Районне видання «Миколаївські вісті» працює у Миколаївському районі Львівської області і сьогодні охоплює аудиторію «телевізійного» розміру – понад 50 тис.мешканців. Як досягнути того ж самого і у вашому районі?
Ірина Телька очолює роздержавлену редакцію «Миколаївських вістей» ще з часів, коли та була комунальною власністю. Радійниця за фахом, Ірина власноруч перетворила типове районне видання, яке було глибоко збитковим, на сучасну місцеву медіа компанію, яка ще не є заможною, але швидко розвивається. «Редакторський Портал» попросив її поділитися досвідом та ноу-хау: багатьом редакторам районок – і не лише роздержавлених – ці знання потрібні для розвитку.
Редакція «Миколаївські ВІСТІ» працює на території Миколаївської (кількість населення 34 тис) та Новороздільської (кількість населення 37 тис) територіальних громад. Поряд є суміжні громади Розвадівська (12 тис. мешканців) та Тростянецька (7 тис). У Миколаївській громаді також працює редакція друкованого видання «Громада», у Новороздільській – «Вісник Розділля». Миколаївська і Новороздільська громади розвиваються в напрямку аграрного сектору та промисловості.
Друковане видання «Миколаївські ВІСТІ» – кольоровий глянцевий журнал. Тираж – 700 примірників (станом на сьогодні). Цільова аудиторія – ділова частина мешканців зазначених громад, посадовці, керівники бюджетних установ та невелика частина передплатників.
Сайти «Миколаївські Вісті» та «Розділля ТБ» – два інформаційних майданчики, які інформують про життя та події місцевих громад. Як правило, на сайтах розміщується виключно місцевий контент. Середньодобовий перегляд на двох інформаційних ресурсах складає 2-3 тис. читачів. За місяць ми маємо охоплення аудиторії в кілька десятків тисяч.
«Радіо Розділля» – проєкт онлайн радіо, який редакція наразі активно розвиває. Як правило, добова аудиторія перегляду ефірів 5-7 тис. На тиждень ми робимо 3-5 ефірів. Щоправда, зараз Миколаївщина перебуває у червоній карантинній зоні, а відтак наша діяльність дещо обмежена. Проте цей період своєрідного затишшя ми використовуємо для запуску повноцінного онлайнового радійного мовлення з прицілом на залучення молодої аудиторії.
Відеоконтент – це маленькі відеоновини про події з життя громади, коментарі та короткі інтерв’ю. Середній показник переглядів цього контенту – 2 тис.
Соціальні мережі – це ще один якісний інструмент для роботи з аудиторією. Загалом редакція веде більше 10 різноманітних груп та сторінок, кожна з яких розрахована на чітко визначену громаду чи конкретну аудиторію. Маю сказати, що соцмережі, принаймні у нашому регіоні, є чи не найбільш чисельною з-поміж усіх інших інформаційних платформ. Саме тут ми знаходимо велику кількість читачів, підтримуємо зворотний зв’язок із ними, отримуємо запити на висвітлення тієї чи іншої проблематики, бачимо реальне число прихильників. Сумарна кількість всіх читачів в цьому каналі у нас – кілька десятків тисяч.
«Миколаївські вісті» декілька років тому були друкованим виданням, яке переживало дефіцит грошей. А сьогодні його внесок у загальну структуру доходів складає приблизно 30%. Щоправда, на початку 2021 року саме друк забезпечив доходи редакції. Це пов’язано з переформатуванням друкованого видання та зосередженням його контенту на прицільній аудиторії. Якщо раніше наша газета була для всіх, то тепер журнал, який ми видаємо, має конкретну аудиторію.
Я наразі не розглядаю цілковиту відмову від друку, лише більш прицільне сегментування аудиторії, для якої ми робимо цей продукт. Велику увагу ми також приділяємо способам реалізації. Від газетного формату відмовилась, оскільки на нашому маленькому ринку вже функціонує дві газети. Не вбачаю за доцільне конкурувати з ними. Краще знайти свого читача і працювати для нього.
Про мультиплатформенність
Але ж не друком єдиним! Як я вже сказала – дуже важливо фокусуватися на потребах чітко окресленої аудиторії. А люди – різні! Дехто любить читати паперові газети та книги, дехто – електронні, а хтось слухає радіо. Тому ми це уважно вивчаємо і саме так і робимо.
До речі, створювати групи чи сторінки у соцмережах для конкретної аудиторії нам порадив медіа-тренер Дмитро Кліманов на одному із заходів. Адже у соцмережах люди групуються теж відповідно до своїх інтересів. Тож крім основної групи, де ми публікуємо всі створені нами інформаційні матеріали, ми маємо спеціалізовані. До прикладу – медичну сторінку. Чи, приміром, групу для конкретної маленької громади. І на цих ресурсах ми публікуємо дописи для конкретної цільової аудиторії. По-перше, ми точно знаємо, що його прочитають та побачать саме ті люди, для яких цей матеріал і готувався. По-друге, такі групи легше монетизувати, адже ви демонструєте вашому потенційному рекламодавцю вже достатньо кількісну цільову аудиторію, в якій він зацікавлений. А якщо якісь групи не будуть ефективними ні з позицій продажу контенту, ні з позицій просування репутаційності медіа, то для нас не буде проблемою їх деактивувати.
Подібна ситуація і з радіо. Наразі я можу говорити про перший етап – так би мовити «до радійний». Наше онлайн радіо у процесі становлення. А ось трансляції наживо в соцмережах вже зараз дають результати. Звісно, це сталося не з першого місяця, і навіть не за півроку. Спершу ми працювали на формування аудиторії. Її треба зрощувати та розширювати. Тому коштів за участь не брали. Лише коли аудиторія зросла і стала стабільною, ми почали монетизувати діяльність. Наші гості бачили за що вони платять. Це не була віртуальна послуга. Своїх глядачів вони бачили.
Коли в редакції належний мікроклімат, то на виході – якісний медійний продукт. А якість легше монетизувати.
Про аудиторії
Окремо скажу про наші аудиторії. А точніше про те, завдяки чому ми їх формуємо і тримаємо стабільними.
Секрет дуже простий – це контент. Щоб він був і якісний, і цікавий, ми багато працюємо із місцевими експертами. Формувати базу таких місцевих експертів потрібно постійно. Адже коли ви залучаєте таких коментаторів з числа вашої громади, то тим самим активуєте велику кількість процесів. Місцеві експерти, щоб тримати марку, готуються до відповіді. Місцевий істеблішмент уважно відслідковує, що говорять локальні експерти, бо вони є інфлуенсерами. Читачі більш схильні довіряти поважній особі від громади, бо вона «в темі місцевої проблематики», і це не безпідставно. Тож у такий спосіб редакція «тонізує» громаду. Тому такий контент потрібний.
А якщо редакція видає актуальні, пульсуючі матеріали, то, звісно, їх купуватимуть.
А от про баланс між місцевою та національною аналітикою я ніколи не задумувалась. Навіть не знаю що про це сказати. Краще скажу про роботу з молоддю. Це найбільш динамічна аудиторія, яка виявляє найменше зацікавлення до медійного контенту, окрім розважального. Але на цю аудиторію працюють величезні індустрії: від спорту до розваг, і вони потенційно можуть стати нашими рекламодавцями. Наразі нам ще не вдалось залучити таку рекламу на свої майданчики, але ми поки що працюємо над тим, щоб зацікавити молодь редакційними продуктами. І коли матимемо достатні кількісні показники, то зможемо іти з конкретною пропозицією до рекламодавців.
Про заробіток
Впевнена, питання про те, як саме і на чому ми заробляємо у вас в голові від початку читання цього матеріалу. Розповім про це.
У маленьких громадах маленький рекламний ринок. Тому треба шукати такі форми співпраці з місцевим бізнесом, щоб їм було вигідно, і, водночас, щоб редакція могла отримати цікавий медійний продукт. Не бійтеся пропонувати співпрацю компаніям, які розміщуються у вашому обласному центрі. Адже бізнес і там шукає можливості просувати свій продукт на локальному ринку. Проаналізуйте таких рекламодавців – і без тіні сумніву звертайтесь.
