Ukrainefacts.org зібрали сотні перевірених фактів вторгнення. Клара Хіменес Крус пояснює, як працює проект і чому це важливо.
Клара Хіменес Крус є співзасновницею і генеральною директоркою Maldita.es, іспанської некомерційної організації з перевірки фактів. Рано вранці 24 лютого, коли танки Володимира Путіна вторглися в Україну, Клара та її колеги створили базу даних для зберігання всіх заяв про війну, які вони розвінчують. Вони негайно поділилися базою даних з колегами з десятків організацій, що перевіряють факти по всьому світу. Мета полягала в тому, щоб співпрацювати, оцінити нові наративи та уникнути марної витрати ресурсів на розвінчування тих самих заяв.
Результатом є ukrainefacts.org, публічний веб-сайт, який оновлюють журналісти з 74 інформаційних організацій із 70 країн, де читачі можуть знайти будь-які заяви, які вже спростовані. Веб-сайт містить інтерактивну карту, яку будь-яке видання може вставити на свій власний веб-сайт. На момент написання цієї статті було проведено 738 перевірок фактів, і ця цифра, ймовірно, зростатиме протягом наступних кількох тижнів. Я поговорив з Кларою про цю спільну роботу та про проблеми, з якими стикаються фактчекери, коли вони намагаються відрізнити правду від неправди під час війни в Україні.
З. Ви та ваша команда почали цей проект через кілька годин після початку вторгнення. Чому?
В. Просто масштаби дезінформації були неймовірними. Це було божевілля. На щастя, цього разу ми були готові, тому що мали досвід пандемії, і ми знали, наскільки важлива співпраця. Ми почали працювати разом дуже організовано майже в ту саму хвилину, коли російські танки перетнули український кордон. Швидкість окупилася.
Ми знали, що напад буде супроводжуватися хвилею неправдивих заяв. Ми також знали, що ці містифікації будуть розповсюджуватися не лише в Іспанії, а й у всьому світі. Тому ми створили базу даних і дозволили більш ніж 100 фактчекерам по всьому світу почати співпрацю з нами.
З. Ви брали участь у багатьох спільних проектах. Чи можете ви сказати, що попередній досвід сформував вашу відповідь на цю кризу?
В. Неправдива інформація та дезінформація дуже швидко поширюється під час кожної кризи, і одним із способів обмежити її вплив є якнайшвидше її розвінчання. Ось чому співпраця між фактчекерами є ключовою. Ця база даних дозволяє нам знати, коли кожне твердження почало поширюватися в кожній країні, і допомагає нам не дублювати зусилля з розслідування одних і тих самих речей.
Що стосується COVID-19, то можуть пройти тижні, перш ніж хибна заява перекинеться з однієї країни в іншу. Коли мова заходить про війну в Україні, заява лунає в різних частинах світу одночасно. Іноді одна і та ж заява поширюється в один і той же день у 17 різних країнах. Це допомогло нам чітко зрозуміти, які дані нам потрібні, як їх організувати, на що звернути увагу з точки зору показників і як розпізнати наративи.
З. Отже, цього проекту не було б без COVID-19…
В. Не було б. Цей проект є результатом усього, чого ми навчилися під час пандемії. Якби ми знали, що відбудеться в січні 2020 року, ми б розпочали подібний спільний проект набагато раніше і в більш структурованому вигляді.
Попереду ще довгий шлях до співпраці: фактчекери надзвичайно різні в усьому світі. Вони діють у різних політичних та медійних середовищах, а їхні методології відрізняються одна від одної. Навіть їхні філософські погляди на те, як діяти, відрізняються. Але ми поділяємо однакові етичні та журналістські цінності. Сподіваємось, UkraineFacts.org є першим кроком до створення більш структурованих відповідей на наступні кризи у об’єднаний спосіб.
З. Проект існує вже майже місяць. Які виклики були найскладнішими за цей час?
В. Кількість неправдивої інформації та дезінформації з самого початку була надзвичайно великою. Тому тим важливіше було чітко розуміти, що ми вимагаємо від фактфактчекерів. Нам потрібно було бути дуже точним щодо того, як використовувати та подавати базу даних. У міру вторгнення нам довелося пристосуватися до більш складних форм фейків: обман, який було важче розвінчати, розслідування, які вимагали інструментів OSINT та знання російської чи української мови.
Як тільки ми почали знаходити одні й ті самі заяви знову і знову, нам довелося розробити внутрішні автоматизовані інструменти зіставлення, щоб ми могли ідентифікувати збіги, не залежачи від пам’яті журналістів. Для нашої команди також було справжньою проблемою бути в курсі інших проектів і термінів. Зрештою, у нас обмежені ресурси. Команда Міжнародної мережі перевірки фактів (IFCN) була життєво важливою та надзвичайно корисною протягом усього процесу.
З. Що ви зробите по-іншому наступного разу?
В. Проект мав величезний успіх. Але важливо визнати, що це було надзвичайне рішення. Наявність понад 100 організацій, які працюють над електронною таблицею, не є ідеальним варіантом. Сподіваюся, в майбутньому ми зможемо працювати над більш структурованою базою даних із нормалізованими категоріями, які дозволять нам і дослідникам краще досліджувати та орієнтуватися в даних, а також впроваджувати технологію, яка автоматизує деякі процеси, які сьогодні все ще виконуються вручну.
Є ключовий аспект, з яким ми повинні погодитися: управління. Кому належить база даних? Хто отримує до неї доступ? Для яких цілей? Я сподіваюся, що спільнота перевірки фактів створить простір для дискусії про це, тому що у такого роду співпраці є великий потенціал, як для впливу перевірки фактів, так і для академічних досліджень у сфері неправдивої інформації та дезінформації.
З. У проекті задіяні десятки редакцій. Як ви вирішуєте, яка редакція що розвінчує? І як вам вдається зробити будь-який контент доступним іншими мовами?
В. Кожен фактчеккер приймає власні рішення залежно від того, що важливіше для його аудиторії. Має сенс, щоб фактчекери в Індії перевіряли те, що бачить їх аудиторія, тоді як в Іспанії фактчекери розвінчували те, що стає вірусним в Іспанії.
І все ж фактчекери виграють від можливості побачити роботу один одного. Якщо іншим фактчекерам здасться, що відео, яке поширюється як актуальне, має принаймні 8 років, і ви бачите, що воно поширюється у вашій країні, вам не потрібно повторювати багато роботи. Ці речі роблять усіх нас більш ефективними. Підписання кодексу принципів IFCN гарантує, що всі дотримуються однієї методології під час процесу.
З мовою складніше і це все ще залишається проблемою. Кожен фактчекер розміщує назви своїх статей у базі даних англійською, а ми також перекладаємо інтерфейс ukrainefacts.org на іспанську. Було б чудово мати можливість висвітлювати інформацію іншими мовами, щоб редакції та аудиторії по всьому світу могли вставляти ці перевірки фактів на власні веб-сторінки, але наші ресурси обмежені. Близько 300 000 користувачів натиснули на карту, яка показує спростовані заяви по всьому світу.
З. Наразі ви розвінчали 753 заяви. Які теми та формати ви зустрічали частіше за останні три тижні?
В. Ця хвиля набагато більш візуальна за форматом: в більшості відео, але є також і картинки. Щодо тем, то можна зустріти неправду, яка на користь чи то російській, чи то українській стороні: емоційні заклики, які були неправдивими, напади, яких насправді не було, звинувачення в симпатіях до нацистів через маніпуляції з зображеннями…
Інформація використовується як інструмент атаки, але також і як оборонна зброя. Тож ми також бачимо багато пропаганди, яка вихваляє невідомих українських героїв, як Привид Києва (прим. відсутні докази існування Привида Києва), чи неправдивих історій на кшталт героїв острова Зміїний (прим. автори мають на увазі той факт, що 13 захисників начебто загинули).
З. Чи помітили ви якісь зміни в темах за останні кілька тижнів? Наприклад, за останні кілька днів більше дезінформації про біженців або про біологічну зброю.
В. Спочатку було багато відео та зображень вибухів, які не мали жодного стосунку до України. За останні кілька тижнів ми почали бачити більше контенту, пов’язаного з біженцями та ув’язненими, а також історії про жертв. Якимось чином ми пішли від загальних історій до набагато більш конкретних. Що не змінилося від початку, так це повідомлення про те, що [президент України] Володимир Зеленський втік з країни та або що його вбили.
Минає час, ми бачимо контент, який важче перевірити. Дезінформація стає все складнішою, а до джерел стає все важче дістатися або довіряти їм. Ми також бачимо акторів, які зображують із себе фактчекерів. Вони фальшиво розвінчують твердження, якими нібито поділилися українці, але така інформація ніколи не поширювалася насправді.
З. Нещодавно ви сказали, що пов’язана з війною дезінформація поширюється з країни в країну набагато швидше, ніж дезінформація про COVID-19. Чому ви кажете, що це так?
В. Коли такий транснаціональний стрибок відбувався під час пандемії, зазвичай це займало місяць чи близько того. З цією війною часові рамки становлять близько 48 годин. Ми також бачимо, що неправдиві заяви широко розповсюджуються в країнах, які навіть не в Європі і не мають такого прямого відношення до конфлікту. Я б припустила, що в Німеччині чи Польщі це мало бути величезною справою. Але в Індії, Кенії чи Бразилії? Я цього не очікувала. Це одна з тих речей, які потребують більш детального дослідження. Моя особиста гіпотеза багато в чому пов’язана з організованими кампаніями дезінформації. Наприклад, іспанською мовою ми бачили, як ті хто завжди заперечував пандемію зараз широко діляться пропутінською дезінформацією.
З. Однією з проблем, з якою стикаються журналісти, є державні та недержавні суб’єкти, які публікують візуальний контент з інших країн із попередніх конфліктів, як те, що сталося в Україні сьогодні. Які інструменти використовує ваша команда для перевірки цих заяв?
В. Найпростішим є звірити це з базами даних, де ми можемо побачити, чи було опубліковане відео кілька років тому. Але ми також можемо використовувати криміналістичні інструменти, щоб перевірити положення сонця на небі або форму місцевості, щоб перевірити деякі з них. Є інструменти які фактчекеери знають, як використовувати, але ми також співпрацюємо з професіоналами OSINT по всьому світу, щоб бути швидшими у своїй роботі з фактчекінгу.
З. Згідно з нашим власним дослідженням, більшість (59%) дезінформації у вибірці, проаналізованій у перший місяць пандемії, включали різні форми реконфігурації, коли існуюча і часто правдива інформація перекручується, вона реконтекстуалізована та не повністю сфабрикована . Чи зараз також поширена така переконфігурована дезінформація?
В. Зараз це загальна тенденція, яка ускладнює нашу роботу, але це логічний вибір з точки зору людей, які висувають неправдиві заяви. Щоб розкрити ці складніші фрагменти контенту, потрібно більше навичок і більше часу.
Проте під час війни в Україні ми також бачили чимало досить відвертого фейку: уривки з фільмів та документальних фільмів разом із зображеннями, які не є поточними, чи ракетними ударами, які не з України. Ми навіть бачили пару відеоігор, зображених як кадри з України.
З. Крейг Сільверман повідомив, що нещодавно фальшиві акаунти з фактчекінгу поширювали дезінформацію про війну та підсилювалися російським державним телебаченням. Це ускладнило вашу роботу?
В. Так. Не тільки через різновид дезінформації, яку їм вдається проштовхнути за допомогою цих методів, а й тому, що деякі люди вважатимуть, що не можуть довіряти фактчекерам загалом, і це великий ризик. Ми не повинні ігнорувати роль російських державних ЗМІ в цих операціях. Maldita.es виявив, що такий контент також циркулює в Іспанії, що змушує нас думати, що він широко поширений.
З. Чи помічали ви будь-які спроби пропагандистських організацій, активістів чи інших діячів поширювати неправдиві заяви про війну? Якщо так, то яку тактику вони використали?
Відповідь. Вони є, але пропагандистські засоби зазвичай мають трохи більш тонкі нюанси: їхня загальна стратегія полягає в тому, щоб побудувати наратив і посіяти недовіру до інституцій. Вони роблять це не тільки під час війни. Це те, чим вони займаються весь час. Ми просто зараз приділяємо цьому більше уваги.
Прикладом цього є те, як RT на іспанських каналах заперечували або висміювали вторгнення в Україну: «істерія», «теорії змови»», як вони називали це за чотири дні до початку вторгнення. Така форма дезінформації не може бути перевірена, поки це відбувається, але це зароджує думки, які змушують людей займати такі позиції, які вони не обов’язково займали б в іншому випадку.
З. Розвінчувати твердження про війну набагато складніше, ніж перевіряти твердження щодо інших питань. Як ви захищаєте психічне здоров’я своїх журналістів?
В. Ця війна чинить великий тиск на фактчеккерів. Будь-якому журналісту важко працювати з образами війни. Але це особливо важко для фактчекерів, яким доводиться витрачати вісім годин поспіль на перегляд жахливих кадрів, щоб перевірити їх. Ми говоримо про ті кадри, які продюсер не буде показувати на телебаченні. На Maldita.es та в інших організаціях, що перевіряють факти, ми маємо протоколи, що обмежують доступ до цих зображень, і ми дали додаткові вихідні людям, які працюють на війні. Але це те, що ми повинні більше обговорювати як галузь.
З. Чи стикалися ви з етичними питаннями під час перевірки фактів про військові дії?
В. Ми натрапили на декілька. Хоча існує чітка домовленість щодо таких речей, як розмивання трупів на зображеннях для збереження конфіденційності та анонімності, немає чіткого мандату щодо того, що робити з військовополоненими. Згідно з Женевськими конвенціями заборонено розповсюджувати зображення та посвідчення військовополонених. Але що, якщо одна з армій це вже робить і журналіст хоче про них повідомити? Чи нормально це робити? А що, якщо фактчекер хоче розвінчати неправдиву історію про ув’язненого, а для доказу йому потрібно офіційне посвідчення та фотографія ув’язненого? Я не маю на це відповіді. У мене тільки запитання. Ми не опублікували перевірки фактів через відсутність згоди про це між нашими колегами
З. Які наступні кроки для проекту? Чи плануєте ви створити функцію пошуку, оскільки кількість розвінчань зростає? Це те, що ви будете постійно оновлювати, поки триває війна?
В. Наша мета — продовжувати, навіть якщо це важко. Ми повинні мати можливість продовжувати живити базу даних, щоб вона перетворилася на повну колекцію неправдивої інформації та дезінформації про цю війну. Нам потрібно краще боротися з неправдивою та оманливою інформацією, яка поширюється російською та українською мовами. Коли війна закінчиться, коли це станеться, ця база даних стане безцінним ресурсом для дослідників, щоб зрозуміти інформаційну війну та багато інших проблем.
Джерело: Reuters
Автор: Eduardo Suárez
Фото головного зображення: Serhii Nuzhnenko