Скарги на роботу громадського транспорту є поширеними у багатьох малих містах. В редакції «Новини Тростянеччини Тиждень» відзначають, що раніше, коли писали на цю тему, на першому місці була стаття, новина в інтернеті. Але взявши в фокус уваги вплив на зміни в ситуації, сфокусувавшись на досягненні результату, на перший план вийшли спілкування, контактування, взаємодія. І тільки після цього – стаття. Результат – 95% мешканців позитивно оцінили зміни, які вже відбулись в роботі міського транспорту, і які були ініційовані громадою. А окрім того, три з п`яти пропозицій, сформульованих редакцією за підсумками проведених в громаді дискусій, були підтримані місцевою владою, внесені до бюджету міста і до Плану соціального та економічного розвитку на 2026 рік. Важливо, що на все це пішло усього два місяці, за які кількість підписників медіа збільшилась на 340 адрес, газету запросили продаватися у 5 великих магазинах, охоплення матеріалів на сайті та в соцмережах було втричі більшим за звичайне.
Наше друковане видання «Новини Тростянеччини Тиждень», вебсайт https://ntgazeta.com.ua/ та сторінки в соцмережах працюють для мешканців Охтирського району Сумської області. В перший же день повномасштабного вторгнення рф в Україну місто Тростянець було окуповане ворожими військами. В цей час газета не виходила, сайт не працював. Але через свій акаунт в фейсбуці ми періодично давали інформацію про те, як виживає окуповане місто. Після його звільнення, у квітні 2022 р. запрацював наш сайт, в травні того ж року ми поновили вихід газети, яку випускаємо по сьогоднішній день. За 2025 рік на сайті і через акаунт ми провели понад 18 опитувань на різні теми. Маючи гарний контакт з аудиторією, бачимо, як крок за кроком наше медіа стає для людей зручною платформою для комунікації всередині громади. Незважаючи на певні складнощі з проведенням передплати через незадовільну роботу «Укрпошти», за цей рік ми розширили коло своїх читачів як в друкованому медіа, так і на інтернет-ресурсах.
В цьому матеріалі ділимося досвідом того, як допомога своїй громаді у вирішенні нагальних проблем дозволяє нам зміцнювати довіру аудиторії та збільшувати охоплення. Оскільки проблема, яку ми допомагали вирішувати, є притаманною багатьом громадам, рекомендую колегам вивчити наш досвід і взяти на озброєння.
Чому наша редакція звернула увагу на роботу міського транспорту
Питання зручності, а точніше – незручності роботи громадського транспорту є поширеними у багатьох малих містах. У нашій громаді автобусні перевезення містом були однією з тих проблем, які обговорювалися дуже часто. Люди незадоволені малою кількістю машин на маршрутах, які до всього часто ламаються через зношеність чи розбиті дороги, не вистачає і водіїв, бо більшість воюють на фронті. А коли місцева влада, після деокупації Тростянця у 2022 році, ввела безкоштовний проїзд в автобусному громадському транспорті для всіх мешканців, щоб, як тоді пояснювалося, «підтримати людей в складний період», почалося скорочення кількості рейсів. З автобусних зупинок зникли розклади руху, бо вони не дотримувались. У вихідні автобуси виходили в рейси тільки вранці. Людям пояснювали – пасажирів мало, то чого задарма палити пальне. Хвилювали людей і інші проблеми в цій сфері.
Наприклад, однією з найбільших населених вулиць міста – Татаренка – не проходив жоден маршрут. А тут розташовані найбільший в місті дитсадок, центральна бібліотека, Ощадбанк, інклюзивний центр, ветклініка, молодіжний центр. Загалом тут живе понад 3 тисячі мешканців.
Наступна проблема – одна з найбільших шкіл міста розташована поруч з дорогою національного значення, де дуже інтенсивний рух. Потрібна регуляція світлофором, бо часом в ДТП потрапляють діти. Однак роками це питання не вирішувалось.
Ми вирішили пошукати можливі рішення спільно з людьми, щоб через комунікацію та в діалозі знайти і «больові точки», і ідеї для руху вперед
Були проблеми і з дорогами, де курсували автобуси – на двох з одинадцяти автобусних рейсів до кінцевих зупинок не було асфальтового покриття. Автобуси у негоду не доїжджають до них і люди вимушені йти пішки. Все це і людей дратувало, а владі претензії від мешканців дошкуляли, тому скрізь потрошку щось робилося. Але проблеми при цьому залишалися.
Ми вирішили дослідити ці проблеми та пошукати можливі рішення в діалозі з людьми, щоб через комунікацію, обговорення на дискусіях знаходити «больові точки» цієї сфери. Долучали до цих дискусій і тих, хто може чи покликаний вирішувати проблеми з громадським транспортом. І пропускаючи проблеми через цю «кухню», виходити на рішення. Тобто, на перший план вийшли не стільки публікації, їх кількість і обсяги, скільки комунікація з аудиторією, яка мала б допомогти знаходити механізми і вирішувати проблеми в транспортному обслуговуванні. Інтернет ресурси повинні були стати майданчиками для опитувань.
Як залучення нашої аудиторії спрацювало для усієї громади
Ми подумали: чого насамперед очікують люди від роботи журналістів, влади чи будь-якої організації? За що вони подякують? Наша відповідь – за результат. Якщо постійно сваритися і дорікати один одному, нічого гарного не буде. А що можна запропонувати замість критики? Краще всього разом подумати, вислухати один одного, намітити ціль – і досягти результату. І для нас, медіа, результатом будуть навіть не публікації, скільки б ми їх не написали, а формування ланцюжка комунікації, який виводить на конкретний результат. Люди нам повідомляють про проблеми, ми – медіа, їх аналізуємо, обговорюємо з експертами і передаємо інформацію до влади. Далі проводимо спільні дискусії, проговорюємо, як що треба зробити і наскільки це складно, як наслідок – спільно ми виходимо на результат.
У виграші будуть всі – люди, які порушували питання і підказували «гострі кути»; медіа, яке висвітило проблему і весь цей час тримало її в полі зору. І влада, яка зрештою розглянула, знайшла можливість, фінансовий ресурс і прийняла потрібне рішення.
Але кожному гарному рішенню передує ідея. Щоб її знайти важлива дискусія, а для дискусії – аудиторія. Щоб зібрати аудиторію потрібно зацікавити людей долучитися. Тому ми спочатку в опитуваннях «затравили» найбільш болючі теми. Наприклад, чи дотримуються водії автобусів графіків руху? Чи є графіки руху на автобусних зупинках? По яким дорогам їздить громадський транспорт і т.д. Коли люди побачили в ініціативі медіа свій прагматичний інтерес, вони почали проявляти активність.
Коли люди побачили в ініціативі медіа свій прагматичний інтерес, вони почали проявляти активність
Наступним кроком стало проведення дискусій.
В кожній з трьох, які ми провели за півтора місяці роботи за проєктом, брали участь голови вуличних комітетів, представники громадськості, молодіжні активісти, працівники бюджетних установ.
Кожна людина, яка говорила, розкривала своє бачення, подавала власні ідеї, навіть смішні чи наївні, а бувало пропонувала конкретні дії – що треба зробити, для вирішення проблеми. І з кожної такої розмови виносилося кілька реальних пунктів з певною проблематикою. Про це ми писали в медіа, ці думки ми вкладали в запитання для чергового інтерв`ю з тими посадовцями, від яких залежали рішення. І зрештою – пропозиції передавалися владі, яка і мала приймати ті рішення. Про кількість виконаної роботи редакцією скажу в наступній частині. Це важливо: побачити, що саме і в якій кількості робила редакція для того, щоб в громаді відбулися зміни. А спочатку скажу про самі зміни – тобто про результати нашої роботи.
Як я вже сказав вище, однією з найбільших вулиць міста – Татаренка – не проходив жоден маршрут. А сьогодні їх тут 11, і це, у тому числі, результат нашої роботи.