А ще покладіть в основу принцип симбіозу. І ви побачите наявні можливості. Адже якщо редакція може пропонувати подачу рекламного контенту в різних формах і ще й на різних медійних майданчиках, то це в рази збільшує її привабливість в очах замовника.
Бо для редакції працювати з контентом – щоденна робота. А для бізнесу – стороння діяльність. Тому компанії або наймають людину у свій штат, або звертаються до рекламних агенцій. Все це витрати. Дешевше обходиться симбіоз з редакцією.
З блогерами – складніше питання. Вони легко можуть перехопити вашу ініціативу. І дуже прикро, що держава не оподатковує діяльність блогерів. Цим вона ставить учасників медійного ринку у завідомо неконкурентне становище.
Не можу не сказати і про гранти. Ми вважаємо грантові кошти виключно розвитковим ресурсом. Щоб вести поточну діяльність ми заробляємо самостійно. А от розвиток – то завжди виклик. Адже іноді потрібна доволі значна сума, яку редакція не може собі дозволити. І водночас – це довгострокова інвестиція, яка вимагає лише твоєї активності, але не обтяжує щомісячними фінансовими зобов’язаннями з неймовірно високими відсотковими ставками. Тому ми з великою вдячністю ставимося до кожної можливості отримати грант і розвинути чи покращити якійсь свій напрямок.
Недостатньо лише мріяти – треба щось робити з цими мріями. Тоді результат із віртуальної площини переходить у площину практичну
Про команду
Не думайте, що ми маємо велику кількість працівників.
На контрактній основі в редакції працює два журналіста. Ще два контрактники – це радіоінженери. Плюс один – на постійній основі. Робота побудована за принципами: актуальність, своєчасність, об’єктивність та з цільовим прицілом на конкретну аудиторію. Це дозволяє журналістам розуміти, для кого вони працюють, чітко уявляти свого читача, радіослухача чи глядача. А відтак – швидко опрацьовувати тему, знаходити відповідних спікерів чи експертів.
Наступне. Моє переконання: якщо журналістика – не ваш спосіб життя, мабуть, ви помилились професію. Адже ви повинні виконувати одночасно роль зовнішнього спостерігача за суспільними процесами, бути актором у кадрі, бути красномовцем перед мікрофоном та бути геніальним автором у текстах. Тож якщо ви не живете цим, тоді ця робота вас гнітитиме, і ви ніколи не зреалізуєте себе у професії.
Ще один важливий момент. Універсальність кожного працівника. Кожен в редакції повинен вміти робити всі чотири медійні продукти самостійно і в команді: макетувати, працювати з відеоконтентом, з аудіоконтентом, бути ведучим в ефірах наживо. Тому якщо хтось випадає в силу різних обставин – редакція продовжить свою роботу на тому ж рівні.
Журналісти – це творчі люди. Чи варто їх заганяти в суворі рамки? Непевна. Звісно, є певні маркери та дедлайни, які формують та впливають на редакційну діяльність і політику, але їх ми проговорюємо на початку співпраці. Якщо людина це приймає, вона стає частиною команди. Якщо ні – йде. Жалкувати за цим не треба, навіть якщо працівник має досвід. Адже коли в редакції панує належний мікроклімат, то на виході редакція отримує якісний медійний продукт. А якість вже легше монетизувати.
Про майбутнє
Зараз ми докладаємо зусиль до розвитку онлайнового радіо розмовного жанру у форматі non-stop. Так, це вельми амбіційний задум, але водночас це і дуже творчий проєкт, який захоплює і мене як редактора, і моїх молодих колег. І якщо нам це приносить радість, то я висловлюю впевненість, що ми зробимо крутий проєкт.
Але хочу ще раз підкреслити одну важливу тезу. Недостатньо лише мріяти – треба щось робити з цими мріями. Тоді результат із віртуальної площини переходить у площину практичну.
АВТОР: Ірина Телька, спеціально для «Редакторського Порталу»
Читайте також: Попаснянський Вісник гуртує друзів у клуб: досвід діяльності