В нашій громаді, як і в багатьох інших, стихійні сміттєзвалища є болючою проблемою. Частина мешканців звикла вивозити сміття саме туди і не платити за цю послугу комунальникам. Ми ж дійшли висновку, що стихійні сміттєзвалища це ще й результат прогалин в комунікації і кризи довіри. А, отже, місцеве медіа цілком може допомогти своїй громаді подолати цю кризу. Ми це зробили – і радо ділимося досвідом.
У Мачухівській громаді Полтавської області, попри роботу комунального підприємства «Затишок», яке офіційно займається вивезенням твердих побутових відходів, проблема несанкціонованих звалищ ставала все більш і більш гострою. Значна частина жителів відмовлялася укладати договори на вивезення сміття, обираючи простіший, але шкідливий шлях – викидати відходи в балках, на околицях сіл, біля кладовищ. А після підвищення тарифів почастішали конфлікти.
У соціальних мережах громади почали з’являтися емоційні дописи, взаємні звинувачення, недовіра до комунального підприємства та місцевої влади. Люди, які справно платили за послуги, обурювалися безкарністю тих, хто цього не робив.
Ті ж, хто договорів не мав, говорили про «несправедливі тарифи» і «відсутність прозорості». Найгострішою ситуація була у Судіївському старостинському окрузі – там стихійні сміттєзвалища у балці за селом і поблизу цвинтаря стали справжньою катастрофою.
Проблема сміття – це не лише питання інфраструктури чи тарифів. В першу чергу це криза комунікації і довіри
Редакція «Вістей» дійшла висновку: проблема сміття – це не лише питання інфраструктури чи тарифів. Це криза комунікації і довіри, яку неможливо вирішити лише привертаючи увагу до існування проблеми як такої. Тому свою роботу ми сфокусували на тому, щоб допомогти людям почути аргументи один одного, дослідити можливості і перешкоди, і разом знайти рішення для ситуації, що склалася. Ми вирішили, що довіра до місцевого медіа та наша рівновіддаленість від усіх сторін дозволять зібрати разом мешканців, владу та комунальників і допомогти їм поспілкуватися спокійно, без зайвих емоцій. Адже ми – команда колишньої районної газети Полтавського району з 85-річною історією, яка пройшла роздержавлення серед перших, у 2017 році. Медіа працює одразу на кількох платформах: друкована газета «Вісті», інформаційний сайт, сторінка у Facebook, а завдяки проєкту вийшли ще й у TikTok, який відкрив редакції доступ до нової, молодшої аудиторії.
Як ми ініціювали діалог: перша корисна знахідка
Почали ми з поїздки до Судіївського старостату. Журналісти редакції «Вістей» побували на місцях стихійних сміттєзвалищ, зафіксували їх на фото та відео й поспілкувалися з місцевими мешканцями. Під час цих розмов стало зрозуміло, що проблема відома багатьом, однак публічно майже не обговорюється.
Так, мешканка Судіївки пані Світлана емоційно розповіла нам про сміття в балці та безпосередньо біля цвинтаря – у місці, яке для громади має особливе символічне значення. Вона також звернула увагу на несправедливість ситуації, коли частина мешканців має укладені договори з КП «Затишок» і оплачує послугу, а частина – ні.
Для нас було важливим розпочати публічну дискусію, але пані Світлана не захотіла говорити на камеру, оскільки працює у структурному підрозділі сільської ради і побоювалася можливих наслідків. Водночас для того, щоб розпочати діалог, не було принципово важливим, хто саме озвучить проблему. Тому, щоб не наражати людину на ризики, але при цьому показати факти такими, якими вони є, і не вводити аудиторію в оману, ми обрали формат інсценізації. У відео журналісти відтворили зміст слів пані Світлани, але чітко маркували матеріал як інсценізацію.
Ми використали інсценізацію щоб не наражати джерело інформації на ризики, але при цьому показати факти такими, якими вони є
Формат виявився дуже ефективним, оскільки дозволив озвучити те, що багато мешканців думали, але не наважувалися сказати публічно. Проблема не була новою для громади, однак до цього залишалася «розпорошеною». Відео зібрало ці розрізнені емоції в одну історію, показало проблему конкретною й локалізованою. І викликало сильний емоційний відгук у соціальних мережах – зібрало значну кількість вподобайок та коментарів і стало точкою входу в подальший діалог.
Люди писали, що впізнають свою ситуацію, підтверджували наявність проблеми й не тільки висловлювали обурення, але говорили про необхідність вирішення проблеми. А найважливішим було те, що нам вдалося за допомогою цього відео розворушити громаду і ініціювати обговорення. Тому під час наступного візиту журналістів у Судіївку, навіть у повсякденних розмовах, зокрема в місцевому магазині, мешканці, з якими редакція раніше не спілкувалася, говорили: «Ми бачили це відео, і ви праві – з цим справді щось треба робити». Це було чітким підтвердженням, що тема стала предметом живої розмови.
Другий хід – переведення емоцій в конструктив
Наступним етапом стало переведення емоційного обговорення в конструктивну площину. Для цього ми ініціювали та організували відкриту зустріч-дискусію в Судіївці. У зустрічі взяли участь староста Судіївського старостату Надія Гудзенко, в.о. директорки КП «Затишок» Дар’я Науменко, спеціалістка з охорони навколишнього середовища виконкому Мачухівської сільської ради Оксана Мельник, а також мешканці села різного віку – як молодші, так і старші.
Темою для обговорення обрали причини виникнення стихійних сміттєзвалищ, правила поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ), відповідальність сторін та можливі спільні кроки для вирішення проблеми. Більшість мешканців, які прийшли на зустріч, мали укладені договори з КП «Затишок» і відкрито висловлювали претензії щодо несправедливості, коли за вивезення сміття платять не всі. Водночас у публічному форматі вони вперше почули позицію комунального підприємства та сільської ради – про тарифи, організацію вивезення ТПВ і обмеження ресурсів.
Дискусія, яку модерувала редакція, дозволила вийти на конкретні домовленості. Перш за все, що треба звернутися до керівництва Мачухівської сільської ради з пропозицією встановити камери відеоспостереження біля цвинтаря та в балці – у місцях, де стихійні сміттєзвалища утворюються регулярно, бо ці місця є звичними для мешканців. Окрім того – навесні організувати спільну толоку за участі мешканців і працівників старостату. А ще – провести відкриті уроки з культури поводження з ТПВ у школах громади. Це працюватиме як довгострокова інвестиція у зміну поведінки родин.
Щоб побудувати якісну комунікацію та сформувати довіру, редакція самостійно модерувала дискусію, а її результати ми зробили максимально публічними
Оскільки інструментом, яким ми з самого початку вирішили діяти, були побудова комунікації та довіри, то і саму дискусію, і її результати потрібно було зробити максимально публічними. Тому редакція забезпечила пряму онлайн-трансляцію зустрічі, що дало змогу долучитися до неї мешканцям, які не прийшли фізично, та зробило домовленості максимально публічними. Саме ця публічність і стала чинником подальших змін: після ефіру тема перестала бути просто балаканиною, а перетворилася на зобов’язання перед усією громадою.
Окрім цього, для охоплення аудиторії, яка не користується інтернетом, або ж не має доступу до соцмереж через відключення світла, редакція підготувала публікації у друкованій газеті «Вісті» та надрукувала додатковий тираж, який поширили через старостат. Це дозволило донести результати дискусії до людей старшого віку, які не змогли бути присутніми на зустрічі через стан здоров’я, несприятливі погодні умови тощо.
Третя знахідка – збільшення впливу завдяки роботи з запитаннями
На етапі планування команда «Вістей» передбачала проведення двох публічних дискусій із прямою трансляцією, розглядаючи цей формат як ключовий інструмент налагодження прямої комунікації між мешканцями та посадовими особами. Перша дискусія була ефективною, бо дала можливість поставити запитання безпосередньо представникам влади і комунальникам, зафіксувати позиції сторін та вивести проблему зі стихійних обговорень у публічну площину.
Водночас у процесі реалізації редакція зафіксувала обмеження цього інструменту саме з точки зору впливу. Як ми вже зауважили вище, участь у дискусії взяли, переважно, ті мешканці, які вже мали укладені договори на вивезення ТПВ. Тоді як частина людей, на яких проблема стихійних звалищ впливала безпосередньо, уникала публічних виступів через страх осуду, конфліктів або можливих наслідків у невеликій громаді. Щоб залучити цих людей до діалогу, необхідно було змінити форму комунікації.
