Старші люди часто готові жертвувати своїми інтересами, вважаючи, що обмежені ресурси держави важливіше віддати комусь іншому, аніж їм. У той час коли увага, належна повага і шана – те, на що реально заслуговує старше покоління. Ми сфокусували свій проєкт на допомогу старшим, щоб показати, що активна позиція літніх людей потрібна громаді, а їм потрібна наша допомога і увага. Отримали масу важливих результатів і охоче ділимося ними з вами, колеги. Бо цей проект дав поштовх і нашим читачам, і нам самим.
За даними управління соціального захисту населення Барвінківської міської ради (Харківська область) станом на 1 серпня 2024 року на території нашої громади мешкало 16230 осіб, із них 5970 – особи віку 60+. Беззаперечний той факт, що під час війни люди похилого віку, як ніколи і як ніхто інший, потребують сторонньої підтримки. Більше того, вагома частка передплатників газети «Вісті Барвінківщини» – саме люди 60+.
От ми і вирішили їм допомогти. Але у чому саме? Якось від нашої читачки, під час розмови, коли ми намагалися глибше дізнатися про ті проблеми, що хвилюють і її, і знайомих її ровесників, почули таку відповідь (майже дослівно): «Ой, дєтка, що там на нас увагу звертати, он, скільки лиха кругом. А ми люди оджиті». І ми зрозуміли, наскільки важливо довести цим людям, що вони не «оджиті», що вони важлива частина народу. І Держава, створюючи цілу низку програм допомоги, намагається полегшити життя найбільш вразливим категоріям населення, серед яких і літні громадяни. Вони, чиє дитинство обпалене Другою світовою, юність припала на відбудову, потім вони віддавали сили вихованню нашого покоління, роботі на становлення вільної України. А на старість – знову війна, розбиті будинки і страх. І навіть в таких умовах зараз старше покоління і плете сітки, і пече пиріжки військовим, і передає на фронт консервацію, теплі шкарпетки, смаколики. І з пенсії, і з отією «Президентської тисячі» донатить на ЗСУ.
Тож увага, належна повага і шана – те, на що реально заслуговує старше покоління. І наш проект ми сформували як бажання допомогти, показати, що це важливо, що активна позиція літніх людей потрібна громаді, а їм потрібна допомога і увага. Бо все дуже просто, на нашу думку. Наш народ здавна відрізняється повагою, шанобливим ставленням до літніх людей. Це один із наріжних каменів української ментальності. Українці звали їх на «Ви», дослухалися до мудрих порад. Це нас кардинально відрізняє від звичок агресивного дикого сусіда, який у своїх родинах дозволяє собі «скрєпно» нецензурно розмовляти і зневажливо ставитися до старших людей.
Консультації і роз’яснення – те, чого потребують старші люди
Щоб максимально точно сфокусувати свою роботу на актуальних потребах своєї цільової аудиторії, ми розпочали з уточнення того, що знали або думали, що знаємо. Дякуючи проекту, адже саме він «підштовхнув» нас на ці активності, ми провели опитування серед осіб старшого віку, і визначили коло питань, які хвилюють тих людей, які, як кажуть, не лізуть зі своїми проблемами в очі, а скромно сидять вдома. Наприклад, дізнавшись, що багато людей, які того потребують, не користуються державною програмою зимової єПідтримки, ми за допомогою спеціалістів розробили і виготовили буклет із роз`ясненнями і покроковим планом дій для отримання допомоги. Нам навіть довелося додруковувати наклад цих помічних матеріалів, адже вони користувалися попитом у людей (і не тільки літніх). А це свідчить про те, що наша допомога потрібна людям, що вони чекали на неї.
Дуже актуальним виявилось і питання про юридичні аспекти і умови отримання постраждалими відшкодування за програмою єВідновлення. Організована нашим колективом зустріч з юристом, а точніше його консультації і пояснення з цього приводу, обмін контактами – стали не менш важливою допомогою нашим шановним читачам (враховуючи те, що населені пункти громади дуже постраждали від ворожих обстрілів).
Підсумовуючи це, робимо висновок, що своїми активностями ми змогли (реально!) допомогти тим літнім людям, які через необізнаність, неможливість розібратися у (як їм здавалося) складних питаннях, залишилися б без тієї допомоги від Держави, на яку вони мають право і якої так потребують.
Без наших помічних матеріалів старші люди залишилися б без тієї допомоги від Держави, на яку вони мають право і якої потребують
Хочемо ще розказати про декілька моментів, де нам довелося проявити гнучкість, а також про те, що ми наперед не могли передбачити, а воно виявилося важливим. В принципі, заплановане нами майже збігається з реальним станом речей. Трішки по датах виконання не все склалося за планом – то відключення електроенергії примусило перенести зустріч, то після ворожого обстрілу адміністративної будівлі в Ізюмі ми 5 лютого не змогли зібрати людей через зрозуміле побоювання, тож перенесли на іншу дату.
Та були і приємні моменти: як вже зазначили вище, наші буклети виявилися настільки затребуваними, що довелося додруковувати пару разів. А окрім того, провести зустріч з працівниками Терцентру, що обслуговують літніх людей на дому, і після додаткових роз`яснень роздати ще трохи екземплярів.
Також ми планували в газеті одну публікацію щодо єПідтримки, та, після зміни до Постанови, довелося і в газету, і на сайт зробити матеріали щодо новацій, внесених до Постанови.
Рубрика «Запитували-відповідаємо» і планувалася як така, що дасть роз`яснення не на наперед заплановані питання, а на ті, що виникнуть у процесі роботи. І стосувалися вони автобусного перевезення між населеними пунктами громади і міста, а також руху маршрутки самим Барвінковим. Надруковані нами відповіді допомогли людям скористатися наявним громадським транспортом.
Також для громади, для людей, корисною була інформація про приїзд пересувної аптеки до населених пунктів. Та не менш затребуваними виявились і матеріали з описом варіантів активного дозвілля для літніх людей.
Наче дрібниці… Але ні – редакція отримала і вдячні дзвінки, і свого читача, його довіру. А це важливо для подальшої роботи медіа, його впевненості у затребуваності читачем, тобто у завтрашньому дні.
Газету сьогодні передплачують «на куток»
Тут хочемо приділити увагу тому, як кількісні показники трансформувались в якісні. Адже нашою роботою все ж були публікації, робота з інформацією. Але усім, напевно, хочеться дізнатися про тираж, і, звісно, про гроші.
Ми підготували і оприлюднили на веб-сайті 9 матеріалів. Загальна кількість переглядів склала 4970. У групі «Вісті Барвінківщини» у фейсбуці поширили 5 публікацій. Тут охоплення було набагато більшим – 11215. У газеті ми надрукували 10 матеріалів, кожен з яких мали змогу перечитати як мінімум 2000 осіб. Ще 600 – загальний наклад двох помічних буклетів. Тож у сумі маємо охоплення на рівні 37 тис.
Однак наші старші читачі, як виявилося, пристосувалися передплачувати газету «на куток». А потім (це так зворушливо, просто як діти), ще й хваляться тим, що: «І Марія, і Валька крива, і Ілліч прочитали, я ще й Килині з Василем носила». Воно, звичайно, з точки зору становлення медіа, як бізнесу було б краще, щоб кожна наша читачка та читач самостійно передплачували видання. Та соціальна складова – ознака цивілізованого суспільства у такий важкий воєнний час.
До речі, у зустрічах зі спеціалістами, які ми організовували для читачів, взяли участь близько 50 осіб. І це, не враховуючи так званого «сарафанного радіо».
Знаєте, хоч місяці роботи над проектом і були досить насиченими, та тільки ось зараз, підбиваючи підсумки, ми зрозуміли, наскільки оця, як здавалося спершу, невеличка робота, виявилася і потрібною, і, головне – затребуваною людьми.
Ми допомогли людям – і це підвищило довіру до видання
В ході реалізації завдань проекту ми навчилися і готувати, і верстати, і розповсюджувати помічні буклети серед населення. Це була спочатку спроба, та коли люди стали запитувати їх, коли доводилось додруковувати ще, то зрозуміли, наскільки важливою є ця форма роботи. Зокрема, керівниця Барвінківського відділення Укрпошти Тамара Ворон засвідчила, що після нашої публікації в газеті і випуску буклетів (а саме в січні) активізувалося оформлення зимової єПідтримки. А після публікації на сайті про те, що на пошті можуть оформити «президентську тисячу» і ті, хто отримує пенсії в банківських установах, за словами тієї ж пані Тамари, зверталися до десятка осіб на день.
А керівниця територіального центру обслуговування на дому Тамара Протасова повідомила нам, що соціальні працівники терцентру скористувалися буклетами із покроковою інформацією щодо отримання зимової єПідтримки, які вони отримали від нашого медіа. Цей роздатковий матеріал допоміг соцпрацівникам у роботі. Як результат спільної роботи – 90% осіб старшого віку, які перебувають під опікою терцентру, оформили цю допомогу.
До нас стало звертатися більше читачів, люди повірили, що їхні запитання не залишаться без уваги та відповіді. Тут хочеться зазначити, що, навіть, подяка донору, яку ми ставили під кожною публікацією, додало, як виходить, авторитету і виданню, і людині, що ставила запитання: «Он, Тетяна Іванівна запитання в газетку задала, так німецький фонд відповісти допоміг!» А, якщо узагальнити, то і нашому виданню, і людям це дало впевненість у тому, що наша віддалена громада, що важко пережила страшний 22-й рік, і все ще оговтується, все ще кровоточить руйнуваннями, і що ми, її мешканці, потрібні, що наші проблеми важливі і Державі, і міжнародним партнерам.
А це дає віру і надію, це надихає на подальшу роботу. Це безцінно.
До нас стало звертатися більше читачів, люди повірили, що їхні запитання не залишаться без уваги та відповіді
Не менш важливо, що увага до життя і проблем літніх мешканців громади, співпраця в межах проекту з ветеранською організацією, соціальними службами сприяли і додатковій популяризації нашого видання, і нагадуванню, що ми працюємо. Адже ті, хто повернувся з евакуації, не знав про це. Тому ми сподіваємося, що зможемо втримати і розширити нашу аудиторію, збільшити наклад.
І ще одне. Не менш важливе. Під час зустрічей ми, збираючи прізвища і підписи, просили гостей дати нам і свої телефони. Декого запитували про їхні враження вже на виході, а, в основному, ввечері чи наступного дня сідали і обдзвонювали людей. Так от: переважна більшість вдячна і говорять, що інформація саме та, яка не просто була їм потрібна, а вже сьогодні/завтра вони планують/вирішили свої питання, або зв`язалися з нашою допомогою із потрібними спеціалістами. Ми також беремо до уваги і відгуки тих наших читачів, що звертаються безпосередньо до редакції. Люди вдячні, а ми відчуваємо, що недарма їмо свій журналістський хліб.
І опитування, і консультативний центр, що тепер працює в стінах редакції, допомагають нам моніторити теми і питання, що хвилюють нашого читача. Отже, це полегшує планування роботи і робить її більш точно сфокусованою на потреби людей.
Важливі висновки – для нас самих, і для колег
Отже, ми допомогли тим, хто потребував нашої допомоги, а також нагадали тим, хто про це забув, що робота місцевого медіа є дієвою і корисною громаді. А що ми винесли з цього досвіду для себе?
Ми зрозуміли, що дуже важливо, по-перше, не боятися щось починати, якщо маєш бажання, якщо маєш ідею. Це вже добра половина справи.
По-друге, важливо провести опитування серед читачів і вияснити, що конкретно їх цікавить. До людей треба йти щиро, щоб спробувати і їх викликати на щирість. Це цінується.
І, по-третє, треба прислухатися до порад. У своєму «котлі», без фахової підтримки, без підказок розвиватися важко. А розширивши коло спілкування – і ідею можна почерпнути, і приклад реалізації побачити.
Однозначно: цей проект дав поштовх і нашим читачам, і нам самим
Чи могли ми то все виконати самостійно, без підтримки з боку донора? У таких обсягах – точно ні. Та й менторська допомога УАМБ насправді була дуже важливою. Знаєте, ми дуже вдячні проекту, шановним донорам за матеріальну підтримку, яка у нинішніх реаліях і зменшення накладів, і втрати великої частки реклами просто життєво необхідна медіа, велика вдячність шановному пану Андрію за влучні підказки, за методичну допомогу, яка дозволила урізноманітнити роботу, за моральну підтримку, доброзичливість і такі потрібні зауваження. Тож і матеріальна, і моральна та менторська підтримка, консультації взагалі – стимул до роботи, такий собі «фундамент», що в нинішніх реаліях не просто допомагає втриматися на плаву, а й планувати наступні злети.
Ну хіба можна недооцінити те, що літні люди відчули, що їхні питання можуть вирішуватися? І для цього не варто просто сидіти вдома і обговорювати на лавочці, мовляв, нікому нічого не потрібно, а натомість можна і варто (!) звертатися «в газетку», звідки дізнатися «що у клубі фітнесом займаються» або іншим цікавим і корисним творчим справам присвятити дозвілля. Однозначно: цей проект дав поштовх і нашим читачам, і нам самим.
Підсумую. Розпочату роботу рамками проекту вже обмежити не можна – працює редакційний консультаційний центр, люди потягнулися до нас – це дорогого коштує, ми будемо і надалі тримати зв`язок із спеціалістами, публікувати, підтримувати. Сподіваємося, що передплатник виявить свою вдячність нам, збільшивши наклад.
А щодо фінансів. Наразі працюємо. Це у буремному сьогоденні вже немало.
Автори: Ірина Столбова, редакторка ТОВ «Вісті Барвінківщини Медіа Центр» та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від “Німецького Фонду Маршалла з США” та “Українського Медіа Фонду”.