Наша громада знаходиться на самому кордоні з білоруссю. На щастя, зараз в нас тихо, а паніка, котра була на самому початку широкомасштабного вторгнення, минула. Тож громада працює в звичному режимі – і невирішені проблеми так і залишалися невирішеними. Поки ми не взялися за них.
Ми повністю перебудували свою діяльність: сміливіше пішли в діджитал, збільшили там авдиторію, а завдяки цьому отримали і нові теми, і нові доходи. Стверджуємо: авдиторія потребує живого спілкування, прямих ефірів. Тому ділимося своїм досвідом та закликаємо колег брати це на замітку і впроваджувати у своїй діяльності.
У нашій громаді, як засвідчували коментарі у соціальних мережах, жителі і жительки були украй незадоволені комунікацією з місцевою владою – вони постійно казали, що залишилися за бортом уваги місцевих чиновників. Ми розуміли, що побити цю кригу відразу не вдасться. Тим паче, що сама влада неохоче йшла на діалог із журналістами, розглядаючи нас, скоріше, як конкурентів. Вони прагнули якнайшвидше оприлюднювати різну інформацію про свою діяльність, подаючи її суб’єктивно, бути в тому монополістами, при цьому не завжди реагуючи на звернення журналістів щодо надання об’єктивної інформації про різні наболілі питання.
Саме тому ми, в редакції «Нове життя» з містечка Любешів Волинської області, вирішили докласти зусиль, щоб стати своєрідним містком між владою та мешканцями, забезпечивши їхню комунікацію. А значить, і стати рушієм у вирішенні наболілих проблем громади, а також підвищити довіру населення як до влади, так і до нашого медіа. Тому і назвали свій проєкт «До порозуміння – через діалог». Але ми все ж побоювалися, чи нам вдасться пробити цю стіну.
На початку довелося долати зневіру людей
Ми робили все, щоб активізувати цей діалог: збирали запитання від мешканців і направляли запити до влади, писали статті і проводили прямі ефіри, робили виїзди у невеликі села та створювали відео.
На початку люди не надто охоче ділилися своїми проблемами. Ба більше, доводилося навіть чути: «Що з того зміниться? Хіба ви порушите це питання?». Але коли ми почали поширювати перші публікації із відповідями на питання, які найбільше турбували мешканців, активність людей стрімко зросла. Тож завдяки цьому в наших опитуваннях взяли участь майже 1000 осіб. А це свідчить про те, що люди таки відчули себе почутими, вони почали довіряти нам.
Не відразу йшла на діалог і влада. На інформаційні запити, бувало, давали звичайні відписки. Однак ми зверталися вдруге, втретє, аби таки отримати чітку відповідь. Зізнаємося чесно, мотивували й тим, що беремо участь у проєкті за сприяння ЄС, а тому далеко за межами Любешівщини можуть дізнатися про те, що влада не хоче вирішувати проблеми громади.
Аналогічно було і з прямими ефірами. Першим «ризикнув» взяти участь у ньому очільник громади. А ось інші керівники, побачивши критичні запитання від людей під час ефірів, почали відмовляти нам. Адже тут уже відписки не пройшли би. Людям потрібно давати чіткі відповіді на те, що їх хвилює.
Не всі виявилися готовими до надання пояснень мешканцям та, по суті, звітування перед громадою. Тут відписки не пройшли би. Людям потрібно давати чіткі відповіді на те, що їх хвилює.
Тож один із наших суттєвих висновків – що не всі виявилися готовими до надання пояснень мешканцям та, по суті, звітування перед громадою. І донині у периферії чиновники посилаються чи на воєнний стан, чи на інші причини, аби не вирішувати, здавалося би, елементарні речі, що й повинні виконувати на своїй роботі. Однак аргумент, що ми повідомимо людям, що чиновники бояться з ними говорити, таки зрештою спрацьовував, і ми отримували згоду.
Результати для громади: від освітлення вулиць до відновлення роботи пошти
А коли нарешті діалог влади та авдиторії розпочався, то майже одразу він став приносити результати. Бо виявилося, що вирішувати різні проблеми цілком реально як у масштабах усієї громади, так і у конкретних населених пунктах.
Наприклад, по вулицях Любешова відновили вуличне освітлення, яке не працювало майже два роки. Влада мотивувала це тим, що ми – прикордонна громада, тож освітлення не працює в цілях безпеки. Але ми навели приклади інших громад, навіть великих міст, що знаходяться недалеко від фронту, однак там діє вуличне освітлення. Також показали, що неосвітлені вулиці становлять небезпеку для населення, особливо дітей, у плані переходу дороги, через бродячих собак. Після цього таки на багатьох вулицях селища вуличне освітлення було відновлено.
А у Нових Березичах люди кілька років тому захотіли облаштувати пляж на нічийній земельній ділянці. Але, як виявилося, одна особа самовільно її зайняла. Ми почали вивчати геодезичні карти, на нашу вимогу працівники земельного відділу дали нам витяг, з яким ми звернулися до селищної ради аби довести, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності. А значить, селищна рада як власник має реагувати на її самовільне зайняття. Що зрештою, й було зроблено через суд. У результаті у просторовому плані Любешівської громади на місці цієї ділянки позначено реакреаційна зона, якою користуватимуться до 200 місцевих жителів і жительок.
Приємно було бачити у стінах редакції батьків вихованців Любешівського ліцею, котрі дякували за те, що нарешті вирішилася проблема скупчення автомобілів біля навчального закладу. Так, під час прямого ефіру з начальником районного відділу поліції люди озвучили проблему щоденного скупчення автомобілів біля ліцею в селищі. Там щодня батьки забирають дітей молодшої ланки, через що утворюється утруднений рух та посилюється небезпека переходу дороги дітьми. Але хоча батьки раніше порушували це питання, на нього ніхто не реагував. Після обговорення, яке організувала наша редакція, щодня біля навчального закладу почала чергувати патрульна машина, а згодом поліція звернулася до селищної ради з листом щодо внесення змін до схеми дорожнього руху по цій ділянці, аби там встановити знак заборони зупинки. Тож таким чином близько 500 здобувачів освіти тепер перебувають у значно безпечнішій ситуації.
Окремою дуже болючою проблемою була відсутність комунікації влади та сімей полеглих Героїв. Ми провели опитування, котре засвідчило: ці люди абсолютно не відчувають підтримку місцевої влади. Дані ми озвучили чиновникам, із представниками сімей загиблих пішли на зустріч із селищним головою. А в результаті нині є спільнота для комунікації цієї вразливої категорії та влади, періодично відбуваються зустрічі.
Не обійшлося без участі наших журналістів і у вирішенні проблем з поштовими послугами. Так, в одному з найбільших сіл Любешівщини – Залаззі – перестало працювати поштове відділення, оскільки двох листонош скоротили, а залишили лише одну, яка звільнилася сама. Ми почали звертатися до обласного керівництва. І відповідь була одна: немає обсягу послуг, що дозволяло би збільшити кількість штату. Ми запропонували місцевій депутатці, активістам провести роз’яснювальну роботу серед населення з тим, аби люди повернулися до використання поштових послуг: отримання пенсій, соцвиплат, купівлі періодичних видань. Тобто аби люди зрозуміли, що і від них залежить, чи буде в них поштарка. І результат є – у Залаззі діє пошта.
Аналогічно сталося і в Угриничах та Зарудчах. Щоправда, тут ситуація залежала не так від людей, як від небажання керівництва Укрпошти спрямувати сюди пересувні відділення. Ми зробили відеосюжет, аби його міг побачити навіть пан Смілянський. І, як не дивно, він таки, мабуть, вплинув на ситуацію, бо ж пересувні відділення діють.
Позитивно вирішилася і ще одна проблема, пов’язана з Укрпоштою. Як розповіли нам наші читачі, не в усіх селах пенсіонерам видавали енергоощадні лампочки або ж видавали лише 3 замість 5. Але, як виявилося, таким чином поштарі хотіли збільшити кількість клієнтів, котрі отримували би пенсію в Укрпошті. Ось тільки це все вийшло на поверхню. А в результаті жителі Хоцуня та Любешівської Волі отримали обіцяні державою лампочки.
Більше залучення авдиторії – більше цікавих тем та вищі доходи
Ще раз наголошу, що усе це вдалося реалізувати саме завдяки проєкту. У діалозі народжувалася істина, порозуміння, довіра. Якби не було ефірів та відео-сюжетів, люди не мали би можливості озвучити безпосередньо очільникам громади, районної влади, іншим посадовцям свої запитання і, головне, сподіватися на їхнє вирішення. Бо ж кожне питання, кожну проблему ми брали на замітку і прослідковували, як чиновники таки дотримуються свого слова вирішити їх.
Дуже суттєво вплинула роботу у цьому проєкті і на нас самих – ми повністю перебудували свою діяльність. Раніше основну увагу ми зосереджували на друкованому виданні. Бо основним джерелом доходу для підприємства є кошти з передплати. Відповідно, ми старалися зацікавити авдиторію передплачувати саме друковане видання, але критичні матеріали не потрапляли у діджитал. На сайті та соціальних платформах ми оприлюднювали, в основному, інформаційні матеріали. Але друковане медіа з кожним роком має усе менше підписників, і нам так чи інакше потрібно розвивати інші платформи. Проєкт суттєво прискорив цей процес, став для нас своєрідним «пенделем», щоби ми змінили вектори нашої діяльності.
Ми повністю перебудували свою діяльність: сміливіше пішли в діджитал, збільшили там авдиторію а завдяки цьому отримали і нові теми, і нові доходи
Спочатку, правда, боялися, аби не втратити авдиторію газети. Але все-таки ризикнули і запровадили різні опитування на наших соціальних сторінках та каналах, почали оприлюднювати там критичні, аналітичні матеріали, застосовувати відео-контент. І таким чином стали ближчими до авдиторії, котра за ці місяці реалізації проєкту стрімко збільшилася.
Але це нам також дало і додаткове джерело інформації для наступних матеріалів – бо люди залишають свої коментарі, вказують нам на нові проблеми, підказують нові кути погляду на ті чи інші події. А ще у нас почали підвищуватися доходи з інших джерел – уже із соціальних платформ та сайту. Адже зі збільшенням охоплення у нас з’явилися нові рекламодавці на сайті, фейсбук-сторінці та телеграм-каналі.
Результати кількісно: окрема позиція для гордості
Головною метою, яку ми намагалися досягти під час виконання проєкту, було те, аби вдалося стати рушіями змін у нашій громаді, допомогти людям вирішувати їхні злободенні проблеми різного характеру, посилити їхню довіру до нашого медіа та до влади. І, думаємо, нам бодай трохи це вдалося. Адже ми не лише озвучуємо проблеми, а й шукаємо шляхи їхнього вирішення, контролюємо цей шлях подолання проблем. Люди мають змогу відкрито поставити запитання чиновникам, отримати відповідь і мати результат. Тим паче поширення такої інформації для великої авдиторії, так би мовити, стимулює ту ж владу реагувати на звернення, не відкладати у довгий ящик вирішення проблем.
Як результат, у перші два місяці 2024 року на 45%, порівняно із аналогічним періодом минулого року, почастішали звернення до редакції жителів і жительок громади, в яких вони просять посприяти у вирішенні певних питань, в отриманні консультацій фахівців. Наприклад, житель Любешівської Волі Василь Котисько зазначив: «У вас же є проєкт «До порозуміння – через діалог». Допоможіть нам отримати цей діалог, бо ж якщо «Нове життя» не порушить це питання, то вже точно не зрушиться воно з місця».
Результати кількісно: близько 20 проблем вирішуються, на 45% зросла кількість звернень, авдиторія збільшилася на 45,5%
Якщо аналізувати, наскільки ми досягнули своєї мети у відсотковому відношенні, то, думаємо, очікуваного результату нам вдалося отримати на 60%. Адже завдяки тим же прямим ефірам вдалося більш-менш налагодити комунікацію між владою та населенням. Також завдяки виїздам у невеликі села вдалося порушити, донести до влади проблеми цих населених пунктів. Адже в нас є такі села, де представники влади не були багато років. Спочатку відмінили ці виїзди у різні населені пункти через пандемію коронавірусу, потім почали мотивувати, що під час воєнного стану не дозволено збирати велелюддя. Тож діалог із населенням відбувався лише «прямими телефонними лініями» та особистим прийомом громадян за місцем роботи. Хоча коли від початку реалізації нашого проєкту пройшло два місяці, вийшли перші публікації про малі села, нарешті селищний голова почав виїздити у населені пункти громади – однак поки що у великі, тобто у центри старостинських округів. І ми вважаємо, що поштовхом до цього таки став наш проєкт, бо ж неодноразово озвучували, що люди не задоволені комунікацією із владою.
До речі, щорічний звіт селищного голови тепер планується провести у прямому ефірі на нашій платформі! Адже і влада, і люди переконалися у дієвості такого методу комунікації. Аналогічно плануємо провести звіти старост. Тож зрушення у нас явно є, чим ми і пишаємося.
Загалом же нам вдалося вирішити до двадцяти проблем:
1. Налагодження механізму збуту с/г продукції в Діброві – 10 жителів змогли продати вирощений урожай.
2. Влада оголосила конкурс на маршрутне сполучення із Селіском.
3. Триває боротьба із безпритульними собаками шляхом їхньої стерилізації.
4. На вулицях Любешові та деяких сіл відновилося вуличне освітлення.
5. У Нових Березичах буде облаштовано зону відпочинку.
6. У Залаззі відновила роботу Укрпошта.
7. Пенсіонери, котрі не отримують пенсій на Укрпошті, змогли таки одержати по 5 енергоощадних лампочок.
8. Дві сім’ї вразливих категорій змогли отримати допомогу від ЮНІСЕФ.
9. У селі Березна Воля працює медичний працівник.
10. У селі Проходи в навчальному закладі з’явилася мінібібліотека.
11. Розглядається питання розвантаження Седлищенського ліцею шляхом довозу дітей до Угриничівської гімназії.
12. Бібліотеки 5 навчальних закладів поповнилися книжковим фондом.
13. Жителі громади, котрі не мають чорнобильських посідчень, а лише довідки, змогли нарешті подавати документи на отримання субсидій.
14. Вирішилася проблема скупчення автомобілів біля ліцею в селищі шляхом встановлення там знаку заборони зупинки.
15. У селах Зарудчі та Угриничі запрацювали пересувні поштові відділення.
16. У районі переглянуть перелік навчальних закладів, де функціонуватимуть офіцери освітньої безпеки.
17. Завдяки інформаціям від служби зайнятості працевлаштувалося 13 осіб, пройшли навчання 8, отримали консультації 14 осіб.
Якщо говорити про охоплення у рамках проєкту, то загалом публікаціями за чотири місяці проєкту нам вдалося охопити 679 250 осіб. У цю цифру входить кількість переглядів кожного матеріалу на сайті, фейсбук-сторінці, телеграм-каналі, інстаграм-сторінці, ютуб-каналі та в газеті.
Авдиторія (кількість підписників різних платформ) до початку проєкту була 34117 осіб (цифрова – 32032, друкована – 2085). Після реалізації проєкту стала 49644 осіб (цифрова – 47804, друкована – 1840).
Результати проєкту «До порозуміння – через діалог» підтвердили, що локальні медіа реально важливі. Бо ж багато хто каже, що нині до місцевих журналістів/журналісток не дослухаються, їхні публікації не беруть до уваги. Це не так! Під час проєкту ми побачили, що точно маємо вплив на владу, на її дії. І реагування чиновників на проблеми, порушені нами, – тому приклад.
Тому на майбутнє плануємо продовжувати проведення прямих ефірів із посадовцями, із якими поки що не вдалося їх провести. Зокрема, це Пенсійний фонд, П одаткова служба та ЦНАП. Ми відшуковуватимемо шляхи, аби подолати труднощі, коли певні посадовці відмовляються іти на прямий діалог із населенням, боячись відкрито відповідати на проблемні питання. Бо ж, як засвідчила практика, деякі з них досі шукають різні причини, аби відмовитися від ефірів, а їхні відповіді на інформаційні запити носять суто характер відписки. Але ми вже маємо досвід: своєю настирливістю під час реалізації проєкту ми шукали інші шляхи, інших посадовців, аби таки допомогти людям вирішити їхні проблеми. Наприклад, налагоджували співпрацю з конкретними депутатами чи депутатками, котрі, своєю чергою, порушували певні питання у селищній раді.
Зазначимо, що практика проведення прямих ефірів у нас не нова. Декілька років тому ми вже провели перші три таких етери. Але через брак необхідного обладнання не змогли продовжувати цю справу. Водночас придбати камеру чи інше устаткування самостійно не могли через обмежений фінансовий ресурс редакції. З іншого боку, у нас було й обмаль знань, як займатися веденням різних соціальних платформ, створювати відео-контент. Проєкт, завдяки підтримці УАМБ та Представництва ЄС, допоміг це налагодити.
Наш досвід – для використання колегами
Що можемо порекомендувати колегам, зважаючи на наш досвід? Найперше – показати людям, що ви – на їхньому боці, збільшити їхню довіру до вас. Іти на прямий діалог із ними, цікавитися, що їх хвилює і обов’язково порушувати ці теми, сприяти їхньому вирішенню. А для цього не обмежуватися суто друкованою версією видання – навпаки, розвивати всі цифрові платформи, залучаючи різну вікову авдиторію. Нехай спочатку ваші відео будуть і не такі досконалі, але головне – люди побачать інший формат вашої роботи.
Якщо під час опитування хтось вам скаже, що це все даремно, наведіть для цієї людини реальний приклад того, що вам уже вдалося вирішити. Навіть якщо людина налаштована дуже скептично, запросіть її стати учасником цього процесу, побачити його зсередини й долучитися до вирішення тієї чи іншої проблеми. Повірте, тоді однодумців у вас стане більше. А отже, й більше шансів на досягнення результату.
Також радимо колегам не забувати, що їх читають/дивляться і жителі/жительки найменших сіл, котрі, як самі кажуть про себе, «забуті Богом і людьми». І коли ви почнете цікавитися тим, що їх хвилює, віддача буде велика. Аналогічно радимо не залишати без уваги жодне звернення людей до вас. Тоді однозначно буде довіра.
Скажу тут декілька слів про те, як ми обирали, на що спрямувати зусилля. Під час реалізації цього проєкту ми не сфокусовували увагу саме на одній масштабній проблемі. Навпаки, за результатами опитувань, визначили до десятка тих, які хвилюють різні верстви, і взялися допомагати їх вирішувати. Адже таким чином ми змогли бути корисними жителям і жителькам окремих населених пунктів.
Ми не фокусували увагу на одній масштабній проблемі – навпаки, визначили до десятка тих, які хвилюють різні верстви, і взялися допомагати їх вирішувати. Тепер 500 вихованців Любешівського ліцею перебувають у відносній безпеці при переході дороги. А 50 маленьких вихованців і вихованок школи і дитсадка села Проходи мають бібліотеку. Або ж близько 200 жителів і жительок Нових Березич матимуть свій пляж.
Наприклад, нам вдалося забезпечити поштовим зв’язком села Залаззя, Зарудчі, Угриничі із загальною кількістю населення 3800 осіб. Або ж завдяки нам вирішилася проблема підвищеної аварійності ситуації біля ліцею у Любешові, тобто це стало корисним для 500 здобувачів освіти. А 50 маленьких вихованців і вихованок школи і дитсадка села Проходи мають тепер бібліотеку. Або ж близько 200 жителів і жительок Нових Березич матимуть свій пляж.
Тож саме у такий спосіб проєкт став корисним для всієї нашої громади, і тепер люди значно більше довіряють нашому медіа. Ми бачимо, як щодня зростає читацька авдиторія, а люди звертаються до редакції, озвучуючи різні наболілі питання з проханням посприяти в їхньому вирішенні. А ще люди дякують за таку роботу. Наприклад, мама двох школярів Любешівського ліцею Людмила Хомич зазначила: «Дуже дякую редакції газети «Нове життя» за те, що порушили проблему небезпеки дорожнього руху біля навчального закладу. Там нині чергує поліція щодня, знаю, що планується встановити заборонний знак. Тому я, як мама, спокійна за своїх дітей». А жителька Залаззя Альона Остапчук подякувала нашій редакції за те, що завдяки порушенню нами проблеми відсутності поштарки, в цьому селі працює відділення пошти. Начальниця Камінь-Каширської районної військової адміністрації Ольга Ващук так оцінила нашу роботу: «Нове життя» – єдине медіа в нашому районі, котре йде в ногу з часом. Залюбки підписалася на всі ваші соціальні платформи, де оперативно висвітлюється життя району. А за прямі ефіри – окреме спасибі. Адже це можливість нам бути на онлайн-зв’язку із нашими людьми».
Саме тому ми продовжуємо реалізовувати проєкт. Надалі пишемо матеріали під однойменною рубрикою «До порозуміння – через діалог». Із деякими посадовцями, як ось Любешівським селищним головою, начальницею Камінь-Каширської районної військової адміністрації, начальником районного відділу поліції, у нас є домовленості про продовження проведення прямих ефірів задля забезпечення відкритості діяльності цих органів. Тобто таким чином вдасться і надалі долати проблему комунікації влади та авдиторії.
Авдиторія потребує живого спілкування, прямих ефірів. Тому закликаємо й інших колег теж брати це на замітку та впроваджувати у своїй діяльності.
АВТОРКА: Наталія МУХА, редакторка газети «Нове життя» та Олексій Погорелов, президент УАМБ
Публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Української Асоціації Медіа Бізнесу і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, завдяки фінансовій підтримці якого відбувалася реалізація проєкту.