Щоб залучити до діалогу людей, які уникали публічних виступів, необхідно було змінити форму комунікації
Тож замість другої відкритої дискусії ми вирішили зібрати запитання мешканців через приватні розмови і під час бліц-опитувань. А вже потім винести їх у публічний простір через відеоматеріали – або узагальнивши, або, як вже робили, через інсценізацію. Звісно ж, наші відео передбачали не тільки запитання – але і відповіді на них. У тому числі, рішення для озвучених проблем та роз’яснення з боку влади та комунальників. Такий підхід дозволив зберегти головну функцію дискусії, публічну відповідальність і фіксацію позицій, але при цьому допоміг залучити значно ширше коло мешканців. У результаті комунікація стала більш інклюзивною, а отримані відповіді мали практичний ефект, зокрема, у вигляді чітких інструкцій щодо укладання договорів і подальших домовленостей із громадою.
Окремо – про результати для громади
Дуже важливо сказати, що завдяки конструктиву, наша результативність не обмежилась тільки налагодженням діалогу. У громаді вже є результати, яких вдалось досягнути усього за 2 місяці – це 16 нових договорів на вивезення ТПВ, укладених мешканцями Судіївського старостинського округу з КП «Затишок». З ініціативи редакції, задля мотивації ці люди отримали передплату на газету «Вісті» на 3 місяці.
Так спрацьовує довіра: усього за 2 місяці було укладено 16 нових договорів на вивезення ТПВ
Окрім цього, влада Мачухівської громади погодила встановлення двох камер відеоспостереження на території проблемних смітників у балці та поблизу цвинтаря. Оскільки ця обіцянка була дана Мачухівським сільським головою Валерієм Білоконем на відео і оприлюднена, то немає підстав вважати, що вона не буде виконаною.
Третій результат – домовленість між людьми про спільні толоки навесні у місцях, де не потрібна спецтехніка.
А ще у школах після зимових канікул будуть проведені відкриті уроки із поводження з ТПВ. Щонайменше 100 школярів громади візьмуть у них участь, що матиме довгостроковий вплив на цілі родини.
А найголовніше, звісно, що громада активізувалась і перейшла до спільного планування дій.
Погляд на результативність крізь призму форматів та охоплень
Тепер давайте розберемо цей досвід, розклавши його на складові журналістської роботи. Адже це ми були ініціаторами проєкту, і завдяки роботі нашої редакції всі ці результати були отримані.
Перш за все, важливо, що ми використовували різні формати, кожен з яких виконував окрему функцію у роботі з проблемою, і при цьому один доповнював інший. Першим інструментом стали бліц-опитування мешканців Судіївки, які журналісти проводили безпосередньо на вулицях села – біля магазинів, школи та в громадських місцях. Усього було опитано понад два десятки мешканців різного віку, частина з яких погодилася говорити на камеру, що увійшло до відеоматеріалів проєкту. Опитування показало, що більшість респондентів мають укладені договори з КП «Затишок», регулярно оплачують послугу та користуються контейнерами для збору сміття. Разом з тим, люди звертали увагу на проблему несправедливості: окремі мешканці без договорів викидають відходи у сміттєві баки, однак не всі готові публічно говорити про це. Незважаючи на різні позиції, спільною цінністю, яку чітко озвучували опитані, було бажання жити у чистому селі.
Ми використовували різні формати, кожен з яких виконував окрему функцію у роботі з проблемою, і при цьому один доповнював інший
Ключову роль у проєкті відіграли відеоформати. І це другий важливий момент. Ми створили і поширили 4 відео. Перше – емоційна історія про звернення мешканки Судіївки до редакції зі скаргами на стихійні сміттєзвалища. Друге – телефонна розмова з в.о. директорки КП «Затишок» Дар’єю Науменко, у якому вона надала чітку покрокову інструкцію, як укласти договір на вивезення сміття. Третє – відеорепортаж із виїзду журналістів у Судіївку, де було показано як чисті локації в селі, так і проблемні місця – біля цвинтаря та в балці, а також подано бліц-опитування мешканців і анонс відкритої зустрічі з владою та комунальниками. У четвертому відео ми показали фрагменти з відкритої зустрічі і підсумували, про що домовилися учасники.
Ці відео мали значно вищі охоплення, ніж звичайні публікації редакції, і стали інструментом практичних змін: мешканці отримали зрозумілий алгоритм дій, зросла кількість звернень щодо укладання договорів, а тема перестала бути абстрактною – вона була прив’язана до конкретних місць і конкретних рішень.
Ми вирішили скористатися значно вищими охопленнями відео і залучити молодшу аудиторію
Побачивши ефективність відео, ми вирішили розширити їхнє використання і відкрили сторінку в TikTok. Завданням цього каналу обрали залучення молодшої аудиторії, яка раніше майже не взаємодіяла з контентом редакції. Звісно, ми також хотіли випробувати цю платформу, не витрачаючи на це багато ресурсів. На канал було завантажено ті самі чотири відео, що й у Facebook. За короткий період вони зібрали 3 433 перегляди та 83 нових підписники, що підтвердило доцільність подальшої роботи з цією платформою.
Отже, підсумовуючи наші основні показники, подаємо, що за весь час реалізації проєкту редакція створила 4 відео, які зібрали 31 390 переглядів у Facebook та 3 433 перегляди у TikTok. Пряму трансляцію відкритої дискусії переглянули 2 844 людини. Окрім того, ми підготували та поширили 2 аналітичні матеріали, 2 репортажі та 4 новинні публікації на сайті й у газеті, які сумарно зібрали до 3 тисяч переглядів.
Щодо впливу, то завдяки поширенню матеріалів на різних інформаційних майданчиках люди отримали чітке розуміння, як укласти договір з КП «Затишок», чому проблема сміття стосується кожного і які конкретні дії очікуються від громади. Це безпосередньо вплинуло на кількість звернень і нових договорів, укладених після публікацій.
І ще трохи цифр, які показують важливість роботи медіа з такими, проблемними, темами. Нагадаю тут, що нашою метою була побудова діалогу в громаді. Щоб люди змогли і поставити запитання, і отримати відповіді – а завдяки цьому сформувати розуміння та довіру до спільних дій як найбільш ефективного інструменту подолання проблеми стихійних звалищ сміття. Тож нам було важливо, щоб матеріали, які ми для цього готували та поширювали, не залишилися поза увагою.
Середній рівень охоплення, яке мають наші матеріали на сайті та в соціальних мережах, складає від 1500 до 2000 осіб, залежно від теми та формату. А матеріали проєкту «Сміттю — стоп: громада діє!» показали охоплення на рівні 3000 осіб у цифрових каналах, що на 50% перевищує середні показники. Важливо, що йдеться не про разовий «вірусний» матеріал, а про середній показник, що означає, що їх прочитали або переглянули майже половина мешканців Мачухівської громади.
Охоплення матеріалів проєкту в цифрових каналах на 50% перевищило середні показники
Щодо газети «Вісті», то там наші матеріали прочитали близько 1000 людей. Окрім того, редакція передала 200 примірників у Судіївський старостат – це приблизно 400 дворів, переважно для людей старшого віку, які не користуються соцмережами або не мали доступу до інтернету через блекаути.
За весь період реалізації проєкту «Сміттю – стоп: громада діє!» редакція забезпечила загальне охоплення понад 44 тисячі людей. З них 37409 осіб переглянули відео та прямий ефір; 3000 осіб прочитали матеріали на сайті; 800 осіб ознайомилися з матеріалами у друкованій газеті. Для локального медіа це означає, що тема сміття вийшла далеко за межі Судіївського старостату й стала предметом ширшої суспільної дискусії.
Зміна реакції аудиторії як показник зростання довіри
Нагадаю, що нашою відправною точкою був такий діагноз для ситуації в громаді: проблема сміття – не лише питання інфраструктури чи тарифів, а перш за все криза комунікації і довіри. Тож не дивно, що спочатку зворотного зв’язку від читачів газети не було. Тоді журналісти зателефонували до старости Судіївського старостату Надії Гудзенко, яка, на прохання редакції, займалася розповсюдженням газети серед населення. Пані Надія розповіла: місцеві пенсіонери дивувалися, бо газету давали безкоштовно. Вони говорили, що зараз же не вибори. Але після пояснення – що і до чого – багато хто сказав, що нарешті діло дійшло до такої важливої проблеми в селі. Водночас деякі бабусі та дідусі скаржилися на низькі пенсії, говорили, що залюбки б заключили договори, якби дозволяли фінанси.
Проєкт допоміг громаді проговорити проблему і домовитися про нові правила співжиття
На цифрових платформах на наші публікації реагували активніше, і думки подекуди були полярними. Однак редакція звернула увагу на зміну змісту обговорень, яка відбулась у процесі роботи над цим проєктом. Якщо на початку дискусій домінували взаємні звинувачення – між мешканцями, комунальним підприємством і владою, – то з часом фокус розмови змістився на питання особистої відповідальності та конкретних дій. Це свідчило про зміну рамки сприйняття проблеми: від очікування, що чистоту мають забезпечити «інші», – до усвідомлення власної ролі кожного мешканця.
Саме цю зміну редакція розцінює як ключовий результат роботи з аудиторією. Проєкт допоміг громаді проговорити проблему і домовитися про інші правила співжиття. У результаті обговорення вийшли за межі емоцій і стали основою для конкретних рішень – укладання договорів, домовленостей про спільні дії та запровадження інструментів контролю.
Наша рефлексія і поради – на що рекомендуємо звернути увагу
Проєкт «Сміттю – стоп: громада діє!» став важливим етапом розвитку не лише для громади, а й для самої редакції «Вісті Плюс». Він дав чітке усвідомлення: локальне медіа здатне реально впливати на процеси в громаді, формувати суспільну думку й ініціювати зміни, якщо виходить за межі звичного інформування.
У межах проєкту редакція суттєво посилила свої навички у відеожурналістиці, протестувала нові майданчики і залучила нову аудиторію. За час реалізації проєкту кількість підписників у соцмережах зросла приблизно на 100 осіб, а статистика переглядів – у рази. Важливим результатом стало й те, що матеріали активно поширювали та коментували не лише мешканці, а й представники місцевої влади. Це свідчить про налагодження діалогу та взаємну готовність чути одне одного. Іншими словами, проєкт дав нашій редакції впевненість у власному потенціалі й підстави планувати подальший розвиток: нові формати, нові теми і роль локального медіа в житті громад.
Проєкт дав нашій редакції впевненість у власному потенціалі й підстави планувати подальший розвиток
Для команди редакції найбільшим досягненням стало те, що нам вдалося перетворити конфлікт на розмову, а розмову – на дії. Тема, про яку раніше говорили лише емоційно або уникали її, стала предметом відкритого обговорення. А тут важливим є те, що редакція взяла на себе відповідальність модерувати складний діалог, створити безпечний простір для висловлювань і не залишити емоцію без продовження. Саме це стало поштовхом до укладання нових договорів, домовленостей про прибирання і конкретних рішень з боку влади. Найціннішим результатом стало те, що мешканці почали ставити собі інше запитання – не «хто винен», а «що ми можемо зробити разом».
А найбільшим джерелом натхнення для нас стала реакція людей. Після матеріалів і відео мешканці дякували редакції за сміливість, зізнавалися, що замислилися над власною відповідальністю, і відчували, що їхню думку справді почули. Тож для громади цей проєкт став підтвердженням, що їхні проблеми важливі, а спільні дії – можливі. А для редакції – доказом, що журналістика може бути інструментом змін, а не лише джерелом інформації.
Ще одна цінність цього проєкту — у його реалістичності й відтворюваності. Він показав, що навіть невелика локальна редакція може ініціювати зміни, якщо працює з конкретною, близькою людям проблемою; поєднує тексти з живими форматами; залишається гнучкою; не боїться працювати з емоцією, але веде до конструктиву; пояснює складні речі простою мовою. Цей досвід можуть використати інші редакції, без великих команд і бюджетів, але з чітким розумінням своєї ролі.
Ми ж не розглядаємо цей проєкт як завершений епізод. Інформаційний супровід домовленостей, масштабування досвіду на інші громади, нові матеріали й відео – все це стане частиною подальшої роботи. Проєкт «Сміттю – стоп: громада діє!» став точкою росту – і для громади, і для медіа. Він довів: коли журналістика виходить за межі спостереження і стає дією, вона справді змінює життя навколо.
АВТОРИ: Юлія Шабля, головна редакторка «Вісті Плюс», та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду