Журналісти можуть стати однією з головних мішеней під час висвітлення подій у районі бойових дій.
Передаючи критично важливу інформацію із зони конфлікту і викриваючи звірства і військові злочини, журналісти можуть наражатися на небезпеку з боку тих, хто хоче приховати факти, сказала Абір Сааді, тренер, що спеціалізується на роботі журналістів у зонах конфліктів. Вона виступила під час нещодавнього вебінару, що проходив у рамках організованої ICFJ програми Форум Памели Ховард із висвітлення глобальної кризи.
“Під час війни правда – перша жертва”, – сказала Сааді.
Існує цілком реальна можливість, що журналісти можуть зникнути безвісти, бути затриманими чи загинути під час висвітлення конфлікту. Це відбувається не лише під час російського вторгнення в Україну, а й у інших конфліктах у всьому світі. Водночас, за словами Сааді, у різних зонах конфліктів деякі журналісти наражаються на ще більший ризик через свою ідентичність, наприклад, через стать чи етнічну приналежність.
Оскільки журналісти в Україні відразу стали військовими кореспондентами, важливо, щоб вони також захищали свій фізичний, цифровий та психологічний добробут. Ось кілька основних моментів вебінару про те, як журналісти можуть убезпечити себе, висвітлюючи конфлікти.
Фізична безпека
У зоні конфлікту найбезпосередніший ризик для журналіста — загроза фізичної розправи, каже Сааді. Якщо фізичний ризик високий, важливо знати, коли слід припинити роботу та піти у безпечне місце.
Журналісти завжди повинні носити захисне екіпірування. Важливо знати, яка зброя використовується там, де вони працюють, і підготувати план евакуації.
Корисно пройти тренінг з надання першої допомоги та основ читання географічних карт. Репортери також повинні стежити за тим, щоб не повідомляти своє місцезнаходження особам або групам, яким вони не довіряють. “Ніколи не ризикуйте заради репортажу”, – сказала Сааді.
У зонах конфліктів боротьба за безпеку може бути повсякденним завданням.
Для місцевих журналістів, незалежно від їхнього досвіду роботи, ризик зіткнутися з небезпекою навіть у власних містах є особливо великим, оскільки покарати тих, хто нападає на репортерів, у таких ситуаціях складно. Підвищити безпеку в таких ситуаціях допомагають місцеві мережі колег-журналістів, членів місцевих громад, перекладачів та експертів з безпеки. “Важливо знати, кому довіряти”, – сказала Сааді.
Також корисно використовувати допомогу фіксерів, розбиратися у місцевій культурі, мати схеми безпечного та швидкого пересування та працювати у складі команди журналістів. Багато місцевих та міжнародних організацій також надають допомогу та обладнання для журналістів, які працюють у зонах конфліктів.
Психологічна безпека
Загрози, з якими стикаються журналісти, можуть бути не лише фізичними. Психологічне здоров’я кореспондентів, які працюють у зонах воєнних дій, також під загрозою. Подолання стресу, пов’язаного з журналістською роботою, та підтримання емоційної стабільності може бути не менш важливим, ніж фізична безпека.
“Не варто недооцінювати цей стрес, – каже Сааді. – Ви перебуваєте в режимі виживання і не замислюєтеся про види стресу і про те, через що проходять люди навколо вас”.
Стрес відбивається на психічному здоров’ї не лише тих кореспондентів, які працюють на передовій. “Психологічна безпека стосується не лише журналістів, які працюють на полі бою, а й тих, хто перебуває за межами цих місць, — сказала вона. — Іноді, якщо ви перебуваєте поза цією ситуацією, а ваші близькі всередині, це дуже впливає на вас, тому що ви почуваєтеся винними”.
Сааді попереджає, що емоційна реакція на конфлікт може негативно позначитися на фізичній безпеці. “Намагайтеся не залучатися емоційно до висвітлення подій”, – каже вона. Наприклад, не ризикуйте особистою безпекою, допомагаючи іншим.
Деякі міжнародні організації пропонують ресурси з охорони психічного здоров’я та семінари для журналістів, щоб краще підготувати їх до висвітлення подій, що травмують.
Цифрова безпека
Працюючи у конфліктних зонах, не можна обійтися без плану, який дозволить підтримувати зв’язок із зовнішнім світом. Обов’язково мати кілька телефонів або супутникових телефонів і забезпечити всі ваші пристрої резервними джерелами живлення.
Ще один важливий запобіжний засіб — наявність довіреної особи за межами зони конфлікту. Ця людина має добре знати місцеву географію та стежити за розвитком подій.
Використовуйте лише системи обміну повідомленнями з функцією шифрування, наприклад Signal, та забезпечуйте безпеку та резервне копіювання даних – пристрої можуть загубитися або їх можуть вкрасти. Надзвичайно важливо зберігати в надійних місцях такі конфіденційні дані, як контакти джерел або іншу інформацію, яка може загрожувати безпеці інших людей. “Коли я перебуваю в зоні конфлікту, будь-хто може мене зупинити, забрати мій комп’ютер або мобільний. Чим менше інформації ми носимо із собою, тим краще”.
Журналісти також мають бути готовими до того, що система зв’язку може зруйнуватися. “Ви будете в небезпеці, і ніхто не знатиме, де ви знаходитесь, – попереджає Сааді. – Ви повинні знати, який вид зв’язку доступний, і чи є він у вас”.
Журналістам потрібно заздалегідь знати свої можливості та мати план на випадок, якщо телефонний або інтернет-зв’язок вийде з ладу. Цілком імовірно, що це допоможе їм розібратися, як відновити зв’язок із зовнішнім світом та спланувати подальші дії.
Усі аспекти висвітлення конфліктів пов’язані з ризиком, та його прийняття та мінімізація мають першорядне значення. Готуючись прийняти на себе ризик, аналізуючи потенційні загрози і підготувавши себе до того, щоб у найвідповідальніший момент бути в змозі приймати рішення про безпеку, журналісти можуть якщо не повністю забезпечити власну безпеку, то принаймні краще підготуватися до невизначеностей, пов’язаних з висвітленням подій у зоні конфлікту.
“Ви не можете контролювати небезпеку, але ви можете контролювати ризики”, – сказала Сааді.
Фото: Engin_Akyurt з сайту Pixabay.
Автор
Про найбільші проблеми газет у час війни читайте за посиланням