Українські студенти не вивчають екологічну журналістику спеціалізовано. Одиниці серед університетів пропонують курси або окремі години занять, тож охочим працювати з темою доводиться розвиватися самостійно.
У першому тексті з циклу матеріалів про екотематику в українських медіа ми розповіли про видання, що вважають цю тему однією з пріоритетних. У другому ділимось порадами, які ці редакції виробили з власного досвіду.
1) Починайте з тем, що надихають саме вас. Редакторка «ЕкоРубрики» Анастасія Руденко, вважає, що запитань без відповідей і ненаписаних чи незнятих матеріалів в екологічній тематиці вистачає. З усього розмаїття варто обрати те, що особливо драйвить автора чи авторку, а значить — мотивуватиме досліджувати ще і ще. Слід також озиратися на проблеми, що оточують, та створювати матеріали, котрі стануть гайдами для рідного району чи міста. Головне — бажання розібратись у темі.
Далі можна не читати.
Жартуємо.
2) Розвивайте нетворкінг. Однt із перших запитань, котре керівниця медіапроєкту «GreenPost» Катерина Пампуряк ставить журналістам, що хочуть потрапити в редакцію: чи маєте власну базу контактів? Активістів, громадських організацій, блогерів та представників держсектору. Знайомства в екологічній журналістиці є вкрай важливими, щоб швидко зорієнтуватися, до кого звернутися за фаховим коментарем. Крім того, експертна думка є важливою для підготовки кожного матеріалу про довкілля.
3) Не сприймайте блогерів як конкурентів. Екоблогерство наразі активно розвивається, однак майданчик традиційних медіа все ж відрізняється: тут автори мають працювати за журналістськими стандартами. Тим не менше, нішеві інфлуенсери фокусуються та заглиблюються в конкретні теми, тож можуть ділитися сформованою думкою щодо того чи іншого питання. Якщо ви робите спільні матеріали, підкріпіть їх фактчекінгом. Як зауважує Анастасія, колаборації видань із блогерами у соцмережах — ще й вдале рішення для пошуку аудиторії.
4) Постійно вчіться. Будьте готовими до самоосвіти, яка включатиме і читання профільної літератури, і спілкування з експертами годинами для написання порівняно невеликого матеріалу. Екологічна журналістика потребує повного занурення та не прощає легковажності. Пам’ятайте, що вивчене раніше вартує переглядати знов і знов, адже дані можуть оновлюватись.
5) Вчіться писати запити. Як вважає Катерина, система збору й донесення інформації в державі перебуває не в найкращому стані, однак відповідні дні важливі для висвітлення проблем. Пам’ятайте: у Законі України «Про доступ до публічної інформації», ст. 13, п. 2, ідеться, що: «До розпорядників інформації, зобов’язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють», зокрема, «інформацією про стан довкілля».
6) Користуйтеся цифровими інструментами. Вміння працювати з ботами, базами даних, електронними мапами — просто необхідне для отримання повної картини. Співзасновник видання «Хмарочос» Тарас Кайдан у розмовах з експертами радить цікавитися, де краще збирати інформацію та стежити за новинками. Отримані дані верифікуйте та не робіть висновків заздалегідь. Крім того, ознайомлюйтесь із міжнародними базами моніторингу.
7) Описуйте проблему сповна. У кожному з текстів журналу «Хмарочос» автори порушують різні аспекти: пишучи про екологічне питання, звертаються і до політичних передумов, і до економічних чинників, і до ставлення містян, зокрема, активістів. Такий підхід дуже близький для екології як науки, адже ніщо на планеті не функціонує без взаємного впливу.
8) Шукайте можливі рішення. Уникайте суцільного критиканства й пошуку зради — нехай матеріали показують те, як на проблему можна вплинути вже сьогодні. Так, в одному з найпопулярніших екоматеріалів «Хмарочосу» «Ми перевірили воду з-під крана в Києві. Чому її не варто пити?» авторка коротко підсумовує блоком «Що робити». А в роботі над фільмом для «ЕкоРубрики» про водні ресурси України Анастасія Руденко звернулася до активістів, що створюють саморобні очисні споруди для київських озер.
9) Пам’ятайте про свою аудиторію. Працювати з екологічними темами непросто, однак ще більш складно буває про них розповідати. Своїм матеріалом варто давати відповідь, а не провокувати ще більшу кількість запитань. До caption-ролику відбирайте найціннішу інформацію, а в аналітичний текст додайте практичні поради. Дотримуйтеся також структури, що дозволить розкласти всю інформацію по поличкам, та за можливості «перекладайте» мову експертів так, щоб їх зрозуміли навіть «туристи» в цій темі.
Авторка: Тоня Чундак
Зображення на головній: Pexels
Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.
Джерело: TheLede