У прифронтовому Золочеві Харківської області, який розташований за 15 км від кордону з агресивною росією, місцева влада не приділяла особливої уваги навчанню мешканців виживанню. Попри те, що у сусідньому Богодухові таке навчання проводилось. Редакція місцевої «Зорі» вирішила вплинути, щоб навчання для мешканців своєї громади стало і доступним, і важливим. При цьому, їм довелося не тільки ініціювати процес, але й допомогти тренерам переорієнтувати програму з протидії ворогу на правила виживання та домедичної допомоги. Радимо їхню історію усім місцевим медіа, адже навички виживання та домедичної допомоги сьогодні потрібні усім українцям.
У Золочівській громаді з початку повномасштабної війни гостро постала проблема низького рівня підготовки населення до дій в умовах обстрілів та інших загроз. Попри постійні атаки, мешканці не мали достатніх знань із домедичної допомоги, мінної та дронової безпеки та правил поводження в критичних ситуаціях. На відміну від сусідніх громад, у нашій не займалися організацією безкоштовних навчань у «Обласному центрі підготовки населення до національного спротиву». Це відбувалось через безвідповідальність фахівця, який мав цим опікуватися у Золочівській селищній раді. Та й в цілому, проблемі не надавали належної уваги. Нам це здалося несправедливим. Бо наша громада заслуговує на підвищену увагу та допомогу в тому, щоб навчити людей дбати про себе та своїх ближніх в умовах щоденної небезпеки.
В громадах гостро бракує знань з домедичної допомоги та правил виживання
Основною метою проєкту «Золочівщина: громада, що вчиться захищатися» ми обрали підвищення рівня готовності мешканців громади до дій в умовах війни. Це рішення було продиктоване реальними потребами людей: Золочівська громада знаходиться під постійною загрозою обстрілів, але значна частина її жителів досі не володіє базовими знаннями з першої допомоги, мінної та дронової безпеки, а також самозахисту. На відміну від сусідніх громад, де подібні навчання вже проводилися, у нас ця проблема залишалася поза увагою.
Значна частина жителів нашої громади досі не володіє базовими знаннями з першої допомоги, мінної та дронової безпеки, а також самозахисту. Ми почали з того, що розібралися чому так
Ми розуміли, що ігнорування цих питань означає підвищення ризиків для життя і здоров’я людей, посилення почуття беззахисності та вразливості. Натомість навчання та поширення практичних знань дозволяють мешканцям не лише діяти правильно під час обстрілів чи зустрічі із вибухонебезпечними предметами, а й відчувати себе більш захищеними, впевненими та об’єднаними. Це не лише підвищує безпеку та зменшує кількість потенційних жертв, а й формує стійкість громади, активну громадянську позицію та готовність бути частиною національного спротиву.
Почали ми з опитування, бо хотіли дізнатися, яким насправді є рівень обізнаності земляків в елементарних правилах поводження у надзвичайних ситуаціях. Виявилося, що більша частина опитаних не мають поняття, що треба робити коли поруч є поранений, коли бачиш безпілотник, як поводитися зі зброєю, що робити, якщо людина має ознаки інфаркту чи інсульту. Багато тих, хто взяв участь в опитуванні хотіли б здобути ці знання, і назвали їх корисними для себе.
Робота медіа потрібна, щоб пояснити та мотивувати. І людей, і владу
А далі ми почали працювати. І першою справою був запис відеосюжетів. Не секрет, що наші підписники легше та краще сприймають інформацію через відео. Тож ми вирішили звернутися до представників Центру спротиву та тих, хто вже пройшов навчання. Ці люди мають авторитет в нашій громаді, тому ми були впевнені, що інтерв’ю з ними будуть сприйматися серйозно та з користю.
Також ми планували провести круглий стіл з фахівцями Центру спротиву офлайн. Але від цієї ідеї довелося відмовитися. Близькість до кордону з окупантами не дозволила втілити в життя цю ідею. У зустрічі мали взяти участь мінімум три експерти та запрошені до спілкування жителі Золочівської громади. Але за проханням керівника Центру спротиву Валерія Колянди ми замість зустрічі провели інтерв’ю з ним самим, і він надав відповіді на всі питання, які цікавили наших підписників і які ми занотовували в процесі роботи над проєктом.
