Медіа всієї Європи мають справу з однаковим викликом: щоби зберегти свою незалежність, вони повинні базуватися на надійних фінансових моделях. Це особлива проблема в Центральній та Східній Європі. Корнелія Р. Кісс розглядає випадки альтернативних стартапів у цьому регіоні – як вони намагаються уникнути пастки й не стати політичними інструментами.
Фінансова незалежність вирішальна, коли йдеться про редакційну незалежність. Якщо медіа не можуть себе підтримувати, перебувають під контролем чиїхось особистих інтересів – особливо політичних – вони неминуче втрачають незалежність.
Фінансова криза 2008 року особливо негативно вплинула на медіаринки в Центральній та Східній Європі. Від періоду політичної трансформації після 1989 року та приватизації медіа, які контролювала до того держава, у регіоні домінують міжнародні видавничі компанії, які не проминули можливостей у процесі формування економік. Але коли доходи від реклами різко знизилися внаслідок падіння ринку, міжнародні компанії почали з нього виходити. Їхні ЗМІ викуповували місцеві інвестори чи «олігархи», які вели основний бізнес в інших секторах і мали власні інтереси в політиці. Деякі з них навіть почали брати в ній участь безпосередньо.
Нездорове домінування олігархів
За словами чеського медіа-експерта Вацлава Штєтки (Václav Štětka) – зараз він читає лекції про комунікації й медіа в Університеті Лафборо (Loughborough University) – економічний спад спровокував «зачароване коло» в середовищі медіа. «З того часу, як видавництво стало програшним бізнесом, ситуація в регіоні погіршується з кожним роком, – розповів він для EJO. – Не можна назвати медіасередовище, де домінує олігархічна модель власності, здоровим для журналістської незалежності».
У країнах, де олігархи тісно пов’язані з урядом, керівні політики тільки щасливі, що можуть скористатися перевагами приручених медіа, отож вони не надто зацікавлені у створенні умов, сприятливіших для фінансової незалежності медіа.
Нові моделі стабільного розвитку медіа
Однак у країнах Вишеградської четвірки (Чеська Республіка, Словаччина, Угорщина та Польща) самі журналісти – у аванґарді боротьби проти постійної загрози загарбання медіа.
Незалежні медіа знайшли низку опцій досягнення стабільного існування: передплатні моделі, гранти, краудфандинг та пейвол.
• Словаччина: регіональний піонер
Попри те, що населення країни становить тільки 5,4 мільйони, а медіаринок дуже малий, у Словаччині сталися деякі з найцікавіших інновацій.
Одна словацька історія успіху – це історія щоденної газети та сайту новин Denník N, заснованих групою журналістів, які покинули щоденну газету SME на знак протесту після того, як колишній німецький співвласник газети продав свою частку словацькій інвестиційній групі Penta у 2015 році. Зміни в структурі власності SME спричинили побоювання, що газета скоро відчує негативні наслідки олігархізації і що новий словацький власник намагатиметься обмежити незалежну журналістику.
Ризик, на який пішли засновники Denník N, виплатився: до 2018 року Denník N уже мав 30 тисяч підписників, а 75 відсотків його доходу надходило від його читачів. Denník N доклав зусиль, аби розібратися, за що його читачі готові платити: за сприяння фонду Google на підтримку інновацій у цифрових медіа журналісти проаналізували уподобання аудиторії, що дало змогу розробити спеціалізований маркетинг для цільової аудиторії читачів. Успішну модель експортували до Чеської Республіки, де була запущена чеська версія, Deník N, у жовтні 2018 року.
Інша цікава словацька розробка – концепція «національний пейвол», яку створили Piano Media у 2011 році й за умовами якої кілька медіа домовилися розмістити дещо зі свого контенту за спільний пейвол. Читачі, які передплатили контент, мали до нього доступ з усіх медіа, що взяли участь у цій схемі.
Ідея стала успішною від початку, й Piano Media змогли експортувати концепцію на інші медіаринки в регіоні. Проте національній системі пейволу прийшов кінець у Словаччині в 2016 році, коли кілька медіа-учасників вирішили, що краще мати повний контроль над своїми абонементами й вийшли зі схеми.
Хоча національний пейвол виявився нежиттєздатним довгостроковим рішенням для всього регіону, деякі словацькі, чеські та польські медіа перейняли індивідуальні моделі оплати.
• Чеська Республіка: медіастартапи кидають виклик олігархізації
Загроза «олігархізації» спонукала деяких чеських журналістів до подібних кроків. Коли Андрей Бабіш (Andrej Babiš) – друга найбагатша людина в країні й теперішній прем’єр-міністр Чеської Республіки – купив видавничу компанію Mafra у 2014 році, деякі журналісти з видань, що належали Mafra, покинули їх і заснували власні медіа. Одним із них був щомісячний журнал Reportér, який спеціалізується на глибинному аналізі та розслідувальній журналістиці; його заснувала група журналістів зі щоденної Mladá fronta DNES. Основні джерела доходів Reportér’а – реклама, продажі та внески до власного фонду журналу.
• Польща: професійний підхід до краудфандингу
Міжнародні медіакомпанії все ще досить присутні у Польщі попри зусилля консервативного уряду «Права і справедливості» «реполонізувати» медіа.
Деякі з основних медіа також підтримали нові медіапроекти. Щоденна Gazeta Wyborcza, що має свою довгу історію, допомогла запустити неприбутковий сайт розслідувальних репортажів oko.press у 2016 році. Oko.press тепер фінансується здебільшого через краудфандинг і гранти. На конференції «Публічна сфера Європи» в Потсдамі у грудні 2018 року журналістка з Oko Агата Щешняк (Agata Szczęśniak) описала, як веб-сайт намагається зробити свої краудфандингові кампанії більш професійними з допомогою фандрейзера, який колись працював на Amnesty International.
• Угорщина: гібридні моделі
В Угорщині державне привласнення медіа досягло нового рівня. Медіаринок геть спотворений – хоча більшість проурядових медіа надзвичайно нерозповсюджені, їх підтримує державна реклама.
Незалежні медіа майже повністю залежні від грантів та внесків читачів. На угорському медіаринку немає пейволів. Найпопулярніші незалежні новинні сайти, Index.hu та 444.hu, покладаються на краудфандинг, а неприбуткові розслідувальні платформи Atlatszo.hu і Direkt36.hu фінансуються з грантів та внесків читачів. Ліва медіаплатформа Merce.hu покладається повністю на внески читачів.
Двоє порівняно нових гравців на сцені незалежних угорських медіа експериментують з гібридними моделями, які поєднують абонементну плату та пожертви. Тижневика Magyar Hang, який постав із попелу колишньої консервативної щоденної Magyar Nemzet у квітні 2018 року, зараз видає його головний редактор. Консервативний тижневик Heti Válasz раніше мав того самого власника, що й Magyar Nemzet, і теж припинив роботу у 2018 році. Потім його у вигляді нового, заснованого на принципі передплат та внесків сайту відновили його журналісти.
Зображення: Merce.hu
З англійської мови статтю “Can Innovative Funding Models Help East European Media Avoid State Capture?” переклала Марія Косенко
Джерело: EJO