Бо наш проєкт допоміг пришвидшити прийняття міською радою такого рішення. Мешканка Тростянця В.П.Бондаренко написала редакції: «Дякуємо і вам, і тростянецькій владі за дуже вдале рішення з перенесенням руху автобусів на Татаренка. Тепер не треба йти через весь парк, аби сісти в рейсовий автобус…». Подякував нам і фахівець відділу транспорту і зв`язку міськради Артем Синявін, який підкріпив свої слова статистикою: «Сьогодні по вул. Л. Татаренка проходить 11 маршрутів. За нашими спостереженнями, рішення було абсолютно виправданим: воно зробило рух транспорту упорядкованішим та комфортнішим для людей. Це підтверджує й проведене опитування — 95% опитаних мешканців позитивно оцінили ці зміни». І це результат не тільки газетних публікацій, де ми постійно порушували цю тему, а й комунікації – людей з медіа, медіа з владою і в результаті – корисний для громади результат.
95% мешканців позитивно оцінили зміни, які самі ж ініціювали, відгукнувшись на запрошення редакції
Ще один гарний приклад ефективного рішення стосується табличок на зупинках з графіком руху автобусів.
Спочатку ми проїхали по кількох автобусних маршрутах, оглянули всі зупинки і побачили – чим далі від центру, тим менше зупинок мають розклад руху. А ми якраз запланували інтерв`ю з мером. Скориставшись нагодою, розповіли йому історію з відсутністю розкладів руху на околичних зупинках. Очільник пояснив, що робити таблички з пластика дорого, і в час війни не є першочерговим завданням. А ми у відповідь запропонували абсолютно дешевий варіант – папірець А4 з надрукованим розкладом, поміщеним у прозорий «файлик», аби через негоду не намокав. І коли через тиждень ми знову проїхали тими ж маршрутами, де раніше бачили відсутність графіків руху, то не знайшли жодної зупинки без розкладу – скрізь були роздруківки А4 у «файликах», як ми і пропонували. На перший погляд, не таке й велике досягнення. Але не для тих, хто їздить громадським транспортом.
Наведу ще один приклад, щоб завершити тему розкладів руху транспорту. Не було у нашому місті опублікованих розкладів руху автобусів по усіх маршрутах. А вони б стали у нагоді кожному, хто планує поїздку у справах. Про це ми теж говорили під час інтерв`ю з мером Тростянця.
Очільник пообіцяв дати доручення місцевому «Пастрансу», щоб розробили спеціальний додаток. Але це час та гроші. Тож ми, порадившись з ментором нашого проєкту Олексієм Погореловим, запропонували піти більш простим шляхом і використати вже перевірене рішення – розмістити на вебсайті розклади руху так, як це роблять інші. Я передав до відділу інформаційних технологій Тростянецької міськради як приклад копії екранів з розкладом руху київської кільцевої електрички. І через пару днів на сайті вже були усі розклади автобусів. Це не коштувало бюджету додаткових грошей, а люди вже користуються зручністю.
Довіра, яка стала рушійною силою для вирішення проблем і зростання охоплень
Тепер хочу приділити увагу нашій власній роботі. У цій частині покажу, скільки і якої роботи ми виконали, щоб були вирішені саме ті питання, на які нам показали люди.
Плануючи свою роботу ми, звісно, закладали орієнтовні кількісні показники. Наприклад, провести три дискусії, підготувати 14 газетних матеріалів, розмістити 40 інформацій на своєму сайті і партнерських веб-порталах, вийти на рівень переглядів наших матеріалів в соцмережах не менше, ніж 340 тисяч. Все це зроблено. І цифри вже навіть більші. Газетних статей 18, матеріалів в соцмережах – 41. Враховуючи тираж, який за час виконання нами проєкту зріс на 340 примірників (нині разовий тираж 1750 прим.), публікаціями ми охопили приблизно 73,5 тисячі читачів. Це приблизно на 15 тис. більше, ніж планувалося. І тут я хочу привернути увагу до рушійних сил цього процесу.
Найважливішим тут є те, що довіра аудиторії, яка до медіа зростає, коли саме від нас люди дізнаються, що проблема, яку раніше не могли вирішити, вже розв’язані. А оскільки мешканці знають, що спочатку ми організовували обговорення, збирали пропозиції та ідеї, потім обговорювали їх з відповідальними за дії – і після цього проблеми почали вирішуватися, то люди бачать в газеті чи сайті не тільки джерело інформації, але й інструмент для змін на краще. Саме у такий спосіб конкретні результати зміцнюють довіру.
Довіра до медіа зростає, коли воно допомагає громаді спільними зусиллями розв’язувати проблеми, які раніше не могли вирішити
А тепер погляньте, як ці зміни виглядають в кількісних показниках. Ми планували, що опубліковані 40 статей в інтернеті принесуть приблизно 340 тисяч переглядів. Це відповідало нашим «середнім» показникам. Статей вийшло 41. Але на кінець першої декади січня 2026 року ми мали вже понад 1 млн. 024,4 тис. переглядів. Ми очікували, що непогані конкретні результати нас наблизять до показника у мільйон переглядів. Але щоб перевершити його – ні. Але зуміли! Очевидно, що довіра зросла, бо ми допомогли, щоб важливі для людей результати стали реальністю.
Наведу приклад. Під час дискусії з головами вуличних комітетів та волонтерами декілька людей підтримали ідею, щоб рейсові автобуси виїжджали до центральних входів на два найбільших кладовища – вони у нас розташовані на околицях міста і туди люди йдуть довгою дорогою пішки. Була написана стаття, потім інформацію офіційно ми передали міської раді. І там нам несподівано для нас подякували – і медіа, і людям, бо досі ніхто цю проблему перед владою не порушував. Як результат, до одного кладовища автобуси вже ходять, до іншого, коли по весні зроблять майданчик для розвороту, теж пустять автобус. А поки для зручності зробили на повороті до кладовища ще одну автобусну зупинку, щоб все ж ближче було людям ходити.
Ось так, спілкуючись і друкуючи свої статті, ми крок за кроком створюємо для людей додаткові зручності. І це приємно.
Партнери та партнерства – дуже важливий аспект для місцевого медіа
На окрему увагу заслуговує те, як у нашої редакції зміцнюються існуючі та утворюються нові партнерства. Знову ж таки, саме завдяки результатам нашої роботи. Тобто, змінам у громаді, які відбуваються завдяки обговоренням, пошуку ідей та вирішенню проблем.
Так склалося, що коли ми виконували свій проєкт, у Тростянецькій громаді складали План соціального і економічного розвитку і формували бюджет на 2026 рік. Зазвичай на цьому етапі влада сама радиться з мешканцями. Однак через загострення безпекової ситуації міська рада не мала можливості проводити зустрічі з людьми, як це було заплановано, по мікрорайонам і сільським старостатам. Ми ж свої заходи публічно ніде не «світили», але успішно провели три дискусії з різними групами людей. Першу – з головами вуличних комітетів і волонтерами, другу – з освітянами, а третю – з молодіжними активістами.
Ми систематизували пропозиції жителів громади і за кілька днів до сесії міськради, на якій затверджувалися Програма розвитку і бюджет на 2026 рік, передали в мерію офіційний лист від редакції з п`ятьма конкретними пропозиціями. Всі вони стосувалися теми нашого проєкту – поліпшення якості роботи громадського транспорту.
Три з п`яти наших пропозицій були підтримані, профінансовані і внесені до бюджету і Плану розвитку громади на 2026 рік
Я був на тій сесії, і було приємно чути, як мер подякував і медіа, і людям за ініціативність і за пропозиції. Окремо підкресливши, що саме через нас вони дізналися про запити людей. А найважливіше, що три з п`яти наших пропозицій були підтримані, профінансовані і внесені до виконання. Це (1) капремонт дороги по вулиці Гаївській до кінцевої автобусної зупинки – сума фінансування 1,7 млн. грн.,
(2) встановлення по вулиці Набережній біля центрального ринку двох автобусних зупинок – сума фінансування 420 тис. грн., (3) продовження автобусних маршрутів до двох міських кладовищ з обладнання автобусних зупинок по руху автобусів – 640 тис. грн.
