрацювали з ОСН “Єдність” і ГО “Майбутнє Майстрової Волі”
→ Це додає значущості вашій ініціативі
→ Організації можуть робити те, що медіа робити не може (офіційні звернення від імені мешканців)
♦ Будьте готові до невдач і змінюйте план:
→ Наш експеримент з муляжем камери не вдався через законодавчі обмеження
→ Ми не зупинилися, а продовжили шукати інші шляхи
→ Гнучкість важливіша за ідеальний план
♦ Фіксуйте конкретні обіцянки влади:
→ Ми отримали не просто «розглянемо», а конкретні дати (лютий – звернення, осінь – реалізація)
→ Це дає можливість контролювати виконання і повертатися до теми
♦ Створюйте цінність для ВСІХ сторін:
→ Мешканці отримують вирішення проблеми
→ Влада отримує можливість показати свою ефективність
→ Медіа отримує репутацію та довіру
→ Це модель, у якій усі сторони – у виграші, немає тих, хто програв.
АВТОРИ: Інна Попова, головна редакторка газети «Лесин край» та сайту Новоград.City та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду