29 та 30 серпня стартував курс радниці голови правління «Суспільного», співзасновниці Лабораторії журналістики суспільного інтересу, авторки й редакторка The Reckoning Project Ангеліни Карякіної «Основи локальної журналістики» від освітньої ініціативи Kyiv Media School, розробленої громадською організацією Media Development Foundation за підтримки UNESCO Ukraine та Посольства Японії в Україні / Embassy of Japan in Ukraine. У межах лекцій комунікаційний менеджер Mine Action Support Team при Міністерстві економіки, шеф-редактор програми «Реформа» (2016–2020 рр.) Федір Прокопчук розмірковував про те, як журналісти можуть розповідати про децентралізацію, де брати теми та пояснив, чому редакціям важливо їздити на місця. Переповідаємо головне з лекції.
Де журналістам брати історії про громади
Проєкт «Реформа», який виходив на телебаченні hromadske, стартував у січні 2016 року. Команда починала з півгодинних спецрепортажів про те, як законодавчі ініціативи змінюють життя людей, і хто бере на себе відповідальність змінювати країну на місцях.
Шеф-редактор програми Федір Прокопчук каже, що від того часу й до 2020 року команда спостерігала за експериментами у громадах, які, отримавши повноваження, вчилися самостійно керувати фінансами й ресурсами. Проєкт цікавився тим, як реформа, яка будується в Києві, доходить до регіонів, як відповідає вимогам та як адаптується до нових умов. А від грудня 2020 року, коли в Україні набув чинності новий адміністративно-територіальний устрій, програма розповідала про те, чому деяким громадам не вдається об’єднатися.
Щоб показати процес децентралізації цілісно, команда «Реформи» поєднувала історії на місцях із загальним контекстом: розповідала, як має працювати децентралізація та на конкретних прикладах показувала, які саме зміни відбуваються. Для цього збирали новини з місцевих видань і регіональних філій «Суспільного» та брали теми для матеріалів на програму.
Прокопчук розповідає про проєкт USAID «ГОВЕРЛА», який допомагає уряду розробляти законодавчу базу для місцевого самоврядування, збирає кращі практики громад, які команда вносить у звіти. Це хороший приклад того, який контент можна робити про децентралізацію. Наприклад, як конкретна громада поставила собі сонячні акумулятори, щоб зекономити на оплаті електроенергії. Такі кейси можна розвивати у великі історії для медіа.
До процесу децентралізації також можна віднести тему відбудови. На початку 2023 року великі надії були на звільнення територій, а отже — на їхню відбудову (відновлення шкіл, укриттів тощо). Прокопчук радить відстежувати проєкти відбудови житла, будівель і доріг через цифрову платформу DREAM. Система збирає дані з державних реєстрів і розміщує їх у паспорт кожного об’єкта.
«Через систему можна відстежувати, які об’єкти у громадах відбудовуються, та скільки коштів для цього зібрали. Коли я переглядав проєкти у Краматорську й Покровську, то побачив, що було 47 об’єктів на відбудову першого міста й чотири — другого… Ці заявки подають громади, оскільки вони знають, що саме треба відбудовувати та які потреби має населення на місцях», — пояснює потенційно цікаву тему Прокопчук.
Найбільше джерело історій — це люди.
«Відстежувати успіхи ефективніше з регіонів, ніж із Києва. Водночас коли ми хотіли приїхати в регіони, щоб висвітлити децентралізацію, люди нам говорили, що їм немає що показувати — ті, хто втілює реформу, бояться показувати результати», — каже Прокапчук. Він додає, що місцеві чиновники також не завжди бачать потребу комунікувати це. У такому випадку він радить пояснювати, чому це важливо, й показувати приклад інших громад.
«Я думаю, що громада — це перше, куди потрібно приходити за темами. Якщо хтось, наприклад, збирається закривати відділення в лікарні чи переформатовувати школу, то ви можете дізнатися це перші саме від громади», — каже Прокопчук. Не менш важливо, аби в журналістів все ж була цікавість до теми для глибокої роботи, зокрема в поїздках «у полях»: «Багато ілюстративних історій я отримую від розмови з мамою, з якою ми щодня зідзвонюємося. Вона живе в маленькому селі на Тернопільщині, а тому знає і про взаємини селян і ТЦК, і про підвищення тарифів».
Про що можна розповідати?
Однією з тем, яку можуть висвітлювати журналісти в межах децентралізації — як громада змінює життя під час війни. «Перші два-три місяці після початку повномасштабного вторгнення саме громади, а не влада, давали прихисток людям, дбали про те, щоб діти могли піти в місцеві садочки та створювали у школах додаткові класи», — зазначає Федір Прокопчук. Війна змінює пріоритети, що може стати мотиваційним матеріалом для медіа. Адже громади сьогодні переформатовують свою діяльність: ті, хто акцентував на аграрному секторі, тепер, наприклад, звертають увагу на локальні виробництва.
«У травні я їздив у Миколаївську область, де фермери розповіли, що попри те, що вони працюють на землі, через вбиті дороги вони не знають, як і де продати вирощене. Тож громада змінює плани й підходи в роботі, що теж цікаво відстежувати», — каже лектор. Він наголошує: кращого способу, ніж ходити на заходи громад, особисто знайомитися з людьми й налагоджувати контакти — немає.
Журналісти також можуть стежити, наскільки громади активно монетизувалися на ринку й наскільки ті доброчесні, як вони використовують землю та майно. Видання Bihus.Info зробило в серпні цьогоріч матеріал про те, як борщагівська громада від 2020 року задорого скуповує приватні дитячі садочки й землю під ними. Така схема допомогла синам голови громади стати власниками цілого житлового комплексу в Софіївській Борщагівці.
«Зараз Київ активно взявся ремонтувати дороги. Це те, що можна було робити з весни, а не під час спеки… Такі речі можна фіксувати та ставити відповідні запитання, тому що з хороших питань народжуються оригінальні матеріали… Коли ми бачимо, що десь починається якийсь рух (як-от якесь незадоволення), імовірно, за ним щось є», — каже Прокопчук. Він також зазначив і роль журналістів в обміні досвіду.
Крім того, зараз є запит від міжнародних організацій на висвітлення роботи розміновувачів і навчання як поводитися з мінами. І таке безпекове питання теж має шанс стати історією про самоврядування громад. «Місцеві в Херсонській і Миколаївській областях кажуть, що є проблеми з розмінуванням: фермери подають свої ділянки на розмінування до голови громади, який не знає, що робити з цією інформацією далі. Проте він має передати її вище, впливати на порядок розмінування ділянок і на фінальні плани, які вони затверджують. Ще одна історія, яка трапляється ледь не щомісяця: люди забирають собі таблички з надписом “Обережно — міни” або ж ігнорують ці знаки, щоб, наприклад, зібрати гриби чи ягоди», — каже Прокопчук.
Натомість люди у громаді на це розводять руками й далі повертаються в небезпечні місця, знаючи про загрозу. Водночас про ці випадки майже не говорять, тож підсвічування проблеми журналістами тут чи не критично важливе.
Слухачка поділилися досвідом створення проєкту «П’ять запитань головам громад», де редакція ставила головам всіх громад свого району запитання про відновлення ОТГ: як жителі долучаються до прийняття рішень, як залучають кошти тощо. Команда зробила порівняльну таблицю, в якій запропонувала жителям проголосувати за найкращі практики. Жінка зазначила, що голови громад ретельно стежили за своїми суперниками під час цього змагання. Тепер сусідні громади складають між собою меморандуми, щоб разом розв’язувати якісь запитання, як-от із дорогами або сміттям.
«На жаль, голови громад частіше їздять в обласні або районні центри, а не одне до одного на місця, щоб обмінюватися досвідом….У мене враження, що частина керівників громад впали у сплячку. Вони повторюють, що ОВА їм нібито не дасть змогу щось вирішити [силами членів громади, — ред.]. Водночас інші громади заробляють гроші та пускають їх у роботу», — каже Прокопчук, відповідаючи на репліку слухачки.
Громади мають самі зрозуміти, що відповідальність на них, а не шукати виправдань бездіяльності, якщо є бажання змінювати рідну ОТГ на краще.
Джерело: Медіамейкер