Важливими також стали досягнуті за нашої участі домовленості по обладнанню біля школи №1 на пішохідному переході регульованого світлофору. Школа знаходиться у п`яти метрах від автотраси національного значення з інтенсивним рухом. Ми провели зустрічі в міській раді, потім поговорили з вчителями цієї школи, побували на кількох уроках, щоб дізнатися думки учнів.
Всі просили одного – встановлення світлофора. Але ніхто не вірив, що це може бути, бо вони роками безуспішно зверталися у різні інстанції. Свою роботу ми почали не з написання статті, хоча мали багато перевіреної інформації і могли подати розгромний матеріал. Але ми пішли іншим шляхом. Зустрілись з утримувачем цієї дороги – Службою відновлення інфраструктури Сумської області, там були не проти встановлення регульованого світлофору за умови внесення змін до проєкту. Інший запит направили до генпідрядної організації, яка якраз на цій ділянці вела капремонт дороги. Там відповіли – буде передбачено проєктом – встановимо. І третій запит ми направили до міністра розвитку громад і територій п.Кулеби з описом проблеми. Він доручив Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України вивчити питання. І ось на початку січня цього року ми отримали відповідь від голови цього Агентства Сергія Сухомлина. Посадовець повідомив – світлофор біля школи №1 у Тростянці побудуємо. По суті ми всім дали віру, щоб втрачена у них надія все ж стане світлофором.
Нашу газету запросили продаватися у 5 великих магазинах міста
Приємно вразила нас пропозиція одного місцевого підприємця. Це наше нове партнерство. Так, одного дня, він зателефонував до редакції і повідомив, що хотів би, щоб в його магазинах продавалась наша газета. Тож до існуючої мережі роздрібних точок продажу газети додалося ще 5 нових, і всі вони – у великих магазинах. Дуже важливе для нас партнерство, яке додасть нам важливі продажі до тих 340 нових передплатників, про яких я сказав вище.
Три основних висновки, варті уваги колег
Тема, якою ми займалися в цьому проєкті, була не спонтанним рішенням – ми і раніше часто порушували у своїх публікаціях проблематику з громадським транспортом. Але отримавши стабільне фінансування і створивши покроковий план роботи над проєктом, якого дотримувалися, змогли долучити до цієї роботи журналістів інших медіа, наших партнерів з «Сумських новин», порталу «Тростянець без обмежень», а головне – визначили нашим пріоритетом в реалізації проєкту – комунікація!
Чесно кажучи, раніше, коли ми писали матеріали на цю тему, головним була стаття, новина в інтернеті. А працюючи в проєкті все змінилося на сто вісімдесят градусів. Взявши в фокус уваги вплив на зміни в ситуації, сфокусувавшись на досягненні результату, на перший план вийшли спілкування, контактування, взаємодія. І тільки після цього – стаття. Це перший важливий висновок.
На першому плані мають бути спілкування, контактування, взаємодія. І тільки після цього – стаття
Друге, що хочу відзначити – те, чим пишаюсь особисто, що оцінюю, як здобуток цього проєкту. Мова про досвід поєднання різних аспектів діяльності. Організована редакцією комунікація виявилась головним інструментом, який дозволив нам виконати практично все, що було заплановано. А дещо вдалося зробити навіть позапланово, так би мовити. Наприклад, автобусні зупинки біля ринку чи продовження маршрутів до входу на кладовища. Ми про ці незручності не знали – і рішення виникли вже в процесі роботи. Розкрутила комунікація і ініціативність людей, які побачили, що їхні пропозиції на публічних заходах можуть стати чіткими дороговказами для влади, і не будуть розцінюватися, як просто «говорильня». Ба більше, що така активність дає реальні результаті для всієї громади. Люди відчули, що здатні творити зміни, і медіа в цьому їхній партнер.
Іншими словами, ми побачили, що коли медіа заохочує людей не мовчати про проблеми, а разом обговорювати, робити це публічно і в такий спосіб залучати тих, хто може ці рішення втілити в життя, то від цього виграють усі. А найважливіше, що все відбувається дуже конструктивно, спокійно і результативно.
Тож тепер я знаю не тільки, як організувати інтерв`ю та публікації, а як стати одним з авторів змін в житті громади. Пишаюся новим досвідом знаходити інформаційні приводи для подій, що подають надію. Адже серед розмаїття тем ми знайшли не просто унікальну, а важливу і значиму для людей. І тут цінним для інших вважаю вміння поєднувати роботу з інформацією і роботу з людьми. Щоб ініціатива медіа приносила людям конкретні результати. Що автобус поїхав новим маршрутом, щоб зупинка була біля входу на кладовище, щоб на всіх зупинках були розклади руху автобусів і таке інше. Робота над реалізацією проєкту показала, що журналісти і представники громади збиралися не дарма. А головне – у людей з`явилася не просто надія на зміни, вони ці зміни творили своїми руками.
Друга важлива цінність – у вмінні поєднувати роботу з інформацією і роботу з людьми
А третє – це розвиток партнерств і укріплення довіри. Коли ми нещодавно в одній з публікацій розповіли про результати організованих нами дискусій, що одна вулиця буде заасфальтована, на іншій встановлять зупинки, що автобуси доїжджатимуть до кладовищ та інше, то отримали чимало подяк від людей. Мене зупиняли прямо на вулиці і дякували. Інші питали, чому їх не запросили, бо у них теж є що сказати. Такі контакти надихають. Зрозуміло, ми говорили з чотирма десятками вуличкомів, а їх в місті понад триста. Всіх не запросиш. Але таких ініціативних людей ми тепер вписуємо у свій великий перелік активних партнерів, бо те, що зробили в рамках даного проєкту, точно знадобиться і в подальшій роботі.
Звісно, ми будемо розширювати такі контакти. Навіть в цьому короткому 2-місячному проєкті ми активно залучали мешканців до взаємодії. В наших опитуваннях на сайті та в фейсбуці, а також в вуличних опитуваннях для газети взяла участь 469 людей. Достатньо, щоб зробити певний аналіз. І непогано, щоб залучити до діалогу. І ми будемо це продовжувати. Так само, як будемо розвивати тему, адже вона суспільно-важлива і не має кінцевої зупинки. Люди хочуть мати таку інформацію, вони за цим слідкують, це для них важливо.
Третє, що вартує уваги – фокус на розвиток партнерств та залучення активних людей у взаємодію
Важливо, що голос громадян знайшов своє відображення в Плані розвитку громади на 2026 рік і в місцевому бюджеті. Завдяки цьому ми допомогли мерії не упустити важливі питання. А за великим рахунком, ми всі побачили, що проблеми, які болять, не вирішуються не тому, що вони важкі, непосильні, а лише тому, що існує брак в комунікації: людей з медіа, медіа – з владою. Чиновники і посадовці розуміють, що на них лежить відповідальність перед громадою. Але вони не завжди вирішують проблеми, бо справді не знають як. Але коли над питанням задумується не одна голова, навіть найсвітліша, а десятки чи навіть сотні, коли між ними триває спілкування, коли вони не сваряться, а радяться, розмовляють, то виявляється, що можна знайти рішення, на яке не потрібні великі ресурси. Як з тими графіками руху автобусів на автобусних зупинках на папірцях А4 в звичайних копійчаних «файликах».
Тому будемо рухатися далі, в тому числі і по пропозиціям, які ми ініціювали в рамках цього проєкту. А також проводити медійний контроль за цим процесом.
АВТОРИ: Павло Зленко, редактор друкованого медіа «Новини Тростянеччини Тиждень», та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду