Як наша редакція стала простором, де можна приєднатися до спільного вирішення проблем

У цьому матеріалі – про важливі деталі і управлінські знахідки, які ми відкрили для себе за час роботи створеного нами інформаційного хабу для внутрішньо переміщених осіб, які тепер живуть у Рівненській громаді. Впевені, що читачам «Редакторського Порталу» наш досвід стане у нагоді, адже на новому місці людям бракує інформації та спілкування, щоб швидше інтегруватися в громаду.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну на Рівненщину перебралося, втікаючи від війни, майже 86 тисяч людей. Понад 52 тисячі з них залишилися тут проживати. Однією з найгостріших проблем переселенців, які знайшли прихисток у Рівному, є брак інформації щодо можливостей інтеграції на новому місці та щодо забезпечення їх гарантованими правами. Принаймні про це свідчать результати дослідження, проведеного Громадянською мережею ОПОРА. Більшість переселенців не знають, до кого і по яку допомогу вони можуть звернутися. Тому наша редакція взяла на себе вирішення цієї задачі, принаймні в тих обсягах, які нам під силу. Дуже тішимося, що ми перевершили навіть власні очікування, виконуючи проєкт «Медіапростір для ВПО», який був підтриманий Українською Асоціацією Медіа Бізнесу (УАМБ) та профінансований коштами гранту від Європейського Союзу.

Охоче ділимося із читачами «Редкторського Порталу» важливими деталями та власними знахідками, які ми відкрили для себе за час роботи створеного нами інформаційного хабу для внутрішньо переміщених осіб, які вирішили інтегруватися у Рівненську громаду.

Досвід, який нам допоміг

Відверто кажучи, розпочали ми не з порожнього місця. За плечима – чималий досвід співпраці з ОСББ-спільнотою Рівненщини, в рамках якої у нас щомісячно випускався газетний додаток «Будні ОСББ», відбувалися тематичні «круглі столи», семінари, зустрічі з представниками місцевої влади та комунальних підприємств, а новостворені об’єднання співвласників та просто охочі могли отримати потрібні їм консультаційні послуги. Налагодивши тісні робочі стосунки з Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради та різними громадськими організаціями, ми дев’ятий рік поспіль видаємо щоквартальний інформаційний вісник «Турбота». Отож, і цього разу підписавши з Департаментом соціальної політики та низкою об’єднань внутрішньо переміщених осіб меморандум про співпрацю, взялися за втілення грантового проєкту «Медіапростір для ВПО».

Не можна сказати, що редакція газети «Сім днів» раніше не висвітлювала тему інтеграції внутрішньо переміщених осіб у Рівненську територіальну громаду. Втім, завдяки грантовому проєкту «Медіапростір для ВПО» ця робота набула більшої системності та змістовності. Адже вона тепер не обмежується однією лише публікацією матеріалів, а зумовила створення на базі редакції, без найменшого перебільшення, медіа-хабу для людей, які через війну залишили свої домівки і проживають нині на території Рівненської області. Багатьом не вистачає саме живого спілкування.

Переселенцям не вистачає спілкування, тому наша робота тепер не обмежується однією лише публікацією матеріалів

Та й авдиторія ця чимала. Так, нині на обліку в Рівненській міській територіальній громаді перебуває 19 046 внутрішньо переміщених осіб. З них діти – 4821, пенсіонери – 2730, особи з інвалідністю – 836.

Результати, відверто кажучи, перевершили всі наші очікування. І не тільки тому, що вдалося зробити більше, ніж планувалося. Хоча, напевне, варто і про це розповісти кількома словами, оскільки опубліковані матеріали та проведені зустрічі мали свою історію продовження.

З чого складається наш інформаційний хаб

Отож, у ході реалізації проєкту редакція «Сім днів» стала для ВПО, які проживають у Рівному та області, своєрідним інформаційним хабом. Так, ми створили на сайті 7dniv.rv.uа дві рубрики – «Об’єднані Рівненщиною» та «ВПО Рівне». У першій публікуємо розповіді про долі переселенців та їхні історії успіху. А друга рубрика – «ВПО Рівне» – дозволяє нам об’єднувати матеріали з необхідною для внутрішньо переміщених осіб інформацією. Не виділяючи більш важливе і менш важливе, це, звісно, зміни в законодавстві, питання соціального захисту, отримання допомог, забезпечення медичними послугами, працевлаштування і т.д. Також це новини з життя об’єднань ВПО – наприклад, про річницю створення Центру підтримки «ЯМаріуполь.Рівне». А ще це публікації про волонтерські та благодійні організації, які працюють з ВПО. Скажімо, у випуску №44 від 1.11.23 ми розповіли про БФ «Рокада», яка надає психологічну підтримку, підкріпивши матеріал історією Олени Полянської з Дніпрорудного Запорізької області.

Окрім двох нових рубрик на сайті, ми провели 8 дискусій в редакції, відкрили телеграм канал і налагодили доставку газети до 10 місць компактного проживання ВПО

Окрім двох рубрик на сайті, ми провели 8 живих (не онлайн) дискусій в редакції, відкрили телеграм канал із такою ж назвою, як одна з двох нових рубрик на сайті – «ВПО Рівне», налагодили доставку до 10 місць компактного проживання ВПО 200 примірників газети «Сім днів» з матеріалами, які стосуються проблем, з якими стикаються ВПО Рівненської громади.

Організаційні питання: важливі моменти

Розпочали ми, як і має бути, з організаційних заходів. Насамперед, запросили на зустріч у редакцію представників об’єднань внутрішньо переміщених осіб, які проживають на Рівненщині. А їх чимало: це Центр підтримки «ЯМаріуполь.Рівне», ГО «Ми – Херсон», релокованої в Рівне Біловодської селищної військової адміністрації,  Координаційного центру «Луганщина», ГО «Харківське міське громадське об’єднання «Центр розвитку громад», релокованого в Рівне Луганського державного медичного університету. Також у зустрічі брали участь представники благодійних та волонтерських фондів, які підтримують ВПО – БК «Рокада», ГО «Крим СОС», Всеукраїнське об’єднання переселенців, Благодійний фонд «Спільна мрія», ГО «Жіноча взаємоДія», Спілки жінок Рівненщини. Звісно, участь була б набагато менш результативною, якби до неї не долучилися представники Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради.

За «круглим столом» обговорили найважливіші проблеми, з якими вимушені переселенці стикаються на Рівненщині, визначилися з шістьма темами та планом зустрічей для внутрішньо переміщених осіб. Забігаючи наперед, зауважимо, що в процесі реалізації проєкту додалися теми, і ми провели більшу кількість заходів, аніж планувалося.

Під час проведення «круглого столу» ми отримали доволі цінний урок, яким скористалися надалі

А ще під час «круглого столу» ми отримали доволі цінний урок, яким скористалися надалі. Так, хоча стільці ми розставили за колом, займаючи місця, запрошені учасники якось ненавмисне розділилися на дві групи: з одного боку сіли представники ВПО, а з іншого – рівняни. Який ми з цього зробили висновок і як використали своє «відкриття» і розкажу трохи пізніше. А зараз хочу привернути увагу до іншого, не менш важливого спостереження.

Спершу спілкування мало надто «пісний» офіційний характер. Власне, це було логічним продовженням того, чому люди зайняли стільці групками. Але коли після «офіційної» частини розпочалася кава-пауза і гості редакції розмістилися за спільним столом, розмова стала набагато більш дружньою і більшість ідей щодо співпраці народилося саме у процесі неофіційного спілкування.

Технологія: нюанси, які ми виділили для себе як вагомі

Так, за кавою, і сформувався «актив» нашого проекту. Щоб люди могли оперативно обговорювати усе, що потрібно для ефективної взаємодії, ми започаткували робочий телеграм-канал «Медіа ВПО». А для публічної комунікації, тобто для спілкування з широкою авдиторією, ми використали телеграм-канал «ВПО Рівне» (так-так, з такою самою назвою як і рубрика на нашому вебсайті), на якому розміщуються оголошення про заплановані зустрічі чи інформація про інші заходи, організовані редакцією.

Тут хочу повернутися трохи назад в часі, але за логікою це зауваження є важливим саме зараз. Ще на старті, до проведення першого «круглого столу», наша редакція розробила анкету і провела опитування переселенців щоб точніше визначити актуальні проблеми та запити внутрішньо переміщених осіб. Ми мали то знати точно, а не приблизно, щоб планувати свою діяльність з фокусом на запити людей, а не на власне уявлення про їхні запити.

Маємо знати точно, а не приблизно, чого саме бракує переселенцям. Щоб планувати свою діяльність з фокусом на запити людей, а не на власне уявлення про їхні запити

Як показало дослідження, людей, які виїхали з нажитих місць, найбільше турбує питання працевлаштування та житла. При чому йдеться не стільки про відсутність робочих місць, як про зарплати, які в Рівному значно менші, ніж були у переселенців з індустріально розвинутих регіонів (Харкова, Маріуполя, Запоріжжя, Донецька та ін.). Як зауважила одна з героїнь нашої публікації – Яна Граборова з Маріуполя, яка має три вищі освіти, у Рівненському центрі зайнятості їй запропонували вакансію прибиральниці у перукарні із зарплатою 6,5 тисячі гривень. Це тоді, коли вона в Маріуполі, маючи власний бізнес, за день заробляла в п’ять разів більше. Зрештою, ці ж проблеми щоразу порушувалися під час проведення «круглих столів».

Поруч з іншими запитами людей, які звучали у відповідях на наш опитувальник, значне місце посідали проблеми, пов’язані з вивченням української мови, наданням психологічної допомоги, інформуванням про медичні послуги для ВПО, здобуттям додаткової освіти з можливістю подальшого працевлаштування, запобіганням шахрайству при працевлаштуванні. Найпоширеніші з них редакція винесла на обговорення під час проведення «круглих столів» та зустрічей.

Ми точно знаємо, що питання не в паперовому носії, а, в першу чергу, в корисності інформації та у зручності споживання

Крім того, що всі матеріали, пов’язані з темою інтеграції ВПО, ми поширювали на своїх інтернет-ресурсах, до 10 місць компактного проживання ВПО ми налагодили доставку додаткових 200 примірників газети «Сім днів» з матеріалами, які стосуються проблем, з якими стикаються ВПО Рівненської громади. Адже не всі переселенці мають доступ до інтернет-ресурсів (йдеться, зокрема, про літніх людей). І навіть цього виявилося замало, бо нерідко буває, коли внутрішньо переміщені особи приходять до редакції, аби взяти примірник газети з розповіддю про когось зі своїх земляків, або розміщеними на сторінках нормативними документами. Отже, категорично невірним є вважати, що друкована преса нікому не потрібна! Ми точно знаємо, що питання не в паперовому носії, а, в першу чергу, в корисності інформації та у зручності споживання та, звісно, у звичках людей та у тому, чому вони віддають перевагу.

Маю тут окремо сказати про дискусії як дуже важливий формат. Адже категорично неправильним буде вважати, що діяльність редакції сьогодні – це лише публікація матеріалів на різних платформах, таких як традиційний папір чи новітні цифрові веб-сайти та соцмережі. За час роботи над цим проектом в редакції було організовано 8 зустрічей. На двох проведених «круглих столах» були присутні представники громадських об’єднань ВПО, благодійних фондів та Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради. Учасники цих зустрічей мали можливість як обговорити питання інтеграції ВПО в міську громаду, так і розповісти про існуючі благодійні фонди та громадські об’єднання, що надають допомогу ВПО. В матеріалі, опублікованому у №48 від 29.11.23, директорка Департаменту соціальної політики РМР Олена Петрик розповіла про благодійні та волонтерські організації (вказавши їх адреси), які надають допомогу ВПО, ознайомила з новими змінами в нормативних документах, що стосуються вимушених переселенців. Зважаючи на попит ВПО на газету, цього разу редакція збільшила наклад, який безкоштовно розповсюджується у місцях компактного проживання переселенців, до 400 екземплярів.

Категорично неправильно вважати, що діяльність редакції сьогодні – це лише публікація матеріалів на різних платформах

Поруч з організацією «круглих столів», на яких обговорювалися проблеми, у конференц-залі редакції на постійній основі проводяться зустрічі з героями журналістських матеріалів (не лише передбачених цим проєктом), де вони розповідають про свої історії успіху і діляться власним досвідом інтеграції в нову громаду. Зокрема, наприклад, на заході для внутрішньо переміщених осіб, у якому брали участь представники Рівненського центру профтехосвіти, героїні наших публікацій – Марина Павлюченко з Донецька, Тетяна Хаустова з Харкова та Наталія Дубова з Луганщини – поділилися своїм досвідом отримання ваучерів на навчання. Усі вони нині вони здобувають свою другу вищу освіту за спеціальністю «Психологія» у Рівненському державному гуманітарному університеті та Національному університеті «Острозька академія». До слова, довідавшись про ці зустрічі з соцмереж, до них почала долучатися Вікторія Щербіна з Херсона, яка знайшла прихисток у Славуті Хмельницької області. Зі слів жінки, вона не може там знайти роботу. Прочитавши в соціальних мережах про заходи, які ми проводимо в редакції, пані Вікторія долучилася вже до двох зустрічей – з представниками ЦПТО та Центру зайнятості, де розповідали про можливість отримати ваучер на навчання, і ГО «Крим СОС» (про гранти на започаткування власного бізнесу). Як зізналася Вікторія Щербіна, вона сподівається, що зможе отримати знання, які їй допоможуть відкрити власну справу.

Про те, що зустріч переселенців з фахівцями Рівненського центру ПТО не була марною, свідчать наведені прессекретарем ЦПТО Лідою Польовою факти: «Після зустрічі відразу звернулася одна жінка з числа ВПО. Вона розпитувала про курс «Штучний інтелект», бо хотіла щоб її син навчався на ньому. А вже 4 грудня, пройшовши навчання, хлопчина отримав сертифіковане свідоцтво.

Результати, які нас надихають

Фактично кожна публікація та зустріч в редакції мала відповідний резонанс, і була доповнена новими ідеями та планами. Наприклад, після виходу публікації про Олега Дегтярьова з Луганщини, студента Луганського державного медичного університету, який сьогодні релокований до міста Рівного, хлопця запросили до створення Молодіжної ради ВПО Рівного. А ми, у свою чергу, після виходу матеріалу організували «круглий стіл» на тему «Психологічні аспекти (проблеми) інтеграції молоді з числа ВПО У Рівненську громаду», в якому, крім переселенців, взяли участь представники рівненських молодіжних осередків. Більше того, учасники цієї зустрічі домовилися про проведення регулярних заходів у конференц-залі редакції, де окрім обговорення своїх нагальних питань, організовуватимуть різні семінари та тренінги. Один з них, психологічний, взявся проводити Олег Дегтярьов (вчиться на 5-му курсі на психотерапевта), який уже має певний досвід і навички.

Немає нічого більш мотивуючого для нас, аніж слова, що редакція стала простором, де можна не тільки дізнатися про актуальні новини і виклики в Рівному, але й приєднатися до їх вирішення

Немає нічого більш мотивуючого для нас, аніж слова самого Олега: «Для мене редакція «Сім днів» стала простором, де можна не тільки дізнатися про актуальні новини і виклики в Рівному, але й приєднатися до їх вирішення. Це місце, де збираються активні громадяни, цікаві люди та майбутні друзі. А ще це простір для проведення власних ініціатив та проектів, в яких тебе з радістю підтримають. Тож як тільки вдалося вирішити проблему простору для проведення ініціатив, це одразу надихнуло моїх друзів на розробку власної вікторини для студентів та інших розважальних та розвиваючих заходів».

Має своє логічне продовження і розповідь про родину подружжя Кароліни та Олексія Савостєєвих з Краматорська, які відкрили в Рівному дитячий фонд «Від життя до життя», а зараз виношують плани започаткувати свою приватну школу. Після виходу публікації до редакції звернулися 5 читачів, які попросили адресу благодійного фонду, який займається освітнім розвитком дітей (як внутрішньо переміщених, так і місцевих). А ще, як розповіла Кароліна Савостєєва, до них почали звертатися дедалі більше батьків з проханням записати їхніх дітей до навчальних груп. Утім, наразі засновники фонду «Від життя до життя» не можуть взяти всіх охочих, бо спочатку мають вирішити проблему з приміщенням: з того, де знаходяться, їх просять з’їхати, а вийняти нове і більше поки не можуть через високу ціну оренди.

Доволі результативно закінчилася зустріч у кав’ярні «Творча Оселя», де власники закладу Олексій та Лілія Огонь почастували гостей фірмовою стравою – «стефаниками». Запрошена на захід вчителька української мови Центру «Надія» Людмила Герус дала присутнім переселенцям практичні поради для ВПО: як подолати психологічний бар’єр у вивчені мови та знайти для себе оптимальний варіант вивчення. В ході цієї зустрічі з’ясувалося, що відкриті «Просвітою» курси «Філіжанка кави по-рівненськи» не здатні охопити всіх охочих вивчати українську мову. Отож, виникла ідея на базі редакції започаткувати ще одні курси української мови для внутрішньо переміщених осіб, робота яких, за домовленістю з очільницею Рівненської міської організації «Просвіта» Катериною Сичик, розпочнеться по завершенню формування групи (не більше 15 осіб).

Зрештою, кожна проведена зустріч виявилася доволі продуктивною. Наприклад, після виходу публікації «Фізично Олена – у Рівному, а душею – у Запоріжжі» від 1 листопада (життєва історія жінки, якій допомогли вийти з глибокої депресії психологи БФ «Рокада») у редакції на прохання ВПО відбулася зустріч з практикуючою психологинею БФ «Рокада» Оленою Ставицькою. Вона розповіла переселенцям про шляхи вирішення психологічних проблем. Поділилася практичними порадами, як подолати психологічний бар’єр у спілкуванні, тривожність, стрес та знайти для себе оптимальний варіант. ВПО поставили психологині питання, які їх найбільше турбують, та отримали контакти, куди звернутися за психологічною допомогою.

Ось як відгукнулася про зустрічі з ВПО в редакції сама Олена Ставицька, наголосивши на їхній ефективності: «Психотерапевтична група – це своєрідний безпечний простір, де людина, що приходить із власним життєвим досвідом та розумінням реальності починає налагоджувати взаємодію із іншими учасниками. Група – маленький проект великої соціальної спільності. Відпрацювання ситуацій, моделей поведінки, реакцій допомагає швидше досягти бажаних змін.

Психотерапевтична група має свою динаміку, де окремий учасник із власними життєвими історіями та емоційним багажем стає своєрідним інструментом, що дає можливість кожному побачити та пережити ситуацію, яка хвилює, емоційно відреагувати та спробувати по новому її відчути спираючись на досвід інших.

Група – це і творчий процес, який дає можливість відкрити значення того, що зараз відбувається у вашому житті через вільне самовираження  думок, почуттів, фантазій, переживань, тощо. Саме така ситуація може істотно поліпшити якість життя. Отриманий у групі досвід допомагає легше адаптуватися до викликів соціуму. Те, як кожен із учасників групи будує свої відносини з іншими, витрачаючи  багато емоцій, проживаючи  різноманітні почуття дозволяє побачити свою поведінку з боку і зрозуміти, що відчувають інші.. Та все ж маємо зазначити, що працювати із глибинними ранніми переживаннями та травмами ефективніше в індивідуальній терапії, де фокус уваги спрямований на конкретну людину і її минуле».

Олена Ставицька, до речі, не раз брала участь в організованих редакцією зустрічах, де розповіла про вплив психологічного стану на фізичне здоров’я. А проведені з нею заходи (про які розповідалося у соцсережах) стали поштовхом для започаткування ще одного волонтерського проєкту. До редакції з пропозицією партнерства звернулася лікар-психологиня медичного центру «Аніко» Наталія Пражмовська, яка з середини листопада проводить у приміщенні нашої редакції щотижневі заняття з рідними Захисників, загиблих у війні з окупантами. Ці заняття відбуваються у рамках семінару «Робота з втратою та психологічною травмою».

Більше 20 переселенців прийшло на тренінг «Як отримати у Рівному медичну допомогу та обрати якісні засоби догляду», який провела Зоя Малищенко – головний лікар медичного центру КНП «Біловодський ЦПСМД». Біловодська селищна військова адміністрація надала інформацію про медичну допомогу для ВПО у Рівному. А Мирослава Тихонюк, яка виробляє натуральні засоби по догляду за тілом та крафтові засоби догляду, не лише розповіла, як обрати якісні засоби догляду за шкірою і не платити за це великі гроші, а ще й подарувала кожній учасниці примірники власної продукції.

Неабиякий жвавий інтерес у ВПО викликала зустріч з консультантом з самозайнятості ВПО від ГО «Крим СОС» Олександром Бурдюком, яка проходила майже вдвічі довше, ніж планувалося. Спікер детально розповів про проєкт, який реалізовує Громадська організація «Крим СОС» спільно з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців. Мова йшла про грант для ВПО на забезпечення засобами до існування (для відкриття власного бізнесу або навчання, перекваліфікацію). Цей грант (від 2-х до 10 тисяч доларів) дає можливість відкрити власну справу або оплатити навчальні курси без необхідності наймати працівника. Ця зустріч зайве підтвердила, наскільки ефективнішим, ніж просто оприлюднена інформація, є живе спілкування. Адже учасники заходу мали можливість отримати відповіді на всі свої питання, навіть домовитися з Олександром Бурдюком про індивідуальні консультації.

Живе спілкування краще за просто оприлюднення інформації, адже учасники заходу можуть отримати відповіді на свої питання, і про індивідуальні консультації

Зі слів Олександра Бурдюка, за тиждень, що минув після зустрічі, до нього звернулися четверо внутрішньо переміщених осіб. «Це тривалий процес, – каже консультант. – Ще люди можуть думати. Та й, зрозуміло, що це не для всіх підходить. Тому чотири особи, які вже звернулися – то хороший результат. Дякую за організацію події!»

Приємно, що до редакції «Сім днів» дедалі частіше звертаються переселенці як за тією чи іншою інформацією чи консультацією, так і з проханням допомогти вирішити різні соціально-побутові питання.

Дякуємо нашим менторам!

Було б несправедливим не згадати тих, хто допомагав як в реалізації проєкту, так в роботі в цілому. Важливими для нас були поради ментора Бориса Родієвського, щодо розвитку телеграм-каналу та його монетизації. Поради щодо Інстаграму, який може стати головним у формуванні бренду 7 днів.

Розпочав втілювати його поради та рекомендації, ми змінили нашу стратегію щодо соціальних мереж. Звісно, це ще не ті показники, на які ми сподіваємося. Але прогрес є.

Дуже слушною була допомога ІТ фахівців. Ми фактично від початку великої війни намагалися вирішити проблему сайту, який не раз піддавався атакам російських хакерів.

Завдяки реалізованому проєкту у нас покращилися відвідуваність сайту та сторінок в соціальних мережах. Покращився зворотній зв’язок з читачами. Висвітлення теми інтеграції внутрішньо переміщених осіб допомогло знайти нового читача, а отже збільшити свою читацьку аудиторію.

Та, якщо бути відвертим до кінця, то участь у проєкті відчутно підтримала нас у фінансовому плані. Вона стала імпульсом, який позитивно позначився на сталості редакції. Важливо й те, участь у проєкті дозволило нам завершити 2023 рік, який був дуже непростим, рік без боргів із виплати зарплати.

Частина заключна, але не остання

Звісно, що тема інтеграції ВПО у Рівненську громаду й надалі не втрачатиме для редакції своєї актуальності. Разом з тим, у процесі реалізації проєкту «Медіапростір для ВПО», що орієнтувався здебільшого на економічну інтеграцію, виникла ідея пошукати фінансування для реалізації проекту з умовною назвою «Єдина родина», який акцентований на соціальній адаптації внутрішньо переміщених осіб у Рівненську громаду.

Адже не секрет, що попри всю толерантність інколи проявляються «гострі кути» в стосунках міх переселенцями і місцевими мешканцями. Під час організованих зустрічей спливали на поверхню факти (хоч явище це і не має масового характеру), які спотворюють загальну уяву про реальну картину справ.

Наприклад, дехто скаржився, що їх, ВПО, не хочуть брати на роботу, бо вони, мовляв, – переселенці: сьогодні тут, де їх всього навчать, а завтра поїдуть додому. Трапляються випадки, що внутрішньо переміщеним особам у брутальній формі докоряють у тому, що вони розмовляють російською мовою. Окремі рівняни, роблячи висновки з поодиноких прикладів, вважають, що всі переселенці – нероби і п’янички. Багато різних негативних чуток сіють розбрат і зневагу, хоча насправді все зовсім не так, як дехто хоче змалювати.

Оцю зворотну сторону медалі й має намір показати наша редакція на конкретних прикладах і справах. А саме розповісти про рівненську і маріупольську родини  (остання переїхала в Рівне), які дружать сім’ями. Про волонтерів з Луганщини, які, відчувши підтримку в Рівному, нині всіляко допомагають землякам, що залишилися під окупацією. Про митців, які переїхали в Рівне, і влилися в культурне життя міста. Про рівненських волонтерів, які допомагають вимушеним переселенцям з перших днів повномасштабного вторгнення.

Крім того, редакція має намір втілити низку заходів, задум про які зародився під час реалізації попереднього проєкту: відкрити курси української мови, організувати спільний захід, в якому візьмуть участь краєзнавці з Маріуполя та Рівного. Провести майстер-клас з приготування куті по-рівненськи, вечір колядок та інші різдвяно-новорічні заходи. Звісно, продовжуватимемо й розпочате: зустрічі (тільки тепер запрошуватимемо ВПО і місцевих мешканців), психологічні тренінги, «круглі столи» і т.д.

Якщо кількома словами, то хочемо показати, що всі ми – різні, але це лише збагачує, а не розділяє Україну.

АВТОРКА: Світлана ПІКУЛА, директор ТОВ «Редакція газети «Сім днів», м. Рівне та Олексій Погорелов, президент УАМБ

Публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Української Асоціації Медіа Бізнесу і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, завдяки фінансовій підтримці якого відбувалася реалізація проєкту.