Окрім цього, в наших планах було формування електронної бази матеріалів (методички, відеоінструкції), яка була б доступна для подальшого використання і розміщена на гугл диску. Але трохи підкорегували цей пункт. Правила ми опублікували в газеті, та на сайті медіа. Це значно спрощує їхній пошук людям у прикордонні. Так, як багато часу села, наближені до лінії фронту перебувають знеструмлені та без доступу до інтернету, наявність газети для жителів населених пунктів є більш практичною, аніж пошуки правил в інтернеті, якого часто там нема через постійні обстріли.
Нам довелося не тільки пояснювати людям доцільність навчання правилам виживання, але й отримати від влади транспорт для поїздок людей на ці заняття
Ще ми планували, що за час проєкту навчання пройдуть дві групи «курсантів». Але через вже описану нами вище неорганізованість цієї діяльності в Золочівській громаді й байдужість представників влади до даної теми ми були вимушені взяти на себе інформаційну кампанію. Перш за все, людям потрібно було пояснити, що це, навіщо воно, розказати про курси, які стануть людям в нагоді. А водночас – отримати від влади підтримку навчання людей і забезпечити їх транспортом. А часу на все було – 2 місяці. Тому поки ми все це зробили, то лише одна група курсантів із Золочівщини встигла пройти навчання. А це усього 25 осіб, а планували ми, що встигнемо набагато більше. Щоправда, ще 25 осіб вже записалися в чергу, і поступово додаються нові бажаючі. Тож трохи пізніше, але навчаться всі бажаючі, як ми і запланували.
Хочемо похвалитися і перевиконанням плану. Так, ми цього не планували, але в Золочівській громаді, дякуючи нашій інформаційній роботі, з’явився власний інструктор, чого не було раніше. Тепер жителі громади матимуть можливість напряму звертатися до людини, яка безпосередньо має відношення до Центру спротиву. Також це відкриває можливості до проведення навчань. Наприклад таких, які стосуються інформації про безпілотники, вибухонебезпечні речовини, домедичної допомоги й таке інше. Звісно подібні навчання будуть проводитися в укриттях і з максимальними заходами безпеки.
П’ять важливих складових вміння прифронтової громади виживати
Результати, які наша робота принесла громаді, говорять самі за себе.
По-перше, в Золочівській громаді з’явився власний інструктор від обласного Центру спротиву. Раніше цього не було, і ніхто цим навіть не переймався, бо сама тема навчання людей поводженню в критичних ситуаціях у громаді не була популярною.
По-друге, влада взяла на себе зобов’язання забезпечувати транспортом бажаючих відвідувати навчання у Центрі спротиву.
По-третє, нам вдалося вплинути на зміну акцентів у навчанні людей. Так, на початку роботи за проєктом ми з’ясували, що Центр спротиву позиціонує себе, як ті, хто готує людей до партизанського опору. А це дуже насторожує простих цивільних. Вони не хочуть воювати. Вони хочуть вміти виживати. Після зустрічей та інтерв’ю з працівниками та інструкторами Центру ми запропонували змінити акцент на виживання, а не протистояння ворогу. Вони підтримали це і в подальшому будуть використовувати саме таку ідею. Це зможе привернути увагу більшої кількості людей. Як молодих людей, так і чоловіків. Бо нині до Центру спротиву йде дуже мало юнаків та чоловіків призовного віку – побоюються, що після навчання людей забирають до війська.
Мешканці прифронтової громади не хочуть воювати – вони хочуть виживати. Завдяки роботі нашої редакції навчання навичкам виживання тепер включатиме і домедичну допомогу
По-четверте, фахівці центру спротиву прислухалися до наших порад, що на цих заняттях варто навчати людей, котрі проживають в прикордонних населених пунктах, також і домедичній допомозі в разі інфарктів та інсультів. В програмі цього раніше не було, а близько до кордону часто не буває зв’язку. І якщо людині стане погано, допомога потрібна негайно, а швидка може не встигнути доїхати. Тому жителі мають знати, як допомогти своєму земляку і врятувати йому життя не лише коли є поранення, а й тоді, коли причиною госпіталізації стають і ніші симптоми та хвороби, не пов’язані з воєнними діями.
До речі, за результатами нашого опитування про бажання людей навчитися домедичній допомозі, влада розглядає можливість запрошення до Золочева волонтерів, котрі безкоштовно проведуть практичні заняття для простих жителів і навчать їх зупиняти кров в разі поранення, запускати серце, робити штучне дихання. Так як із Золочівською громадою співпрацює багато благодійних та волонтерських організацій, то такі навчання стануться дуже скоро. Й матимуть не разову акцію, щоб охопити більше жителів.
Ну і нарешті, по-п’яте, перша група курсантів завершує навчання. В черзі на наступний етап – ще 25 осіб.
Тут хочу навести приклад того, як регулярна взаємодія між нашим медіа та Центром спротиву дозволяє нам готувати дуже актуальні матеріали та допомагає адаптувати їхні програми. Одного разу, після публікації про те, що російський дрон на оптоволокні поцілив у цивільне авто і загинули місцеві люди, наші читачі попросили редакцію більше розповісти про цю зброю, чим вона небезпечна та як від неї рятуватися. Головний редактор проконсультувався з військовими та ми надали вичерпну відповідь. Ця інформація була корисною, як і та, яка вчить як поводитися в критичних ситуаціях. Її ми опублікували в газеті та на нашому сайті, щоб люди могли зберегти собі ці матеріали та час від часу шукати відповіді на питання, які їх турбують. Дані публікації набрали від 500 до 2600 переглядів. Плюс 2500 примірників друкованої газети розійшлися по населених пунктах як Золочівщини, так і Богодухівщини.
Коли люди відчувають себе безпорадними у критичних ситуаціях – це підвищує ризики для життя та здоров’я, посилює страх і невпевненість, які ворог намагається нав’язати через постійні атаки
Якщо підвести підсумок і виділити головне, то, звісно, найважливішим результатом проєкту «Золочівщина: громада, що вчиться захищатися» є те, що мешканці нашої громади отримали практичні знання та інструменти, які безпосередньо можуть врятувати їхнє життя та життя їхніх близьких у критичних ситуаціях. Якщо раніше люди почувалися безпорадними під час обстрілів чи у випадку зустрічі з вибухонебезпечними предметами, то тепер вони мають базове розуміння того, як діяти, і знають, де знайти перевірену інформацію.
Якби ми це не робили, то люди б жили з відчуттям беззахисності, без практичних навичок реагування на загрози. Це підвищувало б ризики для життя та здоров’я, посилювало б страх і невпевненість, які ворог намагається нав’язати через постійні атаки.
А ми, місцеве медіа, сфокусували свою увагу, доклали зусиль і підвищили рівень готовності людей до дій в умовах війни, показали, що знання – теж зброя. Ми створили доступний ресурс із навчально-інформаційними матеріалами, до якого кожен може звернутися у будь-який момент. Таким чином, наші читачі і вся громада отримали не лише інформацію, а й відчуття більшої захищеності, впевненості та солідарності у спільному спротиві.
Покроково: що ми робили, щоб підвищити якість інформації, потрібної людям для виживання
У цьому розділі структуруємо це. Але спочатку – два слова про нас, хто ми такі.
ТОВ «Медіа центр «Пектораль» є видавцем газети «Зоря+Вісник Богодухівщини», а також сторінок у соцмережах – медіа «Зоря» та «Вісник Богодухівщини. Наша аудиторія – це мешканці декількох громад Харківської області. А саме: Богодухівської (37000 осіб), Золочівської (18000 осіб), Краснокутської (20000 осіб) та Коломацької (7000 осіб). Наші сторінки в інтернет це:
https://bohodukhivshchyna.info/
https://www.youtube.com/channel/UCiMPE21SKFZTMqCIziF3Tlg
https://www.facebook.com/groups/753109869361518/ https://www.facebook.com/groups/visnikbogodyhov/ https://www.facebook.com/groups/m.zorya/ https://www.facebook.com/groupsvisnikbogodyhov/ https://www.facebook.com/groups/507850656882511/
Ми щодня висвітлюємо місцеві новини, фіксуємо злочини росії проти мирних жителів Богодухівського району, подаємо інформацію на громадсько-політичні та патріотичні теми, звісно, поширюємо рекламу. На жоден день не припиняли свою роботу в соцмережах. Кожного дня публікуємо інформацію про російські злочини проти мирного населення, про допомогу, яку можна отримати жителям, про подвиги місцевих, волонтерів, військових, протидіємо дезінформації, яку ворог намагається розповсюдити серед людей, надаємо інформацію від компетентних органів щодо отримання компенсацій за зруйноване житло, гуманітарної допомоги, відповідаємо на питання наших підписників і намагаємося допомогти вирішити проблеми, котрі їх турбують.
Тож і тему про навчання правилам виживання ми не могли залишити без належного опрацювання. Але те, як нам довелося діяти, заслуговує на окрему увагу та особливі акценти.
