Втративши житло чи навіть рідних, ці люди приїхали у наші громади. Із болісним багажем минулого, внутрішньо переміщеним особам сьогодні дуже непросто. Досвід редакції газети «Народна трибуна» показує, що саме і як саме можуть робити редакції місцевих медіа для того, щоб нові сусіди стали новою силою для наших громад.
У Ємільчинській та Барашівській громадах сьогодні проживають 730 внутрішньо переміщених осіб, з яких понад 200 – діти. Для них тут все – нове, і їм непросто швидко інтегруватися у життя, звичне для постійних мешканців громади. Багато чого потрібно з’ясувати, а відповіді навіть на прості запитання не завжди знайти легко.
Наприклад, у селі Непізнаничі, що за 17 кілометрів від Ємільчиного, тепер мешкає і працює пан Микола. Він фермер, який вирощує та продає смачну полуницю – люди розкуповують його ягоду за кілька десятків хвилин. Такі внутрішньо переміщені особи, як пан Микола, дуже цінні для нашої громади, адже це релокований фермерський бізнес, це нові робочі місця. Але відсутність налагодженої та зручної комунікації з місцевою владою та бізнесом, відсутність конкретної підтримки (допомоги в написанні грантових заявок, оформлення відповідних документів), відсутність логістики для збуту суттєво зменшує їхні можливості, тобто стримує їхній розвиток.
Якби працювали налагоджені процедури, якби було відомо що, де і коли можна дізнатися – такі люди, як пан Микола, могли б включатися в спільні заходи і швидко дізнаватися про можливості. А так складається враження, що все потрібно робити власноруч. Так само і інші ВПО – крім проблем із працевлаштуванням, їм важко інтегруватися в громаду та дуже нелегко отримувати належні соціальні послуги.
Погано налагоджена інформаційна робота в громадах – суттєва перешкода для ВПО. Але чому б цим не зайнятися місцевому медіа?
Суть цих проблем, з точки зору нашої редакції, – у погано налагодженій взаємодії між надавачами послуг (у тому числі представниками менеджменту громади) та споживачами цих послуг. Власне, як якісну послугу мало хто таку роботу взагалі розглядає.
Тому ми вирішили докласти професійних зусиль щоб налагодити зв’язок між ВПО, місцевим самоврядуванням та районною владою, щоб люди могли отримувати підтримку. Для цього ми вирішили організувати на базі редакції газети “Народна трибуна” роботу комунікативного майданчика, покликаного активізувати жителів громад для дискусії та діалогу на різних рівнях, який би сприяв адаптації ВПО в Ємільчинську та Барашівську громади.
Редакція може. Недооцінені сильні сторони
Ми вирішили використати свої знання щодо побудови ефективних площадок майданчиків для комунікації між людьми, професійні навички роботи з інформацією та, звісно, свою широку місцеву авдиторію саме для того, щоб допомогти людям легше спілкуватися.
Так, «Народна трибуна» – газета, яку читають у всіх населених пунктах Ємільчинської та Барашівської громад, а це понад 5000 читачів щотижня. Маючи ще й чималу аудиторію в соцмережах (охоплення сягає 12 344 особи), ми є справжнім центром комунікації. Свідченням ефективності такої нашої роботи для людей ми вважаємо те, що отримуємо не менше 20 дзвінків щотижня від жителів громад, систематичні повідомлення на наші месенджери, електронну пошту, озвучення читачами своїх проблем на шпальтах газети. Окрім того, ми постійно працюємо з усіма представниками місцевого самоврядування, соціальних служб, центру зайнятості, керівників банків, медичних установ, освітніх закладів, громадських лідерів. Тож ми можемо швидко знаходити потрібну інформацію та водночас бути в курсі “гарячих” проблем ВПО.
Велике охоплення, довіра авдиторії, зацікавленість отримувати відповіді – залишається тільки взяти ініціативу в свої руки і сфокусувати зусилля на створенні корисного сервісу для людей
Оскільки нашою метою було допомогти внутрішньо переміщеним особам знайти нові соціальні контакти та мережі підтримки, показати, що вони не залишились наодинці зі своїми проблемами, то ми вирішили допомогти їм об’єднуватися, формувати спільний запит до влади. А вже далі, зі сформованим активом, ми планували продовжити роботу з об’єднання цієї категорії людей для спільного вирішення їхніх проблем як рівний рівному, надання їм різнопланової допомоги, соціальної згуртованості.
Розпочали ми з анкетування ВПО, щоб точніше направити наші дії на їхні поточні потреби. Зібрали 7 відповідей переселенців у Барашівській громаді та 25 – у Ємільчинській. Зрозуміли, що людям дуже бракує взаємодії, якихось спільних заходів. Тоді ми провели «Вечір спілкування», у якому взяли участь 10 осіб. Головне, що вони відзначили, що це допомогло їм відчути підтримку від таких самих, як вони, і встановити нові контакти. Так вони відчувають себе менш ізольованими та краще інтегруються у нове середовище, що сприяє їхньому емоційному здоров’ю та адаптації.
Окрім цього ми організували екскурсію у місцевий музей для 7 ВПО. Вони більше дізналися про місцеву культуру та історію. Стали краще розуміти своє оточення, що також допомагає їхній інтеграції в нову спільноту, вони відчувають себе більш залученими.
Щоб точніше направити наші дії на поточні потреби ВПО ми провели опитування
Ще з результатів опитування ми дізналися, що однією з найгостріших проблем є, дуже очікувано, працевлаштування. В організованій намиУ нашій спільній зустрічі-навчанні за участю спеціалістів Центру зайнятості взяли участь 12 осіб-ВПО. Учасники дізналися про можливості працевлаштування в громаді та отримали корисні поради щодо пошуку роботи. Мають кращі шанси знайти роботу та поліпшити своє фінансове становище.
А, спілкуючись з новими мешканцями нашої громади, ми зрозуміли, що вони поки що не мають координації, яка б їм могла допомогти вирішувати спільні проблеми. Тоді ми створили viber-спільноту для ВПО, до якої долучилися 13 осіб. Це допомагає їм не тільки отримувати важливу інформацію, але й спрощує спілкування з іншими ВПО і полегшує спільне вирішення питань, що виникають. Наші нові сусіди стають більш обізнаними щодо доступних можливостей та підтримки, що сприяє їхній адаптації та інтеграції.
Але низку питань люди не можуть вирішити самостійно – і тому ми організували офлайн зустріч з юристкою. В ньому взяли участь 6 переселенців.
Учасники отримали правову консультацію та роз’яснення щодо своїх прав та можливостей. Для багатьох ВПО такі зустрічі дуже важливі, завдяки консультаціям люди почувають себе більш впевненими у вирішенні юридичних питань, відчувають себе більш захищеними юридично. Та й безпосередню допомогу отримують.
Дуже багато людей не люблять публічності, а ВПО мають додаткові перестороги. Viber-спільнота для ВПО – прекрасне рішення, яке нам дуже допомогло
Так, у нас зараз проживає Ірина Буйнак – переселенка із Кремінної, що на Луганщині. Здається, їй у нас в громаді має бути легко, бо вона повернулась на батьківщину, адже тут народилась і ходила до школи. Але після десятків років проживання на Луганщині, тут, в Ємільчиному, крім батьківського будинку, в неї нічого й нікого не залишилось. Фактично вона опинилась в ізоляції з мінімальними засобами для існування. Періодично, під час опалювального сезону, вона підпрацьовувала в редакції опалювачем. Але ж це робота і дохід нерегулярні. А через те, що пані Ірина належить до осіб передпенсійного віку, і до виходу на пенсію їй не вистачало півроку стажу, то шансів на офіційне працевлаштування із середньою спеціальною освітою іхтіолога-рибознавця було небагато.
Саме завдяки цьому проєкту ми змогли залучити адвокатку Тетяну Осадчук, щоб допомогти пані Ірині Буйнак вирішити питання з виходом на пенсію. Пані Тетяна, яка під час реалізації проєкту надавала консультації на шпальтах газети, а також спеціалісти Центру зайнятості, разом допомогли зібрати пакет документів для звернення до Пенсійного фонду. Не залишилися осторонь і ми, в редакції. Пані Ірина охоче взялася допомагати редакції розвивати кур’єрську доставку газет, яку ми запровадили, щоб вирішити проблему незадовільної доставки нашого видання «Укрпоштою». Тож пані Ірина була працевлаштована в редакції газети «Народна трибуна» на новостворене робоче місце – кур’єрка. І далі, спільними зусиллями усіх причетних, пакет документів Ірини Буйнак приводили у відповідність до вимог законодавства. Для цього, зокрема, працівникам редакції довелося неодноразово звертатися і до Пенсійного фонду, і на урядову «гарячу лінію».
Але результат – прекрасний! Жителі Ємільчиного отримали якісну доставку газети, редакція – стабільного читача, а переселенка – коректно підготовлені документи для виходу на пенсію. Ірина Буйнак: «Дякуючи «Народній трибуні», маю роботу. Працюю, адаптувалася, потихеньку живу».
Підтримка та взаємодія: ключове для допомоги ВПО
Історія пані Ірини – не унікальна, хоч і не типова. Але найважливіше в ній – допомога, співпраця людей, небайдужість. Хочемо розказати ще одну історію, яка для мешканців Єміельчинської громади має дуже велике значення та перспективу. Це історія переселенця із Бахмутського району Олександра Чаплика – яка є і трагедією, і успіхом водночас. Переселившись у нашу громаду з родиною у 2022-му, пан Олександр запланував відновити той бізнес, а точніше кілька бізнесів, які в нього були у Верхньокам’янському. Це породисті бички, свині, вівці, птаство; сільськогосподарська техніка для обробітку землі, мережа магазинів, виготовлення сирів і ковбас.
У нашій громаді він одразу почав відновлювати бізнес, спираючись на те, що вдалося перевезти і врятувати. Але пізньої осені його спіткала ще одна біда: загорілася котельня в новопридбаному будинку, що призвело до знищення більше 30% житла. Олександр опинився на межі відчаю. Цілу зиму він вагався. Саме тоді ми й опублікували матеріал про його історію. Люди, дізнавшись, почали масово допомагати йому, хто фізичною силою, хто матеріально. Ми також неодноразово допомагали йому у зборі коштів, різноплановими консультаціями. В результаті таких спільних зусиль навколо нього об’єдналося чимало місцевих підприємців та мешканців, які й допомогли відремонтувати житло та відновити бізнес.
Підприємець-ВПО Олександр Чаплик: «Я був розгублений, і почав думати, щоб зовсім поїхати з України. Але потужна підтримка допомогла мені взяти себе в руки, і я вирішив, що залишаюсь у Ємільчинській громаді»
Під час проєкту ми надали цій історії новий імпульс: кілька разів зустрічалися, підготували матеріал, який є прикладом для інших ВПО в плані подолання перешкод. Сьогодні це найуспішніший підприємець із числа ВПО у нашій громаді.
Олександр Чаплик: «Я дуже вдячний газеті «Народна трибуна». Саме завдяки вам знайшлися люди, які менеі допомогли і підтримали у дуже важкий момент. Я був розгублений, і почав думати, щоб зовсім поїхати з України. Але оця потужна підтримка допомогла мені взяти себе в руки, і я вирішив, що буду залишатися у Ємільчинській громаді».
Разом – легше. Цінний досвід інших багатьом допомагає вірити в себе
Найцінніше, що нам вдалося зробити для ВПО – це різнопланова підтримка. Спакувавши своє життя у валізу, втративши житло чи навіть рідних, ці люди приїхали у наші громади. Із болісним багажем минулого їм непросто. Для них цінна і матеріальна підтримка, і моральна. Саме в ході проєкту ми допомогли багатьом із них; окремі стали героями публікацій.
Не менш, як для 30 людей, те, що ми робили, було важливим: під час зустрічей у редакції, в Центрі зайнятості, при спілкуванні для підготовки матеріалів, під час індивідуальних зустрічей, яким вони часто давали перевагу перед публічними (груповими) заходами, ми посприяли в появі довіри й вірі у завтрашній день.
Серед сімей ВПО, за якими спостерігала редакція до проєкту, були сім’ї з малолітніми дітьми та ті, в яких у цьому році відбулося поповнення. Сьогодні проблема народжуваності в Україні існує навіть для сімей, що проживають у “рідних стінах”, тому переселенці є прикладом і символом незламності у важкі часи. Завдяки поширенню інформації про них сподіваємось на користь безпосередньо для цих сімей (вони зрозуміли, що не самі, їхніми проблемами цікавляться, їх вислухають та підтримають) та інших, що побачать “героїзм у звичайних людей”. Роль оточуючих велика, тому надіємось на їх усвідомлення та підтримку таких сімей.
Не менш як 30 людей завдяки нашій роботі збільшили свою довіру до громади і укріпили віру у власний завтрашній день
Відкриттям для наших журналістів стало й те, що аж шість школяриків-ВПО, які навчаються у другому ліцеї, з великим успіхом опановують науку співу та гру на різних інструментах у Ємільчинській музичній школі. Її директорка Віолета Бос і викладачка Тетяна Вишинська в один голос відзначили успіхи цих обдарованих дітей і, що дуже важливо, гарну співпрацю педагогів закладу з їхніми батьками.
Ще одним відкриттям для журналістів “Народної трибуни” під час роботи над проєктом стала настійна заувага провідної вчительки української мови та літератури ліцею № 2 Оксани Дем’янчук стосовно того, що майже всі діти-ВПО, особливо з прифронтових районів, через війну мають серйозні прогалини у засвоєнні навчального матеріалу, а тому необхідно організувати поза школою в масштабі всієї громади додаткові заняття задля надолуження пропущеного матеріалу. І не лише з української мови та літератури, а й з інших базових предметів.
Головне, на нашу думку, чого вдалося досягти: впродовж більше двох місяців провели інтенсивну інформаційну кампанію, в ході якої вдалося продемонструвати приклади вдалої адаптації внтрішньо переміщених осіб, які надихнули інших ВПО не опускати руки при виникненні проблем. Крім того ми привернули увагу й місцевих жителів та влади до труднощів, які виникають, та пошуку спільних рішень. Завдяки проєкту переселенці отримали новий імпульс уваги, адже часто підтримка їх обмежувалась наданням допомоги речами першої необхідності при приїзді. Надалі ж вони залишались наодинці в чужому для них краї.
Проєкт допоміг і нам самим виявити в собі риси, які ми до цього проявляли нечасто. Ми змусили себе говорити на дуже незручні і складні теми.
Водночас проєкт допоміг нам виявити в собі риси, які ми до цього проявляли нечасто. Ми змусили себе говорити на дуже незручні і складні теми. Без проєкту ми б не зважились зазирнути в особисте життя ВПО. Проєкт показав системність роботи редакції зі складними категоріями людей (йому передували два проєкти щодо сімей загиблих), із проблемами громади, які часто замовчуються.
Ось один із прикладів, який дав конкретний результат, нехай і невеличкий. На території населеного пункту Великий Яблунець, де проживають ВПО, і з якими працювали у проєкті, дуже мало передплати “Народної трибуни”, але після виходу статей люди більше зацікавилися виданням, бо пишуть про тих, хто поруч, про деталі подій, відомих кожному, але які можна скласти в одне ціле, лише прочитавши статтю. Газету шукали, передавали прочитати одне одному. В результаті тираж у невеличкому селі зріс на 12 примірників, які ми передаємо тепер кур’єром.
Як наша робота вплинула на довіру авдиторії і на її розмір
З травня 2024 року кількість підписників у інстаграмі «Народної трибуни» зросла на 112 читачів, у фейсбуці – на 77 підписників. Пишаємося, що люди цінують нашу роботу, адже у нас на 90 % власний контент. Гарно працює те, що наша робота допомагає вирішувати проблеми громади. Так, вже після завершення цього проєкту до нас звернулись читачі, щоб ми допомогли вирішити питання з похиленими стовпами Укртелекому та покинутими тваринами в селі.
А ще дуже важливо, що наш проєкт допоміг ВПО згуртуватися, частіше разом щось обговорювати, вирішувати разом. Переселенці стали користувачами наших соціальних мереж та передплатниками друкованого видання, щоб дізнаватися, що відбувається у нових для них громадах. І хоча передплатний тираж трохи зменшився (але це загальна тенденція, ми тут не унікальні), проте після виконання нами цього проєкту кількість газет, яку мешканці купують у роздріб, збільшилась з 575 до 620.
У нас ростуть і тиражі, і охоплення – бо люди активно читають газету, яка містить історії про їхніх односельців та сусідів, що робить її зміст більш близьким та важливим
Щодо самого проєкту, то його авдиторія склала 6515 осіб у сукупності. 1025 передплатників + 375 роздріб газет, 1905 підписників у instagram (13 990 охоплення облікових записів) та 1871 – у facebook (14 175 охоплення облікових записів), сайт охоплює близько 1314 читачів.
Заходи, які були проведені в проєкті, значно підвищили інтерес до нашої газети і серед місцевих жителів – а не лише внутрішньо переміщених осіб, яким ми приділяли основну увагу в цьому проєкті. Люди активно читають газету, оскільки вона містить історії про їхніх односельців та сусідів, що робить її зміст більш близьким та важливим. Газету шукали, передавали прочитати один-одному. Саме тому, до речі, тираж у невеличкому селі Великому Яблунці зріс на 12 примірників, які ми передаємо туди кур’єром.
Крім того, завдяки висвітленню актуальних питань та історій адаптації, місцеві жителі та ВПО дедалі частіше звертаються до редакції за допомогою у вирішенні своїх проблем. Тільки за останній місяць до редакції було 5 дзвінків
Що нам не вдалося та що не спрацювало
Ми самі оцінюємо, що змогли реалізувати не менш як 80% від того, що задумали. Але, орієнтуючись на запит, зробили і те, чого не планували. Так, провели офлайн зустріч з адвокаткою Тетяною Осадчук, у відповідь на чисельні запити ВПО зробили додатковий матеріал про майданчики безкоштовної правової допомоги для ВПО в України та за її межами.
Що не вдалося? Ми очікували, що внутрішньо переміщені особи активно включатимуться в заходи, братимуть участь у фотосесіях та відеозйомках і будуть охоче комунікувати між собою для створення згуртованої спільноти. Але часто вони уникали участі у фото- та відеофіксації заходів, не виявляли бажання активно комунікувати та неохоче згуртовувались між собою. Саме тому ми створили viber групу «Допомога ВПО». При спілкуванні у віртуальному просторі присутній певний рівень анонімності, відтак зникає страх публічності. Очевидно, причиною цього є недовіра та страх. Багато ВПО пережили травматичний досвід, що вплинуло на їхню довіру до нових людей та бажання бути на виду. Також помітні побоювання щодо розголошення своїх особистих історій через боязнь можливих негативних наслідків або просто небажання бути на виду. А соцмережі це спрощують. Тож спершу учасники групи тільки спостерігали за дискусіями між тими декількома, хто був активним. А згодом в обговореннях ставало все більше учасників, що зробило і самі дискусії результативнішими, і людям полегшило процес інтеграції. Таким чином учасники спільноти стали більш активними та почали долучатися до наших заходів.
Ми очікували, що місцева влада активно пропонуватиме ВПО різноманітні ресурси для інтеграції. Але цьому завадив обмежений бюджет та брак досвіду у вирішенні проблем ВПО. Чим не можливість для редакції?
Також не дуже добре проходила взаємодія з органами місцевого самоврядування. Ми очікували, що місцева влада активно підтримуватиме проєкт та пропонуватиме ВПО різноманітні ресурси для інтеграції. Але активності майже не було через брак ресурсів та конкретних пропозицій для ВПО, окрім речей першої необхідності. Ми пошукали причини цього і з’ясували, що це – обмежений бюджет, без чого неможливо реалізовувати додаткові програми підтримки для ВПО. А також брак досвіду у вирішенні проблем ВПО, що впливає на їхню готовність до співпраці. Тоді ми доклали зусиль – і завдяки індивідуальним зустрічам редактора із заступниками селищного голови, після низки телефонних дзвінків вдалося знайти порозуміння з кількох питань. Тож тепер, сподіваємося, нам вдасться довести до реалізації створення ради ВПО і налагодити облік нерухомості, яка потенційно може бути використана для ВПО.
Наш досвід – колегам
Наш досвід свідчить: переселенцям важко на новому місці, і навіть найактивнішим (підприємцям) бракує якісної інформації про можливості, відповідей на запитання, зручних способів включатися в місцеві ініціативи і, у свою чергу, залучати людей у власні проєкти. Ми ж побачили, як наші дії формують довіру – адже завдяки проведеній низці заходів ВПО поступово стали включатися у життя громади та брати участь у різних подіях.
Такими успішними заходами для нас стали проведені на базі редакції зустрічі, які допомагали ВПО познайомитися та згуртуватися, важливою також була зустріч-навчання зі спеціалістами Центру зайнятості.
Наші 5 матеріалів про успішну адаптацію різних сімей-ВПО стали гарними прикладами і для місцевих мешканців. А 4 опубліковані юридичні консультації на важливі для ВПО питання дали можливість донести інформацію до усіх зацікавлених та внесли невелику частинку довіри до нас, як цінного джерела інформації. Дуже гарно показала себе viber-спільнота, де вже сформований актив із 11 ВПО, який працює для взаємодопомоги та вирішення проблем. Зручне спілкування допомагає людям згуртовуватися, легше обмімнюватися інформацією, не переборюючи в собі страх публічності, не змінюючи власні плани задля участі в офлайн зустрічі.
Ще важливим є проведення опитування – це дозволяє не вгадувати, а зосередитись на реальних та актуальних проблемах. Саме так нам вдалося сконцентрувати свої дуже обмежені ресурси на найбільш важливих питаннях.
Найголовніше – діяти! Наш досвід показує, як дії редакції формують довіру – і як ВПО поступово включаються у життя громади та беруть участь у різних подіях
А ще надзвичайно важливою є регулярна оцінка результатів та не менш регулярний зворотній зв’язок від учасників проєкту для корекції підходів і покращення діяльності. За це ми вдячні УАМБ – їхні ментори стимулювали нас постійно оцінювати власні результати і думати про нові цілі.
Щодо майбутнього цієї роботи – тут все дуже просто для нас. Як показали попередні проєкти, проведена робота, занурення в тему так чи інакше створює інерцію, яка спонукає до нових активностей. Іншими словами, набагато краща обізнаність із тематикою ВПО, яку ми маємо за результатами цього проєкту, дозволяє нам далі компетентніше поглянути на це питання.
Та й сама проблема житла для ВПО залишається актуальною у наших громадах. Участь редактора у нещодавньому престурі Тернопільщиною дозволяє виклористати для нашої громади їхній успішний досвід сусідів: у Копиченській громаді знайшли оригінальний спосіб пошуку житла для вимушених переселенців. За погодженням із власниками закинутого житла відремонтували 30 будинків, реалізувавши проєкт “Житло для ВПО”. Тож ми тепер плануємо провести роз’яснювальну роботу, подискутувати на тему пошуку донора для нашого незадіяного житлового фонду. Ми хочемо спробувати використати успішний досвід тернопільців у Ємільчинській громаді, адаптувавши їхній підхід до наших умов.
А ще одне питання, про яке вже говорили і над яким ми плануємо працювати, – це створення ради ВПО в Ємільчинській громаді.
АВТОРИ: Михайло Мельник, редактор «Народна Трибуна» (Ємельчине, Житомирська обл.), та Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу
Погляди, враження і думки, висловлені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Фонду імені Фрідріха Еберта. Використання тексту цієї публікації та / або його уривків, а також інших матеріалів і публікацій, виданих Фондом імені Фрідріха Еберта, у комерційних цілях без офіційного дозволу заборонено.