У прикордонному куточку Сумщини, всього за 7 кілометрів від кордону з Російською Федерацією, газета «Білопільщина» стала не просто джерелом новин, а справжнім рятувальним кругом для громади. З перших годин повномасштабного вторгнення 2022 року Білопільщина опинилося на шляху російського наступу. Обстріли, невизначеність, хаос — усе це зробило питання збереження життя найголовнішим. І саме інформація стала найпотужнішою зброєю в руках журналістів. «Ми зрозуміли: якщо не ми, то хто?» — згадує редакція, яка взяла на себе роль захисника громади.
Інформація як щит: Від перших днів до єдиного посередника
З самого початку вторгнення газета зосередилася на перевірених фактах, які могли врятувати життя. Ми інформували про безпеку під час обстрілів, роботу магазинів, аптек і швидкої допомоги, місця отримання гуманітарної підтримки, контакти органів влади та служб. Це не були абстрактні новини — це були практичні поради, що допомагали людям вижити в умовах постійної загрози.
У 2023 році, коли була оголошена обов’язкова евакуація і більшість служб виїхали з регіону, «Білопільщина» фактично перетворилася на єдиний місток між жителями та владою. Без нас люди залишилися б у вакуумі: хто б розповів, куди евакуюватися, як оформити документи чи де шукати прихисток? Ми взяли на себе цю місію, розуміючи, що кожна публікація — це потенційно врятоване життя.
Багатоканальний підхід: Від паперу до TikTok
Щоб охопити якомога більше аудиторії, ми використовували всі можливі канали: традиційну друковану газету, сайт, Facebook, Telegram, Instagram, YouTube і навіть TikTok. Це дозволяло подавати інформацію в різних форматах — від детальних статей до коротких відео та інфографіки. Друкована версія виходила щотижня з 1–2 матеріалами під рубрикою «Евакуація рятує життя», а онлайн-ресурси оновлювалися щодня. Такий підхід робив нас доступними для всіх: від старшого покоління, яке віддає перевагу паперу, до молоді, яка живе в соцмережах.
Партнерство, що додало системності
Наша робота набула нової глибини завдяки співпраці з Українською Академією Медіа-Бізнесу. Ця партнерство допомогло структурувати проекти: від виплат внутрішньо переміщеним особам (ВПО) і компенсацій за зруйноване житло до інформування шести громад про можливості евакуації, допомоги та прихистку. Щодня ми моніторили ресурси обласної адміністрації, міської ради, центрів зайнятості, соціальних і психологічних служб. Інформацію перевіряли, структурували й поширювали — так народжувалася рубрика, яка стала орієнтиром для тисяч людей.
Різноманіття форматів: Від статей до опитувань
У проєкті ми застосували весь арсенал журналістських жанрів, щоб зробити інформацію максимально доступною та переконливою. Статті та роз’яснення щотижня розповідали про офіційні джерела: де знайти житло, умови для дітей чи самотніх осіб, можливості працевлаштування. Інтерв’ю зі старостами прикордонних громад розкривали реальні історії: як живуть евакуйовані, яку допомогу отримують і, на жаль, трагедії тих, хто залишився. Ми говорили з міським головою Білопілля Юрієм Зарком про маршрути евакуації та засоби транспорту.
Відео-роз’яснення з нашим юристом відповідали на найгостріші запитання: оформлення допомог, повернення виплат, права евакуйованих. А опитування допомагали зрозуміти настрої громади — рівень довіри до наших ресурсів, плани щодо евакуації, потреби в інформації. Це не було сухою журналістикою: кожен матеріал базувався на реальних потребах людей.
Власний досвід: Евакуація редакції як урок
Ми не стояли осторонь — самі пережили евакуацію. Перевозили архіви, техніку, рятували родини. Цей досвід допоміг нам глибше зрозуміти проблеми громади: страх невідомості, бюрократичні перепони, емоційне виснаження. Саме тому наші матеріали були максимально практичними. Ми не просто публікували — аналізували: скільки переглядів, коментарів, взаємодій. Якщо тема про допомогу чи евакуацію набирала обертів, ми розширювали її, додавали контакти, роз’яснення. Це перетворило нашу роботу на діалог: читачі ставили питання, ми відповідали, а вони підказували нові теми.
Найбільший інтерес викликали публікації про благодійні організації, волонтерів, умови переселення. Люди хотіли знати: чи надають постійне житло, чи тимчасовий прихисток? Як виїхати безпечно? Наші матеріали ставали реальними відповідями на ці потреби.
За межами громади: Поширення в українські ЗМІ
Ми не обмежилися локальним рівнем — вийшли на всеукраїнську арену. Розповідали про проблеми прикордоння в двадцяти медіа по всій країні, від Івано-Франківщини до Полтавщини. Це привернуло увагу, налагодило зв’язки з колегами та дало землякам додаткові контакти. Люди телефонували: «Чи є робота в тому регіоні? Чи безпечно туди їхати?» Так наша робота розширила горизонти для евакуйованих.
Адвокація та вплив: Від виступів на ТБ до змін у законі
Проєкт не обмежився інформуванням — ми взялися за публічну адвокацію. Як редактор, журналіст і депутат міської ради, я виступала шість разів у прямих ефірах на телеканалі «Еспресо TV», піднімаючи проблеми обстеження пошкодженого житла та компенсацій. Ця тема тісно пов’язана з евакуацією: з коштами від компенсацій люди могли б купити житло в безпечних регіонах і не ризикувати життям.
Ми співпрацювали з владою: з міським головою Юрієм Зарком, депутатами ВР Ігорем Васильєвим і Віталієм Безгіним, Кабінетом Міністрів. Піднімали питання на сесіях, під час візиту Президента на Сумщину. Результат? Минулого місяця Кабмін ухвалив постанову, яка спростила процедуру подачі заяв на компенсації. Це не лише наша заслуга, але систематична робота громадськості принесла плоди. Ми продовжуємо: інформуємо про документи, допомагаємо прискорити процес.
Практична допомога: Редакція як центр підтримки
У прикордонні мало де можна зробити ксерокопії чи роздрукувати форми — перебої зі світлом та інтернетом ускладнюють усе. Редакція стала таким центром: заповнювали заяви, друкували документи, консультували щодо ВПО та евакуації. Це частина проєкту з Академією Медіа-Бізнесу, спрямована на підтримку тих, хто залишається в зоні бойових дій чи планує виїзд.
Підсумки: Не цифрами, а врятованими долями
За 2 місяці проєкту ми побачили: не всі евакуювалися. Хтось повертається на роботу, хтось не хоче міняти школу для дітей, хтось адаптується на новому місці. Рахувати точно важко — і некоректно з міркувань безпеки. Підсумки вимірюються інакше: доступом до інформації, прийнятими рішеннями.
Що вдалося. Залишатися в фокусі тем, посилити роль медіа як центру допомоги, взаємодіяти з владою, об’єднати громаду, вплинути на компенсації. Що ні: Не всі юридичні нюанси опанували, обмежена присутність через небезпеку, складність у спілкуванні — евакуація надто особиста тема.
Проєкт «Евакуація рятує життя» зробив «Білопільщину» орієнтиром для громади. Ми не просто інформували — ми рятували, підтримували, змінювали. І ця робота триває, бо війна не закінчилася, а життя людей — понад усе.
Наталія Калініченко, головна редакторка газети «Білопільщина»
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду