«Редакторський Портал» та УАМБ не тільки допомагають редакціям в часи війни. Ми також ділимося історіями, які розповідають редактори – як сьогодні працюють редакції, як допомагають мешканцям, де беруть гроші, з чим ідуть вперед. Ця історія – з Луганської області, м.Кремінна
До війни «Кремінщина» розповсюджувалася на території Кремінської територіальної громади. Ми видавали 8 ч/б сторінок форматом А3, мали середній тираж 2000 екземплярів. Окрім газети, наповнювали інформацією одноіменні сайт і сторінку у Фейсбук, охоплення складало 1000 осіб. В редакції працювали 5 осіб (я, бухгалтер, журналіст, оператор комп’ютерної верстки і коректор). З 24 лютого всі робітники фактично втратили роботу, бо випуск газети припинився. Останній номер (від 26 лютого 2022 року) ми встигли підготувати і віддрукувати, але пачки газет (майже півтори тисячі екземплярів) так і залишилися у Харкові. Доставити їх до Кремінної не було можливості через постійні обстріли і перебиту дорогу. Наше поштове відділення також згодом перестало працювати через бойові дії. Тож шанси на відновлення виходу «Кремінщини» звелися до нуля. На жаль, така ситуація зберігається і по сьогодні. Це найдовша «пауза» за всю історію існування нашої газети, якій у грудні має виповнитися 79 років.
Я з родиною залишила місто ще на початку березня, коли Кремінну почали потужно обстрілювати. З маленькою дитиною важко і небезпечно жити у підвалі, до того ж, перші «прильоти» відразу негативно вплинули на психологічний стан моєї доньки. Отже ми, без вагань, виїхали у більш безпечне місце. Спочатку це був Львів, пізніше переїхали ближче до дому, у Дніпро. Співробітники редакції також розбіглися хто куди, та з Кремінної не всі змогли виїхати.
Будівля редакції ледве витримала обстріли, бо споруда дуже давня. Вибуховою хвилею та уламками вибило вікна. Пошкоджено стіни.
А з 18 квітня Кремінна знаходиться в окупації. Офіційні джерела повідомляли, що на той момент у місті залишалося близько 3,5 тисяч мешканців. Тривалий час люди перебувають без мобільного зв’язку, газу, води і світла. Їжу готують на вогнищі. Креміняни, яким вдавалося додзвонитися до своїх родичів, у соцмережах писали, що зараз у місті частково відновили електропостачання. Є руйнування і «вскриті» будівлі.
Хоч доходу немає, «Кремінщина» працює
Ми втратили всі джерела доходу. Але сайт «Кремінщина» продовжив працювати. Я наповнюю його самотужки. Доки у Кремінній були світло і зв’язок, активно співпрацювала з Кремінською міською радою, інформуючи населення по всіх актуальних питаннях: графіки роботи продовольчих магазинів і які продукти є в наявності, те саме про аптеки та пошту, регулярно нагадували телефони екстрених служб, розповідали про діяльність пунктів видачі гуманітарної допомоги тощо. Обстріли посилювалися. Я писала про героїзм наших рятівників, важку роботу електриків і відповідальність комунальників, висвітлювала важливу діяльність місцевих волонтерів і гуманітарних штабів. Потім, коли ситуація загострилася, влада проводила евакуацію людей, а я робила репости їхніх записів.
Грошей, які були на рахунку, вистачило б на місяць існування газети. Про заробітну плату мова не йшла. А завдяки ГС «УАМБ», які надали нам донорську підтримку від Gazeta Vyborcha та Agora, у квітні ми змогли частково виплатити зарплату людям та хоч якось підтримати їх у скрутні часи. Маємо намір провести виплати й у травні (або залишити кошти на відновлення газети). А далі будемо шукати нові можливості для заробітку. Які саме – поки що не знаю.
Людям потрібні інформація та допомога, і «Кремінщина» працює для них
Наш сайт і сторінка у Фейсбуці досі працюють. Оскільки зв’язку у Кремінній немає, про ситуацію у місті дізнаємося з офіційних джерел інформації. Роблю репости. Всі інші новини поки що орієнтовані на кремінян, які виїхали з міста. Публікую там корисну інформацію для внутрішньо переміщених осіб (види соціальних допомог, важливі контакти, діючі програми підтримки), іноді даю психологічні поради людям, нагадую правила безпеки під час війни тощо.
Переїхавши у місто Дніпро, я звернулася за інформаційною підтримкою до колеги, голови ГО «Медіапростір Україна» Тетяни Вергун. На той момент вона вже організувала у місті допомогу землякам з Сєвєродонецька та сусідніх міст. Пані Тетяна запропонувала мені долучитися до волонтерства, і я погодилася. Вона згуртувала навколо себе таких же внутрішньо переміщених осіб, і в рамках проєкту «Термінова допомога» їй вдалося забезпечити найбільш необхідним (ліками, продуктами харчування, гігієнічними засобами, постільною білизною, рушниками тощо) десятки родин, які були вимушені приїхати у Дніпро подалі від бойових дій. Це переселенці з Сєвєродонецька, Лисичанська, Рубіжного, Кремінної, Мар’їнки, Авдіївки, Слов’янська, Маріуполя, Ізюмського району. Ми робили це за підтримки громадської організації «Східноєвропейська гуманітарна місія».
Потім Кремінська міська рада, переїхавши у Рівне, реалізувала цікаву ідею: призначила регіональних координаторів Кремінної і закріпила за ними телеграм-канали. Головна мета – допомагати кремінянам, яких війна розкидала по всій країні та навіть за її межі. Оскільки я знаходжуся у Дніпрі і тут розмістилася основна маса кремінян, я запропонувала свою допомогу. Тепер ще й веду телеграм-канал «Креміняни Дніпра», де викладаю корисну для земляків інформацію: які виплати передбачені для ВПО, де у Дніпрі отримати допомогу (контакти, адреси, анкети і посилання), які існують державні і міжнародні програми підтримки ВПО тощо. На наш канал сьогодні підписано понад 270 людей.
Після перемоги все відновимо
Наша головна потреба сьогодні – доходи. Для початку – щоб платити нашим співробітникам, щоб вони мали на що купити їжу. Далі, коли війна закінчиться, дуже б хотілося відновити друковану версію газети, це найголовніше. Ми не маємо права втратити «Кремінщину».
Іще давно хочеться удосконалити контент сайту, додати до текстових новин ще й відеоролики (в тому числі, й рекламні). Тоді сайт буде цікавішим і зможе приносити дохід. Для цього нам потрібен фахівець і кошти на його утримання, самотужки я все це не потягну.
Детальніше наперед плани важко будувати. Поки що буду підтримувати сайт, і надалі займатися волонтерством (будь де, аби допомогти людям), чекати перемоги і повернення додому.
АВТОР: Величко Яна, директорка ПП «Редакція регіональної громадсько-політичної газети «Кремінщина», м.Кремінна, Луганська обл.