Редакція газети «Вперед» з міста Новий Буг Миколаївської області побачила, що попри наявність різних можливостей для підтримки демобілізованих та їхніх сімей, людям непросто отримати допомогу. І взяла на себе одразу дві ролі – подати інформацію у зручній формі та там, де можливо, скоординувати взаємодію саме завдяки якісній комунікації. Власне, те, що редакція вміє робити найкраще за інших в громаді. Результат став цінним і для воїнів, і для редакції. Дізнайтеся деталі від першої особи.
Наш проєкт «Пережити реалії війни і повернутись у громадське життя. Зробимо це разом!» грунтувався на реальних потребах мешканців Новобузької громади. Не можна стверджувати, що до нас у громаді ніхто нічого з цього питання не робив. Навпаки: базові послуги і пільги, які надає держава, діяли. Кожна служба чи установа соціальної сфери час від часу організовувала певні заходи. Апарат міської ради взаємодіяв із громадськістю. Але війна щодня додає сумних проблем. Вона не щадить воїнів. Ті, хто вже повернувся із фронту, як правило, мають проблеми зі здоров’ям. А це значить, що під питанням багато чого іншого: це і нова реальність у сім’ї, і робота, і плани на майбутнє. Додайте сюди сім’ї загиблих, рідні полонених.
Щоб дізнатися важливі деталі і розібратися, як саме можна отримати допомогу, демобілізованому захиснику потрібно було «пройти по колу»
Іншими словами, у громаді назріла необхідність для більш масштабної, системної роботи. Адже все-таки кожен суб’єкт соціальної сфери намагався діяти самостійно, як би підтримувати власний імідж. І це в деякій мірі несло негатив, бо щоб знайти ту відповідь, яку, наприклад, шукає демобілізований військовий, йому треба «пройтись по колу».
Наш перший крок – об’єднати зусилля та інформацію
На той момент, коли ми тільки розпочинали виконувати те, що собі запланували, в комунальній установі «Центр надання соціальних послуг» було створено робоче місце фахівця із супроводу ветеранів (з мінімальним рівнем заробітної плати). Для цього скоротили одну посаду соціального працівника, а на нову підібрали людину активну – колишню завідувачку дитячим садком, з педагогічною освітою, маму загиблого бійця «Азову», активістку серед таких, як вона сама.
До неї потягнулись люди. Відчувалась довіра, бо вона «своя людина», – як рівний з рівним. Але звернень і проблем було стільки, що вона була постійно перевантаженою, аби встигнути допомогти тим, хто до неї звертається.
І ми вирішили використати ресурси та можливості місцевого медіа для того, щоб інформація з-поміж людьми циркулювала швидше та ефективніше.
Щоб було що систематизувати і структурувати, редакція запропонувала усім службам і установам створювати публікації разом
Почали з того, що обійшли всі служби і установи, запропонували разом створювати публікації про наявні в громаді можливості. У спільну із нами роботу включились:
◊ відділ соціального захисту
◊ Центр надання соціальних послуг
◊ Центр сім’ї дітей та молоді
◊ місцеве відділення Центру зайнятості
◊ сектор комунікації з громадськістю Новобузької міської ради
◊ багатопрофільна лікарня
◊ відділ реєстрації актів громадянського стану.
Звичайно, цю співпрацю «благословив» міський голова. І це нам полегшувало роботу та додавало авторитетності.
Спільно з кожним відділом чи установою було підготовлено розгорнутий матеріал і по кілька малих газетних форм та публікацій у Facebook.
Крок другий – сформувати «банк запитів»
Поки готували та публікували матеріали, почали проводити зустрічі із демобілізованими воїнами, членами сімей загиблих і полонених. Тут була друга важлива половина інформації, яку просто необхідно було і зібрати і узагальнити. Адже одна справа – наявні можливості у різних органів, а зовсім інша – реальні потреби людей та практика використання ними тих наявних можливостей.
Другою важливою частиною роботи з інформацією було створення «банку запитів»
Саме тому ми вислуховували, занотовували їхні запитання, фіксували проблеми, претензії, пропозиції і самі шукали відповіді та розміщували в газеті і на сторінках Facebook короткі матеріали по суті. Більшість не бажали публічно демонструвати свій біль, бо ті, хто вже удома, повернувся не просто так… Але декілька історій нам все ж вдалось написати.
Працюючи таким чином, сформували певний «банк запитів» від категорії людей, на яких була спрямована діяльність за нашим проєктом.
Найважливіше і найскладніше – спільний пошук рішення
А після цього почалося найвідповідальніше. З усіма обговорювали, як рухатись далі. Дізнавались, як реагують на зібраний журналістами фактаж міський голова, інші відповідальні особи і пропонували: «Давайте іти далі, ми з вами і з тими, задля кого це робимо».
До честі міського голови, хоч у цей час вирішувались багато інших проблемних питань, він залучав заступників, давав свої настанови – і врешті відбулась зустріч, яка для нас була найбільш важливим кроком. В ній взяли участь заступник міського голови, яка відповідає за соціальну сферу, всі керівники місцевих установ і служб, представник ініціативної групи від демобілізованих, сімей загиблих і полонених.
Хоча виступи представників органів місцевої влади часто нагадували звіти та рекламу їхніх послуг, вдалось сформувати спільне бачення координації зусиль
За звичкою, виступи керівників дещо були схожими на звіти і рекламу їхніх послуг. Але були цінними тим, що ясно показували, що вже вирішено із наявних проблем, а що треба вирішити. З їхніх пропозицій випливало і спільне бачення – що у громаді має бути створений повноцінний Центр сервісу для ветеранів – з адміністратором, військовим психологом, компетентною людиною-спеціалістом щодо всіх нюансів. І основним завданням цього центру має стати робота з людьми і використання усіх можливостей, і тих, що пропонує держава, і тих, які є в громаді. Адже людині важливо в першу чергу те, які варіанти адаптації до цивільного життя він може отримати в Новобузькій громаді після повернення з війни додому, від кого б це не виходило.
Результатом цієї зустрічі стала дорожня карта з переліком питань, яка хоч і не мала статусу офіційного документу, тим не менш була проголосована і погоджена учасниками. До того ж усім було ясно, що журналісти будуть висвітлювати хід подальших подій.
Результати, які нас надихають
Виглядає доволі просто, чи не так? Але давайте разом оцінимо реальні зміни, які відбулись в результаті нашої роботи. І співставимо їх з обсягом роботи, який виконала редакція, щоб все це відбулось саме так.
Ми створили і опублікували 81 матеріал – це і розгорнуті статті, і малі жанри, і відеоролики, і пости та публікації у Facebook. А окрім того, провели декілька індивідуальних зустрічей з ветеранами і членами родин захисників, а також результативну фінальну зустріч з участю представників влади і громади. Як зазначила начальник відділу обласного Центру зайнятості, організована редакцією зустріч дала результат усього за півтори години: з вуст в уста була передана інформація – і ще по дорозі до офісу після зустрічі вона почала отримувати телефонні дзвінки від бажаючих скористатися послугами.
Але це далеко не все. Адже поки реалізовувався проєкт, були внесені зміни до Комплексної програми «Турбота» щодо виплати з міського бюджету одноразової грошової допомоги ветеранам та членам їх сімей. Станом на вересень 2024 було прийнято дев’ять заяв, за результатами розгляду яких (1) 12 діткам військовослужбовців виділено допомогу по 5000 грн кожному, а (2) трьом пораненим військовослужбовцям виділено допомогу в розмірі 10000 грн кожному. І прийом заяв продовжується.
Ми працювали з інформацією – а люди отримали реальну допомогу. Саме в цьому і є наша найважливіша роль
Що стосується можливостей області, то (1) 7 дітей, 2 учасника бойових дій, 3 особи з інвалідністю, 6 членів сімей загиблих забезпечили путівками на відпочинок, (2) отримав нове дихання «Ветеран хаб» Центру сім’ї, дітей, та молоді – там активізувалася робота, (3) зорієнтували свої зусилля, в тому числі і для ветеранів, у Центрі надання соціальних послуг, де саме зараз створюється Простір соціальної адаптації, (4) а відділ центру зайнятості завдяки публікаціям добірки щодо послуг і роз’яснень в газеті залучив два подружжя до створення власного бізнесу, декілька осіб звернулись за ваучерами для перенавчання і здобуття спеціальності «психологія» та нових категорій водіїв
Звісно, наші публікації також вплинули і на пряму взаємодію між людьми. Так, ми провели зустріч із комісованим військовим, інвалідом, який займається волонтерством, і розказали громаді про нього. На фото і коротку інформацію у Facebook ми отримали 1100 «вподобайок», додались десятки нових підписників, а волонтеру масово допомогли у зборі коштів на дрон для його побратимів.
Дали результат і публікації в газеті про шістьох лікарів – до них одразу звернулись рідні поранених, контужених і травмованих воїнів, які повернулись додому.
Мовою цифр: мешканцям потрібна саме така робота редакції
Ми маємо непогані кількісні підтвердження того, наскільки така наша робота є важливою для мешканців громади. Ось ці цифри – коротко і тезово.
♦ Редакція без особливих проблем пройшла межу між першим і другим півріччями по тиражу – газету чекають і читають.
♦ Сторінка ПП «Видавництво газети «Вперед» у Facebook стала ще більш затребуваною. Так, за 90 днів ми викликали увагу користувачів соцмережі, створивши 71 публікацію, на які отримали 11 819 реакцій і при цьому додалось 199 нових підписників.
♦ А за останні 28 днів охоплення нашими публікаціями склало 274 000 (плюс 154%) та взаємодіяли з нашими публікаціями 10706 разів (плюс 31% до попереднього періоду).
♦ Нас читають і дивляться в Україні — 92%, Польщі — 4%, Німеччині -1%, а також у США, Чехії, Італії, Литві, Франції, Канаді і навіть у рф (?!) – 1%.
♦ Всього у сторінки є 3441 підписник, із них 1673 особам вона подобається.
Географія наших українських ФБ підписників така:
♦ Новий Буг -1800
♦ Миколаївська область- 302
♦ Київ – 130
♦ Баштанка (наш районний центр) – 127
♦ Казанка (сусідня громада) – 53
♦ Кривий Ріг -80,
♦ а також маємо читачів у містах Одеса, Дніпро, Первомайськ Миколаївської області та ін.
Насправді ж ми пишаємося тим, що змогли реально допомогти міській раді скоординувати зусилля всіх установ і служб в систему тісної співпраці і підійти до рішення створити повноцінний центр сервісу для ветеранів, а відтак проєктом ми надали гласності потребам ветеранів і послугам, які саме для них пропонує громада. Ми обрали цю тему, бо бачили, що йде збільшення запиту на послуги від громади, накопичуються питання, на які нема ані публічної відповіді, ані їхнього вирішення. А тому, відповідно, загострювалася в цьому плані ситуація в громаді.
Реалізація проєктів на актуальні теми з користю для громади – на сьогодні це найвдячніший спосіб вижити
Тож коли люди бачать результати нашої роботи і що змінюється для них завдяки тому, що нам вдалося побудувати ефективну взаємодію між редакцією, владою і громадськістю – то це позитивно впливає на майбутнє нашого ЗМІ. Люди ж також бачать, що редакції трьох інших місцевих ЗМІ нашого Баштанського району так і не змогли відновити свою роботу.
Читачі дякують нам і за історії ветеранів, навіть без прізвищ, і за нариси про загиблих героїв, і за підказки в газеті, куди і за чим звертатись. За те, що взялись допомогти саме Героям нинішніх днів. До речі, зросла кількість бажаючих писати до газети! А коли одного разу ми через відключення світла запізнились з друком газети і рознесли номер по місту Новий Буг пізніше на кілька годин (ми самі доставляємо видання), то отримали багато дзвінків із запитанням «Що трапилося? Нема газети!»
А дехто каже, що газети не читають. Навпаки – газети важливі! Але тоді, коли те, що вони роблять, є важливим для людей. Ми в цьому переконались і радимо колегам діяти так само.
Реалізація проєктів на актуальні теми з користю для громади – на сьогодні це найвдячніший спосіб вижити.
АВТОРИ: Людмила Зубова-Кульчицька, журналіст, менеджер у видавничій діяльності ПП «Видавництво газети «Вперед» та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ)
Погляди, враження і думки, висловлені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Фонду імені Фрідріха Еберта. Використання тексту цієї публікації та / або його уривків, а також інших матеріалів і публікацій, виданих Фондом імені Фрідріха Еберта, у комерційних цілях без офіційного дозволу заборонено.