Ця соціальна група потребує не меншої уваги та допомоги, аніж ВПО та ветерани. Але комунікації між ними, владою та суспільством недостатньо для того, щоб знаходити ефективні рішення для наявних проблем та допомагати завдяки об’єднанню зусиль. Виконаний нашою редакцією проєкт допоміг побачити новий важливий напрямок діяльності та зробити низку відкриттів, які, на нашу думку, варті уваги багатьох місцевих медіа. Охоче ділимося знахідками.
Родини зниклих безвісти військових і цивільних – це соціальна група, яка перебуває у специфічному правовому статусі. Така специфіка – у невизначеності, адже немає підтверджень ані тому, що людина загинула, ані тому, що вона в полоні. Якогось особливого статусу рідні або сім’ї зниклих безвісти не мають – тож не мають і підтримки. Відповідно, часто залишаються сам на сам зі своїми проблемами.
Проблема не нова, вона існує ще з 2014 року, але широкомасштабне вторгнення збільшило її масштаб. За відсутності державних програм допомоги таким сім’ям, громади знаходять власні інструменти підтримки, і в низці громад Полтавської області, наприклад, такі програми вже діють і передбачають, зокрема, одноразові грошові виплати.
Але такої програми підтримки родин досі немає у Полтавській міській громаді. Родини змушені самостійно шукати будь-яку інформацію про долю своїх рідних. Для цього їм нерідко доводиться витрачати чималі кошти на юридичні та адвокатські послуги. Водночас цією вразливістю користуються шахраї, які видурюють гроші, обіцяючи «допомогу» в пошуках. До цього додаються бюрократичні труднощі: відсутність своєчасної комунікації з військовими структурами та органами влади, суперечлива або повністю відсутня інформація, складні майнові та спадкові питання, які потребують тривалих судових процедур і додаткових витрат.
Не менш гостро стоїть питання соціальної ізоляції. Родини часто залишаються поза увагою громади й навіть не знають одна про одну, мешкаючи в одному місті. Водночас органи місцевого самоврядування нерідко не володіють точною інформацією про кількість таких сімей у громаді, що ускладнює будь-які спроби системної підтримки та соціалізації.
Але і це ще не все. Близькі зниклих безвісти військових часто стикаються з побутовими та адміністративними труднощами, які в мирному житті вважалися б рутинними. Йдеться, зокрема, про господарські питання, що потребують фізичної допомоги, а також про вирішення елементарних юридичних процедур. Наприклад, у разі зникнення підприємця родина нерідко не може закрити його ФОП, унаслідок чого податкові нарахування продовжують накопичуватися, поглиблюючи фінансову та правову невизначеність.
Рівень комунікації та підтримки з боку органів влади й місцевого самоврядування є недостатнім, а суспільство мало усвідомлює і масштаби проблеми, і як допомогти
Ми працюємо у Полтаві, і наша ціль – залучити аудиторію Полтавської громади до розв’язання локальних проблем, сприяти соціальній згуртованості та позитивно впливати на суспільні процеси в регіоні. В Полтавській тергромаді мешкає близько 350 тисяч осіб (разом з внутрішньо переміщеними особами). Крім того, громада є центром області. Тобто потребує якісної журналістської діяльності для залучення суспільства до процесів розвитку на локальному й регіональному рівні. Робота редакції охоплює кілька цифрових платформ: сайт, соціальні мережі (Facebook, Instagram), YouTube, TikTok. Також ми транслюємо виготовлені відеоматеріали в телемережі Т2 Телерадіокомпанії “ПіТіВі” (Полтавська область). Одним із важливих етапів нашої роботи став спільний із Українською Асоціацією Медіа Бізнесу проєкт «Напрацювання механізмів подолання викликів та проблем родин військових, зниклих безвісти за особливих обставин».
Наші журналісти бачать багато обговорень у локальних Facebook-групах, в яких члени родин зниклих безвісти розповідають про свої відчайдушні спроби знайти близьких, а також наголошують, що не розуміють, як діяти, до кого звертатися. З їхніх публікацій зрозуміло, наскільки сильно вони потребують уваги, соціалізації та підтримки на різних рівнях. З чого ми зробили висновок: рівень комунікації та підтримки з боку органів влади й місцевого самоврядування є недостатнім, а суспільство загалом мало усвідомлює і масштаби проблеми, і як допомогти. Іншими словами, долучення медіа саме в цей момент виглядало як не просто бажане, але й дуже цінне для прогресу. Тож ми вирішили докласти зусиль щоб хоча б частина з цих питань почала вирішуватися.
Діалог та його важлива роль для пошуку рішення
Команда проєкту поставила собі за мету ініціювати публічний діалог, щоб знайти швидкі рішення для тієї частини питань, які можуть бути знятими завдяки взаємодії між людьми. А також щоб стимулювати розробку і запровадження у майбутньому змін у локальних політиках щодо підтримки родин зниклих безвісти. Зокрема, відкриті обговорення мали допомогти отримати відповіді органів місцевого самоврядування на низку запитань. Серед них, чому в громаді немає відповідної програми підтримки і як це змінити, чи працює з родинами зниклих безвісти комунальний заклад «Ветеранський центр Полтава», і чи є в його штаті фахівці, здатні надавати комплексну допомогу – юридичну, консультаційну та супровідну.
До участі у таких зустрічах ми вирішили запросити членів родин зниклих безвісти, представників місцевих урядових й неурядових організацій та інституцій. А також зробити цей діалог відкритим і залучити до нього якомога більше мешканців громади. Тож запланували низку публікацій та обговорень на платформах нашого медіа. Це мали бути і відео, і анонси, і публікації в соцмережах. Окрім двох робочих дискусій, які були і способом пошуку рішень, і джерелом інформації одночасно, ми запланували створити п’ять інформаційних відеоматеріалів – два повноцінних відеосюжети і три пояснювальних відео.
Наш задум полягав у тому, щоб завдяки відкритому діалогу родини зниклих безвісти та представники влади змогли прояснити ті моменти, про які були вимушені здогадуватися, і про які не знали. А тоді – спільно пошукати варіанти рішень для тих питань, які з тих чи інших причин залишалися невирішеними. Адже в діалозі часто виникають нові кути погляду на проблему, сторони одна від одної дізнаються певну нову інформацію або дивляться на те, на що раніше не звертали уваги, маючи додаткові міркування.
Наш задум полягав у тому, щоб завдяки відкритому діалогу родини зниклих безвісти та представники влади змогли прояснити ті моменти, про які були вимушені здогадуватися, і про які не знали
Подальше поширення інформації про ці діалоги, про питання, які обговорювались та про знайдені рішення або нові думки мало ініціювати продовження обговорення в громаді. А це, як мінімум, призвело б до кращого розуміння громадою потреби підтримки для сімей зниклих безвісти, адже така підтримка – це витрати з місцевого бюджету, тож має бути погоджена з громадою. Але також публічність мала додати до обговорення більше кутів погляду, нові ідеї, виявити тих, хто готовий долучатися і допомагати самостійно, як мінімум у зручний спосіб підтримувати членів родин зниклих та брати участь у публічних заходах, які вони проводять для розшуку рідних.
Самі обговорення ми планували як робочі, а не публічні дискусії. Такий, більш вузький, формат дозволяв отримати більше коректне розуміння ситуації та можливих шляхів руху вперед. Бо родини зниклих безвісти мали чітке та сформоване бачення своїх потреб. Ми хотіли допомогти їм у двох моментах. Перший – обговорити це все між собою, адже вони мають різний досвід перебування у даному статусі. А другий – обговорити проблеми та можливі варіанти рішень з владою, бо як вже зазначили, цей діалог майже не відбувався. Тож ці розмови мали здійснюватись у такий спосіб, щоб сторони краще почули одна одну та почали будувати довіру, без якої взаємодія неможлива. Зрозуміло, що це легше робити у меншому колі учасників обговорення, а не на велику аудиторію.
Три результати обговорень у громаді
За час виконання цього проєкту – у листопаді-грудні 2025 року – ми встигли організувати та провести дві робочих зустрічі. У першій взяли участь представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Полтавській області, заступниця начальника профільного управління Полтавської ОВА та члени родин зниклих безвісти. У другій – керівництво комунального закладу «Ветеранський центр Полтава», представниці родин зниклих безвісти та представниця Інституту масової інформації.
Під час обговорень йшлося про найпоширеніші виклики, з якими стикаються родини зниклих безвісти — як військових, так і цивільних. А у фокусі були реальні потреби родин і ті можливості, які має обласна влада та громада для їх підтримки. А саме: відсутність стабільного юридичного супроводу на всіх етапах, потреба витрачати кошти родини на різноманітні запити, вимушена самостійність у вирішенні побутових проблем, відсутність міської чи обласної програми, яка б стала основою для визначення окремого фахівця при комунальній установі, який буде опікуватися допомогою у вирішенні побутових викликів та проблем, а також фахівця, який би здійснював юридичний супровід, зокрема під час передачі та ведення справи різними установами (прокуратура, суд тощо).
Як ми і планували, вже ці дві зустрічі дали цілком вимірювані результати. По-перше, працівники ветеранського центру, який є профільною установою в питаннях ветеранів, погодились, що буде гарною допомогою з їхнього боку долучати до своїх відновлювальних заходів представників родин зниклих безвісти, які не є ветеранами ЗСУ (мова про волонтерів).