По-перше, ми регулярно про це писали у соцмережах та у друкованому медіа. Надавали корисну інформацію, відповіді на запитання. Іншими словами, проводили інформаційну кампанію.
По-друге, фокусувалися не різних аспектах – говорили дуже сфокусовано і практично, уникали розмов «взагалі». Наприклад, обговорювали необхідність здобуття навичок домедичної допомоги, поводження з вибухонебезпечними речовинами, безпілотниками.
По-третє, наводили приклади, як не потрібно себе поводити, застосовуючи для цього реальні історії людей, котрі, нажаль, втрачали життя, через незнання елементарних знань, якими в наш час мають володіти абсолютно всі, не лише ті жителі, які знаходяться в прифронтових населених пунктах. Тут важливо розгледіти два аспекти. Перший – це приклади, історії. Люди люблять історії більше, аніж узагальнення та аналітику. А другий важливий аспект – це чітке виокремлення та опис рольових моделей. Людям важливо показати «роль», привернути увагу то того, як себе вести і чого не робити в певних ситуаціях. Коли за допомогою якісно розказаної історії людина «проживає» якусь роль разом з героєм історії – вона наче «примірює» цю роль на себе і у випадку, якщо вона сама опиниться в подібній ситуації, то швидше згадає, як треба і як не треба діяти.
Люди люблять історії більше, аніж узагальнення та аналітику. Але редакція зможе допомогти набагато більше, якщо через історію покаже людині «роль», приверне увагу то того, як себе вести і чого не робити в певних ситуаціях
По-четверте, коли ми подавали своїй аудиторії інтерв’ю з тими, хто реально проходить навчання (пригадайте про силу історій, про які щойно говорили), то спочатку випускали відеосюжет, а потім дублювали інформацію в друкованому медіа. Це допомагало закріпити інформацію в пам’яті та краще проілюструвати те, що інформація, яку ми подаємо читачам, справді важлива та нею варто скористатися.
По-п’яте, робили виїзди на полігон, де тренувалися курсанти Центру спротиву. Та подавали зйомки з місця подій. Це знову про силу історій, помножену на привабливість та легкість сприйняття інформації саме через відеоформат.
Окрему увагу хочемо привернути до кількісних показників нашої роботи. Так, ми запланували 15 різних інформаційних активностей, але насправді зробили більше. Загальна кількість публікацій у групах, сторінці фейсбуку, телеграмі, ютубі та газеті склала 32 матеріали (відео, опитування, анонси, інформаційні публікації в соцмережах, в газеті, пости в соцмережах). Ними ми привертали увагу підписників до важливості обраної теми в проєкті. Реакціями задоволені. Хоч тема і не надто популярна, але ми змогли подати її цікаво й так, щоб підписники не оминули її увагою.
Структура різних форматів була такою. Заплановані нами 15 активностей ми поділили на 10 інформаційних матеріалів (статей, постів, відеорепортажів), 3 тематичних відео та 2 тематичних опитування. Зроблені 32 матеріали це:
– 7 матеріалів у газеті,
– 7 розгорнутих публікацій по темі спротиву в соцмережах,
– 4 опитування,
– 5 анонсів,
– 5 відео,
– 4 інформаційні публікації.
А тепер найцікавіше – реакція аудиторії. Ми розраховували, що одну публікацію, в середньому, перегляне від 3000 до 5000 людей. Але найбільша кількість переглядів у нас була в телеграмі 4834, а найменша в ютубі – 23. У фейсбуці ця цифра коливалася між 1500 та 3789 переглядів. Помітили, що дуже мало коментарів залишали наші підписники під тематичними публікаціями. Зверталися більше в особисті сповіщення. Дізнавалися умови навчання в Центрі спротиву, як зв’язатися з ними і чи є сполучення між Золочівською громадою та Богодухівщиною, де й проводилися навчання. А от під постами та публікаціями люди коментували дуже мало. Коли ми запитували, чому так, то вони говорили, що не хотіли здатися некомпетентними назагал, бо тема дуже серйозна. Тому їм простіше звертатися в особисті.
Під тематичними публікаціями було незвично мало коментарів, натомість люди зверталися в особисті. Казали, що не хотіли виглядати некомпетентними, бо тема дуже серйозна
Загалом, якщо порахувати всі показники взаємодії з нашими публікаціями в соцмережах, то переглянуло їх за проєкт 80196 осіб. Тираж газети 2500 щотижня. За час проєкту було випущено 9 номерів.
Дуже важливим елементом роботи для нас є опитування – завжди, і по цій темі також так було. Сумарно в опитуваннях за час проєкту взяли участь 8327 осіб. Більшість відзначали, що тема готовності до надзвичайних ситуацій в громаді низька, і вони б хотіли мати навички домедичної допомоги та знання поводження з безпілотниками і вибуховими речовинами. Крім того, робили акцент на необхідності роботи з психологами. Ця тема була їм актуальною та цікавою й корисною.
Підсумовуючи свою роботу, хочемо наголосити, що найголовніше для нас – що люди знають: навчання виживанню в умовах війни нині в Золочівській громаді не на задвірках. Ця тема жива, актуальна. За консультацією можна звернутися до інструктора, який відповідає за Золочівщину. Влада не буде ігнорувати бажання людей навчатися в Центрі спротиву і надаватиме транспорт для поїздок до Богодухівщини. Люди, навіть ті, які не мають бажання або можливості відвідувати навчання, в ході нашої роботи над проєктом отримали важливі знання щодо дій в умовах обстрілів, поранень, зустрічі з безпілотниками, небезпечними й вибуховими речовинами.
Медіа, яке допомагає людям, робить сильнішими і їх, і себе
Для нашого медіа цей проєкт став не лише інформаційною, а й організаційною точкою зростання.
По-перше, ми змогли посилити експертність редакції – адже працювали з темами, які безпосередньо впливають на життя громади: перша допомога, мінна безпека, самозахист. Це вимагало від нас глибшої перевірки фактів, співпраці з фахівцями, вироблення зрозумілого і водночас достовірного контенту.
По-друге, ми розширили наші інструменти роботи – від текстових матеріалів до візуальних та практичних порад, створили доступний порадник, який залишиться в користуванні громади й після завершення гранту.
По-третє, проєкт дав нам відчуття корисності та потрібності. Ми побачили реальний відгук людей: коли читачі питали про додаткові матеріали, коли почали ділитися нашими матеріалами між собою. Це підтвердило: ми робимо щось, що має сенс і приносить практичну користь.
Саме це дає нам підстави думати про подальший розвиток. Ми переконалися, що можемо бути не просто джерелом новин, а партнером громади у виживанні та стійкості, і що подібні ініціативи здатні зміцнити не лише медіа, а й усю громаду.
Ми переконалися, що медіа, яке не просто поширює новини, але допомагає громаді у виживанні та стійкості, зміцнюється саме і посилює усю громаду
Чи ми б змогли то все зробити самостійно, без підтримки донора. Нажаль, сьогодні, в умовах воєнного часу, коли наши доходи зовсім не ті, якими вони були до війни, самостійно ми б зробили набагато менше. Для досягнення такого результату, як ми показали, був потрібен окремий проєкт, адже звичайні ресурси редакції не дозволяють реалізовувати настільки масштабні та спеціалізовані ініціативи.
По-перше, тема безпеки і підготовки населення вимагає залучення експертів, створення навчально-інформаційних матеріалів та їх якісної візуалізації. Для цього потрібні час, додаткові людські ресурси та фінансування, яких у невеликої локальної редакції немає.
По-друге, у щоденній роботі ми, переважно, зосереджені на новинах і висвітленні життя громади. Створення цілісного інформаційно-навчального продукту, який би став довготривалим ресурсом для людей, виходить за межі звичайної поточної діяльності медіа.
Саме грант дав можливість перейти від точкових інформаційних публікацій до комплексного проєкту, який реально підвищує рівень готовності людей до дій в умовах війни
По-третє, грантове фінансування дозволило не лише реалізувати цю ідею, а й зробити її системною: створити повноцінний онлайн-архів матеріалів, поширити їх серед громади, забезпечити якість і сталість результатів. Без підтримки ми могли б підготувати кілька окремих матеріалів, але вони б не мали такого впливу і не утворили б єдиного ресурсу для громади.
Таким чином, саме грант дав можливість перейти від точкових інформаційних публікацій до комплексного проєкту, який реально підвищує рівень готовності людей до дій в умовах війни.
Наші найважливіші висновки – для себе і для колег
Ми найбільше пишаємося тим, що проєкт не став ще однією інформаційною кампанією, а реально вплинув на поведінку і мислення громади.
Дуже надихає, що люди відгукнулися на наші матеріали й почали самі ставити запитання, яких раніше уникали. Після трагічного випадку з атакою дрона вони звернулися до редакції з проханням пояснити, як працює ця зброя і як від неї рятуватися. І коли ми дали вичерпну відповідь, відчули, що виконуємо дуже важливу місію — даємо людям знання, які можуть зберегти їм життя.
Нас надихнула й реакція громади: наші матеріали читали й поширювали, газета розійшлася накладом 2500 примірників, онлайн-публікації набрали від 500 до 2600 переглядів. Люди дякували, підходили особисто, просили готувати нові теми. Це дало редакції впевненість, що ми працюємо не «в нікуди», а для конкретних людей, які нас чують.
Нас окремо надихнуло те, що до наших порад прислухалися фахівці Центру спротиву. Вони змінили акценти в своїй роботі та додали нові теми навчань, важливі для прикордонних сіл. Це показало, що локальне медіа може впливати на процеси, які стосуються безпеки великої кількості людей.
І, мабуть, найбільше натхнення нам дало те, що ми побачили: громада починає рухатися від страху до впевненості, від пасивності до готовності діяти. Люди вже стоять у черзі на навчання, влада планує практичні тренінги разом з волонтерами, і все це — результат маленького кроку, який ми зробили разом із нашим проєктом.
Найбільше натхнення нам дало те, що ми побачили: громада починає рухатися від страху до впевненості, від пасивності до готовності діяти
Наш найбільш цінний досвід, який ми можемо передати колегам з інших редакцій, полягає в тому, що локальне медіа може стати каталізатором практичних змін у громаді, якщо працювати не тільки як «джерело новин», а як посередник між людьми та експертами/владою. Тому колегам радимо таке.
Слухайте своїх читачів. У нашому випадку саме читачі після трагічної новини попросили роз’яснити небезпеку дронів. Це стало відправною точкою для серії матеріалів. Якщо аудиторія сама формулює запит — це найсильніший сигнал, що тема важлива і буде затребувана.
Консультуйтеся з експертами. Ми працювали з військовими, інструкторами, медикам. Це дозволило уникнути поверхневості й дати людям точну, перевірену інформацію, якій вони довіряють.
Комбінуйте різні формати. Ми публікували матеріали і на сайті, і в газеті. Це забезпечило максимальне охоплення: хтось зберігає вирізки вдома, хтось шукає інформацію онлайн. Важливо, щоб матеріали були не разові, а доступні постійно.
Будьте посередником між громадою та інституціями. Ми донесли до Центру спротиву, що їхня початкова концепція відлякує людей, і допомогли змінити акценти з «партизанської боротьби» на «виживання і допомогу одне одному». Це зробило навчання привабливішим для мешканців.
Звертайте увагу на практичність. Людям потрібні не абстрактні заклики, а конкретні інструкції: як зупинити кровотечу, як діяти під час інсульту, що робити під час атаки дрона. Саме це формує довіру й вдячність до медіа.
Людям потрібні не абстрактні заклики, а конкретні інструкції: як зупинити кровотечу, як діяти під час інсульту, що робити під час атаки дрона. Саме це формує довіру й вдячність
Чи будемо ми продовжувати цю роботу після завершення гранту? Звісно, будемо, адже бачимо велику потребу громади в подібних матеріалах і навчаннях. Проєкт показав, що тема безпеки, домедичної допомоги та виживання в умовах війни є для людей життєво важливою, і вони чекають від нас продовження.
Ми будемо підтримувати онлайн-архів навчально-інформаційних матеріалів, оновлювати його новими публікаціями й розширювати тематику. Також плануємо далі співпрацювати з Центром спротиву, волонтерами та медиками, щоб давати громаді перевірені знання.
А фінансування плануємо забезпечувати кількома шляхами:
– у рамках нашої поточної редакційної діяльності (частину матеріалів публікуватимемо без додаткових витрат);
– завдяки партнерству з місцевою владою, волонтерськими та благодійними організаціями, які зацікавлені у підготовці населення;
– шляхом подання заявок на нові грантові програми, які підтримують безпеку та розвиток громад;
– за можливості — за рахунок передплати й комерційної реклами, яка дозволяє нам утримувати газету та сайт.
Ми розуміємо, що подібна робота потребує системності та ресурсів, тому будемо шукати баланс між власними зусиллями та зовнішньою підтримкою, щоб тема безпеки й далі залишалася в центрі уваги громади.
АВТОРИ: Леся Бабкіна, заступник головного редактора та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду