Ми – команда Приватного підприємства “Редакція газети “Попаснянський вісник”, я – головний редактор Нестеренко Ярослав. Ми з міста Попасна у Луганській області. Попасну ворог постійно обстрілює (фото та відео тут https://bit.ly/3IBfqUN), руйнує житлові будинки, знищує інфраструктуру. Наше рідне місто частково захопили сепаратистко-російські війська (окраїни міста). Але українська армія дає гідну відсіч. Тривають жорстокі бої. Станом на 22 березня місто повністю знеструмлене, нема водо- та газопостачання, мобільного зв’язку та інтернету. Пошкодження такі великі, що зараз служби вже не можуть відновити постачання електроенергії, води, газу, зв’язку.
З 24 лютого Харківська типографія, де ми друкували газету, перестала працювати. Пошта – теж. Та й продавати газету нема де, бо магазини у Попасній не працюють, та багато читачів виїхало. Коротко кажучи, усі доходи редакції були знищені війною. Але ми продовжили роботу – публікуємо новини та корисну інформацію на наших сторінках у Фейсбуці, Інстаграмі, та нашому сайті Попасная.City. Нашими матеріалами надихаємо читачів, також публікуємо цікаву та життєво важливу інформацію та історії мешканців, які опинилися у жорстких умовах, щоб весь світ знав, що накоїла російська агресія в Україні.
Адже наші читачі, хоч і покинули місто, але постійно стежать за нашими новинами – переглядів на сайті не стало менше, а показники у соцмережах зросли у багато разів. Тож ми будемо робити те, що вміємо робити якісно, поки вистачить сил.
У редакції працює 6 співробітників. Але з березня цього року така можливість фактично залишилася лише у трьох осіб – у мене, дизайнера та бухгалтера. Двоє покинули країну, один журналіст залишився у Попасній та не виходить на зв’язок. Але нам почали допомагати дві фрілансерки.
На початку березня ми лишилися електропостачання. На короткі терміни його відновляли електрики, але ворог постійно його пошкоджував знов. Працювати доводилося зі смартфона, був дуже поганий інтернет. Тоді ми публікували контент лише у соцмережах.
Ми з дружиною (вона працює дизайнером у редакції) покинули Попасну, коли остаточно пропав інтернет – 9 березня. Оселилися у сусідньому місті – Бахмуті. Продовжили працю вже з двох ноутбуків, які вдалося вивезти з Попасної. Також евакуювали деякі документи редакції, печатку та жорсткі диски з ПК. Але щоб робити медіа з більш-менш пристойною якістю картинки, нам потрібний сучасний смартфон з гарною камерою для зйомки та потужний ноутбук для монтування відео.
Чим займаємося окрім журналістики?
Окрім журналістики, кілька разів організовували евакуацію людей та доставлення гуманітарки (тоді влада тільки починала це робити у Попасній). Коли влада налагодила регулярну роботу з евакуації та доставлення гуманітарки, ми сфокусувалися на журналістиці. Але пізніше виникла нова проблема – з паливом для транспорту, який евакуював людей та завозив їжу до Попасної. Завдяки тому, що на початку березня наш проект був підтриманий Українською Асоціацією Медіа Бізнесу, вдалося установити на сайті краудфандингову платформу. Щойно вона запрацювала, ми почали збір коштів на паливо. За одну добу вдалося зібрати понад 15 тис. грн. та закупити паливо. Збір продовжується і зараз – адже пальне потрібно щодня.
Крім того, в рамках цього ж проєкту наша редакція залучила невеликі кошти для виплати заробітної плати тим, хто реалізовує його. Інші джерела фінансування зникли зовсім. Збережених коштів вистачить на 2-3 місяці роботи нашого медіа. Ми продовжуємо шукати гроші скрізь, намагаємося шукати гранти, просимо мешканців підтримувати редакцію, але надходжень наразі дуже-дуже мало. У ситуації, яка склалася, чіткого плану як фінансувати роботу редакції наразі ми не маємо.
Звертаюся до усіх, хто прочитає мою розповідь. Розкажіть усьому світу про те, що зараз відбувається в Україні. Хай інші держави зроблять все, щоб їх народ не страждав так, як зараз страждають українці від російської агресії!
Автор: Ярослав Нестеренко, головний редактор «Попаснянського вісника» – спеціально для Редакторського Порталу
Про успіхи Попаснянського вісника до війни читайте за посиланням