В цьому матеріалі редакція «Вперед» з міста Новий Буг Миколаївської області ділиться буквально покроковою історією того, як від ініціативи редакції за 2 місяці народилось як мінімум три нових важливих напрямки в громаді. Ветерани відкрили для себе комфортний варіант спілкування та відпочинку, дитячі гуртки – новий напрямок для занять, а активні та творчі мешканці – спосіб реалізації своїх талантів та бажань. Місцеве медіа при цьому отримало нові договори на висвітлення та зростання передплати. «Редакторський Портал» наполегливо радить не оминути цю публікацію увагою.
Щодня в Україні внаслідок повномасштабної війни збільшується кількість осіб, які потребують всебічної фізичної та психологічної реабілітації. Масштаб проблеми зростає, додаючи в життя все більше викликів, з якими наше суспільство стикається вперше.
В цих реаліях Новобузька громада робить лише перші кроки задля створення ефективних механізмів реабілітації. Обмежені фінансові можливості та дефіцит кваліфікованих спеціалістів є основними перешкодами на шляху вирішення проблеми. Саме тому редакція газети «Вперед» взяла на себе роботу з обміну інформацією між усіма основними учасниками роботи з допомоги ветеранам. І це, в результаті, стало ключовим інструментом в подоланні обмежень.
Редакція газети «Вперед» разом із партнерами з Новобузької громади створила інноваційну форму допомоги постраждалим від війни через поєднання з природною терапією. Проєкт «Літо-2025: реабілітація поєднанням з природою», був реалізований нами за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та фінансування Українського медіа фонду, і показав, наскільки цінною для громади є робота редакції місцевого медіа, коли вона спрямована на залучення до спільного вирішення актуальної проблеми в громаді.
Як редакція створила можливості для ветеранів, працюючи з інформацією
До того моменту, коли наша редакція включилась в процес допомоги ветеранам, усі заходи, більшим чином, носили офіційний характер. А, наприклад, організованої можливості ветеранам зібратися разом, сім’ями – і не в стінах комунальної установи, а у місці, яке б сприяло невимушеному спілкуванню, приємному відпочинку, навіть розвагам на природі – такого не було. Мало того, чомусь це здавалося недоречним, адже війна…
Проте під час індивідуальних зустрічей з ветеранами і членами їхніх родин ми відчули цю їхню потребу та почали активно діяти. Журналісти поставили перед собою амбітну мету: створити такі умови, аби ветерани, демобілізовані військові та інші постраждалі від війни, дорослі і діти, побачили для себе нові можливості для адаптації, полегшення фізичного стану та покращення ментального здоров’я через спілкування з природою.
Чесно кажучи, завдання для нас не було легким – редакція не мала достатньо досвіду в організації подібних заходів. Проте щиро бажала допомогти і розуміла, що якщо ми не візьмемо на себе ініціативу, то такий захід, скоріш за все, не відбудеться. Бо для його організації потрібно було провести багато зустрічей, обговорень, зібрати разом доволі різних людей. І не було в громаді такої людини, хто б міг і хотів за це взятися.
Редакція не мала достатнього досвіду, але одразу було ясно: якщо ми не візьмемо на себе ініціативу, то захід, скоріш за все, взагалі не відбудеться
Тому ми розпочали зі збору інформації про існуючі можливості та готовність різних організацій та окремих людей щось зробити для наших ветеранів. Окрім того, ми хотіли, щоб з самого початку ця робота була публічною, видимою. Це, на нашу думку, дозволяло як залучити якомога більше охочих до справи, так і розпочати формувати в громаді ставлення щодо потрібності такої події. Ми працювали як журналісти – збирали інформацію, розповідали про наявні можливості.
Разом із спеціалістами редакція створила серію матеріалів про корисність активного відпочинку та різних занять з використанням природного середовища. На сторінках газети з’явилися статті фахівців-партнерів, які розповідали як про історію рідного краю і популярні локації для знайомства з історичними та природними перлинками, так і про різноманітні види активного відпочинку.
Ці публікації принесли перший і дуже важливий результат. Шукаючи партнерів, журналісти розповіли про свою ініціативу науковим співробітникам парку «Приінгульський» – і колектив відразу заявив про своє бажання допомогти реалізувати задум. А в подальшому – на постійній основі створювати сприятливі умови для ветеранів і їхніх сімей та дитячих колективів, які обиратимуть парк як локацію для свого відпочинку. Аудиторія також дуже тепло зустріла матеріали про наш регіональний ландшафтний парк «Приінгульський» та нещодавно створену ним екологічну стежку з поетичною назвою «Знайомі незнайомці». Це було дуже важливим, адже місце для проведення заходу було знайдено, фахівці «Приінгульського» взяли на себе всю організацію «на місці», і нам залишалося скоординувати інших важливих учасників.
Діалог як основа довіри
Паралельно з підготовкою публікацій журналісти проводили майже щоденні зустрічі з ветеранами та членами їхніх сімей.
За час проєкту відбулося 11 індивідуальних зустрічей, в яких взяли участь 17 осіб. Їх проводили 3 журналісти. Завдяки відвертим розмовам вдалося більш конкретно скласти чергу дня на зустріч з партнерами, під час якої ставили собі за мету обговорити більш детально співпрацю з врахуванням побажань тих людей, яким збиралися допомогти пройти.
Бесідуючи, журналісти роздавали номери газети з матеріалами на теми проєкту, ділилися посиланнями на публікації в соцмережі, пропонували стати передплатниками, дописувачами, підписниками сторінки у Facebook. Це позитивно вплинуло на відвідуваність нашої сторінки: за місяць охоплення зросло на 121%.
Зустрічі і розмови з ветеранами, членами сімей військових, в тому числі з дітьми, стали справжньою школою життя для редакції. Наші співрозмовники говорили про свої бажання і наміри, ми пояснювали, як саме хочемо допомогти, з’ясовували ставлення до запропонованої ідеї та індивідуальні вподобання кожного.
У цей час редакція підтримувала постійний зв’язок з основними партнерами: колективами регіонального ландшафтного парку «Приінгульський», Центру позашкільної освіти «Твій простір», фахівцем із супроводу ветеранів та мобілізованих осіб Людмилою Козаченко та комунальною установою «Центр надання соціальних послуг», який нещодавно відкрив спеціальний Простір соціальної адаптації. Домовленості про співпрацю з ними було досягнуто ще під час написання проєкту. Партнери проявили зацікавленість в реалізації журналістського задуму, бо це відповідало і меті їхньої роботи.
Шукаючи партнерів, ми розповідали про те, що роблять різні організації. Це приводило відвідувачів до них, газета наповнювалась публікаціями з корисним змістом, а все це разом наближало громаду до ефективного рішення
Так народився багатосторонній взаємовигідний союз: редакція допомагала партнерам заповнити свої локації відвідувачами, газета наповнювалась публікаціями з корисним змістом, а все це разом створювало необхідні умови для реалізації головної мети проєкту – допомоги тим, хто найбільше цього потребував.
До речі, для молоді та дітей газета надала чимало підказок для занять у краєзнавчо-туристичних гуртках, створюючи міцний фундамент для майбутньої співпраці.
Усього за 2 місяці рооти нами було створено 7 розгорнутих статей, 5 відеороликів, 28 публікацій малих жанрів для газети і для соцмережі. В цей час журналісти дізнались, що у них є в громаді союзники. Почалася активна співпраця.
Тендітність спілкування як мистецтво
Коли тема проєкту зазвучала на сторінках газети та у соціальній мережі Facebook, організатори запросили на першу колективну зустріч партнерів, фахівчиню Новобузької громади Людмилу Козаченко і представника від ветеранської організації «Скеля» Миколу Помінчука. Під час діалогу зробили детальний аналіз ситуації з реабілітацією людей, які постраждали через війну, домовилися про координацію своїх дій і склали графік спільних заходів, зокрема – зустрічі з ветеранами у Просторі соціальної адаптації та поїздки в РЛП «Приінгульський» групи родин ветеранів.
Через тиждень у Просторі соціальної адаптації відбулася зустріч з групою ветеранів, які зацікавилися пропозиціями та могли долучити до участі свої сім’ї, побратимів і знайомих. Саме під час цих індивідуальних та колективних зустрічей журналісти ще раз переконалися, яким тендітним має бути спілкування з цією особливою категорією людей.
Розуміючи всю складність ситуації, організатори вирішили не пропонувати свою допомогу надто наполегливо
Адже редакція пропонувала їм відпочинок, участь у громадській роботі екологічного спрямування, заняття на природі, а у цей час ветерани ще жили думками про фронтовий шлях, який пройшли, і постійно отримували новини від побратимів із позицій, на яких недавно були самі. Вони продовжували лікувати свої рани, проходили реабілітацію після складних операцій і повернення з полону, а хтось поспішав до пораненого побратима в госпіталь.
Розуміючи всю складність ситуації, організатори вирішили не пропонувати свою допомогу надто наполегливо. Головним було, аби ветерани самі зацікавились пропозицією та прийняли її як власну ініціативу. З цих саме міркувань вирішили, що учасниками першого заходу буде відносна невелика кількість ветеранів – ті, хто охоче погодився провести день на природі, разом з сім’ями та побратимами. Адже метою не було зібрати всіх один раз і відзвітувати про успішний захід. Все навпаки – це тривалий процес, і важливо проводити різноманітні заходи постійно, крок за кроком допомагаючи ветеранам адаптуватися до життя в громаді.
День Незалежності як символ Перемоги
Прорив у реалізації запланованих активностей стався, коли під час чергової зустрічі ветерани самі запропонували провести сімейний збір і поїхати на екскурсію до регіонального ландшафтного парку «Приінгульський». З їхніх обережних висловів у присутності журналістів було очевидним, що вони не хочуть зайвої публічності, заорганізованості цього заходу, зайвої уваги.
-Хочеться просто побути разом, поспілкуватися про своє – про те, що знаємо тільки ми, і відпочити душею – з дружинами, дітьми, внуками – не в стінах офіційних заходів, а вільно, серед природи…
Такі слова ми чули від ветеранів, і це було для нас сигналом, що мусимо бути потрібними, але не нав’язливими. Але відчували задоволення від того, що підійшли своїми активностями до тієї миті, коли стало зрозумілим: ми досягнемо мети, бо ветерани уже самі згуртувалися, загорілись бажанням побути на природі. Вони вже діяли самі в тому напрямі, який прагнула підказати їм газета. Ось в цьому суть прориву.
Публікації допомогли ветеранам прийняти ідею спільного виїзду на природу і надалі діяти так, як би вони самі це вирішили. Це стало проривом для нас усіх, а сама поїздка – кульмінацією нашого проєкту
Ветерани самостійно визначили дату поїздки, побажавши, щоб це був вихідний день, коли зможуть бути з ними дружини, які працюють. Вони обрали 24 серпня, аби присвятити цей захід Дню Незалежності України. Для них це було принципово важливо: їхній патріотизм – щирий, глибокий. Для тих, хто вижив на бойових позиціях і хто втратив там побратимів та рідних, незалежність стала святинею.
І ось цей день настав. Ветерани, хто зміг, приїхали власним транспортом. Інших до себе в машини взяли побратими. Зібрались сім родин. Загалом утворилась невеличка колона. На машини прикріпили прапори. Якраз підоспіла з гарячими пирогами волонтерка. Обстановка ставала невимушеною. Всі побажали сфотографуватись на згадку.
Їхали недовго, а коли під’їжджали до місця, їх вийшли зустріти працівники парку. Здавалося, зустрічаються рідні люди. Відразу запитали про побажання. І всі погодилися пройтися екологічною стежкою «Знайомі незнайомці», хоч всі ветерани мають інвалідність внаслідок війни. Їхня цікавість під час екскурсії приємно вразила. Поруч з ветеранами йшли стежкою діти. Фотографувалися, ставили запитання екскурсоводам. А коли повернулися і зайшли до інтерактивної ігрової кімнати, то дітей доводилося звідти «виманювати» через кілька годин, щоб нагодувати.
Дорослі тим часом готували шашлики, смакували пиріжками і говорили, говорили… Про те, як ледве не загинули, як стали каліками, як боляче за побратимів, як скучали і не раз подумки прощалися з сім’ями, коли були перед смертельною небезпекою. І у них не було сліз, вони посміхались, жартували. Говорили про ампутації в польових умовах, але в цей момент, здавалося, вони уже не відчували болю. Бо той біль розділяли тепер ті, хто був поруч. Було таке враження, що біль з душі відступала.
Поверталися додому з чудовим настроєм. Тепер щиро дякували журналістам за хорошу ідею для відпочинку і працівникам «Приінгулького» – за те, що зробили цей їхній день приємним та обіцяли побувати тут знову.
Поїздка в парк стала кульмінаційною точкою проєкту, але далеко не єдиним важливим результатом усієї ініціативи.
До речі (і це дуже важливо!), відразу після того, як у парку приймали ветеранів як бажаних гостей, за ініціативою керівництва установи відбулась тематична нарада: співробітники по гарячих слідах проаналізували кожен крок своєї програми – від порогу будівлі еколого-освітнього центру і далі, аж до підвісного містка через річку Інгул, яким прямують до останньої зупинки на екостежці «Знайомі незнайомці». Спостерігаючи, як долали відстань мужні чоловіки, приховуючи свої обмежені фізичні можливості через інвалідність, співробітники парку вирішили шукати спосіб, яким чином адаптувати процеси відвідування їхніх локацій, забезпечивши доступність, зокрема і для ветеранів, які отримали ушкодження кінцівок внаслідок бойових дій.
Несподівані союзники та творчі відкриття
Проєкт отримав результати, які не планувались спочатку, але стали суттєвим доповненням у зусиллях організаторів та розширили вплив ініціативи на життя громади саме в плані реабілітації через поєднання з природою. Ми вже розповіли про ініціативу парку «Приінгульський» та подаровані мешканкою Нового Бугу пиріжки. Але за короткий час нашого проєкту сталися і інші несподівані, але приємні та корисні події, цінні для авторитету видання, та важлива публічна підтримка ініціативи.
Завдяки нашим публікаціям, усього за 2 місяці редакція отримала не менше 4 пропозицій підтримки для ветеранів від організацій та приватних осіб
Основним поштовхом для цих подій став перегляд відео із зустрічі з партнерами в редакції. Першим до журналістів прийшов директор товариства мисливців і рибалок «Фазан» Юрій Бондар. Він приніс матеріал для статті в газету, аби розповісти про воїнів-мисливців, які одними з перших пішли захищати Батьківщину. Але прийшов не з порожніми руками – повідомив про рішення товариства видати безкоштовно картки на відстріл дичини тим членам товариства, які зараз у війську і прийшли у відпустку або вже демобілізовані. Відразу після виходу номера газети зі статтею з’явилися бажаючі піти на полювання, котре якраз відкрили. Хлопців тепло зустріли товариші, були поруч на полюванні.
У співзвуччі з ідеєю проєкту виявилась акція «Вуличний малюнок» місцевих художників Володимира Галущенка та Олександра Бібіка. Вони влаштували в центрі міста, у сквері під деревами, своєрідну художню студію. Своєю присутністю вони ніби говорили, що у війну культура живе та також воює. Понад місяць приходили сюди, як на роботу. До них міг підійти будь-хто, і якщо бажали, художники малювали на папері портрети вугіллям, а поки йшов процес, щиро спілкувалися. Тему війни неможливо було обійти, і художники зцілювали зранені серця своїм мистецтвом та довірливою розмовою.
Відкриття з Розанівки, яке додало нашому медіа увагу та аудиторію
Справжнім творчим відкриттям для редакції та читацького загалу як у газеті, так і в соціальній мережі, став юнак із маленького приміського села Розанівка, що входить до складу Новобузької громади. Максим Помінчук кілька разів ставав героєм публікацій у виданні ще раніше. Змалечку хлопець захопився ліпленням фігурок із пластиліну, потім із спеціальної глини, перемагав у творчих конкурсах і став автором фігурки ящірки, що є символом регіонального ландшафтного парку «Приінгульський».
Цього разу він сам звернувся до редакції з незвичайною пропозицією: «Пишу малюнки природи словами. Опублікуєте?» Звичайно, йому відповіли ствердно і порадили твори ілюструвати фотознімками. Коли Максим надіслав перший твір під назвою «Дзеркало» з передмовою, в якій запропонував «поглянути внутрішньо-уявним зором на природу моєї колиски, звитої біля річки Інгул», журналісти були вражені неповторністю його стилю.
Показуючи людям можливості, які є в громаді, ми привернули увагу тих, хто хотів би поділитися і своїми надбаннями
Редакція опублікувала його допис, потім ще два – «Магнет» і «Напій», а у соціальній мережі розмістила анонс про творчий доробок Максима – і саме ця публікація за кілька днів набрала рекордну кількість переглядів за період проєкту (10084 – на 23 серпня, 10169 – на 5 вересня). І це попри те, що буквально перед початком реалізації проєкту редакція втратила керування своєю попередньою сторінкою у Facebook з майже чотирма тисячами підписників через стороннє втручання.
Максим отримав десятки позитивних коментарів, його словесні малюнки природи просто зачарували читачів. До речі, прочитавши анонс, приходили в редакцію купувати з роздрібу газети з «Малюнками природи». Те, що він описував, вони ніби бачили власними очима, і звичайно, хотілося там побувати, помилуватися рідною природою та набратися душевних сил.
Пиріжки як смачний і душевний внесок у єднання в громаді
Ми вже побіжно сказали, що перед самим виїздом ветеранів на День Незалежості до парку «Приінгульський», їх пригостили смачними домашніми пирогами. Тож новобужанка-пенсіонерка Ольга Рибчинська – це ще одна героїня нашого проєкту. Дізнавшись з газетних публікацій, що редакція підтримує ветеранів війни, вона прийшла до журналістів з вітчизняним прапором з автографами військових, для яких пекла хліб, пиріжки та готувала страви. Заодно для проби принесла рум’яні пиріжечки і сказала: «Чула, наші рідненькі Захисники їдуть на природу відпочити і поспілкуватися. Хочу зробити їм подаруночок – мою фірменну випічку».
Так у організаторів з’явився перший спонсор для організації поїздки ветеранів на природу. Незабаром долучилися й інші, а парк «Приінгульський» на безкоштовній основі запропонував послуги для дорослих і дітей на їхній смак на екостежці, в інтерактивній кімнаті та у місцях, спеціально обладнаних для відпочинку.
Знання про можливості як окремий фактор розвитку громади
Ми, також побіжно, сказали раніше, що наші публікації про існуючі в громаді можливості надали чимало підказок молоді та дітям для занять у краєзнавчо-туристичних гуртках. Насправді ж це не були випадкові розповіді – наш окремий блок активностей був спрямований саме на залучення дітей із сімей військових до туристично-краєзнавчих гуртків. Багато з них побували на екскурсії, відпочиваючи в місцевому таборі, і були заплановані групові відвідування в кінці серпня та на початку вересня.
Публікації про існуючі в громаді можливості надали чимало підказок молоді та дітям для занять у краєзнавчо-туристичних гуртках. А керівники цих гуртків на осінь запланували чимало нових занять
Загалом у період проєкту завдяки спільним діям редакції і партнерів зацікавленість дітей і молоді стосовно занять у краєзнавчо-туристичних гуртках зросла, при цьому на 5% учасників стало більше, аніж було у минулому році.
Вересень уже обіцяє показати додатковий результат після завершення проєкту, так як почалася щільніша взаємодія між партнерами газетярів – закладами освіти і регіональним ландшафтним парком «Приінгульський». Адже цей час, ранню осінь, поки тепло, керівники гуртків місцевих освітніх закладів вирішили використати для відвідування локацій парку. Іншими словами, діти побувають у тих місцях, де не були, але читали про них в газеті чи роздивлялись у соцмережах на знімках – у фоторепортажах та відео – про мандрівки екостежкою або про навчальні розваги екологічного спрямування в інтерактивній кімнаті.
Як результативність проєкту допомагає нам розвиватися
Нами виконано всі пункти проєктного задуму. І нам дуже приємно поділитися знанням, що нашу ініціативу та досвід вже вивчають та застосовують в інших громадах.
Так, після того, як у розмові зі своєю керівницею, начальницею обласної організації, наша фахівчиня Людмила Козаченко повідомила про спільну роботу з журналістами, то відразу отримала позитивний відгук. Уже відома дата, коли зберуться разом фахівці громад Баштанського району, щоб обмінятись досвідом роботи з ветеранами. Від Людмили чекають розповіді про реабілітацію поєднанням з природою. Уважно вивчає наш, новобузький, досвід також і фахівець із Березнегуватської громади.
А сім’ї ветеранів діляться своїми враженнями після поїздки на відпочинок в РЛП «Приінгульський» і вже самостійно домовляються про нову поїздку, до якої приєднаються більше родин.
Окремо аналізуємо позитивні результати проєкту і для самої редакції газети «Вперед». Партнери, а саме регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», багатопрофільна лікарня та центр сімейної медицини уклали договори на публікацію оплачуваних матеріалів, що збільшить дохід редакції (окрім як від передплати) на 5-7%. Оплачуваними будуть статті-консультації медиків, оголошення про дати і час прийому громадян приїжджими військовими медиками. А РЛП «Приінгульський» буде висвітлювати свою наукову діяльність. Загалом, одним і другим це дасть можливість покращити свої послуги населенню, в т. ч. людям, які постраждали від війни.
Те, як наша робота з інформацією збільшила залучення і взаємодію – найкращий аргумент для партнерів розвивати партнерство з редакцією. Маємо нові договори на висвітлення, розраховуємо на збільшення кількості підписників
Реалізація проєкту посприяла також і підвищенню авторитету газети перед початком передплатної кампанії на наступний рік. І при цьому помітно розширилося коло дописувачів до газети, а у редакційних блокнотах з’явилися намітки для майбутніх цікавих матеріалів. Найперше, стали більше писати про історію і природу рідного краю. З’явилась на сторінках газети мисливська тема. Місцеві жителі підняли перед владою і громадськістю екологічні питання – і у вересневих номерах розпочалася дискусія про чистоту навколишнього середовища (щодо забруднення новобузьких ставків і дотримання правил поводження з відходами у місцях відпочинку на берегах р.Інгул і Софіївського водосховища). Це ще один очікуваний результат, адже проєктом планувалось залучити ветеранів до громадської роботи екологічного напряму.
Проєкт також допоміг збільшити кількість підписників нової сторінки у Facebook: із 3748 на попередній сторінці уже повернулися 463 (станом на 5 вересня). Це сталося саме в останні півтора місяці.
Показники сторінки ПП «Видавництво газети «Вперед» у Facebook:
◊ з 25 липня по 21 серпня матеріали сторінки переглянули 51403 користувачів (за попередні 28 днів 17000). Зростання склало 202%.
◊ за цей же період кількість підписників сторінки зросла на 21%.
◊ нас читають жінки (70%) і чоловіки (30%) приблизно в однаковій кількості по кожній віковій категорії.
◊ цікавляться публікаціями в основному в Україні (95,4%), але читають їх також у Польщі (1,6%), Німеччині та США( по 0,7%).
◊ з 25 липня по 21 серпня на сторінці було здійснено 6 056 взаємодій.
Таким чином, історія проєкту «Літо-2025: реабілітація поєднанням з природою», на нашу думку, є гарним прикладом того, як місцеве медіа стає каталізатором позитивних змін у громаді. Адже тоді, коли журналісти виходять за межі традиційного висвітлення подій і стають активними учасниками створення нових форм громадської підтримки – народжуються справді інноваційні рішення. У цьому випадку таким рішенням стала система природної реабілітації, яка допомагає зцілювати не тільки тіло, але й душу тих, хто найбільше цього потребує.
АВТОРИ: Людмила Зубова-Кульчицька, журналістка та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу коштом Українського медіафонду