Прямі результати двох дискусій: родинам зниклих безвісти допомагатиме ветеранський центр, медіа і, маємо надію, буде підтримка від міста
По-друге, дискусії підказали, що потрібно направити письмовий запит-пропозицію до влади. Адже саме під час обговорень було напрацьоване спільне бачення, яке потребувало і долучення влади, і її відповідних рішень. Тому, отримавши інформацію безпосередньо від родин, ГО «Полтавське громадське телебачення» підготувало і направило офіційне звернення до Полтавської міської ради. У ньому запропоновано:
◊ Запровадити у «Ветеранському центрі Полтава» посаду фахівця із супроводу родин зниклих безвісти, який би надавав юридичні консультації, психосоціальну підтримку та допомагав у процесах пошуку через офіційні українські інституції.
◊ Створити посаду фахівця з побутової допомоги родинам (умовно — «чоловік на годину») для підтримки жінок із дітьми та людей похилого віку.
◊ Запровадити одноразову грошову виплату для родин зниклих безвісти як форму первинної фінансової підтримки в період гострої невизначеності.
На момент підготовки цього матеріалу відповіді на звернення ми ще не отримали, бо відведений законодавством час на відповідь не був вичерпаний. Але в будь-якому разі це тільки початок роботи і діалогу, тому ми будемо продовжувати докладати зусилля в цьому напрямку. Зокрема, і шляхом публікації історій родин зниклих безвісти й висвітлюючи їхні акції на всіх платформах.
Третім надбанням проведених зустрічей стали прямі знайомства родин та обмін контактами між учасниками цих діалогів. А також планування спільних дій та залучення медіа до активізації діалогу в громаді щодо підтримки родин зниклих безвісти та усього спектру діяльності, який ведеться в цьому напрямку. Зокрема, важливою є готовність регіональних авторитетних ЗМІ долучитися до обговорення цієї теми, що буде впливати на громадську думку та підштовхуватиме до дій владу у громадах.
Наша знахідка: як ми допомогли родинам і доповнили власні пріоритети
Як вже зазначили вище, важливою частиною проблеми була слабка комунікація у питаннях підтримки сімей зниклих безвісти – як всередині громади, так і з владою. Ці родини прагнуть розуміння, співчуття та певного розголосу своїх історій. Мова йде про очікування підтримки: від жителів громади – через соцмережі та участь у акціях памʼяті. А від представників влади – шляхом змін у політиках підтримки в громаді та державі, зокрема визначення на законодавчому рівні волонтерів та інших зниклих цивільних в тих самих правах, що і представники війська, створення окремих посад при центрах соціального захисту та інших установах, які б опікувалися проблемами цієї групи. Тому ми докладали зусиль і то того, щоб розширити коло можливостей у цій сфері.
Перш за все, завдяки дискусіям родини не тільки обмінялись контактами між собою, вони також отримали можливість повноцінно комунікувати з регіональними ЗМІ. Зокрема, поширювати анонси своїх заходів та зібрань. Представниця Інституту масової інформації в Полтавській області, яка брала участь в одній з дискусій, пообіцяла, що допомагатиме у підтримці ініціатив родин зниклих безвісти, а також сприятиме налагодженню ефективної комунікації між різними громадськими організаціями та владою.
Ми побачили важливість власного системного підходу до цієї теми
По-друге, ми побачили важливість власного системного підходу до цієї теми. Так, як і планували, за підсумками проведених обговорень ми створили та поширили через сайт, соціальні мережі, YouTube-канал та мережу Т2 у Полтавській області два розлогі відеоматеріали, а також три короткі пояснювальні відео. Це дозволило в доступному форматі пояснити суть проблематики і залучити аудиторію до обговорення. До речі, одне з двох відео, де йшлося про роботу ветеранського центру, зібрало понад 75 тисяч переглядів в соцмережах, 3200 вподобайок, та 150 коментарів.
А ще ми двічі відвідали акції на підтримку полонених та зниклих безвісти, які проходили в центрі міста, і зробили відповідні репортажі, в яких надали слово родинам. Також ми проінтервʼювали десятки членів сімей зниклих безвісти і вивчили тему так, щоб висвітлювати її якісно і повно, залучаючи до обговорення усіх важливих спікерів та експертів. Розуміючи важливість взаємодії, тепер ми плануємо окремим блоком своєї діяльності виділити співпрацю з громадськими організаціями, що займаються лобіюванням інтересів цих сімей. Звісно, тепер регулярно будемо поширювати анонси заходів, які проводитимуть родини.
Важливо, що аудиторія активно відгукується на цю активність. Так, лише в Інстаграм наші публікації про акції памʼяті набрали понад 75 тис.переглядів за 2 місяці. Та й мешканці стали частіше долучатися до підтримки цих родин.
Висновки, про які ми навіть не здогадалися б раніше
Для команди цей проєкт став важливим етапом – він дозволив глибше зрозуміти контекст проблеми, налагодити нові партнерства та закласти основу для подальшої роботи у цій тематиці. Ми особливо пишаємося тим, що допомогли сім’ям зниклих безвісти бути почутими та знайти точку дотику з суспільством та владою. Часто для цих людей найголовнішим є увага та участь в їхніх проблемах. Крім того, вкрай важливим для нас є особисте знайомство з цими людьми і плани на спільну діяльність з ними у майбутньому.
А ще дуже важливо, що за час реалізації проекту ми визначили ключових учасників, дотичних до реалізації політик навколо родин зниклих безвісти. Наразі для нас є цілком зрозумілим, як наше медіа може посилити потенціал кожного з них. Зокрема редакція вже стала тим майданчиком та містком, що допомагає їм комунікувати та реалізовувати спільні проєкти. До прикладу представниця Полтавської ОВА, яка відповідає за реалізацію державних та обласних соціальних програм та представниці родин зниклих безвісти обмінялися контактами, та як нам відомо вже надає їм консультації щодо написання грантів. А представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Владислав Носенко, завдяки більш тісному знайомству з учасниками фокусної групи, домовився про свою участь на постійній основі в акціях з підтримки зниклих безвісти.
Ми особливо пишаємося тим, що допомогли сім’ям зниклих безвісти бути почутими та знайти точку дотику з суспільством та владою
Ще хочемо зазначити, що не проводили опитувань учасників дискусій чи фокусної спільноти. Натомість сконцентрувалися на особистих розмовах. Наприклад, з Ілоною Чудновською, дружиною зниклого безвісти прикордонника, ми запланували створити короткометражний відео фільм про те, як вона проходить свій шлях. На нашу думку, це допоможе іншим жінкам знайти власну мотивацію йти вперед. Також продовжуємо тісну співпрацю з пані Лисенко, мамою і сестрою зниклих захисників. Завдяки нашій підтримці вона отримала можливість розповісти про свій бізнес, повʼязаний з виготовленням їжі для передової. І наша медійна підтримка допомагає їй розвивати свою важливу справу. Сподіваємося, що побачивши ці успішні приклади, інші родини отримають стимул рухатися вперед, рівень довіри до регіональних медіа зросте, а залученість суспільства до підтримки родин зниклих безвісти посилиться.
Окрім запланованих проєктом матеріалів, у нас уже вийшли супутні проєкти, що “народилися” під час дискусій. Так, отримавши запрошення, ми були присутні на кількох зустрічах родин зниклих безвісти під час презентації проєкту “Алея Надії” (місця памʼяті зниклих безвісти). Подібні проєкти вже існують у багатьох містах України. Щоб долучитись до вшанування героїв, ми створили та поширили матеріали, в яких описали ключові ідеї та озвучили суми, які необхідно зібрати для того, щоб реалізувати задумане. На нашу думку такий формат – опис ідеї та інформування про необхідність збору коштів – допоможе залучити громаду та усіх небайдужих до втілення задуму і, таким чином, вшанування пам’яті тих, хто віддав своє життя за нашу країну.
Також наша команда під час реалізації проєкту вирішила провести ще один офлайн захід, третій, на якому ми зберемо представників різноманітних громадських організацій та благодійних фондів, що опікуються допомогою та реалізацією суспільно-важливих ініціатив. Мета заходу: познайомити представників між собою, запропонувати їм використовувати сайт нашого медіа для безкоштовної публікації анонсів заходів, ініціатив тощо.
Для нас самих виявилося відкриттям, наскільки важливо об’єднувати людей і створювати матеріали, які допоможуть розшукати та повернути додому зниклих безвісти
Підсумовуючи, акцентуємо увагу ще раз: ми визначили для себе теми й історії, які хочемо інтегрувати в нашу подальшу повсякденну роботу. Для нас самих виявилося відкриттям, наскільки важливо висвітлювати роботу громадських організацій, створювати відеоісторії конкретних родин і корисні інформаційні матеріали, які допомагатимуть розшукувати та повертати додому зниклих безвісти.
Цей досвід наша команда радить іншим локальним медіа: не боятися поєднувати журналістику з інструментами громадянської участі. Саме на перетині медіа й громадської активності народжуються зміни, здатні реально впливати на життя громади. Тож не бійтесь залучати офіційних спікерів не лише до коментарів, а й до ваших власних проєктів. Результат обов’язково буде. Якщо не за 3 місяці то за рік. Але якщо ви не розпочнете це робити – точно нічого не зміниться.
АВТОРИ: Вадим Патик, журналіст та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду